Рішення № 72958205, 14.02.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1303/17

пр.№ 2/464/603/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2018 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

секретар судового засідання Кравс С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 08.10.2008 року у розмірі 29 929 грн. 95 коп. та понесені судові витрати. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 08.10.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 3 400 грн., зі сплатою 36 відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У відповідності до даного договору відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його користування, комісією та іншими витратами згідно умов. Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання за кредитним договором не виконала, отримані кошти не повертала та не сплачувала нараховані відсотки за користування кредитними коштами. Сума заборгованості за кредитним договором станом на 31.01.2017 року становить 29 929 грн. 95 коп. Просить позов задоволити.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подала до суду заяву в якій позов підтримав в повному обсязі, просить справу розглядати у його відсутності та позов задоволити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позов визнали частково, не заперечив щодо стягнення з неї заборгованості в розмірі 9910 грн. 82 коп., з яких 3398 грн. 34 коп. основна сума заборгованості, 4728 грн. 35 коп. – відсотки, 1784 грн. 13 коп. пені, оскільки річна відсоткова ставка за користування кредитом становила 36 %, а позивач в порушення умов кредитного договору з квітня 2015 року застосував відсоткову ставку 43,2%. Сума пені яка визнається відповідачкою становить 1784 грн. 13 коп. в межах річного строку позовної давності. В останнє судове засідання відповідач не з’явилась, представник відповідача подав суду заяву про завершення розгляду справи у його відсутності та відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення відповідача та її представника, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 08.10.2008 року між ЗАТ «ПриватБанк» (правонаступником якого є позивач) та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 3 400 грн. зі сплатою 36 % на рік на суму залишку заборгованості за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач зобов’язалась здійснювати оплату послуг згідно тарифів позивача у строки, передбачені умовами кредитного договору.

Відповідно до п. 6.5 умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п.8.6 умов та правил надання банківських послуг, у разі порушення клієнтом строків платежів по грошовому зобов'язанню більше ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. та 5% від суми позову.

Як встановлено судом, відповідач до серпня 2014 року умови договору 08.10.2008 року виконувала в повному обсязі. З 28 серпня 2014 року відповідачка умов кредитного договору не виконала, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості.

У відповідності із ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк.

За умовами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 31.01.2017 року загальна сума боргу за кредитним договором становить 29 929 грн. 95 коп., з яких: 3398 грн. 34 коп. – заборгованість за кредитом; 22068 грн. 28 коп. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 2800 грн. – заборгованість за пенею; 250 грн. – штраф (фіксована частина);1413 грн. 33 коп. - штраф (процентна складова).

Однак, відповідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України ( в редакції, що діяла на час укладення договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: 1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс; 2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів; 3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Згідно роз’яснень, що містить п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року, при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" , яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року. Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів ). При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Аналогічно умовами договору було передбачено порядок зміни «тарифів» Банку, зокрема і відсоткової ставки за кредитом, а саме було передбачено обов’язок Банку повідомляти позичальника не менш ніж за сім днів до введення змін, а позичальник відповідно у випадку непогодження з новими умовами вправі відмовитись від подальшої дії договору, у випадку ж погодження з новими «тарифами» строк дії продовжується (п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг).

Судом встановлено, що з 01.04.2015 року позивачем було збільшено відсоткову ставку за кредитом з 36 % до 43,2 %, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.

Будь-яких доказів про те, що відповідач була повідомлена про зміну банком відсоткової ставки та погодження останньої з такою позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при розрахунку заборгованості відсотків за користування кредитом слід брати до уваги відсоткову ставку - 36% річних, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути відсотки за користування кредитом за період з 28.08.2014 року (припинення виконання відповідачкою умов договору) по 31.12.2017 року в розмірі 4728 грн. 35 коп.

Крім того, до задоволення не підлягає позов в частині стягнення штрафів з наступних підстав.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язань настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені).

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаниих на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові, прийнятій в результаті перегляду рішень в порядку п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України, в цивільних справах № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на викладене, суд вважає, що позов в частині стягнення пені підлягає до задоволення частково, лише в частині стягнення такої в межах однорічного строку позовної давності, тобто, з 31.01.2016 року по 31.12.2017 року в розмірі 1784 грн. 13 коп.

В решті вимог позову про стягнення пені слід відмовити, у зв’язку з пропуском строку позовної давності. Поважних причин пропуску строку давності, які б давали підстави для захисту порушеного права, представником позивача не надано.

З огляду на те, що відповідач прострочила погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, не повернула отриманий кредит, не виконавши взятих за договором зобов’язань, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 08.10.2008 року у розмірі 9910 грн. 82 коп., з яких: 3398 грн.34 коп. – заборгованість за кредитом; 4728 грн. 35 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 28.08.2014 року по 31.12.2017 року; 1784 грн. 13 коп. – пеня.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 529 грн. 76 коп.

На підставі ст. 258, 26, 527, 530, 549, 610, 611, 625, 651, 1049, 1050,1052 ЦК України та керуючись ст. 10, 13, 81, 89, 102, 141, 142, 263 – 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання – АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, серія та номер паспорта КС 342694) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» (місцезнаходження – м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) 9910 ( дев’ять тисяч дев’ятсот десять) грн. 82 коп. заборгованості за кредитним договором від 08.10.2008 року та 529 грн. 76 коп. судового збору.

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча Бойко О. М.