Ухвала суду № 72960574, 26.03.2018, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

26 березня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/198/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В., розглянувши заяву від 13.03.2018

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 17500

про видачу судового наказу

про стягнення з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУ-1 Прилуки», вул. Індустріальна, 2, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500.

грошових коштів у розмірі 40000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

19.03.2018 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява про видачу судового наказу від 13.03.2018 в якій заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУ-1 Прилуки» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання позики від 22.05.2018 у розмірі 40000,00 грн.

До заяви про видачу судового наказу від 13.03.2018 додана копія договору грошової позики від 22.05.2017.

Оглянувши текст договору грошової позики від 22.05.2017 судом встановлено, що він укладений між фізичною особою ОСОБА_1 (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУ-1 Прилуки» (позичальник).

Розглянувши заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 147, ч.1 ст.148 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Також як зазначено у ч. 3 ст. 147 ГПК України заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

У пункті 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України передбачено, що у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вказівку на статус фізичної особи-підприємця (для фізичних осіб-підприємців).

У поданій заяві про видачу судового наказу заявником зазначено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи заяву Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 посилається на умови письмового договору від 22.05.2017 б/н грошової позики.

З доданої до заяви копії вказаного договору вбачається, що його укладено між Фізичною особою ОСОБА_1 - позикодавець (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), який діяв на підставі паспорту НОМЕР_2, виданого 30 травня 1997 року Прилуцьким МВ УМВС у Чернігівській області, та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки" (код ЄДРПОУ 32512456) - позичальник. Вказане підтверджується також і розділом 7 вказаного договору "Реквізити та підписи сторін" у якому зазначено, що позикодавцем є ОСОБА_1 а позичальником ТОВ "БУ-1 Прилуки". Скріплення підпису позикодавця відбитком печатки ФОП ОСОБА_1 не є підтвердженням укладення договору з боку позикодавця фізичною особою підприємцем враховуючи, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ч.1 ст.627 ЦК України) і сторони при укладенні договору узгодили, що позикодавцем є саме фізична особа ОСОБА_1. Також на дату укладення договору чинними нормами ЦК України та ГК України не було встановлено обов'язоку скріплення підпису повноважних представників юридичних осіб (фізичних осіб підприємців) їх печаткою.

Крім того, з поданої заяви та доданих до неї доказів не вбачається виникнення права грошової вимоги, за якою заявником-ФОП ОСОБА_1, подано заяву про видачу судового наказу.

Так, відповідно до ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як зазначено сторонами у п.2.1 договору грошової позики від 22.05.2017 позика передається позикодавцем позичальнику безпосередньо при підписанні сторонами цього договору готівкою.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді; розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Згідно з п.2.2 та 2.3 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 за № 637 (чинного на дату укладення договору грошової позики від 22.05.2017) підприємства здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу та в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління НБУ.

Постановою НБУ від 06.06.2013 за № 210 (чинного на дату укладення договору грошової позики від 22.05.2017), встановлено, що гранична сума розрахунків готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня складала 10000,00 грн.; між фізичною особою та підприємством (підприємцем) протягом одного дня - 50000,00 грн. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Отже, на дату укладення договору грошової позики від 22.05.2017 гранична сума розрахунків готівкою для підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня складала 10000,00 грн.

В зв'язку з цим, підтвердження надання позики ФОП ОСОБА_1 ТОВ "БУ-1 Прилуки" в сумі 40000 грн. обов'язково має бути в письмовому вигляді, зокрема, банківська виписка по рахунку; платіжне доручення на перерахування коштів тощо.

Відсутність належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтована заява про видачу судового наказу, є підставою для відмови у її задоволенні.

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини передбачені статтею 175 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 175 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись приписами п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України, дійшов висновку, що заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про видачу судового наказу та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки" грошової заборгованості в сумі 40000,00 грн. за письмовим договором грошової позики від 22.05.2017, що укладений заявником - як фізичною особою, не підлягає задоволенню, оскільки подана заява не підсудна господарським судам за своїм суб'єктивним складом.

Заявнику роз'яснюється, що відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України, що відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Також заявнику роз'яснюється, що розгляд даної заяви відноситься до юрисдикції загальних судів за правилами цивільного процесуального законодавства.

Керуючись ст. 20, 152, 153, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУ-1 Прилуки» заборгованості у розмірі 40000,00 грн. за договором про надання позики від 22.05.2018.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу підписано 26.03.2018.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя Ю.В. Федоренко