Постанова № 72961425, 20.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р. Справа № 914/2001/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Бонк Т.Б.

суддів Кравчук Н.М.

Мирутенко О.Л,

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (адвокат)

від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія" б/н і б/д

на рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2017 (головуючий суддя Гоменюк З.П.), повний текст складено - 18.12.2017 року

у справі № 914/2001/17

за позовом ОСОБА_4, м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія", с.Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 371 232,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія" про стягнення 371232,82 грн., з яких 319909,03 грн. - інфляційні втрати та 51323,79 грн. - 3% річних, що нараховані за період 01.01.2016р. - 22.08.2017р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі № 914/2001/17 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія", Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул. Січових Стрільців, 1 на користь ТОВ "Телекомунікаційна компанія" 319909,03 грн. - інфляційних втрат, 51323,79 грн. - 3% річних, 5568,49 грн. - судового збору та 18561,64 грн. - витрат на послуги адвоката.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач вартість частини майна у розмірі 1042470,00 грн. оплатив лише 22.08.2017р., то має місце прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача, що тягне за собою наслідки, передбачені ч.2. ст. 625 ЦК України. Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду з тих мотивів, що ОСОБА_4,, звертаючись до суду з позовом щодо виплати їй вартості частини майна товариства, пропорційної частці у статутному капіталі, всіляко відтягувала прийняття судом рішення, зловживаючи своїм правом та вимагаючи, крім сплати відповідачем суми основного боргу, ще і сплати інфляційних втрат та 3% річних. Звертає увагу, що ОСОБА_3 було виконано негайно після вступу його в законну силу. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не доведено обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не відповідають реальним обставинам справи.

Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судове засіданні відповідач / скаржник не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи строки розгляду справи, те, що явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з наступних підстав.

Встановлено, що Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2017р. у справі №914/892/16 за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія" про стягнення 2080503,04 грн. вартості частини майна товариства, інфляційних втрат та 3% річних позов задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 1042470,00 грн. - вартості частини майна, 451524,91 грн. - інфляційних втрат, 31188,42 грн. - 3% річних, 22875,14 грн. - судового збору та 12422,30 грн. - витрат за проведення судової експертизи. В решті позовних вимог було відмовлено. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних та інфляційних втрат у справі №914/892/17 було здійснено за період з 02.01.2015р. по 31.12.2015р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2017р. рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2017р. у справі №914/892/16 залишено без змін, тобто рішення Господарського суду Львівської області набрало законної сили 09.08.2017р.

Предметом спору у справі №914/892/16 є стягнення вартості частини майна товариства в розмірі 1422080,00 грн. (12928000, 00 грн. х 11%), виходячи з вартості частини чистих активів товариства, що підлягає виплаті позивачу на дату виходу з товариства станом на 31.12.2013р., а також стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 615760,64 грн. та 3% річних в розмірі 42662,40 грн., що були нараховані за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням суду у справі №914/892/16 встановлено, що датою виходу позивача з товариства є 31.12.2013р., тобто дата, зазначена в заяві ОСОБА_4 про вихід зі складу учасників ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" від 30.09.2013р., яка визначена з дотриманням положень Статуту та норми ст.148 ЦК України.

Як встановлено судом у справі №914/892/17, враховуючи висновок судово-економічної експертизи №2633 від 31.01.2017р., вартість частини майна ТзОВ "Телекомунікаційна компанія", що підлягає виплаті позивачу у зв'язку з виходом з товариства, становить 1042470,00 грн.

Статтею 75 ГПК передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Предметом спору у даній справі №914/2001/17 є вимога про стягнення 319909,03 грн. - інфляційних втрат та 51323,79 грн. - 3% річних, що нараховані за період 01.01.2016р. - 22.08.2017р.

Як зазначає позивач у позовній заяві у даній справі, відповідач на виконання рішення суду у справі 914/892/16 здійснив оплату вартості частини майна 22.08.2017р. у розмірі 1042470,00 грн., а тому відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач має право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Однак, зазначене твердження позивача про повну оплату вартості частини майна саме 22.08.2017 року не відповідає матеріалам справи.

Апеляційний суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається інше, а зокрема, платіжним дорученням № 574 від 22 серпня 2017 року підтверджується оплата платником ТОВ «Телком» отримувачу ОСОБА_4 962 000,0 грн., призначення платежу - виплата коштів засновнику згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду № 914/892/16 від 09.09.2017 року. Платіжним дорученням № 575 від 23 серпня 2017 року підтверджується оплата платником ТОВ «Телком» - отримувачу ОСОБА_4 - 80 470, 0 грн.

Таким чином, повна сума вартості частини майна у розмірі 1042470,00 грн. була виплачена відповідачем 22 та 23 серпня 2017 року.

Відтак, розрахунок суми боргу представника позивача - адвокат ОСОБА_5 - у даній справі не є повністю коректним, крім того, такий здійснений з включенням інших попередніх періодів прострочення. Представник позивача у своєму ж розрахунку покликається на роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних, проте в той же час, зазначаючи, що 22.08.2017 було сплачено вартість частини майна, включає 22.08.2017 у спірний період розрахунку.

Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача; доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України (п.1.15); банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей (п. 2.31).

Згідно п. 30.1. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Апеляційний суд у цьому контексті зазначає, що сторонами не подано доказів, які б підтверджували дату зарахування сплачених відповідачем коштів на рахунок позивача.

Згідно ст.10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства. Аналогічні положення закріплені в п.3 ч.1 ст.116 ЦК України, відповідно до якого учасники господарського товариства мають право в порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти з товариства.

Статтею 148 ЦК України встановлено вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю. Так, згідно ч.1. ст.148 ЦК України(в редакції від 30.08.2013р., чинній на момент подання заяви про вихід), учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (ч.2.).

Відповідно до ч. 3 ст. 148 ЦК України спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Пунктом 5.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. №14 встановлено, статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, у строк до 12 місяців з дня виходу. З моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учасникові частки вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити відповідну суму у строки, визначені згаданою нормою Закону України "Про господарські товариства", а невиконання цього обов'язку тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Враховуючи те, що відповідач вартість частини майна у розмірі 1042470,00 грн. повністю оплатив 22.08.2017р. та 23.08,2017 року у сукупності, то, відповідно, має місце прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача, що тягне за собою наслідки передбачені ч.2. ст. 625 ЦК України.

Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума інфляційних втрат в розмірі 319909,03 грн. та 3% річних в розмірі 51323,79 грн., що нараховані за період: 01.01.2016р. - 22.08.2017р. (тобто не враховуючи періоду нарахувань у справі №914/892/16).

Відтак, апеляційний су, перевіривши періоди та розмір нарахування інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до чинного законодавства, погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення боргу за період з 01.01.2016 року по 22.08.2017 року, оскільки сторонами не подано доказів на підтвердження дати зарахування сплачених коштів на рахунок отримувача станом на 22.08.2017 року.

Згідно ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі № 914/2001/17 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Згідно ст.129 ГПК України судовий збір покладається на скаржника.

Скаржником у даній справі не подавалося клопотання про перегляд суми витрат, стягнутих судом першої інстанції на послуги адвоката.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281, 282, 287, 288 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія" б/н і б/д - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі № 914/2001/17 - залишити без змін.

3. Судовий збір залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Cуду в касаційному порядку та строки згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий-суддя Т.Б. Бонк

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя О.Л. Мирутенко

Повний текст постанови складений 23.03.2018 року.