Ухвала суду № 72958551, 20.03.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/272/18 Справа № 702/622/17 Категорія: ст. 366-1 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3Іваненка І. В., ОСОБА_4Биби Ю. В.

секретаря судового засідання Овчаренко І.С.

з участю прокурора Лєнкової Н.Д.

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_5 на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2017 року та прокурора Монастирищенського відділу Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області про виправлення описки у судовому рішенні від 28.12.2017 року відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що вона, будучи відповідно до наказу №5-ОС від 29.04.2011 призначеною на посаду головного спеціаліста персоніфікованого обліку осіб, які мають право на пільги управління соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області з 04.05.2011, являючись відповідно до витягу з наказу № 13-ОС від 24.05.2016 державним службовцем 8 рангу, будучи суб’єктом декларування та суб’єктом, відповідальним за скоєння корупційних правопорушень, згідно ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», діючи умисно та цілеспрямовано, перебуваючи на території України в період часу з 01.01.2017 до 01.05.2017, отримавши електронний цифровий підпис та маючи реальну можливість подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави за 2016 рік, в порушення вимог ч.1 ст.45, п.5-1 Розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції» не подала декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави за 2016 рік, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2017 року ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України.

Призначено ОСОБА_5 за ст. 366-1 КК України покарання 1 (один) рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язанні з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Керуючись ст.75-76 КК України засуджену ОСОБА_5 від відбування покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі звільнено з випробуванням, якщо засуджена протягом визначеного її судом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї наступні обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Вирішено долю речових доказів.

Не погоджуючись з вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2017 року, ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуваний вирок і закрити кримінальне провадження №1-кп/702/82/17, посилаючись на те, що вирок грубо порушує її конституційні права. Можливість обрання нею способу подачі декларації у письмовому, а не в електронному виді обґрунтовується тим, що конституційне право людини на добровільне волевиявлення у питанні щодо обробки персональних даних не може бути скасоване або звужене Законом «Про запобігання корупції», крім того, норми чинного законодавства гарантують право кожному, хто проживає в Україні, обліковувати себе у всіх сферах діяльності за своїми прізвищем, ім’ям та по батькові, а не символами і цифрами (ЕЦП), як того вимагає Закон №170, що є приниженням її гідності та честі, а отже, є прямим порушенням норм Конституції та Цивільного кодексу України. Таким чином, положення Закону №1700 в частині обліку декларанта не за його прізвищем, ім’ям та по батькові, а за невідомими символами, суперечать нормам Основного Закону України – Конституції і нормам Цивільного кодексу України, який регулює спосіб обліку людини в її життєдіяльності.

Не погоджуючись з ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28.12.2017 року про виправлення описки у судовому рішенні, прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції, посилаючись на те, що в порушення ч.3 ст. 374 КПК України місцевий суд не виклав формулювання обвинувачення, яке визнав доведеним, натомість, лише навів обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 обвинувачується органом досудового розслідування згідно з обвинувальним актом. Вважає, що суд першої інстанції допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки власних висновків щодо висунутого ОСОБА_5 обвинувачення не зробив, чим позбавив суд апеляційної інстанції можливості перевірити правильність висновків про доведеність обвинувачення в ході апеляційного переліку вироку.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про задоволення своєї апеляційної скарги та безпідставність апеляційних вимог обвинуваченої, обвинуваченої про задоволення своєї апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої підлягає до часткового задоволення, апеляційна скарга прокурора - до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим та грунтуватись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального закону.

Відповідно до ст.ст. 409, 412 КПК України підставою для скасування судового рішення є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити справедливий вирок.

Вирок суду, як найважливіший акт правосуддя постановлений іменем України, повинен безумовно відповідати вимогам Закону, в тому числі вимогам ст.ст. 332-334 КПК України. Зокрема, мотивувальна частина обвинувального вироку має починатися насамперед з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. В точних і категоричних судженнях, які б виключали будь-які сумніви або інші тлумачення його змісту, тут повинна міститися фабула доведеного обвинувачення і у повному його обсязі та в повній відповідності до застосованої щодо винного норми кримінального закону, з обов’язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів, тощо.

Згідно ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Цих вимог суд першої інстанції не виконав.

Як вбачається з вироку в мотивувальній частині, місцевий суд не виклав формулювання обвинувачення, яке визнав доведеним, натомість лише навів обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 обвинувачується органом досудового розслідування згідно з обвинувальним актом. Крім того, з ухвали про виправлення описки, вбачається, що суд фактично не описку виправив, а призначив обвинуваченій ОСОБА_5 нове покарання, чим погіршив становище останньої.

Тому, твердження обвинуваченої в частині неповноти судового розгляду та прокурора щодо істотного порушення кримінального процесуального закону є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Отже, місцевий суд при постановленні вироку та ухвали про виправлення описки допустив неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що слугує підставою для скасування вироку та ухвали суду про виправлення описки та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки та винести законне і обгрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства, з врахуванням доводів апеляції обвинуваченого та прокурора.

У зв’язку із скасуванням оскаржуваного вироку та ухвали про виправлення описки з наведених вище підстав, колегія суддів не входить у дослідження інших доводів апеляційних скарг обвинуваченої та прокурора та вважає, що вони мають бути предметом розгляду під час нового судового розгляду у суді 1 інстанції.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу прокурора Монастирищенського відділу Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2017 року відносно ОСОБА_5, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, та ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року про виправлення описки скасувати.

Призначити новий судовий розгляд у тому ж суді 1 інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :