Постанова № 72961466, 22.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа № 907/784/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р. та

представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 ( адвокат, довіреність від 22.02.2018),

відповідача – ОСОБА_3І ( адвокат, договір від 21.11.2017, ордер від 27.02.2018 № 36335),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі», від 12.01.2018, вх.суду від 15.01.2018 №01-02/42/18

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2017, повний текст рішення складено 19.12.2017,

у справі №907/784/17 (суддя Бобрик Г.Й.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал», м. Тячів Закарпатської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі», м. Тячів Закарпатської області

про: стягнення 122 400,00грн боргу

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ТОВ «Термінал» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ «Шкала –Енерджі» про стягнення 169 326,57 грн, з яких 122 400,00грн основний борг, 6 107,00грн 3% річних, 26 209,50грн інфляційні втрати, 14 309,07грн пеня.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач на своїй території на вул. Пролетарській, 2 в м. Тячів створив місце доставки митних вантажів, якому відповідно до Класифікатора місць прибуття, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.05.2011 №295, та Переліку місць доставки, затвердженого наказом ДМС України від 27.08.2012 №426, присвоєно статус «місця прибуття митних вантажів» за кодом 305-002-1-1 (далі- місце прибуття). Позивач вказує, що до січня 2016 року відповідач здійснював митне оформлення своїх вантажів в режимі експорту в місці прибуття за кодом « 305 -002-1-1» і відповідно до акцептованих умов публічного договору повинен був сплачувати по 300грн за отримані послуги місця прибуття за кожне митне оформлення вантажів. Однак, свої обов’язки відповідач виконав неналежно, станом на 04.01.2016 його заборгованість за отримані послуги місця прибуття становить 122 400,00грн при митному оформленні вантажів в режимі експорту у 408 випадках, що підтверджується актом звірки сторін від 14.01.2016.

18.12.2017 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 122 400,00грн основного боргу (том 1,а.с. 148).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2017 у справі №907/784/17 (суддя Бобрик Г.Й.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 122 400,00грн боргу та 1 836грн судового збору.

Рішення мотивоване ст.ст. 6, 43, 44, 173, 178, 193,ГК України, ст.ст. 11, 509, 526, 627, 628, 629, 633, 642 ЦК України, ст. ст. 4, 321 Митного кодексу України.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі публічного договору, що згідно з актом звірки розрахунків від 14.01.2016, складеним за період 21.09.2014 по 04.01.2016, відповідач визнав заборгованість перед позивачем в сумі 122 400,00грн за використання ним «місця прибуття 305 -002-1-1» при митному оформленні вантажів в режимі ЕК10. Суд вказав, що вантажно-митні декларації підтверджують факт митного оформлення вантажів відповідача, що означає розміщення в зоні митного контролю вантажів для митного оформлення та декларування. Суд відхилив твердження відповідача про те, що вантажі не пред’являлись митним органам, оскільки такі твердження не спростовують факту їх знаходження в місці прибуття, зазначеному в графі 30 вантажно-митної декларації.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Скаржник вказує, що у зв’язку змінами до Митного кодексу України необхідність заїзду при оформленні вантажів на територію митниці відпала, що з вересня 2014 року митниця закрила митний пост на території позивача.

Вважає помилковим висновок суду про виникнення між сторонами спірних правовідносин на підставі публічного договору та стверджує, що правовідносини сторін виникли на підставі договору про надання послуг при митному оформленні вантажів від 15.12.2008 №124, за умовами якого позивач надає комплексі послуги, забезпечує попередню підготовку вантажу відповідача до митного оформлення, розміщує його на власній території, забезпечує охорону та забезпечує санітарний та екологічний контроль. На виконання умов вказаного договору сторони складали відповідні акти прийому-передачі виконаних робіт за періоди, коли вантажні автомобілі відповідача заїжджали під час митного оформлення вантажів на експорт на територію митного поста Тячів, останнім з яких був акт №1/9 від 30.09.2014. Ці акти є первинними документами, які підтверджують факт надання та отримання послуг, вони відображені в оборотно-сальдовій відомості відповідача по рахунку 631. На підставі актів прийому-передачі виконаних робіт позивач виставляв рахунки на оплату наданих послуг. Сторонами був підписаний акт звірки розрахунків від 05.02.2015, в якому вказана вартість всіх послуг за договором №124 на загальну суму 145 710,00грн та факт повного розрахунку за ці послуги.

Вважає акт звірки від 14.01.2016, який був підписаний бухгалтером ТОВ «Шкала –Енерджі» за наказом директора, неналежним доказом у справі, оскільки його відомості не підтверджені первинним бухгалтерськими документами. З вересня 2014 року позивач не виставляв рахунки за надані послуги, акти виконаних робіт сторони не підписували.

Стверджує, що в період з 21.09.2014 до 04.01.2016 відповідач не отримував послуг від позивача, оскільки вантажні автомобілі відповідача при оформленні вантажів на експорт не заїжджали на територію митного поста Тячів. Митне оформлення вантажів з вересня 2014 року відповідач здійснював без їх пред’явлення митному органу, документи на митницю надсилались в електронній формі.

Зазначає, що згідно з відповіддю Закарпатської митниці ДФС на адвокатський запит, яку скаржник отримав після проголошення оскаржуваного рішення, протягом періоду з 21.09.2014 до 04.01.2016 із 410 випадків митного оформлення товарів, відправником яких було ТОВ «Шкала-Енерджі», лише у 4-х випадках посадові особи митниці проводили митний огляд товарів, про що були складені відповідні акти та внесено інформацію до графи 44 митних декларацій. Відтак скаржник вказує, що лише у цих 4-х випадках вантаж доставлявся на територію митного контролю, у всіх інших випадках вантажні автомобілі відповідача з товарами на експорт не покидали території відповідача, оскільки митниця цього не вимагала.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи скаржника, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що до березня 2016року позивач здійснював господарську діяльність по наданню послуг «місця прибуття 305-002-1-1», надавав такі послуги суб’єктам господарювання, у т.ч. відповідачу. Посилаючись на ст.ст. 248,321 МК України, вказує, що нормами чинного законодавства не передбачена можливість митного оформлення вантажів без доставки їх до зони митного контролю. Якщо товар та транспортний засіб, який надається для митного оформлення, розташований поза місцем доставки з відповідним кодом, то в розділі 2 такого коду зазначаються цифри « 888», та в графі 30 митної декларації. За виконання митних формальностей поза місцем розташування підрозділу митниці згідно з ч.8 ст.247 МК України справляється відповідна плата, про що у графі 47 митної декларації робиться відмітка.

Стверджує, що до правовідносин сторін щодо надання послуг місця прибуття при здійснені митного оформлення вантажів та транспорту комерційного призначення застосовуються правила публічного договору, оскільки діяльність позивача по наданню таких послуг носить публічний характер, так як він зобов’язаний надавати такі послуги кожному, хто до нього звертається, та не вправі надавати переваги одному споживачеві перед іншим. На підставі ст. 901 ЦК України позивач вказує, що обов’язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту. Посилаючись на п.3.6 глави Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, практику Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, вказує, що оскільки відповідач добровільно в 30 графі ВМД вказав факт розміщення вантажу для здійснення митних формальностей «місце прибуття 305-002-1-1» ТОВ «Термінал», такі ВМД є первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують факт використання відповідачем послуг позивача. Зазначає, що митний огляд є лише однією із складових митних формальностей, які проводяться при митному оформленні вантажів, тому безпідставним є посилання скаржника на те, що митний огляд його вантажу не проводився, оскільки проведення чи непроведення митного огляду задекларованих товарів не спростовує факту їх знаходження у зоні митного контролю, зазначеній у графі 30 митної декларації.

Зазначає, що скаржник не підтвердив жодними доказами свої доводи про те, що його вантаж не покидав території ТОВ «Шкала-Енерджі» , не підтвердив факт наявності на його території в зазначений період тимчасової зони митного контролю та факт оплати за виконання митних формальностей щодо вантажу у тимчасовій зоні митного контролю.

Скаржник подав відповідь на відзив позивача, в якій заперечує доводи позивача, вважає їх необгрунтованими. Вказує, зокрема, що митницею та Закарпатським окружним адміністративним судом встановлено, що зазначення в графі 30 ВМД місця доставки, означає те, що у випадку спрацювання системи управління ризиками АСАУР, як це було у 4 випадках із 410, транспортний засіб з товарами повинен бути доставлений до митного посту, код якого вказаний в графі 30, без заповнення цієї графи система не приймає електронну декларацію.

У поясненнях та додаткових поясненнях позивач вважає безпідставними посилання скаржника на договір №124 від 15.12.2008, рахунки та акти, які стосуються іншого періоду та не мають відношення до даного спору, посилаючись на прийняття Митного кодексу України в новій редакції та наказ ДМС від 27.08.2012 №426 «Про ведення Переліку місць доставки», якими внесені зміни в порядок митного оформлення вантажів та встановлено використання місць доставки товарів при митному оформленні.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 у справі №907/784/17 (колегія суддів у складі головуючого судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Юрченка Я.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Шкала-Енерджі», розгляд справи призначено на 27.02.2018.

Ухвалою від 27.02.2018 розгляд справи відкладено на 13.03.2018.

Судове засідання 13.03.2018 не відбулося у зв’язку з перебуванням судді Я.О. Юрченка у відпустці з 12.03.2018 по 13.03.2018, про що відповідно до положень абз. 2 пп.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 58 від 15.09.2016, було повідомлено учасників судового процесу.

Ухвалою від 14.03.2018 розгляд справи призначено на 22.03.2018.

У судовому засіданні 22.03.2018 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення, прийнятим нове, яким відмовити у задоволенні позову. Представник позивача заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві та в поясненнях, просив залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

15.12.2008 ТОВ «Термінал» (підприємство) та ТОВ «Шкала-Енерджі» (власник) уклали договір №124 на надання послуг при митному оформленні вантажів, відповідно до умов якого підприємство надає комплексі послуги, забезпечує попередню підготовку вантажу власника до митного оформлення, розміщує його на власній території, забезпечує охорону, сприяє проведенню фітосанітарного, екологічного та інших видів контролю (том 1,а.с. 159).

В п.1 договору сторони встановили тарифи за надані підприємством послуги, а саме:

-забезпечення охорони та диспетчерування автомобілів (вантажів), що перебувають на території ТОВ «Термінал» - 32 дол. США за 1 добу;

-розвантажувально-навантажувальні роботи: механічним способом – 50,00рн/ 1т; ручне перенавантаження вантажів – 80,00грн/1 т;

-розміщення та зберігання вантажу в складських приміщеннях – за домовленістю.

Згідно з п.2 підприємство зобов’язується надавати, в разі необхідності, наявні технічні засоби при проведенні процедури митного оформлення.

Відповідно до п.5 даний договір діє з моменту його підписання протягом невизначеного терміну (поки буде потреба).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами були підписані акти прийому-передачі виконаних робіт за період з 01.01.2013 по 22.09.2014 за договором №124 від 15.12.2008 (всього 17 актів) на загальну суму 145 710,00грн( т.1 а.с. 160-176).

На оплату вказаних в актах послуг позивач виставляв відповідачу рахунки, які відповідач оплатив повністю, що підтверджено актом звірки розрахунків від 05.02.2015, підписаним двома сторонами (том 1,а.с. 194, 195-208).

Відповідно до Переліку місць доставки станом на 17.07.2014 до цього Переліку входить територія ТОВ «Термінал», що знаходиться за адресою : Закарпатська область , м. Тячів, вул. Промислова,2, код місця доставки 305-002-1-1( т.1, а.с. 142-145).

Наказом директора ТОВ «Термінал» від 20.02.2014 затверджено ціну вартості послуг при митному оформленні вантажів в розмірі 300грн за одне митне оформлення з 01.03.2014 (т. 1,а.с. 146).

За твердженнями позивача, інформація про вартість послуг розміщена у місці доставки.

Сторонами підписаний акт звірки від 14.01.2016, згідно з яким за період з 21.09.2014 по 04.01.2016 ТОВ «Шкала-Енерджі» здійснило митне оформлення вантажів в режимі ЕК 10 з використанням «місця прибуття 305-002-1-1» -ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська, 2, в кількості 408 декларацій. Перерахунок коштів за надані послуги ТОВ «Шкала-Енерджі» не здійснювався. ТОВ «Шкала-Енерджі» визнає заборгованість в розмірі 122 400,00грн перед ТОВ «Термінал» (том 1,а.с. 37).

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 04.02.2017 про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без задоволення.

За даними відповідача він здійснив експорт товарів за період з 22.09.2014 по 02.01.2016 по 410 ВМД (том 1,а.с. 210-218).

Згідно з актом ТОВ «Шкала-Енерджі» від 15.12.2017 за період з 21.09.2014 по 01.01.2016 вантажні автомобілі при оформленні експорту Закарпатською митницею ДФС митний пост Тячів не покидали територію підприємства «Шкала-Енерджі». Документи надсилались декларантом до митного органу в електронному вигляді (том 1, а.с. 251).

Дослідивши всі обставини справи, доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

З 01.06.2012 набрав чинності Митний кодекс України від 13.03 2012 N 4495-VI(далі – МК України), статтею 329 якого встановлено, що з метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання, а також в інших місцях, визначених відповідно до цього Кодексу, створюються зони митного контролю.

Згідно із ст.330 МК України порядок створення зони митного контролю визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Зони митного контролю можуть бути постійними, у разі регулярного розміщення на їх території товарів, що підлягають митному контролю, або тимчасовими, які утворюються на час здійснення митного контролю.

За приписами ст. 4 цього Кодексу зона митного контролю - місце, визначене органами доходів і зборів в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого органи доходів і зборів здійснюють митні формальності (п. 14 ст.4 МК України)

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 646 «Про місця доставки товарів транспортними засобами», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.06. 2012 р. за N 1052/21364, місцем доставки може бути визначена митницею призначення територія (або її частина) пункту пропуску (пункту контролю) через державний кордон України, морського чи річкового порту, аеропорту, залізничної станції, вільної митної зони, підрозділу митниці призначення, у якому безпосередньо проводиться митне оформлення, підприємства з безперервним циклом виробництва, вантажного митного комплексу, територія, що прилягає до центральної сортувальної станції, регіональної сортувальної станції, місця міжнародного поштового обміну, складу тимчасового зберігання або митного складу ( п.1.1).

На території місця доставки створюється зона митного контролю ( п.1.5).

Територія місця доставки товарів для автомобільного транспорту повинна бути забезпечена: освітленням та огородженням за периметром території місця доставки; цілодобовою охороною та наявністю засобів пожежогасіння; наявністю рампи, естакади, оглядового майданчика; наявністю у достатній кількості, а також функціонуванням навантажувально-розвантажувальної техніки і механізмів для здійснення необхідних операцій на території місця доставки; наявністю каналів і засобів зв'язку, у тому числі з ЄАІС Держмитслужби України( п.1.7).

Відповідно до п. 4 наказу ДМС України від 27.08.2012 №426 «Про ведення переліку місць доставки» кожному місцю доставки присвоюється відповідний код.

Згідно з Переліком місць доставки станом на 17.07.2014 до цього Переліку входить територія ТОВ «Термінал», що знаходиться за адресою : Закарпатська область , м. Тячів, вул. Промислова,2, код місця доставки 305-002-1-1, що підтверджує факт створення позивачем місця доставки товару у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 646 «Про місця доставки товарів транспортними засобами».

Наказом №3 від 20.02.2014 позивач затвердив вартість послуг підприємства за місцем доставки товарів при митному оформленні вантажів у розмірі 300грн за одне митне оформлення та розмістив цю інформацію в місці доставки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за період з 22.09.2014 по 02.01.2016 відповідач здійснив експорт товарів по 410 ВМД, в графі 30 «Місцезнаходження товарів» яких відповідач вказав код 305-002-1-1, який ідентифікує це місце доставки митних вантажів саме з ТОВ «Термінал», м. Тячів, вул. Промислова,2 (т.1,а.с. 210-218, т.2, а.с.141-157).

Позивачем та відповідачем підписаний акт звірки від 14.01.2016, згідно з яким відповідач здійснив митне оформлення вантажів в режимі (ЕК 10) за вказаний період з використанням «місця прибуття 305-002-1-1» -ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська, 2, в кількості 408 декларацій, коштів за надані послуги ТОВ «Шкала-Енерджі»( відповідач) не сплачувало, у зв’язку з чим ТОВ «Шкала-Енерджі» визнає заборгованість перед ТОВ «Термінал» в розмірі 122 400,00грн (408*300).

Заперечуючи проти стягнення заборгованості, відповідач заперечує факт отримання від позивача послуг місця доставки товару, вважає акт звірки від 14.01.2016 неналежним доказом, оскільки відсутні первинні документи(акти приймання -передачі послуг) та стверджує, що правовідносини між сторонами виникли не на підставі публічного договору, а на підставі договору №124 від 15.12.2008, за яким розрахунки проведені в повному обсязі.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Надання позивачем послуг створеного та облаштованого ним на своїй території місця доставки товарів за адресою: м. Тячів вул. Пролетарська, 2, з присвоєним кодом 305-002-1-1, де розташована зона митного контролю, узгоджується з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким основними видами діяльності ТОВ"Термінал" є: код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; код КВЕД 52.10 Складське господарство; код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); код КВЕД 68.20, надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Апеляційний суд погоджується з доводами позивача та висновком суду першої інстанції, що спірні правовідносини виникли на підставі публічного договору про надання послуг місця доставки та вважає безпідставними посилання скаржника на договір №124 від 15.12.2008, оскільки названим договором не передбачено надання послуг місця доставки товарів, на момент укладення цього договору не існувало самого місця доставки товарів, воно було створене відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 646.

Отже, безпідставними є також посилання скаржника на акти приймання-передачі виконаних робіт за договором №124 від 15.12.2008, рахунки на їх оплату та акт звірки від 05.02.2015 за цим договором з огляду на те, що вони не стосуються предмета даного спору та спірного періоду.

За приписами ч.1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку(п.24 ст 4 МК України) .

Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Митне оформлення –це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення ( п.23 ст.4 МК України).

Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи( п.29 ст.4 МК України).

Статтею 247 МК України встановлено, що митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів органів доходів і зборів

За письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митні формальності можуть виконуватися органами доходів і зборів поза місцем розташування цих органів.

За виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування органів доходів і зборів із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08. 2012 за № 1372/21684, згідно з яким у графі 30 МД зазначаються відомості про зону митного контролю, в якій знаходяться задекларовані товари.

Відповідно до статті 321 МК України у разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України такі товари та транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту їх пред'явлення для митного оформлення та декларування в установленому порядку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вантаж та транспортний засіб комерційного призначення до початку виконання митних формальностей повинен бути розміщений у постійній чи тимчасовій зоні митного контролю, яка згідно п.1.5 наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 646 «Про місця доставки товарів транспортними засобами» розташовується на території місця доставки товару.

Зазначення відповідачем у графі 30 "місцезнаходження товарів "митних декларацій коду 305-002-1-1, який ідентифікує це місце доставки митних вантажів саме з ТОВ «Термінал», м. Тячів, вул. Промислова,2, та підписання сторонами акта звірки від 14.01.2016, в якому вказано про митне оформлення відповідачем вантажів в режимі (ЕК 10) з використанням «місця доставки 305-002-1-1» -ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська, 2, спростовують доводи відповідача про неотримання ним послуг місця доставки товарів.

Крім того, відповідно до ст. 330 МК України, наказу Міністерства фінансів України «Про місця доставки товарів транспортними засобами» від 30.05.2012 N 646 та наказу Держмитслужби України "Про ведення переліку місць доставки" № 426 від 27.08.2012, зі змінами, внесеними наказом від 09.10.2012 р. N 525, якщо товар та транспортний засіб не доставлений в місце доставки товару за адресою розміщення постійної зони митного контролю, то для його митного оформлення та декларування цей товар повинен бути розміщений в тимчасовій зоні митного контролю, яка повинна бути створена власником вантажу з дотриманням вимог митного законодавства. Для кодування місця доставки, якому не присвоєно відповідний код, в розділах "2", "3", "4" схеми коду місця доставки зазначаються цифри "888-1-1". Тобто, в графі 30 митної декларації вказується код, який буде містити вказані цифри. За виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування органів доходів і зборів із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (ч.8 ст. 247 МК України), про що у графі 47 митної декларації робиться відмітка.

Скаржником не доведено, доказів не подано виконання митних формальностей при вивезенні ним товарів за межі митної території України у спірний період поза місцем розташування митних органів, як і не доведено знаходження його транспортних засобів з товарами під час виконання митних формальностей поза зоною митного контролю, яка розташована в місці доставки товарів 305-002-1-1 на території ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська, 2, яке вказане у митних деклараціях.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що товари не пред’являлись митному органу і їх огляд не проводився (за винятком 4-х випадків), оскільки проведення митного огляду є складовою частиною сукупності митних формальностей, які виконуються при митному оформленні вантажів та транспортних засобів комерційного призначення. При цьому, в будь-якому випадку, в період здійснення митного оформлення (ст. ст. 248,255 МК України) вантаж повинен бути доставлений до місця його знаходження, вказаного в декларації, незалежно від пред'явлення його для огляду чи без такого.

Твердження відповідача, що з вересня 2014 року відпала необхідність заїзду в місце доставки товару 305-002-1-1 у зв’язку з тим, що з вересня 2014 року митниця закрила митний пост «Тячів» на території позивача, не можуть братися до уваги як такі, що суперечать фактичним обставинам справи.

Митний пост «Тячів» був ліквідований наказом Державної фіскальної служби України віл 16 лютого 2016 року N 138, в той час як у даній справі предметом спору є стягнення заборгованості за послуги місця доставки товару за період з вересня 2014 року по січень 2016 року, тобто, за період до ліквідації митного поста.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що акт звірки від 14.01.2016 не підтверджений первинними документами - актами приймання-передачі та є неналежним доказом, оскільки нормами чинного законодвства не передбачено складання актів приймання-передачі при наданні послуг на підставі публічного договору. Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами позивача, що митні декларації та акт звірки від 14.01.2016 підтверджують факт надання таких послуг.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи скаржника необгрунтованими, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову правомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог ст. ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ( ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї ( ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права( ч.4).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 86,129, 252, 269, 270,275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2017 у справі №907/784/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, встановлені ст. 288 та 289 ГПК України.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 23.03.2018.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя Я.О. Юрченко