Ухвала суду № 72958947, 19.03.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

19 березня 2018 року Справа № 913/982/17

Провадження №19/913/982/17

Розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Міністерства юстиції України (вул.Городецького, б.13, м.Київ, 01001)

до Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (вул.Свердлова, б.371, офіс 1 – А, м.Лисичанськ Луганської області, 93113)

про стягнення 705 633 875 грн 87 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 – представник за довіреністю №13843/9.1/22-17 від 27.12.2017;

від відповідача: ОСОБА_2 – представник за довіреністю №82 від 14.03.2018; ОСОБА_3 – представник за довіреністю №83 від 14.03.2018; ОСОБА_4 – представник за довіреністю №1 від 01.01.2018.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” про стягнення збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Агрокомплекс проти України” (заява №23465/03) в сумі 705633875 грн 87 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами розгляду заяви Приватного акціонерного товариства НВО “Агрокомплекс”, рішенням Європейського суду з прав людини від 06.10.11 за заявою №23465/03, поданою Приватним акціонерним товариством НВО “Агрокомплекс” проти України, Європейський суд з прав людини встановив кілька порушень ст.6 Конвенції про захист прав люди і основоположних свобод (далі – Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції. 25.07.2013 Європейський суд з прав людини виніс рішення, яким зобов’язав державу Україну сплатити підприємству - заявнику двома частинами 27000000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди плюс будь – який податок, який може нараховуватись на цю суму; сплатити підприємству - заявнику 30000 євро компенсації судових та інших витрат плюс будь – який податок, який може нараховуватись на цю суму. На виконання рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2013 на користь Приватного акціонерного товариства НВО “Агрокомплекс” за рахунок коштів Державного бюджету України фактично сплачено 705633875 грн 87 коп. Внаслідок виплати відшкодування за рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2013 розмір збитків, завданих Державному бюджету України становить 705633875 грн 87 коп. Зазначений розмір збитків, як підтверджено рішеннями Європейського суду з прав людини від 06.10.11 та від 25.07.2013, визначений на підставі того, що порушення Конвенції і протоколу №1 вчинені спільно рядом осіб і організацій, серед яких Приватне акціонерне товариство “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія”.

Ухвалою господарського суду від 12.02.2018 у справі №913/982/17 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 22.03.2018; розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 19.03.2018.

12.02.2018 від позивача надійшла заява б/н та без дати про долучення матеріалів, яка судом задовольняється.

Позивач у відповіді на відзив б/н від 26.02.2018 зазначив, що основним питанням, яке потребує з’ясуванню для правильного вирішення даного спору є преюдиційність та правові підстави застосування рішення Європейського суду, а саме обставини, встановлені цим рішенням, у вирішенні справи №913/982/17. Також позивач вказує, що встановлені Європейським судом у рішенні обставини не потребують доказування, оскільки вони є складовою частиною рішення, яке після набуття статусу остаточного підлягає виконанню відповідно до Закону. Відносно достовірності офіційного перекладу рішення Європейського суду позивач зазначив, що наявність чи відсутність офіційного перекладу рішення Європейського суду жодним чином не обмежує його застосування українськими судами і відповідно до ст.18 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” у разі виявлення мовної розбіжності між перекладом та оригінальним текстом суд користується оригінальним текстом. Крім того, Міністерством юстиції України надані письмові пояснення щодо реквізитів платіжних доручень, копії яких додані до позову. Позивач також зазначив, що позов поданий в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України. До вказаної відповіді на відзив додані документи, які судом долучаються до матеріалів справи.

12.03.2018 від відповідача надійшла заява №010000/100000-030 від 07.03.2018 про продовження процесуального строку, в якій останній просить продовжити процесуальний строк для подання документів до 15.03.2018 включно. Заява обґрунтована тим, що відповідь позивача була отримана наприкінці робочого дня 05.03.2018, а також враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України №1-р від 11.01.2018 про перенесення робочих днів у 2018 році, у відповідача не було достатньо часу для підготовки та надання суду заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою господарського суду від 12.02.2018 зобов’язано відповідача подати заперечення із урахуванням вимог ст.167 Господарського процесуального кодексу України в строк до 12.03.2018.

Заява про продовження процесуального строку була надіслана на адресу суду 07.03.2018 (а.с.186 т.4), тобто до закінчення строку, встановленого судом в ухвалі від 12.03.2018.

Враховуючи доводи відповідача про те, що відповідь на відзив з вагомим додатком ним була отримана лише 05.03.2018 та те, що 8-11 березня були святковими і вихідними днями, суд вважає можливим задовольнити вказану заяву про продовження процесуального строку для подання документів до 15.03.2018 включно.

