Постанова № 72960617, 13.03.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2018 року Справа № 904/7656/17

м.Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю сторін

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 18/1154 від 05.02.2018 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 14 від 04.09.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017р., ухваленого колегією суддів у складі головуючий суддя Петренко Н.Е., судді Татарчук В.О., Євстигнеєва Н.М., повний текст якого складено 18.12.2017р. у справі № 904/7656/17

за позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат",

м. Жовті Води

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ-ІМПЕКС", м. Кривий Ріг

про стягнення основної заборгованості – 74 210, 66грн., пені – 26 101, 06грн., штрафу – 10038,87грн. на підставі договору від 31.08.2015 № 654/13 (з урахуванням заяви про зміну предмету позову)

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Імпекс" про стягнення пені у розмірі 26 101,06грн. та штрафу у розмірі 10 038,87грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов’язання за договором про закупівлю товарів №654/13 від 31.08.2015 щодо своєчасної поставки товарів.

08.11.2017 позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 74 210,66 грн.; пені - 26 101,06 грн. та штрафу - 10 038, 87грн. (а.с.106-110).

Заява про зміну предмета позову прийнята господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з’ясування всіх обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає безпідставним та необґрунтованим висновок суду про те, що сума попередньої оплати в розмірі 143 412, 43 грн. (згідно платіжного доручення від 31.05.2016р. № 3628 на суму 112 381, 04 грн. та платіжного доручення від 14.09.2016р. № 14958 на суму 31 031, 39 грн.) була зарахована в рахунок оплати за раніше поставлену продукцію відповідно до акту звірки розрахунків від 31.12.2016р. № 119, оскільки зазначений акт не відповідає вимогам Закону, тому не може бути належним доказом в підтвердження факту здійсненої господарської операції. Посилаючись на ст. 1 та п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань підтверджується лише первинними документами (договором, розрахунками тощо), апелянт вважає, що акт звірки не є таким документом. В призначенні платежу у вказаних платіжних дорученнях містяться відомості саме щодо договору та рахунків виставлених відповідачем. Інформація стосовно зарахування цих платіжних доручень в рахунок оплати за раніше поставлену продукцію відсутня, тому висновок суду про те, що підписання акту звірки з боку позивача підтверджує факт зміни призначення платежу шляхом зарахування спірних сум на погашення поточної заборгованості є, на думку апелянта, безпідставним. Апелянт не погоджується в висновком суду про відсутність підстав для повернення 74 210, 6 грн. Посилається на ч. 2 ст.693 ЦК України та постанову ВГС України від 02.06.2016р. у справі № 907/531/15 та зазначає, що позивач здійснив 30 % передплату за погоджену поставку товару, що підтверджується платіжними дорученнями від 31.05.2016р. на суму 112 381, 04 грн. та від 14.09.2016р. на суму 31 031, 39 грн., однак, відповідно до заявки, відповідач поставку товару не здійснив.

У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.203-205) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ-ІМПЕКС" не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду – без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2018р. відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.02.2018р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Іванов О.Г.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.03.2018р.

У судовому засіданні 13.03.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджується матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

31.08.2015 між Державним підприємством „Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі – позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Імпекс" (далі – відповідач, постачальник) укладено договір №654/13 (далі - Договір), про закупівлю товарів, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві Товари, зазначені в п.1.2. договору, а Покупець прийняти і оплатити такі Товари.

29.12.2015 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №1 до договору №654/13 від 31.08.2015, відповідно до якої пункт 11.1 Договору викладено в редакції: «Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

На виконання вимог пункту 5.1 умов договору Позивачем подані заявки із найменуванням товару від 23.08.2016 №13-07/1950 та від 13.11.2015 №13-07/3567.

У свою чергу, Відповідачем були виставлені рахунки відповідно цих заявок від 23.08.2016 №1804 та від 24.11.2015 №2525.

Позивачем здійснена передоплата у розмірі 30% погодженої поставки партії Товарів, що підтверджується платіжними дорученнями від 31.05.2016 на суму 112381,04грн. та від 14.09.2016 №14958 на суму 31031,39грн.

31.12.2016р. сторонами складено Акт звірки розрахунків.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №18/3480 від 27.06.2017 з вимогою сплатити пеню у розмірі 26101,06грн. та 7% річних у розмірі 2172,20грн.

Листом від 19.07.2017 за №1211/07 відповідач повідомив позивача, що зазначені в претензії суми передплати зараховано як погашення заборгованості за попередні поставки продукції. Вказане підтверджується актом звірки розрахунків №119 від 31.12.2016.

Сторонами складено Акт звірки розрахунків станом на 07.09.2017р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до частин1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Доводи апеляційної скарги в частині помилковості висновків місцевого господарського суду щодо зарахування суми передплати в погашення заборгованості за попередні поставки продукції, що підтверджується актом звірки розрахунків №119 від 31.12.2016 та актом звірки розрахунків між сторонами за укладеним між сторонами договором станом на 01.09.2017 відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Спірна передплата здійснена 31.05.2016 по платіжному дорученню №3628 на суму 112381,04грн. та по платіжному дорученню від 14.09.2016 №14958 на суму 31031,39грн., а всього на суму 143412,43грн.

Укладений між сторонами договір діє з 31.08.2015.

З акту звірки розрахунків №119 від 31.12.2016 вбачається, що станом на 31.12.2016 у позивача перед відповідачем наявне сальдо (борг) розмірі 227 547, 51 грн.

Зі змісту акту звірки розрахунків за укладеним між сторонами договором станом на 01.09.2017 вбачається, що станом на 07.09.2017р. заборгованість на користь ДП «СХІДГЗК» становила 74 210,66 грн (а.с. 113).

Зміна сальдо на користь ДП «СХІДГЗК» відбулася після проведення платежів 31.01.2017р. та 09.02.2017р.

Позивачем не надано платіжних документів за якими були проведені розрахунки за період часу з 08.07.2016р. по 31.01.2017р.

З урахуванням вищевикладеного, висновок місцевого господарського суду що, фактичні дії позивача в частині підписання актів звірки свідчать про те, що позивач самостійно та у добровільному порядку змінив призначення платежу є такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані при перегляді у суді апеляційної інстанції.

Вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 74 210, 66 грн. позивач обґрунтовує на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, по якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї ж статті застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Отже, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення правовідносин щодо повернення безпідставно набутого майна, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

Отримання відповідачем суми стягуваної переплати за договором від 31.08.2015 №654/13, який є належною умовою виникнення у його сторін відповідних прав та обов'язків, автоматично виключає безпідставність набуття стягуваних грошових коштів на момент такого набуття.

Оскільки укладений між сторонами договір від 31.08.2015 № 654/13 не розірваний у розумінні ст.653 Цивільного кодексу України, то висновок місцевого господарського суду щодо необґрунтованості вимог позивача про повернення безпідставно набутої передоплати у розмірі 74 210, 66 грн. є правильним і таким що відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об’єктивно з’ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права і дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог і відмовив в задоволені позову.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що під час перегляду апеляційним господарським судом не було встановлено порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права у відповідності до статті 276 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду у справі 904/7665/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 242, 269, 270, 273, 275 - 276, 281, 282 – 284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017р. у справі № 904/7656/17 – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017р. у справі № 904/7656/17 – залишити без змін.

Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.03.2018р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов