Постанова № 72961679, 20.03.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р. Справа № 922/62/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю:

представника позивача – не з’явився

представника відповідача – ОСОБА_1 (довіреність б/н від 15.01.2018; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 621 від 03.07.2008)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-ТОРГ", м. Київ (вх. №338 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2018 у справі № 922/62/18 (суддя Хотенець П.В.; повне рішення складено 26.01.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-ТОРГ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША СИЛА ЮА", м. Харків

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-ТОРГ", м. Київ звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША СИЛА ЮА", м. Харків, в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 17265,00 грн. за договором (маркетингових послуг) № Н-7/1 від 20 березня 2013 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.01.2018 у справі № 922/62/18 у позові відмовлено з тих підстав, що позивач не обґрунтував та не підтвердив доданими до матеріалів справи доказами позовні вимоги щодо стягнення боргу.

Позивач із даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невірне застосування норм матеріального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2018 у справі № 922/62/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що позивачем надані всі необхідні та належні докази на підтвердження обставин виникнення спору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-ТОРГ", м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2018 у справі № 922/62/18. Відповідачу встановлено строк до 05.03.2018 для надання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу в порядку, визначеному статтею 263 Господарського процесуального кодексу України.

01.03.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША СИЛА ЮА", м. Харків надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1979), в якому відповідач вважає рішення суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального при дотриманні норм процесуального права. Відповідач вважає, що скаржник в апеляційній скарзі не зазначив, які саме порушення допустив суд першої інстанції при розгляді справи та не довів належними і допустимими доказами свої позовні вимоги, тому просить рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2018 у справі № 922/62/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 05.03.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-ТОРГ", м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2018 у справі № 922/62/18 призначено до розгляду на 20.03.2018 об 11:30 год.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-ТОРГ", м. Київ в судове засідання 20.03.2018 не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи (повідомлення міститься у справі; вих. № 003359/1 від 06.03.2018). Ухвала про призначення справи до розгляду на 20.03.2018 отримана уповноваженою особою позивача 12.03.2018. Про причини неявки свого представника позивач суд апеляційної інстанції не повідомив.

Відповідно до частин дванадцятої та тринадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду його апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності представника позивача є можливим.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та поданих на неї заперечень, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які сторони у справі посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-ТОРГ", м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2018 у справі № 922/62/18 задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи, обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, 20 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-ТОРГ" (позивачем, виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАША СИЛА ЮА" (відповідачем, замовником) було укладено договір (маркетингових послуг) № Н-7/1 з протоколом розбіжностей до нього (далі – Договір).

Згідно пункту 1.1. Договору замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов’язується надати йому маркетингові послуги (що сприяють збільшенню обізнаності споживачів і підвищення лояльності до товару) щодо підписання договору поставки та по проведенню комплексних дій, націлених на активний продаж товару, торгівельних марок "НАША СИЛА", щодо якого здійснює господарську діяльність замовник.

Відповідно до пункту 1.2. Договору послуги, що надаються Виконавцем згідно з даним Договором, здійснюються за наступними напрямками: розміщення продукції, щодо якої здійснює свою діяльність Замовник, на території магазинів мережі "Континент" (пункт 1.2.1.); забезпечення оптимального представлення товарного асортименту продукції, щодо якої здійснює свою діяльність Замовник, у торговому залі магазину мережі "Континент" (пункт 1.2.2.); додаткова викладка товару (пункт 1.2.3.); моніторинг споживчого попиту та дослідження споживчого ринку (пункт 1.2.4.); організація і проведення заходів зі стимулювання збуту, які здійснюються Замовником (пункт 1.2.5.); управління запасами товарів та користування їх розмірами у відповідності до потреб споживачів (пункт 1.2.6.); надання інформації про збут (пункт 1.2.7.); публікація інформаційного буклету "Континент" як інструменту прямого маркетингу (пункт 1.2.8.); моніторинг та аналіз товарообігу (пункт 1.2.9.); підписання договору поставки (пункт 1.2.10.); передпродажна підготовка товару, щодо якого здійснює свою діяльність Замовник (пункт 1.2.11.); введення до бази даних Виконавця нових товарів, щодо яких Замовник планує здійснювати свою господарську діяльність, та заміна існуючих (пункт 1.2.12.); надання дублікатів документів Замовнику (пункт 1.2.13.); надання в тимчасове використання Замовнику робочого місця для роботи промоутера-консультанта (пункт 1.2.14.); внесення змін до діючої специфікації (1.2.15.); інші послуги згідно домовленостей сторін (пункт 1.2.16.).

Відповідно до пункту 9.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013. У тому випадку, якщо жодна із сторін письмово не менш як за 30 календарних днів до закінчення дії Договору не заявить іншій стороні про припинення його дії, Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Доказів заявлення будь-якою зі сторін Договору про припинення його дії матеріали справи не містять.

За змістом пункту 2.2.1. Договору Виконавець зобов’язаний надавати інформацію, необхідну для надання послуг, приймати результати надання послуг і оплачувати їх в порядку та розмірах, визначених у Договорі.

Пункт 3.1.3. Договору передбачає розміщення товару відповідача в касовій зоні в магазинах виконавця і складає 1000,00 грн. без ПДВ згідно умов договору, відповідно 1200,00 грн. разом із ПДВ. Кількість місць та планограма розміщення вказуються у додатковій угоді від 01 квітня 2013 року до Договору № Н-7/1 від 20 березня 2013 року, яка містить конкретизацію адресної програми, кількості та вартості розміщень тощо, а саме: у відповідності з умовами договору, виконавець надає, а замовник приймає та оплачує послуги, зміст яких полягає у наданні місця для розміщення товару в касовій зоні на навісній 10-крючковій стійці "НАША СИЛА", поставленого постачальником в рамках договору поставки № Н-7 від 01 квітня 2013 року, зокрема, елементи живлення торгівельної марки "НАША СИЛА" у магазинах виконавця за цінами відповідно до погодження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що відповідачем, в порушення умов укладеного Договору, належним чином не виконані зобов'язання з оплати вартості наданих послуг з розміщення товару на торгових площах, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 16800,00 грн.

Поряд з цим, відповідно до пункту 3.1.9. Договору вартість послуг, передбачених пунктом 1.2.11. Договору (передпродажна підготовка товару, щодо якого здійснює свою діяльність Замовник), складає 5 (п’ять) % від грошової суми, сплаченої виконавцем замовнику протягом поточного облікового періоду надання послуг, за поставлений останнім або дистриб’ютором товар згідно із договором поставки товару, включаючи суми на які сторонами було проведено взаємозалік. Оплата бонусу замовником здійснюється щомісяця, до 5 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених виконавцем рахунків.

Позивач у позовній заяві вказав, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША СИЛА ЮА" перед позивачем за надану послугу з передпродажної підготовки товару складає 465,00 грн.

Відповідач факт надання послуг за період, який вказує позивач, заперечив, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів про те, що такі послуги надавалися.

Частина друга статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із доводами позивача про те, що Договір (маркетингових послуг) № Н-7/1 від 20.03.2013 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, яким сторони передбачили здійснення комплексу маркетингових заходів стимулювання збуту товару відповідача.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (замовника), надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 2.1. Договору Виконавець зобов’язаний належним чином надавати Замовнику послуги, визначені в пункті 1.2. даного Договору.

Відповідно до пункту 2.2.9. Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) підтвердженням надання послуг згідно з даним Договором є акти виконаних робіт. Замовник зобов'язаний підписати та повернути Виконавцеві акти виконаних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту їх отримання. У разі, якщо Замовник не передає чи не надішле Виконавцеві підписаний примірник акта, чи не заявить письмові зауваження щодо наданих послуг, акт буде вважатись визнаним і узгодженим з боку Замовника, а послуги - наданими.

Отже, розрахунок за надані послуги замовник здійснює на підставі акта виконаних робіт, підписаного сторонами, або підписаного лише виконавцем за умови відмови замовника від його підписання чи ненаданні зауважень до нього протягом трьох днів з моменту його отримання.

Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази надіслання відповідачу та отримання ним актів виконаних робіт, які є підтверджуючими документами надання послуг згідно даного договору.

Пунктом 3.2. Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) сторони погодили, що плата за надані Виконавцем послуги, передбачені п.п. 2.2.2, 2.2.3, 3.1.3-3.1.5, 3.1.7-3.1.12, вноситься Замовником не пізніше 4 банківських днів з дати виставлення рахунку.

На підтвердження надання обумовлених договором послуг (розміщення товару на торгових площах) на суму 16800,00 грн. позивачем було сформовано акти надання послуг №4137 від 01 лютого 2014 року, №4138 від 01 березня 2014 року, №4139 від 01 квітня 2014 року, №4140 від 01 травня 2014 року, №4142 від 01 червня 2014 року, №4144 від 01 липня 2014 року, №4145 від 01 серпня 2014 року, №4146 від 01 вересня 2014 року, №4147 від 01 жовтня 2014 року, №4148 від 01 листопада 2014 року, №4149 від 01 грудня 2014 року, №1803 від 01 січня 2015 року, №1804 від 01 лютого 2015 року, №1805 від 01 березня 2015 року. Копії цих актів додані до позовної заяви.

Також, на підтвердження надання зазначених маркетингових послуг позивач надав до позовної заяви копії рахунків на оплату: №439 від 01 лютого 2014 року, №758 від 01 березня 2014 року, №1107 від 01 квітня 2014 року, №1466 від 01 травня 2014 року, №1830 від 01 червня 2014 року, №2221 від 01 липня 2014 року., №2703 від 01 серпня 2014 року, №3137 від 01 вересня 2014 року, №3580 від 01 жовтня 2014 року, №4055 від 01 листопада 2014 року, №4487 від 01 грудня 2014 року, №121 від 01 січня 2015 року, №470 від 01 лютого 2015 року, №725 від 01 березня 2015 року.

Згідно пункту 2.2.8. Договору Замовник (відповідач у справі) зобов’язався сплачувати надані послуги в порядку та строки, визначені згідно з даним Договором.

Судом першої інстанції встановлено, що вищезазначені Акти надання послуг не надавалися (не надсилалися) позивачем відповідачу, в порядку, що визначений пунктом 2.2.9. Договору (маркетингових послуг) № Н-7/1 від 20.03.2017. Крім того, матеріалами справи не підтверджується, що позивач надавав (надсилав) відповідачу рахунки на оплату послуг на суму 16800,00 грн.

З урахуванням наведених положень Договору, встановивши, що акти надання послуг позивач відповідачу не надавав (не направляв), суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вказані акти не можна вважати узгодженими, а послуги з розміщення товару на торгових площах у спірний період на суму 16800,00 грн. – наданими, тому підстави для їх оплати відповідачем відсутні. Докази протилежного позивачем до матеріалів справи не надані.

Оскільки за умовами договору саме акти наданих послуг підтверджують факт їх надання та є підставою для проведення розрахунків між сторонами, тому колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що доданими до позовної заяви доказами надання спірних послуг на суму 16800,00 грн. позивачем не підтверджується.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про передачу актів виконаних робіт замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "НАША СИЛА ЮА" або відмову у його підписанні відповідачем, а отже зважаючи на умови договору у відповідача не виникло обов'язку щодо оплати вартості послуг з розміщення товару на торгових площах у спірний період на суму 16800,00 грн.

Позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що за повний період співпраці сторін за Договором маркетингових послуг відповідач частково оплачував платіж на підставі пункту 3.1.3. Договору і зазначені оплати не супроводжувались підписанням актів приймання-передачі послуг.

Проте докази в підтвердження наведених аргументів позивачем суду апеляційної інстанції не надані, а тому ці доводи скаржника колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані.

Поряд з цим, як обґрунтовано зазначає відповідач, у пункті 3.1.3. Договору сторони передбачили, що плата за надані послуги щодо оренди місця для розміщення товару в касовій зоні в магазинах виконавця вноситься Замовником не пізніше 4 (чотирьох) банківських днів з дня нарахування плати за послуги, але в будь якому разі не пізніше початку надання послуг.

Таким чином, умовами даного пункту Договору передбачено передплату за надання послуг. Тобто у разі непроведення відповідачем оплати, така послуга взагалі не повинна була надаватися позивачем.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що пункт 3.1.9. Договору, на підставі якого позивачем нараховано та заявлено до стягнення 465,00 грн. за послуги, передбачені пунктом 1.2.11. Договору (передпродажна підготовка товару), не визначає термін поточного облікового періоду надання послуг. Не визначає по якому саме договору поставки товару розраховується послуга. Водночас передбачає як оплату послуг, так і оплату бонусу. Проте, в договорі відсутнє тлумачення поняття Бонусу та як він повинен розраховуватися.

На підтвердження надання послуг, передбачених пунктом 1.2.11. Договору (передпродажна підготовка товару), позивач надав до позовної заяви акти надання послуг №4141 від 01 травня 2014 року та №4143 від 01 липня 2014 року, а також рахунки на оплату №1467 від 01 травня 2014 року на суму 400,00 грн. та №2220 від 01 липня 2014 року на суму 65,00 грн.

Однак з огляду на те, що підставою для оплати визначених пунктом 3.1.9. Договору послуг є виставлені виконавцем рахунки, але позивачем відповідачу відповідні рахунки на оплату не надано (не надіслано), тому суд першої інстанції визначився про те, що правові підстави для їх оплати відповідачем також відсутні.

У пункті 2.2.10. Договору сторони передбачили, що Виконавець (позивач) може передавати Замовнику господарські документи за допомогою системи EDI (Електронний обмін даними).

Проте таким правом позивач не скористався.

З урахуванням зазначеного, у відповідача не виникло обов'язку оплатити маркетингові послуги, тому на підставі встановлених обставин господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявленого позову у повному обсязі.

Інших доказів, які б підтвердили наявність заборгованості відповідача за Договором № Н-7/1 від 20.03.2013 позивачем не надано.

Згідно пункту 3.2.2. Договору сторони зобов’язуються з періодичністю один раз на місяць проводити звірку взаєморозрахунків та підписувати відповідні акти звірки. Виконавець готує та надає Замовнику акт звірки до третього числа наступного місяця, а замовник повинен протягом трьох днів з моменту отримання акту підписати його та надіслати виконавцеві або заявити у письмовому вигляді мотивовані зауваження. В іншому випадку акт буде вважатися визнаним і узгодженим з боку Замовника.

Докази проведення між сторонами Договору звірки взаєморозрахунків позивачем не надані і у справі не містяться.

Частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що його право на отримання грошових коштів в якості оплати послуг за надані маркетингові послуги за Договором залежить від виконання ним же своїх грошових зобов’язань за Договором поставки № Н-7, який укладено між сторонами 20.03.2013.

Проте із наданих позивачем доказів не вбачається взаємозв’язку між платіжними дорученнями № 39790 від 02.04.2014, № 40313 від 24.04.2014 та № 42003 від 25.06.2014, за якими сплачувалась вартість поставки по Договору поставки № Н-7 від 20.03.2013, та рахунками на оплату послуг в сумі 465,00 грн. (№ 1467 від 01.05.2014 та № 2220 від 01.07.2014), що додані до позовної заяви, які до того відповідачу у визначеному договору порядку не направлялись.

Отже, доводи, що викладені позивачем в апеляційній скарзі, повністю спростовуються матеріалами справи.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції досліджено і надано оцінку належному обсягу поданих доказів у справі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-ТОРГ", м. Київ без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2018 у справі № 922/62/18 без змін.

Судові витрати згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-ТОРГ", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2018 у справі № 922/62/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26.03.18

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.