Рішення № 72959048, 19.03.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2018р. Справа № 914/2538/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія” “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Укртранснафта”, м. Київ

про витребування майна із чужого незаконного володіння

Суддя П. Манюк

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 – представники.

Розглядається справа за позовом публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія” “Нафтогаз України” до публічного акціонерного товариства “Укртранснафта” про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 08.12.2017 було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на15.01.2018.

15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII. Таким чином, подальший розгляд даної справи судом проводився за правилами нової редакції ГПК України в порядку загального позовного провадження із стадії підготовчого засідання.

Представник позивача в судове засідання 15.01.2018 з’явився. Представники відповідача в судове засідання 15.01.2018 з’явилися, через канцелярію суду подали відзив на позовну заяву. З метою повного та всестороннього з’ясування обставин справи та для надання можливості сторонам подати всі докази, якими вони обгрунтовують свою правову позицію, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 29.01.2018.

Ухвалою суду від 29.01.2018 було оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 19.02.2018.

Представник позивача в судове засідання 19.02.2018 з’явився. Представники відповідача в судове засідання 19.02.2018 з’явилися, через канцелярію суду подали додаткові письмові пояснення у справі.

Заслухавши думку представників сторін, у зв’язку з вирішенням усіх питань, зазначених у частині другій статті 182 ГПК України, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання чи оголошення в ньому перерви, суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначив розгляд справи по суті на 19.03.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2018 позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача в судовому засіданні 19.03.2018 позовні вимоги заперечили.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з’ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 19.03.2018 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія” “Нафтогаз України” (надалі - позивач) звернулося у Господарський суд Львівської області з позовом до публічного акціонерного товариства “Укртранснафта” (надалі – відповідач) про витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» утворена на виконання указу Президента України від 25 лютого 1998 року № 151 «Про реформування нафтогазового комплексу України». Засновником та єдиним акціонером компанії є держава Україна. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі компанії здійснює Кабінет Міністрів України. В свою чергу, відповідач створений у 2001 році на базі ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи». Як зазначає позивач, він є засновником і єдиним акціонером відповідача.

Під час інвентаризації документів щодо майна позивача встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.01.2006 Серія ЯЯЯ № 730840, позивач є власником будівель заводу з виробництва цегли, що знаходяться за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Солова, вул. Коцюбинського, буд. 23, та включають в себе:

- адміністративно-побутовий корпус ДСП, А-2, 499,5 кв.м.;

- виробничий корпус, Б, 4667,3 кв.м.;

- будівлю котельні, В, 205,2 кв.м;

- будівлю водозабору підземних джерел, Д, 10,7 кв.м.;

- будівлю трансформаторної підстанції, Л, 49,0 кв.м.;

- будівлю пропускного пункту, Н, 17,5 кв.м.;

- будівлю станції фільтрації, Г, 80,3 кв.м.;

- будівлю газорозподільного пункту, Ж, 35,2 кв.м.;

- будівля теплорозподільного пункту К, 9,5 кв.м.;

- будівлю насосної станції технічної води М, 25,3 кв.м.,

(надалі - об’єкти нерухомості).

Як стверджує позивач, вказані об’єкти нерухомості перебувають у користуванні відповідача. Позивач зазначає, що він є єдиним законним власником об’єктів нерухомого майна, його право власності не оспорюється та офіційно визнано державою, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про право власності від 31.01.2006 серії ЯЯЯ № 730840.

21.11.2017 листом № 32-8607/1.16-17 НАК «Нафтогаз України» звернувся до відповідача з вимогою здійснити документальну та фактичну передачу (повернення) спірного об’єкта нерухомого майна від відповідача до НАК «Нафтогаз України», з метою використання його для виробничих потреб. На підтвердження своїх вимог позивачем було додано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31.01.2006 Серія ЯЯЯ № 730840, з якого вбачається, що власником будівель заводу по виробництву цегли, що знаходиться за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Солова, вул. Коцюбинського, буд. 23, зазначено НАК «Нафтогаз України», а майно перебуває у користуванні ВАТ «Укртранснафта», правонаступником якого є відповідач.

У відповідь на вказану вимогу позивача відповідач надіслав лист від 24.11.2017 № 45-00/145/4719, у якому зазначив про незаконність вимоги НАК «Нафтогаз України», вказавши, що спірне майно було передане до статутного капіталу ПАТ «Укртранснафта» та з моменту передачі це майно стало власністю останнього, у зв’язку із чим у позивача відсутні підстави для витребування зазначеного майна у ПАТ «Укртранснафта».

Оскільки жодного договору між сторонами щодо користування спірними об’єктами нерухомості не укладалось, а об’єкти нерухомості фактично утримуються відповідачем, то позивач вважає, що зазначене майно є таким, що перебуває у чужому незаконному володінні, що і стало підставою для його звернення до суду за захистом порушеного права з позовом про витребування майна з незаконного володіння відповідача.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.06.2001 № 256-р «Про утворення ВАТ «Укртранснафта», (надалі – розпорядження № 256-р), на базі державних акціонерних товариств «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та «Придніпровські магістральні нафтопроводи» утворено Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта», правонаступником якого є відповідач. Крім того, пунктом 2 вказаного розпорядження Кабінет Міністрів України доручив позивачу здійснити заходи, пов’язані з утворенням відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта», та передати у користування останнього майно магістральних і розподільних нафтопроводів, зазначених у додатку 3 до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - постанова № 747). На виконання пункту 2 розпорядження № 256-р, при утворенні відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» зі сторони позивача до статутного капіталу відповідача, серед іншого, було внесено будівлі заводу по виробництву цегли (спірні об’єкти нерухомості).

Відповідач зазначає, що акціонерне товариство як суб’єкт господарювання утворюється на майновій основі, що складається з вкладів акціонерів у його статутний капітал, а відтак таке майно належить самому акціонерному товариству на праві власності. Засновники акціонерного товариства з моменту передачі товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього майна акції, емітовані товариством та, відповідно, корпоративні права щодо управління товариством.

Крім того, пунктом 4.3 статуту ПАТ «Укртранснафта» передбачено, що товариство використовує державне майно, що не підлягає приватизації, відповідно до законодавства. Майно, що є державною власністю і надане товариству у користування, господарське відання чи управління, включається до його активів. Списання та передача державного майна здійснюється відповідно до законодавства. Таким чином майно, яке передане позивачем до статутного капіталу відповідача, а також майно, яке придбане, виготовлене та отримане відповідачем з інших джерел (у тому числі набуте внаслідок правонаступництва чи у процесі здійснення господарської діяльності) є власністю ПАТ «Укртранснафта», а позивачу, у свою чергу, належать корпоративні права у статутному капіталі ПАТ «Укртранснафта».

Відповідач звертає увагу, що на виконання постанови № 747 та відповідно до додатку 1 до цієї постанови, Державний комітет нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України за узгодженням із Фондом державного майна України за актом приймання-передачі від 09.09.1998 № 213 передав до статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» 100 % акцій ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (м. Львів) та за актом приймання-передачі від 09.09.1998 № 214 передав до статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» 100% акцій ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (м. Кременчук)

Таким чином, з метою отримання акцій та отримання статусу акціонера позивача держава, як засновник, мала оплатити акції НАК «Нафтогаз України» шляхом сплати коштів або внесення майна. У даному випадку держава, як засновник, крім іншого майна передала до статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» 100 % акцій ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та 100 % акцій ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» і здійснила оплату акцій позивача майновим внеском у вигляді цінних паперів, шляхом їх передачі за передавальними актами. Держава в особі своїх уповноважених органів - Фонду державного майна України та Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, на виконання постанови № 747 здійснила оплату акцій позивача шляхом передачі (відчуження) цінних паперів (100% акцій ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи») та отримала у власність акції НАК «Нафтогаз України». Натомість НАК «Нафтогаз України» стала власником 100% акцій та єдиним акціонером ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи».

Відповідач зазначає, що спірні об’єкти нерухомості не входять до складу державного майна, яке не підлягає відчуженню, та було передано відповідачеві у якості внесків засновника до статутного капіталу товариства, а відтак є власністю ПАТ «Укртранснафта». Отже, доводи позивача про те, що спірне майно належить державі в особі НАК «Нафтогаз України», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 31.01.2006 серії ЯЯЯ № 730840, є безпідставними та необгрунтованими. Внесена ж до Реєстру прав інформація (зафіксована у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 31.01.2006 серії ЯЯЯ № 780840) не відповідає правовстановлюючим документам.

Оскільки власником спірного майна є відповідач, який набув його у процесі створення ПАТ «Укртранснафта» внаслідок внесення цього майна (серед іншого майна, крім того, яке не підлягає відчуженню та використовується товариством на підставі угоди від 19.11.2001 № 14/1017) до статутного фонду, відповідач набув спірне майно у власність у порядку та у спосіб, визначені законом, за наявності належних правових підстав, а відтак підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 387 та статті 1212 ЦК України відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із наведених нижче мотивів.

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Стаття 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 319 ЦК України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Частина 2 ст. 321 ЦК України визначає, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 20 ГК України, стаття 16 ЦК України передбачають способи захисту прав, зокрема такі як: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; інші способи, передбачені законом.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з’ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою № 747 утворено НАК «Нафтогаз України» у формі відкритого акціонерного товариства, правонаступником якого є позивач.

Пунктом 3 постанови № 747 затверджено перелік майна, яке використовується для забезпечення транспортування, зберігання природного газу та розподілу нафти, нафтопродуктів і яке відповідно до законодавства не підлягає приватизації та передається Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» у користування згідно з додатком 3 до цієї постанови.

Згідно з додатком 3 до постанови № 747 до переліку майна, яке використовується для забезпечення транспортування, зберігання природного газу та розподілу нафти, нафтопродуктів і яке відповідно до законодавства не підлягає приватизації та передається Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» у користування, входять: магістральні газонафтопроводи та споруди на них; розподільні нафтопроводи та споруди на них; газонафтосховища; транспортні засоби спеціального призначення.

У подальшому, розпорядженням № 256-р, на базі державних акціонерних товариств «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та «Придніпровські магістральні нафтопроводи» утворено Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта», правонаступником якого є відповідач. Пунктом 2 розпорядження № 256-р, Кабінет Міністрів України доручив позивачу здійснити заходи, пов’язані з утворенням відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта», та передати у користування останнього майно магістральних і розподільних нафтопроводів, зазначених у додатку 3 до постанови № 747.

На виконання пункту 2 розпорядження № 256-р, при утворенні відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» зі сторони позивача до статутного капіталу відповідача, серед іншого, було внесено будівлі заводу по виробництву цегли, що знаходяться за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Солова, вул. Коцюбинського, буд. 23, та включають в себе:

- адміністративно-побутовий корпус ДСП, А-2, 499,5 кв.м.;

- виробничий корпус, Б, 4667,3 кв.м.;

- будівлю котельні, В, 205,2 кв.м;

- будівлю водозабору підземних джерел, Д, 10,7 кв.м.;

- будівлю трансформаторної підстанції, Л, 49,0 кв.м.;

- будівлю пропускного пункту, Н, 17,5 кв.м.;

- будівлю станції фільтрації, Г, 80,3 кв.м.;

- будівлю газорозподільного пункту, Ж, 35,2 кв.м.;

- будівля теплорозподільного пункту К, 9,5 кв.м.;

- будівлю насосної станції технічної води М, 25,3 кв.м.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що під час інвентаризації документів щодо майна позивача встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.01.2006 Серія ЯЯЯ № 730840, власником спірних об’єктів нерухомості є позивач.

Як стверджується у позовній заяві, вказані об’єкти нерухомості перебувають у користуванні відповідача. У зв’язку з цим, позивач листом від 21.11.2017 № 32-8607/1.16-17 звернувся до відповідача з вимогою, зокрема, про здійснення документальної та фактичної передачі (повернення) об’єктів нерухомості.

27.11.2017 від відповідача надійшла відповідь про відмову у передачі (поверненні) об’єктів нерухомості позивачу.

Оскільки жодного договору між сторонами щодо користування об’єктами нерухомості не укладалось, а об’єкти нерухомості фактично утримуються відповідачем, то позивач вважає, що зазначене майно є таким, що перебуває у чужому незаконному володінні, що і стало підставою для його звернення до суду за захистом порушеного права з позовом про витребування майна з незаконного володіння від відповідача на підставі статей 387 та 1212 ЦК України.

Частиною 1 статті 79 ГК України визначено, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Частиною 2 ст. 80 ГК України встановлено, що акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Згідно з положеннями ст. 152 ЦК України, ст.3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акцією є іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

За змістом ч. 1 ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 87 ГК України, статутний капітал господарського товариства - це сума вкладів засновників та учасників господарського товариства, а згідно з ч. 1 ст. 155 ЦК України, статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Пунктом 19 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що статутний капітал - це капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства.

Частинами 1, 2 ст. 86 ГК України передбачено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 115 ЦК України, вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про акціонерні товариства» оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, може здійснюватися грошовими коштами, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, та векселів), майном і майновими правами, нематеріальними активами, що мають грошову оцінку.

В силу вищезазначених норм, суд приходить висновку, що акціонерне товариство як суб'єкт господарювання утворюється на майновій основі, що складається з вкладів акціонерів у його статутний капітал, а відтак таке майно належить самому акціонерному товариству на праві власності. Засновники акціонерного товариства з моменту передачі товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього майна акції, емітовані товариством та, відповідно, корпоративні права щодо управління товариством. Вкладом до статутного капіталу акціонерного товариства, можуть бути, зокрема, акції іншого акціонерного товариства, які належать засновнику (акціонеру) на праві власності.

У ході розгляду даної справи, судом було встановлено, що з метою отримання акцій та отримання статусу акціонера НАК «Нафтогаз України», держава як засновник мала оплатити акції НАК «Нафтогаз України» шляхом сплати коштів або внесення майна.

На виконання постанови № 747 та відповідно додатку 1 до цієї постанови, Державний комітет нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України за узгодженням з Фондом державного майна України за актом приймання-передачі від 09.09.98 № 213 передав до статутного капіталу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 100 % акцій ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (м. Львів) та за актом приймання-передачі від 09.09.98 № 214 передав до статутного капіталу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 100 відсотків акцій ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (м. Кременчук).

У даному випадку, держава як засновник крім іншого майна передала до статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» 100 % акцій ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та 100 % акцій ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» та здійснила оплату акцій Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» майновим внеском у вигляді цінних паперів шляхом їх передачі за передавальними актами.

На підтвердження операції із передачі зазначеного майнового внеску від засновника - держави в особі Фонду державного майна та Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України до статутного капіталу ПАТ «НАК «Нафтогаз України», відповідачем до матеріалів справи долучено копії наступних документів: акт від 09.09.1998 № 213 про передачу 100 % акцій ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба»; розпорядження Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України № 15-р від 10.12.1998 щодо внесення до Реєстру акціонерів ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» НАК «Нафтогаз України» та видачі відповідного сертифікату; акт від 09.09.1998 №214 про передачу 100% акцій ДАТ «Придністровські магістральні нафтопроводи»; розпорядження Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України № 14-р від 10.12.1998 щодо внесення до Реєстру акціонерів ДАТ «Придністровські магістральні нафтопроводи» НАК «Нафтогаз України» та видачі відповідного сертифікату; виписка з Реєстру власників іменних цінних паперів про стан особливого рахунку НАК «Нафтогаз України» на 27.02.2001, що підтверджує, що позивач є власником 1 371 640 000 шт. акцій емітента ДАТ «Придністровські магістральні нафтопроводи» (100 % статутного фонду); виписка з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особливого рахунку НАК «Нафтогаз України» на 10.10.2000, що підтверджує, що позивач є власником 469 267 880 шт. акцій емітента ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (100 % статутного фонду).

Із вказаних документів вбачається, що держава в особі своїх уповноважених органів - Фонду державного майна та Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.98 №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» здійснила оплату акцій Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» шляхом передачі (відчуження) цінних паперів (100% акцій ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи») та отримала у власність акції Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Натомість Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» стала власником 100 % акцій та єдиним акціонером ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи».

ВАТ «Укртранснафта» утворено відповідно до розпорядження № 256-р, за рішенням спостережної ради Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 28 липня 2001 року (протокол № 7) внаслідок реорганізації шляхом злиття ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи».

З матеріалів долучених до справи вбачається, що на виконання розпорядження № 256-р, рішення спостережної ради НАК «Нафтогаз України» від 28.07.2001 (протокол №7) «Про утворення ВАТ «Укртранснафта» та наказу НАК «Нафтогаз України» від 08.08.2001 № 212 «Про формування статутного фонду ВАТ «Укртранснафта», до статутного фонду ВАТ «Укртранснафта», відповідно до акту приймання-передачі цінних паперів від 09.08.2001 НАК «Нафтогаз України» передала пакет акцій ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» кількістю 1 371 640 000 штук загальною номінальною вартістю 342 910 000,00 гривень, що становить 100 % від розміру його статутного фонду, та пакет акцій ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» кількістю 469 267 880 штук загальною номінальною вартістю 117 316 970, 00 гривень, що становить 100 % від розміру його статутного фонду.

Відповідно до передавального розпорядження від 09.08.2001 в реєстрі власників іменних цінних паперів МН «Дружба» з рахунку власника Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рахунок власника ВАТ «Укртранснафта» були перереєстровані 469 267 880 штук простих іменних акцій МН «Дружба» як внесок засновника - НАК «Нафтогаз України» до статутного фонду ВАТ «Укртранснафта» в оплату акцій ВАТ «Укртранснафта».

Крім того, згідно з передавальним розпорядженням від 09.08.2001 в реєстрі власників іменних цінних паперів ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» з рахунку власника Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рахунок власника ВАТ «Укртранснафта» були перереєстровані 1 371 640 000 (один мільярд триста сімдесят один мільйон шістсот сорок тисяч) штук простих іменних акцій ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» як внесок Компанії до статутного фонду ВАТ «Укртранснафта» в оплату акцій ВАТ «Укртранснафта».

21.11.2001 ВАТ «Укртранснафта», правонаступником якого є відповідач, було видано Тимчасове свідоцтво ТС № 1 про право власності на іменні цінні папери, яким засвідчено, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є власником 46 022 697 простих іменних акцій ВАТ «Укртранснафта» першого випуску на загальну номінальну вартість 460 226 970 гривень. Вказане свідоцтво за Актом приймання-передачі від 21.11.2001 було передано від ВАТ «Укртранснафта» до НАК «Нафтогаз України».

У подальшому 04.04.2002 Компанія отримала Сертифікат акцій (UA НОМЕР_1), яким засвідчується, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є власником 46 022 697 простих іменних акцій ВАТ «Укртранснафта», що становить 100 % випущених акцій вказаного товариства.

Таким чином, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як єдиний акціонер і власник 100 % акцій зазначених акціонерних товариств за погодженням з Кабінетом Міністрів України для здійснення реорганізації шляхом злиття ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» та формування статутного фонду ВАТ «Укртранснафта» передало зазначені пакети акцій до статутного фонду ВАТ «Укртранснафта», що підтверджується наступними документами, копії яких долучені до матеріалів справи: наказ НАК «Нафтогаз України» від 08.08.2001 № 212 «Про формування статутного фонду ВАТ «Укртранснафта»; акт приймання-передачі цінних паперів від 09.08.2001 щодо передачі 100 % акцій ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» та 100 % акцій ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» до статутного фонду ВАТ «Укртранснафта»; передавальне розпорядження від 09.08.2001 щодо передачі 100 % акцій ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» до статутного фонду ВАТ «Укртранснафта»; передавальне розпорядження від 09.08.2001 щодо передачі 100 % акцій ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» до статутного фонду ВАТ «Укртранснафта»; тимчасове свідоцтво ТС № 1 від 21.11.2001 про право власності НАК «Нафтогаз України» на 100 % акцій (46 022 697 шт.) ВАТ «Укртранснафта»; акт приймання-передачі тимчасового свідоцтва на право власності на іменні цінні папери від 21.11.2001; протокол № 1 загальних зборів акціонерів ВАТ «Укртранснафта» (питання № 7 – затвердження остаточних передавальних балансів ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» та ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба»).

Із вказаних документів вбачається, що всі дії з реорганізації ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» та ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» компанія НАК «Нафтогаз України» здійснювала як власник 100 % акцій та єдиний акціонер зазначених товариств і, відповідно, в результаті реорганізації отримала у власність акції ВАТ «Укртранснафта» за рахунок оплати їх майном (цінними паперами).

Проаналізувавши вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що після створення ВАТ «Укртранснафта», до її статутного капіталу було передано майно, власником якого була Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Відповідно до пунктів 22-24 статуту НАК «Нафтогаз України» майно компанії складається з основних засобів, обігових коштів, акцій (часток) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, а також інших активів, відображених у балансі компанії. Майно компанії формується зокрема, за рахунок: 4) дивідендів за акціями, які належать компанії; 8) надходжень за результатами провадження господарської діяльності юридичними особами, акціонером (засновником, учасником) яких є компанія; Здійснюючи право власності, компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності компанії. Компанія несе ризик випадкового знищення або пошкодження майна, що є її власністю.

Відповідно до пункту 7.1 статуту відповідача, затвердженого загальними зборами ПАТ «Укртранснафта» згідно з рішенням від 26.09.2017 № 128, засновником та єдиним акціонером відповідача є НАК «Нафтогаз України».

Статутний капітал ПАТ «Укртранснафта», який сформовано шляхом внесення до нього 100 % акцій ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (м. Львів) на загальну суму 117 316 970, 00 грн, 100 % акцій ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (м. Кременчук) на загальну суму 342 910 000,00 грн., становить 460 226 970, 00 грн (п. 5.1. статуту ПАТ «Укртранснафта»).

Згідно з пунктом 4.2 статуту ПАТ «Укртранснафта» його майно формується з джерел, не заборонених законодавством. Товариство є власником: грошових коштів та майна, переданого йому засновниками та акціонерами у власність як вклад до статутного капіталу; виробленої продукції та майна, створеного (придбаного) Товариством у результаті здійснення господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством.

Пунктом 4.3 статуту ПАТ «Укртранснафта» передбачено, що Товариство використовує державне майно, що не підлягає приватизації, відповідно до законодавства. Майно, що є державною власністю і надане Товариству у користування, господарське відання чи управління, включається до його активів. Списання та передача державного майна здійснюється відповідно до законодавства.

Викладені обставини та матеріали справи свідчать про те, що майно, яке передане позивачем до статутного капіталу відповідача, а також майно, яке придбане, виготовлене та отримане Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта» з інших джерел (в тому числі, набуте внаслідок правонаступництва чи у процесі здійснення господарської діяльності) є власністю Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», а Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України», в свою чергу, належать корпоративні права у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта».

Пунктом 3 постанови № 747 передбачено затвердження переліку майна, яке використовується для забезпечення транспортування, зберігання та розподілу нафти, нафтопродуктів і природного газу і яке відповідно до законодавства не підлягає приватизації та передається Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» у користування. Додатком 3 до вказаної постанови № 747 визначено перелік такого майна, до якого, зокрема, відносяться магістральні газонафтопроводи та споруди на них, розподільчі нафтопроводи та споруди на них, а також транспортні засоби спеціального призначення.

Відповідно до Угоди від 04.02.1999 № 76 про використання державного майна, яке не підлягає приватизації, що укладена між Фондом державного майна України та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», остання прийняла на себе зобов'язання щодо виконання функцій оперативного управління державним майном, яке не підлягає приватизації, знаходиться на балансі і не увійшло до статутного фонду підприємств, що входять до складу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в тому числі, щодо магістральних нафтопроводів, які передані державою в користування Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України».

В подальшому, відповідач прийняв від Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у користування державне майно (усі технічні засоби і майно, яке забезпечує виробничу діяльність приєднаних підприємств і філій), яке не підлягає приватизації, до складу якого, в тому числі, віднесено магістральні нафтопроводи та споруди на них, розподільчі нафтопроводи та споруди на них, а також транспортні засоби спеціального призначення. Зазначені об'єкти трубопровідного транспорту були передані в користування відповідачу відповідно до Угоди від 19.11.2001 № 14/1017 про використання державного майна, яке не підлягає приватизації, що укладена між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта», правонаступником якої є відповідач. При цьому, пунктом 1.1 статті 1 зазначеної вище Угоди встановлено, що НАК «Нафтогаз України» передає, а ВАТ «Укртранснафта» приймає на себе зобов’язання щодо виконання функцій управління та користування державним майном, яке не підлягає приватизації і знаходиться на балансі ВАТ «Укртранснафта».

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач має майно двох режимів: власне майно (приватна власність), яке внесене до статутного капіталу та сформовано за рахунок інших джерел, передбачених Статутом ПАТ «Укртранснафта», яке як і в інших акціонерних товариствах належить відповідачу на праві приватної власності (ст. 325 ЦК України), та державне майно, що не підлягає приватизації, яке передано відповідачу у користування відповідно до Угоди від 19.11.2001 № 14/1017 про використання державного майна, яке не підлягає приватизації, що укладена між позивачем та відповідачем на виконання абзацу 2 пункту 2 розпорядження № 256-р.

Спірне майно - будівлі заводу по виробництву цегли, що знаходиться за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Солова, не входить до складу державного майна, яке не підлягає відчуженню, та було передано відповідачеві у якості внесків засновника до статутного капіталу товариства, а відтак є власністю ПАТ «Укртранснафта».

Вказане майно входило до переліку нерухомого майна, що передано у власність ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» 01.07.1998, правонаступником якого є відповідач. Вказаний перелік майна затверджений Міністерством палива та енергетики України 21.05.2003, копію переліку долучено до матеріалів справи.

Після утворення ВАТ «Укртранснафта» внаслідок реорганізації у формі злиття ДАТ Магістральні нафтопроводи «Дружба» та «Придніпровські магістральні нафтопроводи» їх майно, до складу якого входить і спірне майно, а також активи та пасиви перейшли до новоствореного ВАТ «Укртранснафта», якому щодо цього майна належать повноваження власника.

