Рішення № 72960487, 20.03.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року Справа № 926/239/18м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., при секретарі судового засідання Лунгул І.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Казенного підприємства "Укрспецзв'язок", м. Київ

до Управління цивільного захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, м. Чернівці

про спонукання до укладання договору про надання послуг з експлуатаційно - технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв'язку цивільного захисту

Представники сторін:

від позивача – не з’явився.

від відповідача – ОСОБА_1, представник за довіреністю №14.03-25/16 від12.02.2018 року.

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство “Укрспецзв'язок” звернулося з позовом до Управління цивільного захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про спонукання до укладення договору про надання послуг з експлуатаційно - технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв’язку цивільного захисту на 2017 рік.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч вимогам Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку цивільного захисту, отримавши проект Договору на 2017 рік (востаннє супровідним листам № 23/406 від 03.03.2017 р.), не дотримався загального порядку укладання господарських договорів та проект Договору № 177-23 про надання послуг з експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв’язку цивільного захисту не підписав, протоколу розбіжностей не надіслав. На підставі додатку №1 (акту приймання-передачі апаратури), який додавався до вищевказаного договору позивачу мало б бути передано на експлуатаційно-технічне обслуговування ( далі - ЕТО) апаратуру та інші технічні засоби системи оповіщення цивільної оборони (далі - ЦО) Чернівецької області. Позивачем не отримано жодного повідомлення про повернення чи демонтаж переданої на ЕТО апаратури оповіщення і тому позивач, в силу приписів п. 42 та п. 46 Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку у сфері цивільного захисту, затвердженого Постановою КМУ № 733 від 27.09.2017 р. позбавлений права в односторонньому порядку припиняти обслуговування засобів оповіщення та продовжує виконувати свої обов’язки щодо ЕТО апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв’язку цивільного захисту Чернівецької області цивільного зв’язку Чернівецької області, тому просить суд спонукати відповідача до укладання з ним договору про надання послуг з ЕТО апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв’язку цивільного захисту на 2017 рік в редакції позивача.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.01.2018 р., справу до розгляду в підготовчому провадженні призначено на 15.02.2018 р.

14.02.2018 року Господарським судом Чернівецької області отримано відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку з тим, що: - згідно ч. 4 ст. 30 Кодексу цивільного захисту населення позивач був зобов’язаним забезпечити підключення апаратури оповіщення, а не здійснювати експлуатаційно-технічне обслуговування даної апаратури; - акти проведення річного технічного обслуговування, акти комплексних перевірок та додатки до них з планами заходів усунення недоліків і подальшого вдосконалення системи централізованого оповіщення, акти проведення річних технічних перевірок, акти виконаних робіт, які передбачені Інструкцією про порядок ЕТО апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв’язку цивільної оборони підприємствами електрозв’язку України (далі – Інструкція від 16.08.2000 № 210/119), не надходили на адресу відповідача; - відповідач не надавав позивачу дозволу на проведення зазначених робіт та не погоджував з ним графік обслуговування апаратури на 2017 рік, які також передбачені Інструкцією від 16.08.2000 № 210/119.

У підготовчому судовому засіданні 15.02.2018 року, було оголошено перерву до 01.03.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01.03.2018 року за письмовою згодою представників сторін суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 20.03.2018 року.

02.03.2018 року на адресу Господарського суду Чернівецької області надійшли письмові заперечення щодо відзиву на позов (вх. № 683), в яких представник позивача зазначає, що: - по-перше, позивач в силу приписів ст. 11 Закону України « Про телекомунікації», в якій зазначається, що взаємодія операторів телекомунікацій з органами державної влади здійснюється на договірних засадах, здійснив всі можливі дії для укладення з відповідачем договору щодо ЕТО апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв’язку цивільного захисту Чернівецької області, на які він ніяким чином не відреагував; по-друге, згідно п. 3.1 та 2.1 ЕТО апаратури та інших технічних засобів оповіщення здійснюється тими підприємствами електрозв’язку, де розміщенні засоби оповіщення і зв’язку цивільної оборони цих систем та на договірній основі, також представник позивача вказує, що п 3.4 передбачено що, інженерно-технічний склад, який обслуговує засоби оповіщення і зв'язку ЦО, повинен бути передбачений у штатному розписі підприємства електрозв’язку, даний документ надано позивачем для долучення до матеріалів справи. Також, позивач в рахунок спростування доводів викладених у відзиві на позов відповідача про ненадходження на їх адресу актів передбачених Інструкцією від 16.08.2000 № 210/119 повідомляє наступне: акт перевірки знань та практичних навичок осіб, які здійснюють обслуговування апаратури здійснюється інженерами відповідача; п 3.8 Інструкції від 16.08.2000 № 210/119 передбачено, що регламентні роботи проводяться згідно графіку і контролюються власником засобів оповіщення (відповідачем), після чого, складаються акти проведення річного технічного обслуговування апаратури, акти виконаних робіт визначені п 6.1. вищезазначеної інструкції не могли надсилатися на адресу відповідача, оскільки несанкціонованого запуску апаратури не було і з ладу вона не виходила, тобто у позивача є всі потрібні документи передбачені Інструкцією для виконання даних робіт і укладення договору; по- третє, кошторис позивача не передбачає виділення коштів на ЕТО апаратури та інших технічних засобів оповіщення; по-четверте, позивачем не отримано жодного повідомлення про повернення чи демонтаж переданої на ЕТО апаратури оповіщення і тому він продовжує виконувати свої обов’язки щодо технічного обслуговування апаратури оповіщення, визначені п. 42 Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку у сфері цивільного захисту, затвердженого Постановою КМУ № 733 від 27.09.2017 р., з огляду на вищезазначені обставини представник позивача просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання призначене на 20.03.2018р. представник позивача не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.03.2018 року не заперечувала проти розгляду справи по суті без участі представника позивача та просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв’язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Частиною 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив.

Відповідно до постанови КМ України від 15.02.1999р. № 192 наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і Державним комітетом зв'язку та інформатизації України від 16.08.2000р. №210/119, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.03.2001р. за № 207/5398, затверджено Інструкцію про порядок експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення та зв'язку цивільної оборони підприємствами електрозв'язку України, якою затверджено зразковий договір про експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення та зв'язку ЦО підприємствами зв’язку України. Зі змісту цього зразкового (примірного) договору вбачається, що сторонами договору є замовник - суб'єкт господарювання на балансі, якого знаходяться засоби оповіщення і зв'язку цивільної оборони та виконавець, який здійснює обслуговування, ремонт, контроль за робочим станом і збереженням апаратури.

Листом від 03.03.2017 року за вихідним № 23/406 позивачем для узгодження та підписання направлено на адресу відповідача 2 (два) примірники Договору №177-23 про надання послуг з експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв’язку цивільного захисту (далі – Договір № 177-23), за умовами якого замовник (відповідач) передає, а виконавець (позивач) приймає на себе обов’язки з надання послуг по ЕТО апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв’язку цивільного захисту Чернівецької області згідно з відомістю наявності апаратури (акт приймання-передачі), яка передається на ЕТО Казенному підприємству «Укрспецзв'язок».

Крім того, пунктом 6.1. даного проекту Договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року, а в частині виконання фінансових зобов’язань сторін – до повного їх виконання.

Статтею 11 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 144 Господарського кодексу України, передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

У відповідності до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Управління цивільного захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації не погодилось з істотними умовами викладеними у проекті договору надісланому на його адресу позивачем, тому жодних фактичних дій для укладення договору № 177-23 не здійснило, а саме: договір не підписало, протоколу розбіжностей не надіслало та станом на день подання позову примірник договору Позивачеві не повернуло.

Крім того, відповідно до ст. 30 Кодексу цивільного захисту України оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій забезпечується шляхом:

1) функціонування загальнодержавної, територіальних, місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, спеціальних, локальних та об’єктових систем оповіщення;

2) централізованого використання телекомунікаційних мереж загального користування, у тому числі мобільного (рухомого) зв’язку, відомчих телекомунікаційних мереж і телекомунікаційних мереж суб’єктів господарювання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також мереж загальнонаціонального, регіонального та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання (відображення) інформації;

3) автоматизації процесу передачі сигналів і повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;

4) функціонування на об’єктах підвищеної небезпеки автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

5) організаційно-технічної інтеграції різних систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

6) функціонування в населених пунктах, а також місцях масового перебування людей сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло для передачі інформації з питань цивільного захисту.

Порядок організації оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв'язку у сфері цивільного захисту, визначається Положенням № 733 від 27.09.2017 року, в якому вказано, що:

- готовність систем оповіщення до використання за призначенням забезпечується шляхом: забезпечення встановлення на об’єктах операторів телекомунікацій та телерадіокомпаній, які залучаються до оповіщення, спеціальних технічних засобів для передачі сигналів та інформації через програми теле- та радіомовлення (п. 22);

- підприємства (оператори телекомунікацій), з якими укладено договір про експлуатаційно-технічне обслуговування, здійснюють контроль за роботою апаратури і технічних засобів оповіщення та технічних засобів телекомунікацій, про виявлені несправності інформують відповідальних посадових осіб органів виконавчої влади (органів місцевого самоврядування), підприємств (установ, організацій), де встановлено зазначену апаратуру і технічні засоби, та здійснюють заходи щодо усунення несправностей (п. 43);

За приписом частини 2 статті 179 Господарського Кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовані умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Інструкцію про порядок експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення та зв'язку цивільної оборони (далі - ЦО) підприємствами електрозв'язку України №210/119 від 16.08.2000р. затверджено зразковий договір про експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення та зв'язку ЦО. Зі змісту цього зразкового (примірного) договору вбачається, що сторонами договору є замовник - суб'єкт господарювання на балансі, якого знаходяться засоби оповіщення і зв'язку цивільної оборони та виконавець, який здійснює обслуговування, ремонт, контроль за робочим станом і збереженням апаратури.

Пункт 1.2 вищевказаної Інструкції передбачає, що підприємства електрозв'язку України здійснюють на договірних умовах експлуатаційно-технічне обслуговування засобів оповіщення і зв'язку цивільної оборони, що перебувають у сфері управління центральних та місцевих органів виконавчої влади і знаходяться на пунктах управління, на підприємствах, в установах і організаціях та в інших об'єктах.

Частини 4 ст. 30 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що оператори телекомунікації, телерадіоорганізації зобов’язані забезпечити підключення технічних засобів мовлення до автоматизованих систем централізованого оповіщення з установленням спеціального обладнання для автоматизованої передачі сигналів та повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій.

Отже, вище вказаними нормами встановлено, що позивач, який є оператором телекомунікацій, зобов’язаний був тільки підключити апаратуру оповіщення та зв’язку цивільної оборони, проте він не зобов’язаний здійснювати її експлуатаційно-технічне обслуговування. Також, суд встановив, що здійснювати експлуатаційно-технічне обслуговування засобів оповіщення і зв'язку цивільної оборони на договірних умовах мають право всі підприємства електрозв'язку України.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення (у справі про апеляційне оскарження ухвал суду) від 30.01.2003 № 3-рп/2003: “Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах”.

При цьому, позивач у позовній заяві, яку суд прийняв до розгляду 25.01.2018 року, просить суд спонукати до укладення договору про надання послуг з експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв’язку цивільного захисту на 2017 рік. Крім того, пунктом 6.1 проекту Договору передбачено, що термін його укладення до 31.12.2017 року. Тому, укладення такого договору, не створює будь-яких наслідків для сторін зазначеного правочину, оскільки термін дії договору, який просить укласти позивач вже закінчився.

З врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що позовні вимоги позивача є безпідставними, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України” (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя М.О.Гурин