Рішення № 72960365, 12.12.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/58899/17-ц

Категорія 32

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі - Ясеновенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури і суду, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року позивачі звернулись до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури і суду.

В обґрунтування позову зазначили, що на початку 2011 року слідчим управлінням ПМ ДНА України за згодою та під керівництвом і наглядом органів прокуратури України порушено кримінальну справу №69-114 відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інших осіб за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також за фактом пособництва службовим особам ТОВ «ТЦЦ «Цифрал» в умисному ухиленні від сплати податків, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.28, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України. Після передачі справи до суду, постановою Шевченківського районного суду м. Києва (суддя Лінник О.П.) від 10 листопада 2014 року, керуючись ст.282 КПК України ( в ред. 1960р.) кримінальну справу відносно ОСОБА_1, та ОСОБА_2 обвинувачених за ст.ст.205 ч.2, 28 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.3 КК України, закрито у зв'язку з відмовою прокурора від обвинувачення та скасовано міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд.

Крім того зазначають, що 15.02.2011 року їх затримано було в порядку ст.115 КПК України ( в ред..1960р.) та в подальшому 18.02.2011 року обрано і застосовано міру запобіжного заходу - взяття під варту, внаслідок чого вони утримувались в слідчих ізоляторах на протязі тривалого часу, внаслідок неодноразового продовження судами за клопотаннями органів попереднього слідства строків їх тримання під вартою.

ОСОБА_2 17.06.2011 року звільнено з під варти і стосовно нього застосовано міру запобіжного заходу - підписка про невиїзд. Таким чином він незаконно, на протязі 4 місяців утримувався під вартою, а затим на протязі трьох років і 5 місяців на підписці про невиїзд.

ОСОБА_1 звільнено з під варти 12.08.2011 року і стосовно нього також застосовано було міру запобіжного заходу - підписка про невиїзд. Таким чином він незаконно, на протязі майже 6 місяців утримувався під вартою, а затим на протязі трьох років і майже трьох місяців на підписці про невиїзд.

Згідно ст.ст. 213, 264 КПК України (ред.. 1960р.), що був чинним на час винесення судом постанови про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку з відмовою прокурора підтримувати державне обвинувачення, реабіліуючі підстави - це такі, в силу яких особа визнається невинною у вчиненні злочину, добропорядною та реабілітованою, або які вказують, що злочину не було. Реабілітуючі підстави звільнення особи від відповідальності вказані в п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 6 КПК України. Сюди належать: відсутність події злочину, відсутність складу злочину.

При закритті кримінальної справи за реабілітуючими підставами обвинуваченому слід роз'яснити про право на відшкодування заподіяної йому моральної та матеріальної шкоди безпідставним притягненням до відповідальності, реабілітацію в повному обсязі відповідно до Закону України від 1.12.1994 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», в тому числі і з відповідними змінами.

Таким чином, позивачі у відповідності до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» мають право в даному випадку і на відшкодування моральної шкоди, оскільки кримінальну справу відносно них було закрито з реабілітуючих підстав - відсутністю складу злочинів.

При цьому позивач ОСОБА_1 оцінює спричинену йому моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн., а ОСОБА_2 у розмірі 800 000 грн.

В судовому засіданні представник позивачів вимоги позову підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача Генеральної прокуратури України проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні.

Відповідач Державна казначейська служба в судове засідання свого представника не направила, про розгляд справи повідомлялась належним чином, до суду через свого представника подала письмові заперечення проти позову, в яких також просить розглянути справу за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оголосивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 07.02.2011 слідчим управлінням ПМ ДНА України порушено кримінальну справу №69-114 відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інших осіб за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також за фактом пособництва службовим особам ТОВ «ТЦЦ «Цифрал» в умисному ухиленні від сплати податків, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.28, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України.

15.02.2011 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 затримано в порядку ст.115 КПК України.

18.02.2011 року, їм пред'явлено обвинувачення за ч.2 ст.205, ч.2 ст.28, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України.

18.02.2011 року постановами Новозаводського районного суду м.Чернігова відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано міри запобіжних заходів у вигляді взяття під варту.

28.02.2011 року заступником Генерального прокурора України Блажівським Є.М. визначено підслідність та провадження досудового слідства доручено СВ ПМДПА в Чернігівській області.

11.04.2011 року постановами Новозаводського районного суду м.Чернігова продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до чотирьох місяців.

