Постанова № 72961282, 21.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/11934/15-ц 21.03.2018

Провадження № 22ц/784/47/18

Категорія 39

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Справа № 490/11934/15-ц

21 березня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Бондаренко Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання: Шагаєм О.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_2,

на заочне рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2016 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1, як правонаступників ОСОБА_2

до

ОСОБА_4, за участю третьої особи ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та визначення часток,

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який в подальшому було уточнено до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, визнання права власності в порядку спадкування за законом та визначення часток.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її син - ОСОБА_6.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла частка квартири АДРЕСА_1, яка належала останньому на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 6 липня 1998 року.

27 липня 2007 року ОСОБА_2 звернулась до Першої Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті сина. Крім неї 4 грудня 2007 року, в межах встановленого шестимісячного строку, до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась також дружина спадкодавця - ОСОБА_4

Посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_4 вчиняла дії щодо умисного позбавлення життя свого чоловіка, який хворів та потребував сторонньої допомоги, яку остання йому не надавала, хоча мала таку можливість, позивачка просила:

- усунути ОСОБА_4 від отримання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року;

- визнати за донькою померлого ОСОБА_5 право спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_6 та визнати за позивачкою право власності на частину квартири АДРЕСА_2;

- визначити частки у спадщині на вказану квартиру між спадкоємцями.

Заочним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Центрального районного суду від 15 червня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1102 грн. 40 коп.

ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_1, на вказане рішення подала апеляційну скаргу, в якій зазначала про незгоду з вказаним рішенням, так як судом порушено порядок розгляду даної справи та не повно з'ясовано всі обставини справи.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року вказане рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 6 вересня 2017 року до участі у справі в якості правонаступника позивачки ОСОБА_2, в зв'язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 року, залучено її сина ОСОБА_1

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня 2017 року ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом та визначення часток скасовано, в цій частині справу повернуто на новий апеляційний розгляд, в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.

В суді апеляційної інстанції справа розглядалась за відсутності відповідачки. ОСОБА_1, як правонаступник ОСОБА_2, апеляційну скаргу підтримав, просив визнати за ним право власності на ? частину спадкової квартири.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6 в місті Буча Київської області (а.с.5).

Після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відкрилась спадщина, зокрема на частку квартири АДРЕСА_1. Частка вказаної квартири належала останньому на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 6 липня 1998 року, виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду на підставі розпорядження від 3 липня 1998 року за №1562 ( т.1, а.с.68 зв). Право власності за вказаним свідоцтвом зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, як на приватну спільну власність за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 69).

27 липня 2007 року Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа за № 648/2007 року після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями за законом є його мати ОСОБА_2, яка 27 липня 2007 року звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті сина та дружина ОСОБА_4, яка 4 грудня 2007 року подала заяву про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка (т.1 а.с.55, 55 зв.). Відповідно до свідоцтва про шлюб з 28 жовтня 2005 року ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (т.2 а.с.16).

Окрім того, 13 жовтня 2008 року із заявою про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори також звернулася ОСОБА_5, як дочка ОСОБА_6(т.1 а.с.56, 69зв., 70). Як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_5, вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 її прізвище вказано, як ОСОБА_8, її батьком вказано ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 259).

З наведеного слідує, що на день смерті батька донька була в неповнолітньому віці, так як їй виповнилося 15 років.

Відповідно до рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 4 лютого 2009 року встановлено, що ОСОБА_5 є рідною донькою ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Буча Київської області (т.3 а.с. 30).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, проте ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 5 березня 2018 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено (т. 3 а.с. 83). Інших доказів на спростування встановленого вказаним рішенням суду факту в даній справі не надано.

Статті 1216, 1218 ЦК України передбачають, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Відповідно до положень ч.1, 3, 4 ст. 1268 України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, неповнолітні особи вважаються таки положеннями ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням часток у спадщині інших спадкоємців.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого і визнання права власності.

З матеріалів спадкової справи також вбачається, що постановою державного нотаріуса Першої Миколаївської державної нотаріальної контори від 15 березня 2012 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_4, після смерті її сина ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з тих підстав, що не було надано правовстановлюючого документу на вищевказану квартиру. Проте стосовно даної квартири позовні вимоги у даній справі не заявлялися та правовстановчі документи не надавалися.

Крім цього, за повідомленням Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 4 грудня 2017 року також вказано, що свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 на все майно також невидавалось не видавалось в зв'язку з неподанням правовстановчих документів (т.3 а.с.3).

Із пояснень позивача ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_2, слідує, що в свідоцтві про право власності на спірну квартиру частки кожного співвласника не визначені, свідоцтво не видавалось нотаріальною конторою оскільки триває судовий спір.

Також Перша Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області листом від 4 грудня 2017 року повідомила, що і після смерті ОСОБА_2, свідоцтва на спадщину не видавались (т.3 а.с.5).

Проте, як зазначено вище, спірна квартира належала спадкодавцю ОСОБА_6, як співвласнику на підставі свідоцтва про право власності на житло від 6 липня 1998 року, виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду на підставі розпорядження від 3 липня 1998 року за №1562 на праві спільної власності з ОСОБА_2 внаслідок її приватизації оригінал якого оглянуто в судовому засіданні суду апеляційної інстанції (т.1 а.с.68 зв.).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі.

Згідно із положенням ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності , вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Враховуючи невизначеність частки кожного із співвласників спадкового майна, що перешкоджає в отриманні свідоцтва на спадщину в нотаріальній конторі, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на частку в спадковому майні, а саме в квартирі АДРЕСА_3 підлягають частковому задоволенню. Враховуючи, що спадкодавцю належала ? частина спірної кварти, а спадщину прийняли три спадкоємця (ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.), частка ОСОБА_2 становитиме розміром 1/6 ( ? : 3), а з урахуванням двох спадкоємців після смерті ОСОБА_2 (ОСОБА_1 та ОСОБА_5.), за позивачем ОСОБА_1, як правонаступником ОСОБА_2, слід визнати право власності на 1/12 частину (1/6 : 2) частину спадкової квартири.

В той же час, позовні вимоги про визначення частки в спадковому майні, не підлягають задоволенню як окремі вимоги, оскільки така частка визначена під час вирішення попередньої вимоги про визнання права власності на частку в спадковому майні, тому ухвалення з цього приводу окремого рішення є зайвим, в зв'язку з чим саме з цих підстав в задоволенні цих вимог слід відмовити .

Таким чином, оскаржуване рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом та визначення часток підлягає скасуванню, на підставі п.1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення наведеного змісту.

В ході розгляду даної справи, ОСОБА_1, як правонаступник ОСОБА_2, неодноразово заявляв різні клопотання, а саме про позбавлення ОСОБА_4 права на спадкування частини спадкового житла, в разі ухилення від її явки в судове засідання (т.2 а.с. 256), привласнення ОСОБА_2 ? частини квартири, в порядку встановленому ст. 344 ЦК України, оскільки вона користувалась спадковою квартирою за життя впродовж 10 років (т.3 а.с. 7), а також вирішити питання щодо заподіяних збитків ОСОБА_4 здоров'ю ОСОБА_6 та заподіяння смерті останньому (т.3 а.с. 55). Вказані клопотання не грунтуються на матеріальному та процесуальному законі, виходять за межі позовних вимог, а тому не підлягають задоволенню та не впливають на наведені висновки суду.

Відповідно до порядку встановленому положеннями ст. 141 ЦПК України, підлягають розподілу судові витрати.

Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2016 року розподілені судові витрати шляхом їх стягнення з позивачки, на той час ОСОБА_2 в сумі 1102 грн. 40 коп. на користь держави, оскільки заявлені нею дві позовні вимоги при подачі позову не було сплачено (т.1 а.с. 132).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, вказане додаткове рішення підлягає зміні, а з позивача, тобто на цей час ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_2 необхідно стягнути 551 грн. 20 коп. на користь держави. З відповідачки ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 633 грн. 86 коп. судового збору сплаченого ним за подачу апеляційної скарги пропорційно до задоволеної її частини, та на користь держави 551 грн. 20 коп. судового збору несплаченого позивачем при подачі позову в задоволеній його частині.

Керуючись ст.ст.367,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПО С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом та визначення часток скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1, як правонаступника позивачки ОСОБА_2, до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, як правонаступником своєї матері, позивачки ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її сина ОСОБА_6 на 1/12 частину квартири АДРЕСА_3.

В задоволенні позовних вимог про визнання частки в спадковому майні відмовити.

Додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва у даній справі від 15 червня 2016 року змінити, зменшивши розмір стягнутого судового збору з 1102 грн. до 551 грн. 20 коп., стягнувши його з ОСОБА_1, як правонаступника позивачки ОСОБА_2 в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 633 грн. 86 коп. судового збору, а в дохід держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту, а саме на п'ятий день після проголошення.

Судді: Т.З. Бондаренко

Т.В. Крамаренко

В.І. Темнікова