Суд також враховує, що заперечення на відповідь позивача надійшли на адресу суду 15.03.2018.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву №130000/100000-5 від 15.03.2018 зазначив, що твердження позивача про повну і беззаперечну преюдицію рішень Європейського суду з прав людини “Агрокомплекс проти України” у справі №913/982/17 суперечить як вимогам господарського процесуального законодавства України, так і загальним принципам здійснення правосуддя. Підстави звільнення сторін господарського спору від доказування передбачені приписами ст.75 Господарського процесуального кодексу України і відсутність в цій нормі вказівки на преюдицію актів Європейського суду з прав людини не може розглядатися як прогалина права. Рішення Європейського суду є частиною зовсім іншої (особливої) системи права і в значній мірі відрізняються від порядку (процесу) розгляду справ встановленого в ГПК України. Застосування аналогії закону та аналогії права в господарському процесі регламентовано ч.10 ст.11 Господарського процесуального кодексу України. Для притягнення відповідача до відповідальності в порядку ч.5 ст.9 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” позивач повинен довести в повному обсязі наявність відносно відповідача складу цивільно-правового делікту, який привів до виплати Україною відшкодування за рішенням про компенсацію. Також відповідач зазначив, що не заперечує проти змісту представленого позивачем неофіційного перекладу рішень, окрім помилок перекладу, які він вказав в своїх письмових поясненнях. Відповідач категорично заперечив, що рішення містять будь-яку інформацію про ”спільні дії” будь-яких осіб, тим більше подібних діях ПрАТ “Линік”. Рішення Європейського суду не містить посилань на конкретне порушення ПрАТ “Линік” прав та законних інтересів ПрАТ НВО “Агрокомплекс”. Позивачем не надано ніяких доказів, що підтверджують факти спроб втручання державних посадових осіб в здійснення правосуддя. Висновки Верховного Суду України повинні враховуватися судами так само, як і висновки Верховного Суду, оскільки, якщо суд у своєму рішенні застосує норму іншим чином, ніж передбачено висновком Верховного Суду України і справа дійде до суду касаційної інстанції, Верховний Суд, виходячи з положення пп.7 п.1 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України, у разі, якщо вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Верховного Суду України, зобов’язаний буде передати справу на розгляд ОСОБА_5 Верховного Суду, або, в іншому випадку – скасувати таке рішення, як таке, в якому невірно застосовано норму матеріального або процесуального права.

Суд долучає до матеріалів справи вказані заперечення.

Відповідач у запереченні №130000/100000-6 від 15.03.2018 просив суд відмовити в залученні до матеріалів справи додатків №№5-22 долучених до відповіді на відзив.

Відповідач у запереченні №130000/100000-7 від 15.03.2018 просив суд відмовити у долученні до матеріалів справи експертних висновків, які Міністерство юстиції України використовує всупереч процесуального законодавства та як такі, що подані з порушенням вимог ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України.

Відносно вказаних заперечень суд зазначає наступне.

Частинами 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ОСОБА_6 сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами 1, 10 ст.80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Суд зауважує, що процесуальним законодавством не передбачено право суду відмовляти у залученні до матеріалів справи тих чи інших документів, з огляду на що вказані заперечення судом відхиляються.

19.03.2018 від позивача надійшло клопотання б/н від 19.03.2018, в якому він просить допустити до участі у справі експертів в галузі права ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також долучити до матеріалів справи висновки вказаних експертів.

Позивач обґрунтовує необхідність участі у судовому засіданні експертів в галузі права тим, що при розгляді позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, суди застосовують спеціальний Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, який регулює тільки порядок подання позовів, в свою чергу інші питання, що виникають під час вирішення судами такої категорії справ не врегульовані вказаним Законом, а тому мають особливу складність і потребують застосування аналогії права та аналогії закону.

Відносно вказаного клопотання суд зазначає наступне.

Статтею 108 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Таким чином, позивач, користуючись наданим йому правом, передбаченим ст.108 Господарського процесуального кодексу України, подав суду висновки експертів у галузі права ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зауважує, що ч.1 ст.109 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд вважає, що в даному випадку може самостійно встановити всі обставини у справі, надати належну правову оцінку правовідносинам сторін, з огляду на що наразі необхідності залучення до участі у справі експертів з питань права немає, позивачем не доведено нагальної необхідності такої участі.

Таким чином клопотання позивача підлягає задоволенню частково в частині долучення до матеріалів справи висновків експертів у галузі права ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в іншій частині – у задоволенні клопотання відмовляється.

Пунктом 3 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість роз’яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.70 Господарського процесуального кодексу України як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом. Експерт з питань права зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати роз’яснення. За відсутності заперечень учасників справи експерт з питань права може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно п.1 ч.1 ст.177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Суд зауважує, що не викликав у судове засідання експертів з питань права, не ставив перед ними запитань, не просив будь - яких роз’яснень, а позивач скористався своїм правом на подання висновку експерта у галузі права.

Суд роз’яснює, що визначення складу учасників судового процесу відбувається під час підготовчого провадження, зміна складу учасників судового процесу під час розгляду справи по суті процесуальним законодавством не передбачена, що унеможливлює участь експерта з питань права при розгляді справи по суті.

Відповідач клопотанням №130000/100000-20 від 16.03.2018 просив долучити до матеріалів справи висновок експерта у галузі права доктора юридичних наук ОСОБА_6 від 16.03.2018.

Як вже зазначалось судом, позивач відповідно до норм ст.108 Господарського процесуального кодексу України має право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Суд долучає до матеріалів справи зазначений висновок експерта.

Розглянувши надані у підготовчому засіданні документи, вислухавши представників сторін, суд визнав наявні в матеріалах справи докази достатніми для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст.ст.70, 80, 108, 109, 119, 120, 177, 183, 185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Продовжити Приватному акціонерному товариству “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” процесуальний строк для подачі заперечень на відзив до 15.03.2018 (включно).

2. Закрити підготовче провадження.

3. Призначити справу до судового розгляду по суті на 04 квітня 2018 року о 10 год. 30 хв.

4.Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: м. Харків, проспект Науки, 5 (кабінет № 204).

5. Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Звернути увагу учасників судового процесу, що відповідно до п.5.27 Національного стандарту України “Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації” (ДСТУ 4163-2003) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; підпис такої особи засвідчується відбитком печатки підприємства, установи, організації (за наявності); засвідчуватись має кожна сторінка документу.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/.

Суддя Т.В. Косенко