Постанова № 72959201, 15.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/4325/17 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/783/7328/17 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої: Крайник Н. П.

суддів: Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.

при секретарі: Куцику І. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського державного університету внутрішніх справ на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 31 жовтня 2017 року у справі за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2, третя особа Управління Пенсійного Фонду України у Тернопільській області про стягнення витрат, пов»язаних з утриманням відповідача у ВНЗ МВС України, -

в с т а н о в и л а:

15 червня 2017 року Львівський державний університет внутрішніх справзвернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення9 852,57 грн. у відшкодування витрат, пов'язаних з її утриманням у Львівському державному університеті внутрішніх справ.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що наказом Львівського державного університету внутрішніх справ від 04.08.2014 року за № 487-о/с ОСОБА_2 було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Львівського державного університету внутрішніх справ. 29.08.2014 року між ЛьвДУВС УМВС України на Львівській залізниці та ОСОБА_2 було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. За умовами договору, відповідач була зобов'язана, у разі відрахування її з навчального закладу, відшкодувати витрати пов'язані з її утриманням. Так, наказом ЛьвДУВС від 27.08.2015 № 579-о/с ОСОБА_2 було відраховано з числа курсантів та звільнено з ОВС за власним бажанням.

Згідно проведеного розрахунку, сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_2 за період з серпня 2014 року по серпень 2015 року становить 9852,57 грн. Відповідач не вживає жодних заходів, які свідчать про наміри виконувати зобов'язання передбачені договором, ухиляється від виконання зобов'язань, а тому позивач змушений звернутися з позовом до суду.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив Львівський державний університет внутрішніх справ.

Вважає його незаконним, необгрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, щонаказом Львівського державного університету внутрішніх справ від 04.08.2014 року за № 487-о/с ОСОБА_2 було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Львівського державного університету внутрішніх справ. 29.08.2014 року між Львівським ДУВС УМВС України на Львівській залізниці та ОСОБА_2 було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. За умовами договору, відповідач була зобов'язана у разі відрахування її з навчального закладу, відшкодувати витрати пов'язані з її утриманням. Так, наказом Львського ДУВС від 27.08.2015 року № 579-о/с ОСОБА_2 було відраховано з числа курсантів та звільнено з ОВС за власним бажанням. Згідно проведеного розрахунку, сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_2 за період з серпня 2014 року по серпень 2015 року становить 9852,57 грн. Відмовляючи у задоволенні позову Львівського державного університету внутрішніх справ, суд не врахував, що фінансове і матеріально-технічне забезпечення курсантів і повне державне утримання не є тотожними поняттями.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В засідання колегії суддів представник апелянта - Львівського державного університету внутрішніх справ не з»явився.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечила. Зазначила, що в період навчання знаходилась на повному державному забезпеченні, крім того не отримувала 50% пенсії по втраті годувальника. А тому, вимоги позивача до неї про відшкодування витрат, пов'язаних з її утриманням у Львівському державному університеті внутрішніх справ,є безпідставними.

Представник третьої особи - Управління пенсійного фонду України у Тернопільській області в засідання колегії суддів не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що наказом Львівського державного університету внутрішніх справ від 04.08.2014 року за № 487-о/с ОСОБА_2 було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Львівського державного університету внутрішніх справ.

29.08.2014 року між ЛьвДУВС УМВС України на Львівській залізниці та ОСОБА_2 було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.

Наказом ЛьвДУВС від 27.08.2015 № 579-о/с ОСОБА_2 було відраховано з числа курсантів та звільнено з ОВС за власним бажанням.

Відповідно до п. 2.3.6 та п.3.1 вказаного договору ОСОБА_2 була зобов'язана, у разі відрахування її з навчального закладу, відшкодувати витрати пов'язані з її утриманням.

Відмовляючи у задоволенні позову Львівського державного університету внутрішніх справ, районний суд виходив з того, що ОСОБА_2 була зарахована в університет на повне державне забезпечення, до зарахування в університет вона отримувала пенсію по втраті годувальника, оскільки її батько ОСОБА_3, працюючи в органах внутрішніх справ, загинув при виконанні службових обов'язків. В період навчання виплата пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 не проводилась, а саме з 01.09.14р. по 30.08.15р., на підставі ч.6 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як курсанту навчального закладу МВС України. Даний факт стверджується довідкою ГУ ПФУ в Тернопільській області від 25.07.17р.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися.

Згідно п. «д», ст. 30 вказаного Закону, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Частиною 4 ст. 48 вказаного Закону передбачено, що іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 відсотків призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника та перераховується на їхні особисті рахунки у банку. При цьому частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника, перераховується на банківський рахунок установи, де ця дитина перебуває на повному державному утриманні, і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей у цих установах.

Відповідно до положень ст.ст.509, 525, 615 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати

послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Як вбачається зі змісту договору, укладеного між сторонами, такий було укладено з курсантом ОСОБА_2 на загальних засадах, без зазначення пільг останньої. Договір ОСОБА_2 підписала, а відтак погодилася з усіма його умовами.

Відрахована ОСОБА_2 з навчального закладу (Наказом ЛьвДУВС від 27.08.2015 № 579-о/с) за власним бажанням, що є відповідно до умов п. 2.3.6 та п.3.1 договору підставою відшкодування витрат, пов'язаних з її утриманням у навчальному закладі.

Вирішуючи даний спір, судом не враховано, що фінансове і матеріально-технічне забезпечення курсантів і повне державне утримання не є тотожними поняттями, ависновок суду про те, що фактично ОСОБА_2 було замінено державне забезпечення у виді виплати пенсії на повне державне утримання в навчальному закладі на період навчання є прмилковим.

Крім того, враховуючи, що 50 % належної ОСОБА_2 пенсії за спірний період не було перераховано на рахунок позивача, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не позбавлена отримати такі суми від третьої особи за рішенням суду, оскільки ч. 4 ст. 48 вище зазначеного Закону передбачено, що частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника, перераховується на банківський рахунок установи, де ця дитина перебуває на повному державному утриманні, і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей у цих установах.

З наведених мотивів, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог Львівського державного університету внутрішніх справ.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 31 жовтня 2017 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Львівського державного університету внутрішніх справ 9 852,57 грн. витрат, пов»язаних з утриманням відповідача у ВНЗ МВС України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 26.03.2018 року.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Мельничук О. Я.

Савуляк Р. В.