Постанова № 72961188, 26.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа№ 910/13161/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2»

на рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2017

у справі № 910/13161/15 (суддя: Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНГАРАНТ»

до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «Віктор»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

2. ПАТ «Банк національний кредит»

про стягнення 38 913 864,41 грн

та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2»

до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»

про стягнення 18 052 405,71 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: адвокат Кузьмич-Браток Р.А. (ордер серії РН-391 №0093 від 31.01.2018);

від відповідача: адвокат Чугунов М.В. (довіреність №88 від 11.08.2017), Войцехівський О.В. (довіреність №7 від 02.01.2018);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився;

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився;

від третьої особи з самостійними вимогами: представник Прийменко В.О. (довіреність №770/1 від 01.12.2017), адвокат Подлєснова Л.П. (довіреність №53 від 23.01.2018),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» про стягнення заборгованості за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014 в розмірі 38 913 864,41 грн, з них 25 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 357 138,88 грн заборгованості за процентами; 3 965,89 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 4 593 424,66 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 424,92 грн 3% річних від простроченої суми процентів, 260 260,27 грн 3% річних від простроченої суми кредиту, 8 689 380,82 грн індекс інфляції за час прострочення по кредиту, 1 000,00 грн штрафу за порушення строків повернення кредиту відповідно до п.п. 3.3.6 та 4.3. Кредитного договору, 3 000,00 грн штрафу за порушення строків повернення процентів відповідно до п.п.3.3.5 та 4.3. Кредитного договору, 73 080,00 грн судового збору.

У вересні 2015 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариство з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» про стягнення на свою користь заборгованості в розмірі 18 052 405,71 грн, що виникла внаслідок виконання ним перед ПАТ «Банк Національний кредит» зобов'язань за позичальника - ПАТ «Компанія «Райз».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» прийнято до спільного розгляду у справі №910/13161/15.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 у справі №910/13161/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016, позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Компанія «Райз» на користь ПАТ «Банк Національний кредит» 6 439 955,39 грн заборгованості за кредитом; 3 965,89 грн пені за несвоєчасну сплату процентів; 4 593 424,66 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту; 424,92 грн 3% річних від простроченої суми процентів; 260 260,27 грн 3% річних від простроченої суми кредиту; 8 689 380,82 грн - інфляційних втрат за час прострочення по кредиту; 1 000,00 грн штрафу за порушення строків повернення кредиту відповідно до п.п. 3.3.6 та 4.3. Кредитного договору; 3 000,00 грн штрафу за порушення строків повернення процентів відповідно до п.п.3.3.5 та 4.3. Кредитного договору, а також 73 070,10 грн витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ПАТ «Компанія «Райз» на користь ТДВ «Житлобуд-2» 18 052 405,71 грн боргу та 182 700,00 грн витрат по сплаті судового збору. Провадження в частині стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» на користь ПАТ «Банк Національний кредит» 18 917 183,49 грн - припинено. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у справі №910/13161/15 скасовано та направлено справу до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Задовольняючи скаргу частково, суд касаційної інстанції вказав на передчасність висновків судів, якими питання щодо обставин укладення договору поруки, його нікчемності в порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не з'ясовувались; не надавалось правової оцінки доводам позивача щодо відсутності у Договорі про надання відновлювальної кредитної лінії умови про забезпечення його виконання договором поруки з ТДВ «Житлобуд-2» та відсутності в такому відповідних змін з цього приводу; не з'ясовано правової позиції ПАТ «Банк Національний кредит» щодо листа-вимоги №58-11/162 від 28.05.2015, який містить посилання Банку на договір поруки та вимогу до ТДВ «Житлобуд-2» про його виконання; не надано оцінки доводам ПАТ «Компанія «Райз» про те, чи мало місце виконання поручителем зобов'язання по інформуванню позичальника про пред'явлену кредитором вимогу; не наведено підстав відхилення доводів відповідача про повернення 02.09.2015 на рахунок ТДВ «Житлобуд-2» коштів шляхом сторно внутрішньобанківських проводок, у зв'язку з чим право власності на них від ТДВ «Житлобуд-2» до ПАТ «Банк «Національний кредит» не перейшло.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 до участі у справі №910/13161/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Під час повторного розгляду справи №910/13161/15 ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 задоволено клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» про заміну позивача у справі, проведено заміну позивача у справі Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгарант» та залучено останнього до участі у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Компанія «Райз» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» 25 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 207 638,90 грн процентів за користування кредитом, 3 965,89 грн пені за несвоєчасну сплату процентів; 4 593 424,66 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту; 424,92 грн 3% річних від простроченої суми процентів; 260 260,27 грн 3% річних від простроченої суми кредиту; 8 689 380,82 грн інфляційних втрат за час прострочення по кредиту; 1 000,00 грн штрафу за порушення строків повернення кредиту відповідно до п.п. 3.3.6 та 4.3. Кредитного договору, 3 000,00 грн штрафу за порушення строків повернення процентів відповідно до п.п.3.3.5 та 4.3. Кредитного договору, 72 789,34 грн витрат по сплаті судового збору. Провадження в частині стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» 564 777,78 грн припинено. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТДВ «Житлобуд-2» у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, керуючись статтями 526, 530, 625, 1049, 1054 ЦК України, виходив з доведеності невиконання ПАТ «Компанія «Райз» зобов'язань перед кредитором за договором про надання відновлювальної кредитної лінії та наявності у зв'язку з цим підстав для стягнення заборгованості. Водночас, судом враховано, що між ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» та ПАТ «Банк Національний кредит» від імені якого діяла Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів був укладений договір про відступлення прав вимоги, у зв'язку з чим стягнення заборгованості у задоволеній частині здійснив на користь нового кредитора та припинив провадження в частині стягнення 564 777,78 грн, враховуючи сплату відповідачем вказаної суми під час судового розгляду. При цьому, відмовляючи в задоволенні позову ТДВ «Житлобуд-2», суд не прийняв у якості належного доказу сплату останнім коштів в сумі 18 352 405,71 грн на рахунок обліку простроченої заборгованості за кредитом ПАТ «Компанії «Райз», оскільки банк в цей час був віднесений до категорії проблемних, а крім того, ці кошти на підставі чинного та не скасованого у судовому порядку Розпорядження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №24 від 28.08.2015 були повернуті на рахунок платника шляхом сторно внутрішньобанківських проводок, відтак дійшов висновку, що вказані кошти не можна вважати зарахованими в якості погашення заборгованості ПАТ «Компанія «Райз» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії.

Не погоджуючись із рішенням суду, Товариство з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови йому в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, стягнувши з ПАТ «Компанія «Райз» на його користь 18 052 405,71 грн боргу, 182 700,00 грн та 281 358,00 грн судового збору за подання позову та за подання апеляційної скарги відповідно, а також змінити рішення в частині задоволення позову ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» до ПАТ «Компанія «Райз» про стягнення 18 352 405,71 грн, постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування скарги апелянт посилається на незаконність відмови в задоволенні заявленого ним позову з огляду на недоведеність факту віднесення Банку до категорії проблемних та існування у Банка у зв'язку з цим станом на 04.06.2015 обмежень на здійснення розрахунків; факту повернення Банком коштів 02.09.2015 на рахунок скаржника. Суд не надав належної оцінки Угоді про здійснення розрахунків від 05.06.2015 та діям відповідача по перерахуванню коштів за даною Угодою на користь поручителя ТДВ «Житлобуд-2». На переконання скаржника, 02.09.2015 ПАТ «Банк Національний кредит» не мав права проводити перерахування коштів навіть у межах власних коштів, зважаючи на відсутність банківської ліцензії, відкликаної 31.08.2015 та розпочату процедуру його ліквідації; суд, в порушення приписів закону, ототожнив виправну проводку в бухгалтерському обліку (сторно) з банківською послугою по переказу коштів, не навівши належних доказів, якими доводився б факт повернення цих коштів апелянту, оскільки в ході судового розгляду справи представником Банку надавались пояснення про відсутність у Банка платіжного доручення від 02.09.2015, на підставі якого повертались кошти, а їх повернення відбулось на підставі Розпорядження №24 від 28.08.2015 уповноваженої особи, відтак відображення в бухгалтерському обліку Банку розрахункового документу №15352087 від 02.09.2015 не створює юридичних наслідків у вигляді повернення безготівкових коштів на банківський рахунок скаржника.

01.12.2017 в порядку ст.263 ГПК України через через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача - ПАТ «Банк Національний кредит» було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому Банк, посилаючись на лист №04-11/248 від 13.09.2017, доводи апеляційної скарги не визнав, просив скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Зокрема, у згаданому листі особа посилається на обставини запровадження з 08.06.2015 у ПАТ «Банк Національний кредит» тимчасової адміністрації, а з 28.08.2015 - його ліквідації. Крім того, ТДВ «Житлобуд-2», як кредитор, після публікації 03.09.2015 в газеті «Голос Україна» відомостей про ліквідацію Банка на протязі 30 днів з дня такої публікації не заявило Фонду своїх вимог до Банку, у зв'язку з чим не було включене до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, а тому вимоги останнього вважаються погашеними.

Також 13.12.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив ПАТ «Компанія «Райз», в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, вказуючи на безпідставність її доводів.

31.01.2018 позивач надав письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначив про невизнання її доводів, а також наголосив на тому, що в матеріалах справи наявна заява ПАТ «Компанія «Райз» про визнання позовних вимог перед ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» у повному обсязі, а тому апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Ткаченко Б.О. та призначено до розгляду на 13.12.2017.

Розпорядженням уповноваженої особи Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 № 09-53/4912/17, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, сформовано судову колегію у наступному складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я.

13.12.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про уточнення прохальної частини апеляційної скарги у зв'язку з допущеною технічною опискою найменування позивача; того ж дня від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 13.12.2017 в порядку статей 69, 77 ГПК України за клопотанням представника відповідача колегією суддів відкладено розгляд справи до 31.01.2018. Також судом задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

29.01.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшли письмові пояснення щодо невдалих спроб вручення позивачеві - ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» поштової кореспонденції, що на переконання апелянта, свідчить про зловживання особою своїми процесуальними правами.

31.01.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу.

В судових засіданнях 31.01.2018 та 19.02.2018 в порядку статті 216 ГПК України оголошувались перерви до 19.02.2018 та 26.02.2018 відповідно.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду 19.02.2018 від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення на апеляційну скаргу, а від представника скаржника 22.02.2018 - письмові пояснення в порядку статті 42 ГПК України.

26.02.2018 в судовому засіданні представники скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови ТДВ «Житлобуд-2» у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов третьої особи задовольнити, стягнути з відповідача на користь ТДВ «Житлобуд-2» 18 052 405,71 грн та змінити оскаржуване рішення в частині задоволених ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» вимог на суму 18 352 405,71 грн, постановивши в цій частині нове рішення про відмову у стягненні з відповідача 18 352 405,71 грн.

Представники позивача та відповідача вимоги апеляційної скарги не визнали, доводи, на яких вона ґрунтується вважають безпідставними, судове рішення - законним, у зв'язку з чим просили залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу апелянта - без задоволення.

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача свого представника в судове засідання не направила, однак надала до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд апеляційної скарги без її участі.

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про день, місце та час розгляду справи були належним чином повідомлені.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду спрви, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної інстанції за відсутності вищевказаних осіб, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила завершити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

26.02.2018 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників скаржника, позивача, та відповідача, дослідивши докази у справі, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про обґрунтованість апеляційної скарги та наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 30.01.2014 між ПАТ «Банк Національний кредит» (в тексті договору - кредитор) та ПАТ «Компанія «Райз» ( в тексті договору - позичальник) було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 (далі - Кредитний договір) зі змінами та доповненнями, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачеві кредит в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі до 45 000 000,00 гривень, із встановленою платою за користування кредитом у розмірі 23 проценти річних, графіком повернення кредиту, та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості до 29.01.2015.

Відповідно до п. 2.6. кредитного договору, сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом у повній сумі.

Сплату щомісячної комісії за ведення кредитної справи передбачено п. 1.2. Тарифного плану по кредитних операціях, викладеного у Додатку № 2 до кредитного договору.

Позивачем умови Кредитного договору були виконані належним чином, оскільки у відповідності до 2.1. договору відповідачеві грошові кошти перераховувались в межах максимального ліміту заборгованості, що підтверджується випискою по особовому рахунку та заявами відповідача на видачу кредиту, наявними в матеріалах справи. Дана обставина відповідачем не заперечується.

Відповідачем в порушення умов Кредитного договору в термін до 29.01.2015 заборгованість за кредитом не погашена, проценти за користування наданими коштами не сплачено також.

Суд першої інстанції правильно визначив правову природу відносин, що склалися між Банком та ПАТ «Компанія «Райз», вказавши, що такі мають ознаки кредитного договору, за яким у відповідності до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1049 цього ж Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 ЦК України).

Згідно зі статтями 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 4.2. кредитного договору, у разі прострочення відповідачем строків сплати процентів та комісій, визначених цим договором та Тарифами, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених пп. 1.1.1, 2.4, 2.14.3, 3.2.5., 4.4., 5.4. цього договору, відповідач сплачує кредитору пеню в розмірі 1 (одного) процента, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період виконання зобов'язань за цим договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3. Кредитного договору визначено, що у разі порушення відповідачем вимог, зокрема, п.п 3.3.5. та 3.3.6. кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві штраф у розмірі 1 000,00 гривень за кожен випадок.

За розрахунком, наданим позивачем, станом на 21.05.2015 загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 38 913 864,41 гривень, з яких: 25 000 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 357 138, 88 грн - сума заборгованості за процентами; 3965,89 грн - сума пені за несвоєчасну сплату процентів; 4 593 424,66 грн - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту; 424,92 грн - 3% річних від простроченої суми процентів; 260 260,27 грн - 3% річних від простроченої суми кредиту; 5268,97 грн - втрати від інфляції за час прострочки по сплаті процентів; 8 689 380,82 грн - втрати від інфляції за час прострочки по кредиту; 1 000,00 грн - штраф за порушення строків повернення кредиту відповідно до п.п. 3.3.6 та 4.3. кредитного договору; 3 000,00 грн - штраф за порушення строків повернення процентів відповідно до п.п. 3.3.5 та 4.3. кредитного договору.

Разом з тим, 08.06.2017 за результатами проведення електронних торгів з продажу активів (майна) лоту, переможцем на отримання права вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014 стало ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» (протокол №UA-EA- 2017-05-24-000014-a).

До матеріалів справи долучено платіжне доручення №5 від 30.06.2017, яким підтверджується оплата за протоколом публічних торгів №UA-EA- 2017-05-24-000014-a від 08.06.2017 в сумі 9 820 072,00 грн.

30.06.2017 між ПАТ «Банк Національний Кредит», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Брайко С.А. на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування валів фізичних осіб №2222 від 31.05.2017 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Національний кредит» та ТОВ «Фінасова компанія «Фінгарант» (надалі - Новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №1889.

Згідно умов даного договору, до нового кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» переходить право вимоги за наступними договорами: Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014, що укладений між ПАТ «Банк Національний Кредит» (кредитор) та ПАТ «Компанією «Райз» (позичальник) з урахуванням договорів про внесення змін до основного договору; Іпотечний договір №04-1265/1-1 від 19.06.2014, що укладений між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ПАТ «Волиньбакалія»; Іпотечний договір №04-1306/1-1 від 19.06.2014, що укладений між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ПАТ «КМ-Холдинг»; Договір застави обладнання №04-1006/1-1 від 30.01.2014, що укладений між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ПАТ «Компанія Райз» з урахуванням договорів про внесення змін до основного договору; Договір поруки №04-1007/1-4 від 30.01.2014, що укладений між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ОСОБА_10, з урахуванням договорів про внесення змін до основного договору.

В силу цього договору, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» також переходять права та обов'язки первісного кредитора по зобов'язаннях, що виникли з основних договорів, зокрема, права іпотекодержателя, заставодержателя, кредитора по договору поруки.

На виконання умов Договору №1889 про відступлення права вимоги від 30.06.2017, позивач - ПАТ «Банк Національний Кредит» передало ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» на підставі Акта прийому-передачі всі документи, що підтверджували його права за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-12ю/214/2-1 від 31.01.2014, укладений між ПАТ «Банк Національний кредит» та ПАТ «Компанія «Райз».

У матеріалах справи міститься Акт прийому-передачі оригіналів документів; Акт прийому-передачі матеріалів кредитної справи; Акт прийому-передачі матеріалів судових справ на виконання Договору №1889 про відступлення прав вимоги від 30.06.2017.

Таким чином, місцевий господарський суд визнав доведеним факт переходу права вимоги від ПАТ «Банк Національний кредит» до ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» (Новий кредитор) відповідно до договору №1889 про відступлення прав вимоги від 30.06.2017.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього ж Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах що існували на момент переходу цих прав.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгарант» статусу нового Кредитора за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014, що був укладений між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ПАТ «Компанія «Райз», з урахуванням договорів про внесення змін до основного договору.

Втім, як встановлено господарським судом, до набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгарант» статусу нового Кредитора за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014, між Товариством з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» (в тексті договору - поручитель), Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз» (в тексті договору - позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Банк Національний кредит» (в тексті договору - кредитор) 21.07.2014 було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого поручитель прийняв на себе зобов'язання перед позивачем (Кредитор) солідарно у повному обсязі відповідати за виконання відповідачем (позичальник) зобов'язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014 (з усіма змінами та доповненнями до цього договору, як укладеними, так і тими, що будуть укладені в майбутньому, а саме: повернення суми кредиту (п. 1.1 Договору поруки від 21.07.2014).

Зміст забезпеченого порукою зобов'язання: повернення кредиту на суму, що знаходиться на рахунку поручителя, але не більш ніж 18 500 000, 00 (вісімнадцять мільйонів п'ятсот тисяч) гривень 00 коп. (п. 2.1., пп. 2.1.1. Договору поруки від 21.07.14).

За приписами частини 1 та 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

Отже, укладаючи вищевказаний договір, ТДВ «Житлобуд-2» поручилось перед Банком за виконання Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз» зобов'язання по поверненню кредитних коштів на суму, яка не перевищує 18 500 000, 00 грн.

28.05.2015 ПАТ «Банк «Національний кредит» звернулось до третьої особи - ТДВ «Житлобуд-2» з листом-вимогою №58-11/162, підписаним начальником Харківського відділення ПАТ «Банк «Національний кредит», в якому зазначалось про подачу позову щодо стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» заборгованості в розмірі 38 913 864,41 грн за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 05.1-ю/2014/2-1 від 30.01.2014 та одночасно викладено вимогу щодо виконання зобов'язання за договором поруки від 21.07.2014 по погашенню за ПАТ «Компанія «Райз» суми кредиту у розмірі 18 500 000,00 грн, та перерахування цих коштів на рахунок №20674092348001 в ПАТ «Банк «Національний кредит».

04.06.2015, на виконання пред'явленої ПАТ «Банк Національний кредит» вимоги від 28.05.2015 та прийнятих за договором поруки зобов'язань, ТДВ «Житлобуд-2» частково виконало забезпечене порукою зобов'язання відповідача, надавши Банку через систему «Клієнт-банк» платіжне доручення №3849 від 04.06.2015, на підставі якого цього ж дня Банк перерахував грошові кошти в розмірі 18 352 405,71 грн з рахунку №26004065961001 ТДВ «Житлобуд-2», відкритий у ПАТ «Банк Національний кредит» на рахунок обліку простроченої заборгованості за кредитом №20674092348001 ПАТ «Компанія «Райз», відкритий у тому ж Банку, що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням № 3849 від 04.06.2015, банківською випискою по рахункам ПАТ «Компанія «Райз» за період з 21.05.2015 по 31.07.2015, наданою суду ПАТ «Банк Національний кредит» для долучення до матеріалів справи.

05.06.2015, у зв'язку з виконанням ТДВ «Житлобуд-2» погашення заборгованості в межах договору поруки, між ТДВ «Житлобуд-2» та ПАТ «Компанія «Райз» було укладено Угоду про здійснення розрахунків, якою сторони передбачили повернення ПАТ «Компанія «Райз» на користь поручителя суми в розмірі 18 352 405,71 грн, перерахованої Товариством з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» на користь ПАТ «Банк Національний кредит».

Відповідно до п.2 Угоди про здійснення розрахунків, на виконання п. 3.1.6 Договору поруки сторони визначають строки та суми платежів, які позичальник повинен здійснити на користь Поручителя, в Графіку проведення рахунків (Додаток №1 до Угоди).

Платежі здійснюються позичальником в сумах та строках (термінах), передбачених графіком проведення розрахунків (Додаток №1 до Угоди) на банківський рахунок Поручителя, вказаного в розділі «Реквізити та підписи Сторін» (п.3 Угоди про здійснення розрахунків).

Додатком №1 до Угоди про здійснення розрахунків сторонами визначено графік проведення розрахунків, а Додатком №2 - перелік майна, що надається в заставу.

Таким чином, між Позичальником та Поручителем визначено графік (строки, суми платежів) та порядок погашення заборгованості, пов'язаної з виконанням поруки.

10.07.2015 та 31.07.2015 на виконання Угоди про здійснення розрахунків від 05.06.2015, ПАТ «Компанія «Райз» здійснило часткове погашення заборгованості перед ТДВ «Житлобуд-2» на загальну суму 300 000,00 грн що підтверджується платіжним дорученням №31208 від 10.07.2015 на суму 100 000,00 грн та платіжним дорученням №32496 від 31.07.2015 на суму 200 000,00 грн, а також банківською випискою по рахунку.

З матеріалів справи також вбачається, що платіжними дорученнями від 05.06.2015 третьою особою - ФГ «Віктор» здійснено перерахування грошових коштів на рахунки відповідача на суму 5 102 727,89 грн та на суму 1 544 866, 40 грн з призначенням платежу «за товар згідно з договором 1ФГ/05/15 від 27.05.15».

Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.06.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.06.2015 №358 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» до категорії неплатоспроможних», прийнято рішення № 114 про запровадження з 08.06.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Національний кредит».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.08.2015 № 563 »Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Національний кредит» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 № 159 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку.

Згідно наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Національний Кредит» №149 від 28.08.2015 було створено комісію щодо перевірки простроченого кредиту ПАТ «Компанія «Райз».

Того ж дня, 28.08.2015 вищевказаною посадовою особою видано Розпорядження № 24 про здійснення вірного відображення обліку кредитної заборгованості ПАТ «Компанія «Райз».

02.09.2015 Банком оформлено розрахунковий документ №15352087 з призначенням платежу «згідно розпорядження №24 від 28.08.15: відсутність підстав для перерахування на рахунок обліку простроченої заборгованості по кредиту», на підставі якого ПАТ «Банк Національний Кредит» у своєму бухгалтерському обліку відобразив повернення коштів ТДВ «Житлобуд-2» у розмірі 18 352 405,71 грн та відновив заборгованість ПАТ «Компанія «РАЙЗ» перед ПАТ «Банк Національний Кредит» на вказану суму.

Аналогічні дії по поверненню коштів з рахунку обліку простроченої заборгованості ПАТ «Компанія «РАЙЗ» були здійснені Банком в сумі 5 102 727,89 грн та 1 544 866,40 грн на рахунок Фермерського господарства «Віктор».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору посилалась на належне виконання нею зобов'язання відповідача перед Банком за договором поруки від 21.07.2014, у зв'язку з чим до неї в порядку статті 556 ЦК України перейшли права кредитора в межах виконаного зобов'язання за порукою.

В судовому засіданні представники відповідача повідомили, що заявлені Банком вимоги, які наразі підтримуються правонаступником, відповідачем визнаються у повному обсязі, за виключенням заборгованості, сплаченої позивачеві під час судового розгляду в розмірі 564 777,78 грн.

Однак, заперечуючи проти вимог третьої особи, відповідач зазначає, що він не є належним відповідачем за позовом останньої, оскільки грошові кошти, які просить стягнути третя особа не знаходяться на рахунку відповідача у зв'язку з тим, що операція по переказу коштів була сторнована Фондом гарантування в порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та визнана Уповноваженою особою Фонду нікчемною, відтак власником цих коштів на даний час є ТДВ «Житлобуд-2», а не Банк, відповідно, вимога про стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» заборгованості є безпідставною. Разом з тим, відповідач наголошує, що ТДВ «Житлобуд-2» не повідомляло його протягом двох днів, як це передбачено договором поруки, про виконання забезпеченого нею зобов'язання та не надав йому листа-вимоги кредитора про виконання зобов'язання поручителем. На думку відповідача, надані третьою особою копії платіжних доручень №3849 від 04.06.2015, № 31208 від 10.07.2015, №32496 від 31.07.2015 не можуть слугувати належними доказами виконання Банком переказу коштів. Посилання скаржника на незаконність дій Уповноваженої особи Фонду по видачі Розпорядження №24 від 28.08.2015 щодо вірного відображення обліку кредитної заборгованості відповідач вважає таким, що підлягає відхиленню з огляду на те, що підставою для його прийняття був звіт про перевірку простроченого кредиту, виданого ПАТ «Компанія «Райз», в якому зазначалось про відсутність підстав для перерахування компанією ТДВ «Житлобуд-2» зі свого поточного рахунку коштів на рахунок обліку простроченої заборгованості ПАТ «Компанія «Райз», а тому на підставі даного розпорядження Банком правомірно були повернуті кошти в сумі 18 352 405,71 грн на рахунок ТДВ «Житлобуд-2» шляхом виконання зворотного запису у регістрах бухгалтерського обліку (сторно) на величину допущеної помилки.

За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» та з урахуванням сплати відповідачем під час судового розгляду заборгованості в розмірі 564 777,78 грн, припинивши провадження в цій частині, дійшов висновку про доведеність факту виникнення права вимоги в останнього відповідно до договору №1889 про відступлення права вимоги від 30.06.2017 до ПАТ «Компанія «Райз» у зобов'язанні, яке виникло з кредитного договору №05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014.

Водночас, суд відмовив ТДВ «Житлобуд-2» у задоволенні заявленого ним позову, зазначивши про необґрунтованість та недоведеність заявлених останнім вимог.

Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 14.06.2016 щодо з'ясування питання про укладення між ПАТ «Банк Національний Кредит», ПАТ «Компанія «Райз» та ТДВ «Житлобуд-2» договору поруки від 21.07.2014 з огляду на те, що Банком та відповідачем дана обставина заперечувалась, суд першої інстанції у своєму рішенні відзначив про прийняття 26.07.2016 Господарським судом міста Києва рішення у справі №910/12206/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» та Товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» про визнання договору поруки від 21.07.2014 недійсним, яким позивачеві у задоволенні позову відмовлено.

Оскільки судове рішення у вищевказаній справі набрало законної сили, місцевий господарський суд констатував, що укладення трьохстороннього договору поруки від 21.07.2014, відповідно до приписів частини 4 статті 35 ГПК України в редакції Закону №1798-ХІІ, вважається доведеним суду в даному провадженні, разом з тим зауважив, що змін до кредитного договору в частині кола осіб, які забезпечують виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором внесено не було.

Суд не прийняв у якості належного доказ сплати ТДВ «Житлобуд-2» як поручителем коштів в сумі 18 352 405,71 грн на рахунок обліку простроченої кредитної заборгованості ПАТ «Компанія «Райз», вказавши, що в цей час Банк був віднесений до категорії проблемних, а крім того, ці кошти на підставі чинного та не скасованого у судовому порядку Розпорядження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №24 від 28.08.2015 були повернуті на рахунок платника шляхом сторно внутрішньобанківських проводок, відтак дійшов висновку, що вказані кошти не можна вважати зарахованими в якості погашення заборгованості ПАТ «Компанія «Райз» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії.