28.04.2011 року кримінальна справа №69-114 прийнята до провадження Слідчим управлінням ПМ ДПА України.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі постанов старшого слідчого з ОВС СУ податкової міліції ДПА України Мойсеєнка В.В. від 11.05.2011р. переведено (етаповано) з Чернігівського слідчого ізолятору №31 до Київського слідчого ізолятору №13 Державного Департаменту України з питань виконання покарань.

03.06.2011 року постановою Апеляційного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до семи місяців.

06.06.2011 року постановою Шевченківського районного суду м.Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_2 до чотирьох місяців, до 16.06.2011 року.

14.06.2011 року постановою Апеляційного суду м.Києва у задоволенні клопотання слідчого про продовження до восьми місяців строку тримання під вартою ОСОБА_2 відмовлено.

17.06.2011 року ОСОБА_2 звільнено з Київського СІЗО та обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд.

12.08.2011 року відносно ОСОБА_1 змінено міру запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

17.10.2011 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення ( в новій редакції) у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.28, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України.

19.10.2011 року ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення ( в новій редакції) у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.28, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України.

В період з 20 по 26 грудня 2011 року органом попереднього слідства було складено обвинувальний акт по кримінальній справі №69-114 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованих їм злочинах, який 17 січня 2012 року було затверджено заступником Генерального прокурора України державним радником юстиції першого класу Блажівським Є.М. та справу скеровано до Шевченківського районного суду м. Києва.

Під час розгляду даної справи, після проведення судового слідства та дослідження судом доказів, до Шевченківського районного суду м. Києва з постановами від 21.08.2014 року про відмову від обвинувачення у кримінальній справі №60-114 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.2 ст.205, ч.2 ст.28, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України звернувся старший прокурор прокуратури Шевченківського району міста Києва Панов В.Є.

В своїх постановах прокурор, посилаючись на вимоги ст.22 КПК України (в ред. 1960р.), зазначив, що проаналізувавши обставини справи та ретельно вивчивши наявні матеріали в кримінальному провадженні дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у причетності до вчинення злочинів передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.28, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України не підтвердилась, під час судового розгляду кримінальної справи не здобуто переконливих та беззаперечних доказів їх причетності до цих злочинів, а тому у діях цих осіб відсутній склад інкримінованих їм злочинів.

На підставі такого висновку представник державного обвинувачення відмовився від обвинувачення у кримінальній справі №69-114 стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, передбачених.2 ст.205, ч.2 ст.28, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва (суддя Лінник О.П.) від 10 листопада 2014 року, керуючись ст.282 КПК України ( в ред.. 1960р.) кримінальну справу відносно ОСОБА_1, та ОСОБА_2 обвинувачених за ст.ст.205 ч.2, 28 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.З КК України, закрито у зв'язку з відмовою прокурора від обвинувачення та скасовано міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимогами п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується в разі, якщо вона завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Частиною 7 ст. 1176 ЦК України визначено, і о порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи без діяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адмініс гративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оператитюрозшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, - відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду чи іншому рішенні суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови в порушенні кримінальної справи; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному .фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

У випадках, зазначених у ч. 1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній і на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 р. у справі № 6- 2203цс 15 та від 31.08.2011 року.

Враховуючи вимоги ч.3 ст.13 Закону, розмір моральної шкоди не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

В ході судового розгляду встановлено, що кримінальну справу відносно позивачів було закрито з реабілітуючих обставин та вони перебували під слідством та судом з 07.02.2011 року (порушено кримінальну справу стосовно них) по 10 листопада 2014 року (закриття судом кримінальної справи), що в загальному становить 3 роки і 9 місяців та складає 45 повних місяців, то виходячи з приписів ч. 3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд приходить до висновку про доведеність факту спричинення органами досудового розслідування та прокуратури позивачам моральної шкоди та часткове задоволення позову шляхом стягнення на користь останніх моральної шкоди в узагальненому вигляді по 144 000 грн. кожному.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Відповідно до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава реалізує правосуб'єктність через систему своїх органів. Від імені держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, беруть участь органи управління державним майном, фінансові та інші спеціально уповноважені державою органи. Казначейська служба є юридичною особою, яка діє від імені держави.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями (органів дізнання) органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,(попереднього слідства) органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в тому числі і моральної шкоди), провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 Закону).

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, а тому Державна казначейська служба України є тим органом, який здійснює списання коштів у разі стягнення цих коштів з держави.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 79, 88, 209, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури і суду- задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 у відшкодування моральної шкоди 144 000 грн.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 у відшкодування моральної шкоди 144 000 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. А. Писанець