Отже, ПАТ «Укртранснафта», як правонаступник ВАТ «Укртранснафта» та самостійна юридична особа, на праві власності здійснює володіння, користування та розпорядження майном, яке свого часу було передано державою, як власником, до статутних фондів ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» та ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» в обмін на акції цих ДАТ при перетворенні державного підприємства «Придніпровські державні нафтопроводи» та державного підприємства «Магістральні нафтопроводи «Дружба» у вказані державні акціонерні товариства. В свою чергу, це майно при подальшій реорганізації ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» та ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» передано ВАТ «Укртранснафта» як правонаступнику державних акціонерних товариств.

За таких обставин, доводи позивача про те, що спірне майно належить державі в особі НАК «Нафтогаз України», що вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.01.2006 Серія ЯЯЯ № 730840, є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах справи і нормах чинного законодавства.

Крім цього, господарським судом досліджено надані сторонами докази та встановлено, що рішенням виконавчого комітету Куровицької сільської ради Золочівського району Львівської області від 08 грудня 2003 року № 104 «Про надання дозволу на розширення заводу по виробництву цегли» ВАТ «Укртранснафта», правонаступником якого є відповідач, було надано дозвіл на розширення заводу по виробництву цегли в селі Солова Золочівського району.

Розпорядженням голови Золочівської районної державної адміністрації від 18 серпня 2005 року № 398 «Про затвердження акту державної приймальної комісії ВАТ «Укртранснафта» затверджено Акт державної приймальної комісії від 28 липня 2005 року про прийняття в експлуатацію закінченого розширення цегельного заводу управління допоміжних виробництв філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ВАТ «Укртранснафта» на вул. Коцюбинського, 23 в с. Солова Золочівського району Львівської області, вирішено переоформити право власності ВАТ «Укртранснафта» на будівлі заводу по виробництву цегли на вул. Коцюбинського, 23 в с. Солова Золочівського району Львівської області, Золочівському міжрайонному бюро технічної інвентаризації доручено провести державну реєстрацію права власності.

Розпорядження Голови Золочівської районної державної адміністрації від 18 серпня 2005 року № 398 стало підставою для реєстрації права власності та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.01.2006 серії ЯЯЯ № 780840, яким позивач обґрунтовує своє право власності на спірне майно, про що зазначено у свідоцтві.

Проте, реєстрація права власності на об’єкт нерухомості за позивачем суперечить розпорядженню № 398, оскільки ним визначено, що потрібно переоформити право власності ВАТ «Укртранснафта» на будівлі заводу по виробництву цегли на вул. Коцюбинського, 23 в с. Солова Золочівського району Львівської області.

Станом на січень 2006 року здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно було врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 6/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року за № 66/7387.

Відповідно до чинної на момент виникнення спірних правовідносин редакції ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Частиною 5 ст. 8 вказаного Закону передбачено, що свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухоме майно, видається за підписом державного реєстратора прав, який прийняв рішення про реєстрацію.

Таким чином, свідоцтво про державну реєстрацію є документом, що підтверджує факт здійснення державної реєстрації права власності та відображає інформацію, внесену до електронної база даних Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1.11 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно у разі виявлення невідповідності запису Реєстру прав на електронних носіях запису на паперових носіях пріоритет має запис на паперових носіях.

Аналіз наданих відповідачем документів (зокрема, наказу НАК «Нафтогаз України» від 08.08.2001 № 212 «Про формування статутного фонду ВАТ «Укртранснафта»; акт приймання-передачі цінних паперів від 09.08.2001 щодо передачі 100 % акцій ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» та 100 % акцій ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» до статутного фонду ВАТ «Укртранснафта»; передавальне розпорядження від 09.08.2001 щодо передачі 100 % акцій ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» до статутного фонду ВАТ «Укртранснафта»; передавальне розпорядження від 09.08.2001 щодо передачі 100 % акцій ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» до статутного фонду ВАТ «Укртранснафта»; тимчасове свідоцтво ТС № 1 від 21.11.2001 про право власності НАК «Нафтогаз України» на 100 % акцій (46 022 697 шт.) ВАТ «Укртранснафта»; акт приймання-передачі тимчасового свідоцтва на право власності на іменні цінні папери від 21.11.2001; протокол № 1 загальних зборів акціонерів ВАТ «Укртранснафта» (питання № 7 – затвердження остаточних передавальних балансів ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» та ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба»; розпорядження Голови Золочівської районної державної адміністрації від 18 серпня 2005 року № 398 «Про затвердження акту державної приймальної комісії ВАТ «Укртранснафта»), свідчать про те, що внесена до Реєстру прав інформація (зафіксована у свідоцтві про право власності) не відповідає правовстановлюючим документам. Відповідно, пріоритет для визначення дійсного власника спірного об’єкта мають саме правовстановлюючі паперові документи.

Позивачем в обґрунтування своєї позиції щодо належності йому права власності на спірне майно, окрім свідоцтва, не надано жодного іншого документа. Доводи відповідача належними доказами не спростовано.

Зазначення у свідоцтві про право власності на спірне нерухоме майно від 31.01.2006 серії ЯЯЯ № 730840 інформації про те, що власником вказаного майна є НАК «Нафтогаз України», форма власності – загальнодержавна, не відповідає чинному законодавству, оскільки майно, що передавалося до статутного капіталу товариства при його створені належить цьому товариству, а не державі.

Суд також приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість тверджень позивача щодо належності спірного майна державі в особі НАК «Нафтогаз України» у зв'язку з забороною приватизації ПАТ «Укртранснафта» Законом України «Про трубопровідний транспорт», зважаючи на наступне.

Частиною 5 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» встановлено, що приватизація державних підприємств, дочірніх підприємств Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації, забороняється.

Вказані норми Закону України «Про трубопровідний транспорт» чітко розмежовують поняття «державні підприємства» та «дочірні підприємства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», а також підприємства, установи, організації, утворені внаслідок їх реорганізації», та виділяють останні як самостійну групу підприємств, що не мають ознак державних, та правовий статус яких визначається чинним законодавством України, зокрема Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та установчими документами таких підприємств.

Як встановлено судом, єдиним власником, засновником та акціонером ПАТ «Укртранснафта» є НАК «Нафтогаз України», а корпоративні права держави у статутному капіталі ПАТ «Укртранснафта» - відсутні.

Отже, заборона приватизації дочірніх підприємств НАК «Нафтогаз України» згідно з частиною п’ятою статті 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» жодним чином не встановлює приналежність ПАТ «Укртранснафта» до державної власності, як і не свідчить про державну форму власності всього майна, яке було передане до статутного капіталу відповідача при його створенні.

Згідно з частиною 3 ст. 167 Цивільного кодексу України держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом. Статтею 84 Цивільного кодексу України передбачено, що товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що незважаючи на зазначення у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 31.01.2006 серія ЯЯЯ № 730840, що спірне майно перебуває у користуванні ВАТ «Укртранснафта», між позивачем та відповідачем не укладено договору про користування таким майном, а відтак відповідач утримує зазначене майно безпідставно і має його повернути на підставі статтей 387 та 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (Постанова ВСУ від 02 березня 2016 р. у справі № 6-3090 цс15).

Віндикаційний позов є одним із основних способів захисту права власності, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння. Позов про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до речових способів захисту права.

До умов пред'явлення віндикаційного позову належать такі:

1) власник чи титульний володілець (в тому числі суб’єкт, якому майно належить на праві господарського відання чи оперативного управління) не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю;

2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебуває у фактичному володінні іншої особи;

3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним;

4) віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямований на захист речових прав;

5) між позивачем і відповідачем мають бути відсутні договірні відносини, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, зазначені позивачем в позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння). На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно, останній повинен подати суду відповідні докази, зокрема правовстановлюючі документи.

Зміст поданого позивачем свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.01.2006 серії ЯЯЯ № 730840 вказує на законність перебування спірного майна у володінні відповідача, про що свідчить текст свідоцтва «у користуванні ВАТ «Укртранснафта».

З огляду на те, що судом у ході вирішення даного спору встановлено, що власником спірного майна є ПАТ «Укртранснафта», яке набуло його у процесі створення вказаного товариства внаслідок внесення цього майна (серед іншого майна, крім того, яке не підлягає відчуженню та використовується товариством на підставі Угоди від 19.11.2001 № 14/1017) до статутного фонду, суд приходить до висновку, що відповідач набув спірне майно у власність у порядку та у спосіб, визначені законом, за наявності належних правових підстав, а відтак підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 387 та ст. 1212 Цивільного кодексу України відсутні.

Приймаючи до уваги викладене вище, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» про зобов’язання Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» передати нерухоме майно, а саме: будівлі заводу по виробництву цегли, що знаходиться за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Солова, вул. Коцюбинського, буд. 23, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 26.03.2018

Суддя Манюк П.Т.