Разом з тим, в основу свого рішення суд поклав висновки про те, що дії Банку по поверненню коштів на рахунок ТДВ «Житлобуд-2» відповідали приписам Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 254 від 18.06.2003 та Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», адже кошти були перераховані з рахунку ТДВ «Житлобуд-2» на рахунок простроченої заборгованості по кредиту ПАТ «Компанія «Райз» під час дії постанови Правління Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних, за день до прийняття цим же органом постанови про надання Банку статусу неплатоспроможного, відтак дійшов висновку, що проведення сторно внутрішньобанківських проводок з погашення кредитної заборгованості відповідача є фактично виправленням помилкового запису в бухгалтерському обліку, тобто коригуванням структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових коштів, яке не є банківською послугою по переказу безготівкових коштів, для здійснення якої необхідна банківська ліцензія. Крім того, суд визнав такі дії Банку під час ліквідаційної процедури правомірними, направленими на виконання чинного та не скасованого в судовому порядку Розпорядження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів №24 від 28.08.2015.

Судом також було надано оцінку тим обставинам, що кошти в розмірі 18 3254 02,70 грн згідно банківської виписки за період з 01.06.2015 по 11.09.2017 знаходились на поточному рахунку ТДВ «Житлобуд-2», а 03.12.2015 були списані згідно рішення Фонду №275/15 від 26.11.2015 як такі, що вважаються погашеними у зв'язку з їх не включенням до реєстру акцептованих вимог кредиторів, на підставі чого дійшов висновку, що переходу права власності на грошові кошти від ТДВ «Житлобуд-2» до ПАТ «Банк Національний кредит» не відбулось, а тому третя особа не набула прав кредитора в цьому зобов'язанні.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду в частині відмови третій особі з самостійними вимогами на предмет спору у задоволенні позову, вважає такі помилковими, враховуючи наступне.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

За приписами частин 1-3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, ТДВ «Житлобуд-2» є клієнтом ПАТ «Банк Національний кредит» на підставі укладеного вказаними сторонами Договору №КВ 4/2001-148 від 13.04.2011 на обслуговування банківського рахунку за допомогою системи «БНК Клієнт-Банк» (далі - договір банківського обслуговування).

Згідно п.п. 2.1.2, 2.1.3 договору банківського обслуговування Банк прийняв на себе зобов'язання приймати до виконання електронні розрахункові документи, оформлені та надані Клієнтом відповідно до чинного законодавства; приймати електронні розрахункові документи, сформовані Клієнтом, та здійснювати їх обробку в межах операційного часу протягом того банківського дня, в який ці документи надійшли до Банку. У разі надходження електронних розрахункових документів після закінчення операційного часу, Банк приймає такі документи до виконання наступного банківського дня, якщо інше не передбачено договором про розрахунково-касове обслуговування Клієнта.

За умовами п. 2.1.4, 2.1.5 договору Банк зобов'язаний надавати Клієнту за допомогою Системи інформацію про рух коштів (виписки, квитанції про отримані електронні платежі, тощо) по його рахункам; здійснювати розрахункові операції у межах залишку на рахунку (рахунках) Клієнта відповідно до норм чинного законодавства України.

У відповідності до п.п. 2.3.3, 2.3.4, 2.3.5 договору Банк має право повертати Клієнту без виконання електронні розрахункові документи, у разі їх оформлення останнім з порушенням вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, мотивовано, з посиланням на підстави, передбачені законодавством, у тому числі нормативно-правовоми актами; здійснювати списання помилково зарахованих коштів на користь належного отримувача; відмовити Клієнту у здійсненні банківської операції у випадку встановлення при здійсненні фінансового моніторингу, що операція суперечить вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

Разом з тим, Клієнт має право за умовами п.п. 2.4.1, 2.4.2 договору самостійно, з дотриманням вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ та цього договору розпоряджатися наявними на його рахунках грошовими коштами. Вимагати від Банку належного виконання зобов'язань за цим Договором.

Пунктом 7.1.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Як вже зазначалось вище, на пред'явлену ПАТ «Банк Національний кредит» вимогу, оформлену листом від 28.05.2015 за № 58-11/162, ТДВ «Житлобуд-2» 04.06.2015 частково виконало забезпечене договором поруки від 21.07.2014 зобов'язання відповідача, здійснивши погашення простроченої заборгованості по кредиту на суму 18 352 405,71 грн.

Зарахування Банком вказаної суми коштів 04.06.2015 на рахунок обліку простроченої заборгованості за кредитом відповідача підтверджується виписками банку по особовому рахунку 20674092348001 ПАТ «Компанія «Райз», сформованими за період з 21.05.2015 по 31.07.2015 (а.с.201, 233-234 т.1), наданої безпосередньо Банком, платіжним дорученням № 3849 від 04.06.2015, а також скріншотом зі сторінки з системи «БНК Клієнт Банк» за 04.06.2015 (а.с.189, 201, 233-234 т.1).

Згідно зазначених виписок заборгованість ПАТ «Компанія «Райз» станом на 04.06.2015 складала 25 000 000,00 грн, а після перерахування ТДВ «Житлобуд-2» того ж дня грошових коштів в сумі 18 352 405,71 грн в рахунок погашення заборгованості ПАТ «Компанія «Райз» Банк здійснив зарахування вказаної суми, відобразивши на рахунку відповідача №20674092348001 заборгованість вже в сумі 6 647 594,29 грн.

Таким чином, вказані дії Банку свідчать про прийняття останнім в порядку частини 1 статті 527 ЦК України виконання зобов'язання поручителем та визнання такого виконання належним.

Третя ж особа із самостійними вимогами, в свою чергу, використала надане їй законом право на розпорядження власними грошовими коштами шляхом подання до Банку відповідного платіжного доручення на здійснення платежу 04.06.2015 та не отримала в строки, передбачені Договором на обслуговування банківського рахунку, інформації про невиконання платіжного доручення.

Згідно з ч. 1 статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Наведене узгоджується з приписами ч. 3 статті 1066 Цивільного кодексу України, згідно яких банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно п.1.12 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання /примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку» (додаток 23); ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Тобто вищенаведені дії банку, у випадку неможливості виконання розрахункового документа є для нього обов'язком, однак в матеріалах справи відсутні докази взяття платіжного доручення на обліковування та докази повідомлення ТДВ «Житлобуд-2» про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку» або з інших причин.

Крім того, згідно п.2.14 Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання».

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті «Дата виконання», має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

З огляду на вищевказані приписи та документально підтверджене перерахування третьою особою грошових коштів в рахунок виконання зобов'язання за договором поруки за ПАТ «Компанія «Райз», є підстави для висновку про повне та належне виконання поручителем своїх зобов'язань перед Банком за цим договором.

Отже, ТДВ «Житлобуд-2», маючи на поточному рахунку грошові кошти, як їх власник, без будь-яких встановлених на той момент обмежень надав для виконання платіжне доручення, яке Банк, згідно взятих на себе зобов'язань повинен був виконувати, адже на той момент тимчасової адміністрації чи інших обмежень щодо здійснення такої операції запроваджено не було, а тому дії Банку, в даному випадку, розцінюються судом як одностороння відмова від виконання зобов'язання.

Судова колегія вважає помилковим висновок суду про те, що переказ коштів ТДВ «Житлобуд-2» не відповідав механізму розрахунків за умов віднесення банку до категорії проблемних, оскільки не був проведений через консолідований кореспондентський рахунок Банку. Так, зазначений висновок здійснений судом з посиланням на обставину, яка не була доведена належними доказами.

Згідно пункту 12 ч. 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» проблемний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність» і нормативно-правовими актами Національного банку України.

В матеріалах справи відсутня копія постанови правління Національного банку України про віднесення ПАТ «Банк Національний кредит» до категорії проблемних, не надавався цей документ і під час апеляційного провадження.

Враховуючи, що за приписами статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, стороною, зацікавленою у доведенні у належний спосіб даної обставини доказів на її підтвердження не надавалось та не заявлялось клопотання про витребування такого доказу.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Місцевий господарський суд, посилаючись на п.12.3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 №346 підкреслив, що зміст рішення вищевказаного органу про віднесення банку (філії іноземного банку) до категорії проблемних має містити, зокрема,

- строк, протягом якого проблемний банк (філія іноземного банку) зобов'язаний(а) привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, але не більше 180 днів;

- обмеження у діяльності банку (філії іноземного банку);

- порядок та строки повідомлення проблемним банком (філією іноземного банку) про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку (філії іноземного банку), та/або приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства.

Проте, посилаючись на такий захід впливу як «обмеження у діяльності банку (філії іноземного банку)» господарський суд виклав його не повністю, без зазначення, що такий захід вживається «за потреби», а не імперативно.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що проведений ТДВ «Житлобуд-2» переказ коштів 04.06.2015 на підставі платіжного доручення, виконаного Банком до запровадження в ньому тимчасової адміністрації та подальшої його ліквідації в розумінні статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» вважається виконаним, а кошти - зарахованими на рахунок ПАТ «Компанія «Райз», відтак грошовий переказ є завершеним.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції також дійшов висновку, що Розпорядження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів №24 від 28.08.2015 про повернення ТДВ «Житлобуд-2» коштів є чинним, оскільки не скасоване в судовому порядку, а тому вказує на той факт, що право власності на грошові кошти від ТДВ «Житлобуд-2» до ПАТ «Банк Національний кредит» не перейшло, а Товариством не доведено виконання зобов'язання, забезпеченого порукою у розумінні статті 556 ЦК України, у зв'язку з чим до останнього не перейшло прав кредитора у зобов'язанні.

Як вбачається з матеріалів справи, ТДВ «Житлобуд-2» вживались заходи щодо визнання такого розпорядження незаконним, що підтверджується постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2016, частково зміненою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду 26.05.2016 у справі №820/10537/15 за адміністративним позовом ТДВ «Житлобуд-2» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Національний кредит», Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції, Державного підприємства «Національні інформаційні системи», треті особи: ПАТ «Компанія «Райз», ТОВ «КМ-Холдинг», ПАТ «Волиньбакалія» про визнання нечинним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії, визнання грошових коштів зарахованими (а.с.16-28 т.3, а.с.149-179 т.4).

Однак, вищевказані судові акти у справі №820/10537/15 були скасовані постановою Вищого Адміністративного суду України від 14.02.2017, а провадження закрито у зв'язку з непідсудністю справи адміністративним судам (а.с.59-63 т.5).

Хоча на даний час Розпорядження №24 від 28.08.2015 про здійснення вірного відображення обліку кредитної заборгованості ПАТ «Компанія «Райз» судом не скасоване, однак, з наведеною господарським судом позицією про його чинність як достатню підставу для повернення на рахунок ТДВ «Житлобуд-2» грошових коштів колегія суддів не погоджується, оскільки суперечить встановленим судом обставинам щодо наявності укладеного Банком, ТДВ «Житлобуд-2» та ПАТ «Компанія «Райз» договору поруки від 21.07.2014 та пред'явленої на підставі цього договору Банком вимоги до ТДВ «Житлобуд-2» про виконання зобов'язання по погашенню кредитної заборгованості за ПАТ «Компанія «Райз».

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставою для прийняття Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів Розпорядження №24 від 28.08.2015 послугував висновок Звіту комісії від 28.08.2015, створеної з метою перевірки простроченого кредиту, виданого ПАТ «Компанія «Райз» про відсутність підстав для перерахування ТДВ «Житлобуд-2» зі свого поточного рахунку №260040665961001 коштів в сумі 18 352405,71 грн на рахунок обліку простроченої заборгованості №20674092348001 за кредитом позичальника ПАТ «Компанія «Райз» через відсутність у Банка договору поруки від 21.07.2014.

Однак, викладене у Розпорядженні суперечить встановленим у даній справі обставинам про укладення договору поруки, що крім рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2016 у справі №910/12206/16 про відмову у визнанні такого договору недійсним, підтверджується нотаріально посвідченими заявами ОСОБА_12, ОСОБА_13 від 19.12.2016, ОСОБА_14, поданими до Господарського суду м. Києва.

Зокрема, ОСОБА_12 у заяві повідомила, що в її присутності укладений між ПАТ «Банк Національний кредит», ТДВ «Житлобуд-2» та ПАТ «Компанія «Райз» договір поруки від 21.07.2014 зі сторони Банку був підписаний безпосередньо начальником Харківського відділення ПАТ «Банк Національний кредит» ОСОБА_14 та скріплений печаткою з написом ПАТ «Банк Національний кредит» Харківське відділення». Нею, як економістом Банку, примірник договору був підписаний також.

ОСОБА_13 у своїх поясненнях, підтверджуючи укладення 21.07.2014 вищевказаного договору поруки, повідомив, що через погіршення стану позичальника ПАТ «Компанія «Райз», виникла необхідність звернення до поручителя стосовно виконання ним своїх зобов'язань за договором поруки, у зв'язку з чим ним, як виконувачем обов'язків начальника Харківського відділення ПАТ «Банк Національний кредит», був підписаний та направлений на адресу ТДВ «Житлобуд-2» лист-вимога №58-11/162 від 28.05.2015 щодо виконання зобов'язань за договором поруки від 21.07.2014.

З письмових пояснень ОСОБА_14 від 20.12.2016, долучених до матеріалів справи вбачається, що на час підписання договору поруки він обіймав посаду начальника Харківського відділення ПАТ «Банк Національний кредит» і до його повноважень було віднесено підписання як кредитних договорів так і договорів поруки. Ним особисто, на підставі рішення Головного кредитного комітету ПАТ «Банк Національний кредит» від 14.07.2014 та в межах повноважень, наданих довіреністю, посвідченою 03.10.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмухом Б.Л., зареєстрованої у реєстрі за №1873, було підписано договір поруки від 21.07.2014, укладений між ПАТ «Банк Національний кредит», ПАТ «Компанія «Райз» та ТДВ «Житлобуд-2». Договір був скріплений зі сторони Банку печаткою, яка перебувала у його користуванні як начальника відділення. Крім того, договір поруки був підписаний відповідальним працівником цього Банку економістом ОСОБА_12

Судова колегія вважає підставними доводи апелянта про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції в судовому засіданні 20.12.2016 ОСОБА_14 надавав свої пояснення з приводу підписання ним договору поруки від 21.07.2014 зі сторони ПАТ «Національний кредит», що спростовує зазначене судом в оскаржуваному рішенні про факт його нез'явлення до суду.

Крім того, як вже зазначалось, діями, спрямованими на виконання договору поруки від 21.07.2014, є часткове проведення оплати ПАТ «Компанія «Райз» на користь ТДВ «Житлобуд-2» за Угодою про здійснення розрахунків від 05.06.2015 в сумі 300 000,00 грн згідно платіжного доручення №31208 від 10.07.2015 на суму 100 000,00 грн та платіжного доручення №32496 від 31.07.2015 на суму 200 000,00 грн.

При цьому доводи відповідача про невиконання ТДВ «Житлобуд-2» пункту 3.1.4 договору поруки стосовно обов'язку поручителя повідомити позичальника про отримання вимоги кредитора боржника, передбаченої п.3.1.1 договору протягом двох робочих днів, а також наданню такого листа-вимоги, судова колегія відхиляє, оскільки невиконання поручителем вказаної умови не впливає на дійсність договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним.

З наведених вище мотивів колегією відхиляються також твердження Банку щодо відсутності даних про внесення до кредитного договору змін відносно осіб, які забезпечують виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошував на відсутності у третьої особи порушеного права, посилаючись на затверджений графік погашення заборгованості, утворений виконанням договору поруки, який є Додатком №1 до Угоди про здійснення розрахунків від 05.06.2015.

Однак, з такими доводами суд апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки згідно затвердженого Угодою графіку 30.06.2015, 31.07.2015, 31.08.2015 та 30.09.2015 ПАТ «Компанія «Райз» мало сплатити на користь ТДВ «Житлобуд-2» рівними частинами по 734 096,23 грн; 30.10.2015, 30.01.2016 та 28.02.2016 - по 1 468 192,46 грн, а 30.11.2015, 31.12.2015, 31.03.2016, 30.04.2016 та 31.05.2016 - по 2 202 288,69 грн, а як вбачається з матеріалів справи, платежі на користь поручителя були здійснені відповідачем 10.07.2015 та 31.07.2015 на загальну суму 300 000,00 грн, що спростовує ним наведене.

За приписами п.4 частини 2 статті 37 цього ж Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять належних у розумінні статті 76 ГПК України доказів на підтвердження достатньої підстави для прийняття Уповноваженою особою Фонду рішення у формі Розпорядження №24 від 28.08.2015 з огляду на те, що Уповноважена особа не зверталася до суду з позовом про визнання договору поруки, на підставі якого Товариством з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» були перераховані спірні кошти недійсним, про нікчемність такого правочину сторони вказаною особою не повідомлялись.

Отже, проведене 02.09.2015 Банком сторно внутрішньобанківських проводок є неправомірним через відсутність достатніх підстав для прийняття Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів Розпорядження №24 від 28.08.2015, яке ґрунтується виключно на обставині відсутності у ПАТ «Банк Національний кредит» договору поруки від 21.07.2014, як про це зазначено у самому Розпорядженні, оскільки укладення договору поруки доведено матеріалами справи, даний договір не визнавався недійсним, питання про його нікчемність не порушувалось зі сторони уповноваженої особи.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі третя особа наголошувала на недоведеності факту повернення Банком безготівкових коштів на поточний рахунок ТДВ «Житлобуд-2», вказуючи, що факт існування платіжного доручення №15352087 від 02.09.2015 нею не визнається.

В обґрунтування наведеного, скаржник зауважив, що являється користувачем програмно-технічних засобів Банку на підставі договору на банківське обслуговування від 13.04.2011, укладеного з ПАТ «Банк Національний кредит» та підключений до системи «БНК Клієнт-Банк», з-за допомогою якої в апелянта була можливість отримувати інформацію по рахункам ТДВ «Житлобуд-2» та формувати розрахункові документи по рахункам товариства.

Як пояснив скаржник, у вересні 2015 року ТДВ «Житлобуд-2», використовуючи дану систему, отримало інформацію та сформувало розрахунковий документ за 02.09.2015 - платіжне доручення №15352087 від тієї ж дати, з якої вбачається, що ПАТ «Компанія «Райз» є платником, а ТДВ «Житлобуд-2» - одержувачем 18 352 405,71 грн, з призначенням платежу: «Зг. розпорядження №24 від 28.08.2015: відсутність підстав для перерахування на рахунок обліку простроченої заборг. по кредиту».

Апелянт стверджує, що факт повернення йому коштів позивачем не доведений.

З метою з'ясування даної обставини суді першої інстанції в ході розгляду справи вживались заходи по витребуванню такого доказу, позивача ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.07.2017 було зобов'язано надати в судове засідання оригінал або належним чином засвідчену копію платіжного доручення №15352087 від 02.09.2015, однак останній ухвалу суду не виконав, витребуваного документу не представив.

Відповідно до частини 2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається; забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

У відповідності до п. 1.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 254 від 18.06.2003, сторно - це спосіб виправлення помилок у регістрах бухгалтерського обліку шляхом зворотного запису на величину помилки та одночасного зазначення правильної суми. Виправлення вносяться до регістру бухгалтерського обліку в тому звітному періоді, у якому виявлені помилки, що можуть виникати під час математичних підрахунків, застосування облікової політики, неправильної інтерпретації фактів, помилкового зарахування та/або списання коштів за рахунками, неналежного виконання посадових обов'язків.

Згідно пункту 2.3. глави 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012, уповноважена особа Фонду на ліквідацію не має права здійснювати будь-які операції з активами та зобов'язаннями неплатоспроможного банку (зокрема здійснювати зарахування зустрічних вимог (у тому числі однорідних), договірне списання, перерахування коштів на інші рахунки, у тому числі в межах одного банку (крім перерахування коштів клієнтів, вимоги яких акцептовані Фондом, для їх обліку на балансовому рахунку вимог кредиторів)), крім визначених Законом.

Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банку надано право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг належать: залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Оскільки з 31.08.2015 у ПАТ «Банк Національний кредит» була відсутня банківська ліцензія, Банк не мав права та не міг з означеної дати оформляти та проводити розрахунковий документ №15352087 від 02.09.2015.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відображення в бухгалтерському обліку ПАТ «Банк Національний кредит» платіжного доручення №15352087 від 02.09.015 не створює юридичних наслідків у вигляді повернення безготівкових коштів на банківський рахунок ТДВ «Житлобуд-2».

В оскаржуваному рішенні суд послався на сформоване ТДВ «Житлобуд-2» платіжне доручення №3856 від 10.09.2015 та, врахувавши звернення останнього до Банку з проханням про перерахунок коштів в сумі 18 352 405,71 грн на рахунок ПАТ «Райз» з призначенням платежу - «повернення помилково перерахованих грошових коштів платіжним дорученням №15352087 від 02.09.2015», розцінив його як доказ, що підтверджує визнання Товариством з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» факту отримання спірної суми коштів на власний рахунок, а також визнання ним проведеної Банком операції сторно.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком господарського суду не погоджується, враховуючи пояснення скаржника, надані з приводу цих обставин.

Як повідомив апелянт, пред'явлення Банку до виконання платіжного доручення №3856 від 10.09.2015 пояснюється виключно тим, що товариство розцінило такі дії Банку як помилкове повернення безготівкових коштів 02.09.2015 з огляду на дійсність договору поруки та правомірне їх зарахування на рахунок відповідача, на якому кошти знаходились тривалий час. Разом з тим, станом на 10.09.2015 він не був обізнаний про факт відкликання банківської ліцензії ПАТ «Банк Національний кредит» та про неможливість здійснення будь-яких розрахункових операцій.

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія не погоджується з посиланнями відповідача та Банку на той факт, що грошові кошти, які вимагає апелянт, не знаходяться на рахунку ПАТ «Компанія «Райз» та, в свою чергу, не прийняті Банком в якості погашення заборгованості за Кредитним договором та повернуті їх власнику - ТДВ «Житлобуд-2» у зв'язку з проведеним сторно.

Відповідно до частини 2 статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Згідно зі ст.599 цього ж Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням того, що ТДВ «Житлобуд-2» довів належними доказами правомірність набуття прав кредитора в межах виконаного за ПАТ «Компанія «Райз» зобов'язання на підставі договору поруки від 21.07.2014 перед ПАТ «Банк Національний кредит», та зважаючи на обставини часткової сплати відповідачем на користь поручителя в рахунок виконання Угоди про здійснення розрахунків від 05.06.2015 в сумі 300 000,00 грн, вимоги ТДВ «Житлобуд-2» до ПАТ «Компанія «Райз» підлягають задоволенню повністю у заявленому розмірі - 18 052 405,71 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність відповідачем перерахування згідно платіжного доручення №28086 від 08.06.2015 на користь ПАТ «Банк Національний кредит» заборгованості за кредитним договором від 30.01.2014 у розмірі 564 777,78 грн, що підтверджується належною копією вищевказаного платіжного документа, а також випискою по рахунку відповідача.

Зважаючи, що сплата вказаної суми була здійснена відповідачем під час судового розгляду справи, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі на суму 564 777,78 грн на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в редакції, чинній на час прийняття судового рішення, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Разом з тим, апеляційним господарським судом враховано, що в ході розгляду судом першої інстанції справи поручителем 04.06.2015 було виконано зобов'язання перед позивачем на суму 18 352 405,71 грн, у зв'язку з чим предмет спору в цій частині також відсутній.

Оскільки з 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017, провадження у справі за позовом ПАТ «Банк Національний кредит» у зв'язку з відсутністю предмету спору підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України на загальну суму - 18 917 183,49 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення заборгованості в іншій частині, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про часткове задоволення цих вимог та вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6 082 816,51 грн заборгованості за кредитом; 357 138,88 грн заборгованості за процентами; 3 965,89 грн пені за несвоєчасну сплату процентів; 4 593 424,66 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту; 424,92 грн - 3% річних від простроченої суми процентів; 260 260,27 грн - 3% річних від простроченої суми кредиту; 8 689 380,82 грн індекс інфляції за час прострочення по кредиту;

1 000,00 грн штрафу за порушення строків повернення кредиту відповідно до п.п. 3.3.6 та 4.3. Кредитного договору та 3 000,00 грн штрафу за порушення строків повернення процентів відповідно до п.п. 3.3.5 та 4.3. кредитного договору.

При цьому, 5 268,97 грн втрат від інфляції за час прострочення по сплаті процентів задоволенню не підлягають, оскільки згідно з розрахунком позивача прострочення мало місце 6 днів, у зв'язку з чим індекс інфляції за такий період ( менше 15 днів) не може бути застосований.

Суд першої інстанції обґрунтовано залишив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, подане на підставі ст. 233 ГК України без розгляду у зв'язку з тим, що відповідачем вказане клопотання не було підтримано під час повторного розгляду справи.

З огляду на часткову доведеність Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгарант» виникнення у нього права вимоги до ПАТ «Компанія «Райз» (в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав), відповідно до договору №1889 про відступлення прав вимоги від 30.06.2017 до ПАТ «Компанія «Райз» у зобов'язанні, яке виникло з кредитного договору №05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Як вбачається з платіжних доручень про перерахування грошових коштів Фермерським господарством «Віктор», вказаним суб'єктом господарювання оплата на рахунки ПАТ «Компанія «Райз» здійснювалась за наступним призначенням: «за товар згідно з договором 1ФГ/05/15 від 27.05.15», що виключає можливість зарахування даних коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором перед Банком.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції та обґрунтованість доводів апеляційної скарги ТДВ «Житлобуд-2», у зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі № 910/13161/15 - частковому скасуванню.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі № 910/13161/15 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі № 910/13161/15 скасувати частково.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгарант» задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд.121-В, код ЄДРПОУ 13980201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгарант» (03035, м. Київ, вул. О. Довженка, п/п,1-Б, приміщення №1) 6 082 816 (шість мільйонів вісімдесят дві тисячі вісімсот шістнадцять) грн 51 коп. заборгованості за кредитом, 357 138 (триста п'ятдесят сім тисяч сто тридцять вісім) грн. 88 коп. заборгованості за процентами, 3 965 (три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн 89 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 4 593 424 (чотири мільйони п'ятсот дев'яносто три тисячі чотириста двадцять чотири) грн 66 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 424 (чотириста двадцять чотири) грн 92 коп. - 3% річних від простроченої суми процентів, 260 260 (Двісті шістдесят тисяч двісті шістдесят) грн 27 коп. - 3% річних від простроченої суми кредиту, 8 689 380 (вісім мільйонів шістсот вісімдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят) грн 82 коп. інфляційних втрат за час прострочення по кредиту, 1 000 (одну тисячу) грн 00 коп. штрафу за порушення строків повернення кредиту відповідно до п.п. 3.3.6 та 4.3. Кредитного договору, 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. штрафу за порушення строків повернення процентів відповідно до п.п. 3.3.5 та 4.3. Кредитного договору та 73 070 (сімдесят три тисячі сімдесят) грн 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

Провадження в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд.121-В, код ЄДРПОУ 13980201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгарант» (03035, м. Київ, вул. О. Довженка, п/п,1-Б, приміщення №1) 18 917 183 (вісімнадцять мільйонів дев'ятсот сімнадцять тисяч сто вісімдесят три) грн 49 коп. - закрити.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд.121-В, код ЄДРПОУ 13980201) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд.12, код ЄДРПОУ 01270351) 18 052 405 (вісімнадцять мільйонів п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ять) грн 71 коп. боргу 182 700 (сто вісімдесят дві сімсот) грн 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд.121-В, код ЄДРПОУ 13980201) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 12, код ЄДРПОУ 01270351) 281 358 (двісті вісімдесят одну тисячу триста п'ятдесят вісім) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи № 910/13161/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.03.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук