Ухвала суду № 72958714, 22.03.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" березня 2018 р. Справа № 911/190/18

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Київській області

до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області та Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області

про визнання таким, що втратив чинність державний акт та віднесення землі сільськогосподарського призначення до земель запасу державної форми власності

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача 1: не з’явилися

від відповідача 2: не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про визнання таким, що втратив чинність державний акт на право колективної власності на землю серії КВ, виданого Лецьківською сільською радою народних депутатів, на підставі рішення 8 сесії 23 скликання Лецьківської сільської ради народних депутатів від 03.09.1999, Колективному сільськогосподарському підприємству «Зоря», в частині земель сільськогосподарського призначення площею 218,0 га пасовищ, а також віднесення до земель запасу державної форми власності землі сільськогосподарського призначення, що належить Колективному сільськогосподарському підприємству «Зоря» на підставі державного акту на право колективної власності на землю серії КВ, виданого Лецьківською сільською радою народних депутатів, на підставі рішення 8 сесії 23 скликання Лецьківської сільської ради народних депутатів від 03.09.1999, Колективному сільськогосподарському підприємству «Зоря», площею 218,0 га пасовища.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що підприємство, якому видавався державний акт на право колективної власності на землю серії КВ від 16.02.2000 ліквідовано, а відповідачами не здійснюються заходи щодо приведення земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2018 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 22.03.2018 та витребувано у сторін певні документи.

До господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання б/н від 19.03.2018 (вх. № 5513/18 від 19.03.2018) про відкладення проведення підготовчого засідання у зв’язку з тим, що його представник знаходиться у відрядженні в м. Кривий Ріг.

19.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшов відзив на позов б/н від 19.03.2018 (вх. № 5514/18 від 19.03.2018), у якому він заперечує проти задоволення позову.

До господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла заява б/н від 19.03.2018 (вх. № 5515/18 від 19.03.2018) про закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

20.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н б/д (вх. № 5570/18 від 20.03.2018), до якого додано документи по справі.

Суд, розглянувши у судовому засіданні 22.03.2018 клопотання відповідача 2 б/н від 19.03.2018 (вх. № 5513/18 від 19.03.2018) про відкладення проведення підготовчого засідання, визнав його таким, що задоволенню не підлягає, оскільки воно непідтверджене жодними доказами та є необґрунтованим.

У судовому засіданні 22.03.2018 розглядається заява відповідача 2 б/н від 19.03.2018 (вх. № 5515/18 від 19.03.2018) про закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд зазначає таке.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідачами не здійснюються заходи щодо приведення земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, в той час як відповідачем 2 в обґрунтування заяви про закриття провадження у даній справі зазначено про те, що позивачем не наведено обставин і не подано доказів, які вказують на те, що його права та інтереси потребуються судового захисту в той спосіб, який визначено у позовній заяві.

Таким чином, оскільки позиції сторін щодо предмету спору у даній справі різняться та зважаючи на те, що позивач наполягає на своїх позовних вимогах, суд вважає, що заява відповідача 2 б/н від 19.03.2018 (вх. № 5515/18 від 19.03.2018) про закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору не підлягає задоволенню.

Дослідивши у судовому засіданні 22.03.2018 матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності, в свою чергу відповідно до вимог статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також з огляду на приписи ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та у випадках передбачених ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають державні органи, органи місцевого самоврядування, а сам спір виник у зв’язку із здійсненням господарської діяльності.

До компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах, зокрема, про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання; між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»).

Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 4 Господарського процесуального кодексу України.

Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору ст. 4 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.

Господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають з публічно-правових відносин, у яких держава та територіальні громади через свої органи беруть участь з метою реалізації владних повноважень, а також справи, пов'язані з оскарженням правових актів, спрямованих на здійснення повноважень управління у земельних відносинах (постанова пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Відповідно до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Крім того, згідно з ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач – Головне управління Держгеокадастру у Київській області звернувся з позовом до відповідачів - Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області та Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, у якому просить визнати таким, що втратив чинність державний акт на право колективної власності на землю серії КВ, виданий Лецьківською сільською радою народних депутатів, на підставі рішення 8 сесії 23 скликання Лецьківської сільської ради народних депутатів від 03.09.1999, Колективному сільськогосподарському підприємству «Зоря», в частині земель сільськогосподарського призначення площею 218,0 га пасовищ, а також віднести до земель запасу державної форми власності землі сільськогосподарського призначення, що належить Колективному сільськогосподарському підприємству «Зоря» на підставі державного акту на право колективної власності на землю серії КВ, виданого Лецьківською сільською радою народних депутатів, на підставі рішення 8 сесії 23 скликання Лецьківської сільської ради народних депутатів від 03.09.1999, Колективному сільськогосподарському підприємству «Зоря», площею 218,0 га пасовища.

Так, вказаний позов подано суб’єктом владних повноважень до суб’єктів владних повноважень з приводу здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що даний спір є публічно-правовим, оскільки, виник за участю суб’єктів владних повноважень, які реалізовують у спірних правовідносинах владні управлінські функції, та за відсутності господарських відносин, а тому не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на вищезазначене, зважаючи на відсутність у даному спорі суб’єкта господарювання, відсутність між сторонами господарських відносин та спору про право, що виникає з таких відносин, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору господарським судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, враховуючи подану позивачем заяву б/н б/д (вх. № 5777/18 від 22.03.2018) про повернення судового збору, суд вважає за необхідне повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області з Державного бюджету України суму сплаченого згідно квитанції № 13 від 26.01.2018 судового збору у розмірі 3 524, 00 грн.

Керуючись статтями 231, 233-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області б/н від 19.03.2018 (вх. № 5515/18 від 19.03.2018).

2. Закрити провадження у справі № 911/190/18 за позовом Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області та Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про визнання таким, що втратив чинність державний акт та віднесення землі сільськогосподарського призначення до земель запасу державної форми власності.

3. Повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, ідентифікаційний код - 39817550) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 3 524 (три тисячі п’ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп., сплаченого згідно квитанції № 13 від 26.01.2018.

4. Копію даної ухвали направити відповідачам, оригінал з додатком – позивачу у даній справі.

Додаток: оригінал квитанції № 13 від 26.01.2018.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 26.03.2018.

Суддя Т.В. Лутак