Рішення № 72959307, 13.03.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2018 року Справа № 917/2018/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон", 61036, м. Харків, вул. Енергетична, 18; фактична адреса: 61060, м. Харків, пр-т Льва Ландау, 171, код ЄДРПОУ 38771657

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК "Будпостач", 36007, м. Полтава, пров. Великий, 6 , офіс 1, код ЄДРПОУ 37306066

про стягнення 473 276,29 грн.

Суддя Білоусов С.М.

Секретар судового засідання Кльопова І.Г.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 473 276,29 грн. заборгованості за договором поставки № 0102/17 від 01.02.2017 р.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзиву на позов не надав, в судові засідання 13.02.2018 року та 13.03.2018 року не з'явився, про дату, час та місце їх проведення повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Суд вважає, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, явку представників сторін суд ухвалою від 13.02.2018 року визнавав не обов'язковою, неявка сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБК "Будпостач" (відповідач) укладено договір поставки № 0102/17 від 01.02.2017 року (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товари (залізобетонні вироби), визначені у п. 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються в специфікаціях (надалі іменується "Специфікація"), які є додатками до цього договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору за період з 11.08.2017 року по 05.09.2017 року здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 427 975,33 грн. за видатковими накладними, скріпленими підписами та печатками сторін, а саме: № РН-0004538 від 11.08.2017 р. на суму 15 480,00 грн.; № РН-0004542 від 11.08.2017 р. на суму 15 480,00 грн.; № РН-0004544 від 11.08.2017 р. на суму 9 300,00 грн.; № РН-0004552 від 11.08.2017 р. на суму 15 480,00 грн.; № РН-0004553 від 11.08.2017 р. на суму 15 480,00 грн.; № РН-0004614 від 15.08.2017 р. на суму 13 950,00 грн.; № РН-0004628 від 15.08.2017 р. на суму 9 300,00 грн.; № РН-0004661 від 16.08.2017 р. на суму 15 480,00 грн.; № РН-0004691 від 17.08.2017 р. на суму 34 168,08 грн.; № РН-0004734 від 19.08.2017 р. на суму 6 975,00 грн.; № РН-0004735 від 19.08.2017 р. на суму 13 950,00 грн.; № РН-0004739 від 19.08.2017 р. на суму 14 580,00 грн.; № РН-0004755 від 21.08.2017 р. на суму 15 480,00 грн.; № РН-0004774 від 21.08.2017 р. на суму 6 665,00 грн.; № РН-0004889 від 23.08.2017 р. на суму 15 480,00 грн.; № РН-0004976 від 29.08.2017 р. на суму 13 932,00 грн.; № РН-0004978 від 29.08.2017 р. на суму 9 720,00 грн.; № РН-0005014 від 30.08.2017 р. на суму 9 720,00 грн.; № РН-0005015 від 30.08.2017 р. на суму 7 290,00 грн.; № РН-0005046 від 31.08.2017 р. на суму 12 900,00 грн.; № РН-0005047 від 31.08.2017 р. на суму 13 416,00 грн.; № РН-0005050 від 31.08.2017 р. на суму 13 416,00 грн.; № РН-0005055 від 31.08.2017 р. на суму 7 224,00 грн.; № РН-0005068 від 01.09.2017 р. на суму 11 178,00 грн.; № РН-0005070 від 01.09.2017 р. на суму 7 290,00 грн.; № РН-0005075 від 01.09.2017 р. на суму 14 580,00 грн.; № РН-0005076 від 01.09.2017 р. на суму 9 720,00 грн.; № РН-0005077 від 01.09.2017 р. на суму 14 580,00 грн.; № РН-0005078 від 01.09.2017 р. на суму 14 580,00 грн.; № РН-0005105 від 04.09.2017 р. на суму 7 290,00 грн.; № РН-0005151 від 05.09.2017 р. на суму 43 891,25 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за товар у розмірі 100 % вартості партії товару, визначеної у специфікації.

Однак, відповідачем не доведено перед судом належного виконання взятого на себе зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар в сумі 427 975,33 грн.

Також позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 22.09.2017 року щодо погашення заборгованості за договором поставки № 0102/17 від 01.02.2017 року.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи, вищевказана претензія була отримана відповідачем 29.09.2017 року.

В матеріалах справи наявна відповідь відповідача на претензію № 28-04 від 04.10.2017 року, в якій відповідач прохав позивача надіслати сканкопії реєстру виїздів бензовозів для вирішення якнайшвидше спірних питань.

Однак відповідачем борг в сумі 427 975,33 грн. не сплачений, а, отже, позивач був змушений звернутися з позовною заявою до суду про захист свого порушеного права.

Вищевказане й призвело, зокрема, до нарахування позивачем санкцій, як того вимагає чинне законодавство України (розрахунок із зазначенням нарахувань та оплат додається).

На підставі ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 11.1 договору та ст. 625 ЦК України за несвоєчасну сплату боргу позивачем нарахована відповідачеві пеня в сумі 35 403,74 грн. та за прострочення виконання грошового зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції відповідачу пред'явлена до сплати сума у розмірі 6 545,16 грн. інфляційних витрат, 3 352,06 грн. - 3% річних. Всього загальний борг відповідача становить 473 276,29 грн.

Станом на 13.03.2018 року, в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаної суми коштів.

Приймаючи рішення суд виходив із наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Отже, строк виконання грошового зобов’язання у спірних правовідносинах визначається за правилами ст. 692 ЦК України, тобто оплата товару пов’язана з моментом його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, оскільки іншого строку оплати сторони не визначили (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 р. у справі № 3-78гс14).

Як встановлено судом, виконання зобов'язання щодо поставки товару позивачем виконано у повному обсязі.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар в сумі 427 975,33 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 427 975,33 грн. заборгованості за поставлений товар.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, позивач просить стягнути з відповідача у відповідності до п. 11.1 договору пеню в розмірі 35 403,74 грн.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що сторони, укладаючи договір, передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (п. 11.1 Договору).

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши розрахунок пені суд погоджується з вимогою позивача щодо стягнення пені в розмірі 35 403,74 грн. та вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 3 352,06 грн. та індексу інфляції в розмірі 6 545,16 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних, наданого позивачем, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК "Будпостач" (36007, м. Полтава, пров. Великий, 6 , офіс 1, код ЄДРПОУ 37306066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" (61036, м. Харків, вул. Енергетична, 18; фактична адреса: 61060, м. Харків, пр-т Льва Ландау, 171, код ЄДРПОУ 38771657) - 427 975,33 грн. основного боргу, 6 545,16 грн. інфляційні нарахування, 3 352,06 грн. 3% річних, 35 403,74- грн. пені та 7099,15- грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Дата складання повного судового рішення 22.03.2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С.М.