Ухвала суду № 72958526, 26.03.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16248/13-к

Провадження №: 1-кп/752/1034/18

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

26.03.2018 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бондаренко Г.В,

при секретарі - Дем'янюк-Коваленко Н.М.,

провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання кримінального провадження № 42013110000000347 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення № 3207-VI від 7.04.2011 року) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 369 КК України (в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення № 3207-VI від 7.04.2011 року),

з участю сторін кримінального провадження

прокурора Ладного І.О.,

захисника Пурлінського Д.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

встановив:

обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення № 3207-VI від 7.04.2011 року) та ОСОБА_2 по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 369 КК України (в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення № 3207-VI від 7.04.2011 року), надійшов до суду 15.03.2018 року.

16.03.2018 року судом винесено ухвалу про призначення підготовчого судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні просив призначити справу до судового розгляду, вказавши на відсутність підстав, передбачених п.п. 2-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Захисник Пурлінський Д.Ю. просив повернути справу прокурору, у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України. На думку захисника строки досудового розслідування закінчились в 2016 році, тому прокурор не мав права складати даний обвинувальний акт. Крім того, звернув увагу на те, що обвинувальний акт було вручено обвинуваченим та направлено до суду з порушенням вимог закону, а саме майже через два роки. Крім того, вказав, що прокуратура не виконала вимоги, зазначені в попередній ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2016 року, якою справу було повернуто прокурору, і яка ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.05.2016 року була залишена без змін. Також захисник звернув увагу на невідповідність долученого реєстру вимогам закону.

Обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі підтримав свого захисника, вказавши, що даний складений обвинувальний акт складений поза межами строків досудового розслідування, які були закінчені в липні 2015 року.

Крім того, вказав на те, що в акті не викладено формулювання обвинувачення, воно є суперечливим. На його думку, в обвинувальному акті чітко не вказано, за які саме дії чи бездіяльність він отримав хабар, чи за порушення кримінальної справи, чи перекваліфікацію дій обвинуваченого (звертаючи увагу на те, що таке рішення не передбачено вимогами КПК України в редакції 1960 року) чи за не проведення перевірки, в порядку, передбаченому ст. 97 КПК України в редакції 1960 року. Крім того, в обвинувальному акті чітко не зазначено, які саме обов'язки в даній ситуації на нього були покладені: проведення перевірки чи прийняття процесуального рішення та які саме із вказаних дій він вчинив чи не вчинив за отримання хабара. За таких обставин, на його думку, у формулюванні обвинувачення не викладено об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. На вказаний недолік неодноразово звертали уваги як суди першої інстанції, так і апеляційної в ухвалах, зокрема, Апеляційного суду м. Києва від 4.02.2013 року, 3.08.2015 року та 19.05.2016 року. Таким чином, пред'явлене обвинувачення є неконкретним, унеможливлює його здійснювати свій захист належним чином і суперечить не тільки вимогам КПК України, а і вимогам, викладеним у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, «Абрамян проти Росії», де констатовано порушення підпункту «б» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також, обвинувачений вважає, що допущені порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 109 КПК України, оскільки реєстр містить процесуальні рішення, які прийняті поза межами досудового розслідування та не були відкриті стороні захисту. На підставі викладеного, просить повернути обвинувальний акт прокурору м. Києва.

Обвинувачений ОСОБА_2 просить суд також повернути обвинувальний акт прокурору, у зв'язку з тим, що викладені у ньому фактичні обставини не деталізовані та спотворені, що унеможливлює здійснювати ним свій адекватний захист, оскільки він не розуміє суті висунутого проти нього обвинувачення. Вказане є порушенням п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, про які йшлося у рішенні ЄСПЛ «Абрамян проти Росії», які не були усунуті в тому числі на виконання ухвали Апеляційного суду м. Києва від 4.02.2013 року.

Крім того, обвинувачений вказує на відсутність належним чином сформульованого обвинувачення відносно нього, зокрема, не вказано мотив вчинення ним злочинів, що унеможливлює проведення судового розгляду відповідно до вимог закону та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Також вказує, що в реєстрі відсутні обов'язкові для внесення дані щодо дати та часу повідомлення особі про підозру, правова кваліфікація із зазначенням статті закону, які повинні були обов'язково бути внесені до ЄРДР.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про закриття даного кримінального провадження, у зв'язку з тим, що строки досудового розслідування закінчились 3.06.2017 року і вчинення прокурором будь-яких дій поза даними строками є порушенням його прав.

Також, обвинувачений ОСОБА_2 подав заперечення на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 6.11.2017 року, в якій вказав про те, що на момент повідомлення йому підозри він був і на сьогодні залишається діючим адвокатом. Вручення йому повідомлення про підозру повинно здійснюватись виключно відповідно до вимог ст.ст. 480, 481 КПК України. Вказані вимоги були порушені, повідомлення про підозру йому вручено не уповноваженою особою, у зв'язку з чим прокурор не мав право направляти до суду обвинувальний акт щодо особи, якій не повідомлено про підозру. У зв'язку з викладеним просить скасувати рішення слідчого про повідомлення йому про підозру від 15.07.2013 року, а обвинувальний акт повернути прокурору м. Києва.

Заслухавши прокурора, який заперечував проти задоволення клопотань захисника та обвинувачених, вказавши, що вимоги ст. 291 КПК України дотримані, сторона обвинувачення викладає формулювання обвинувачення, яке вважає доведеним, недоліки реєстру не є підставою для повернення акту, дані щодо порушення строків досудового розслідування можуть бути перевірені судом лише в ході судового розгляду при дослідженні письмових матеріалів провадження, думку захисника та обвинувачених, які наголошували на своїх клопотаннях, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього додатки, вважаю, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо закриття кримінальної справи задоволенню не підлягає, клопотання захисника та обвинувачених щодо повернення обвинувального акту прокурору слід задовольнити, а обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Даний обвинувальний акт, враховуючи місце вчинення злочину, підсудний Голосіївському районному суду м. Києва.

Підстав для закриття чи зупинення провадження у справі на даній стадії немає. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 в цій частині є передчасним та задоволенню не підлягає, оскільки в суду відсутні матеріали кримінального провадження та суд позбавлений можливості на даній стадії, як вірно зазначив прокурор, перевірити обставини, наведені у клопотанні.

Разом з тим, суддя вважає, що надісланий до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення № 3207-VI від 7.04.2011 року) та ОСОБА_2 по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 369 КК України (в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення № 3207-VI від 7.04.2011 року), не відповідає вимогам ст.ст. 291, 292 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити формулювання обвинувачення.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунутому в порядку, встановленому КПК України.

Згідно вимог п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений повинні знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

Європейський Суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 9.10.2008 року зазначив, що у тексті п.п. а п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінекі проти Австрії). Крім того, Суд констатував, що положення п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий суд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яка стосується відповідних фактів, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції, п. 52).

Як вбачається із обвинувального акту відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 останній не відповідає вищенаведеним вимогам та не містить конкретне формулювання обвинувачення, що позбавляє можливості сторону захисту належним чином здійснювати свій захист під час судового розгляду та може призвести до скасування будь-якого прийнятого судом кінцевого рішення у зв'язку із порушенням права на захист обвинувачених.

Так, як вірно зазначив обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, при викладенні об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, сторона обвинувачення допустила суперечності, так і не визначившись в тому, за що саме ОСОБА_1 отримав хабар. На початку формулювання обвинувачення мова йде про отримання хабара за порушення кримінальної справи за певною статтею, в подальшому - за не перекваліфікацію вже порушеної кримінальної справи. В кінці пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_1 ставиться у провину, крім іншого, не проведення, дорученої йому перевірки в порядку, передбаченому ст. 97 КПК України в редакції 1960 року.

Крім того, із формулювання обвинувачення ОСОБА_1 є незрозумілою роль обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки спершу сторона обвинувачення вказує на згоду останнього передати інформацію від ОСОБА_1 зацікавленій особі, а в подальшому - про його намір підбурити зацікавлену особу у дачі хабара ОСОБА_1

Крім того, дії ОСОБА_2 по одним і тим же подіям, описаним стороною обвинувачення, по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, кваліфіковані і як вчинені підбурювачем, і як - виконавцем.

Таким чином, як вірно вказав, обвинувачений ОСОБА_2 сторона обвинувачення, крім іншого, не визначила і мотив його дій.

Слід вказати, що на вказані порушення щодо неконкретності пред'явленого обвинувачення, неодноразово звертали увагу суди як першої, так і апеляційної інстанції, разом з тим, сторона обвинувачення в порушення вимог закону щодо обов'язковості рішень суду, дані недоліки протягом більш ніж чотирьох років не усуває.

Крім того, враховуючи те, що суд вирішив повернути прокурору обвинувальний акт, слід відмітити, що як вірно вказала сторона захисту, відповідно до вимог п. 5 ст. 3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направлення до суду обвинувального акту.

Згідно з даними реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було повідомлено про підозру відповідно 15.07.2013 року та 17.07.2013 року, в подальшому неодноразово були складені обвинувальні акти та спрямовані до суду, проте як повідомили сторони, справу повертали прокурору для усунення недоліків у обвинувальному акті. Обвинувальний акт, що розглядається судом, було складено та затверджено 4.11.2016 року, проте вручено обвинуваченим лише 14.11.2017 року та 15.11.2017 року відповідно, а до суду направлено лише 15.03.2018 року, тобто за минуванням більш ніж одногу року з дня його складання.

Враховуючи наведене, а також відсутність в реєстрі даних про продовження строку досудового розслідування, зупинення кримінального провадження, у судді є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувальний акт направлено до суду поза межами строків досудового розслідування, з грубим порушенням вимог ч. 5 ст. 28 КПК України, згідно яких кожен має право, щоб обвинувачення відносно нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження було закрито, та вимог ч. 1 ст. 9 КПК України, згідно яких під час кримінального провадження прокурор зобов'язаний неухильно додержуватись вимог Конституції України, норм КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Питання, що ставляться у клопотаннях сторони захисту щодо порушення строків досудового розслідування в цілому, в тому числі і при складанні обвинувального акту, повинні були перевірені стороною обвинувачення під час усунення недоліків, а в подальшому їм буде надана оцінкам судом під час судового розгляду даного провадження, оскільки на стадії підготовчого судового засідання у суду відсутні матеріали кримінального провадження, які б дозволили перевірити доводи сторін.

Питання, які ставляться у запереченнях обвинуваченого ОСОБА_2 також не можуть бути предметом розгляду на даній стадії судового процесу та підлягають перевірці під час судового розгляду, в тому числі, шляхом дослідження письмових доказів (документів) як з боку сторони обвинувачення, так і з боку захисту. Вказані заперечення долучені до справи та знайдуть своє вирішення при прийнятті судом кінцевого рішення у дані справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 291, 292, 309, 314 КПК України, суд

ухвалив:

обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013110000000347 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення № 3207-VI від 7.04.2011 року) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 369 КК України (в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення № 3207-VI від 7.04.2011 року), повернути прокурору міста Києва для усунення виявлених недоліків.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом семи діб з дня її оголошення.

Суддя Г.В. Бондаренко