Рішення № 72961979, 26.02.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3641/16-ц

Провадження № 2/496/312/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого - судді Дранікова С.М.

При секретарі - Камочкіної А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Троїцької сільської Ради та ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_3 на підставі заяви від 23.02.2010 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за НОМЕР_2, скасувавши державну реєстрацію вказаної земельної ділянки. Свої вимоги мотивує тим що, 25 жовтня 2007 року ОСОБА_1 уклала з Троїцькою сільською Радою Біляївського району договір оренди земельної ділянки, розташованої біля будинку АДРЕСА_2. Розмір ділянки склав 0.17 га. 12.05.2016 року була укладена додаткова угода «про плату за користування земельною ділянкою». У вересні 2016 року позивачці стало відомо, що на орендовану нею земельну ділянку в 2010 році було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 Вказане суперечить укладеному договору оренди та порушує права ОСОБА_1 як землекористувача, у зв'язку з чим позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, актовий запис № 24 від 08 серпня 2015 року. Згідно до інформаційного листа наданого Піщанською державною нотаріальною конторою Вінницької області, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3, прийняв спадщину його син - ОСОБА_2 На підставі його заяви про прийняття спадщини та видачі йому свідоцтва про право на спадщину, відкрито спадкову справу № 149/2015 до майна померлого ОСОБА_3, який проживав за адресою: с. Студена Піщанського району Вінницької області. 15 вересня 2016 року за реєстровим № 1253 спадкоємцю ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,3479 га, що розташована на території Студенянської сільської ради Піщанського району Вінницької області ( кадастровий номер - НОМЕР_3 ). 07 грудня 2016 року за реєстровим № 1613 вищевказаному спадкоємцю видано свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_3. Інші особи із будь-якими заявами по даній спадковій справі до Піщанської державної нотаріальної контори не зверталися. Таким чином, правозаступниками померлого ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 Відповідно до ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступників відповідної сторони або третьої особи на будь - якій стадії цивільного процесу, для яких усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив. Ухвалою суду від 20.12.2017 року ОСОБА_2 був залучений до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_3

Позивачка до судового засідання не з'явилася але на адресу суду надіслала заяву в якій на позовних вимогах наполягала, та просила розглянути справу без її участі.

Відповідачі до судового засідання не з'явилися про причини неявки суд не повідомили, жодних пояснень по справі не находило.

Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 25 жовтня 2007 року ОСОБА_1 уклала з Троїцькою сільською Радою Біляївського району договір оренди земельної ділянки, розташованої біля мого будинку АДРЕСА_2. Розмір ділянки склав 0.17 га. 12.05.2016 року була укладена додаткова угода «про плату за користування земельною ділянкою». Позичкою в повній мірі виконувалися умови договору, оплата за використання земельної ділянки здійснюється своєчасно. У вересні 2016 року позивачці стало відомо, що на орендоване нею земельну ділянку в 2010 році було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3. Вказаний факт підтверджується державним актом на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

Вказане суперечить укладеному договору оренди та порушує права позивачки як землекористувача з огляду на наступне.

Порушення земельного законодавства при наданні земельної ділянки ОСОБА_3 випливає із положень абзацу 3 п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004 р., згідно якого «Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них. та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями і 40, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпним».

Згідно ч.2 ст. 158 ЗК України «Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян».

Згідно ч.5 ст.116 ЗК України «Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом».

Згідно ч.2 ст. 152 ЗК України «Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків».

Згідно п.п. б, г, д, ч.3 ст. 152 ЗК України «Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів».

Згідно ті. 11 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16.04.2004 р. «Розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність».

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності та видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року (справа № 6-33цс13).

Згідно ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Крім того, земельна ділянка яку орендує ОСОБА_1 відповідно до плану меж земельної ділянки та договору оренди від 25.10.2007 року знаходиться на прибережній захисній смуги річці за межами населеного пункту с. Троїцьке.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України визначено, що до земель водного фонду належать землі: зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню та належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Так, положеннями статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Частиною четвертою статті 84 ЗК України визначено, що землі водного фонду взагалі не можуть передаватись в приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду в приватну власність, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України, зокрема громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм, - не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У ст. 83 ЗК передбачено, що землі водного фонду, до яких належать і прибережні захисні смуги, не можуть передаватися у приватну власність.

За таких обставин, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, а тому вважає можливим задовольнити їх у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 116, 141, 152, 155, 158 ЗК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Троїцької сільської Ради та ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_3 на підставі заяви від 23.02.2010 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за НОМЕР_2, скасувавши державну реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області Драніков С.М.