Ухвала суду № 72958189, 26.03.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/521/18

пр.№ 1-кп/464/183/18

У Х В А Л А

26 березня 2018 року Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова кримінальне провадження № 12017140070004133 від 14.12.2017 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 187, ч.2 ст.345 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Головка Л.В.,

потерпілого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_2

в с т а н о в и в :

В провадженні Сихівського районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 187, ч.2 ст.345 КК України.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт. В обгрунтування клопотання покликається на те, що заявлені на досудовому слідстві та в ході судового розгляду ризики зменшились, з огляду на показання допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_5, яка повідомила, що жодних насильницьких дій щодо неї обвинувачений не вчиняв, тілесні ушкодження вона отримала в результаті падіння. Впала на землю від того, що обвинувачений вирвав у неї сумку. Окрім того, потерпіла повідомила, що заподіяна їй шкода відшкодована обвинуваченим у повному обсязі і вона претензій до нього не має. Також в ході судового розгляду допитані потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які не змогли чітко пояснити, в якій спосіб їм було заподіяно тілесні ушкодження обвинуваченим, з якою метою вони обвинуваченого затримували, доставляли у відділ поліції, якщо у них на виконанні було доручення лише про вручення йому повістки. Покликається на те, що цивільні позови потерпілі не заявляли. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_2 щиросердно розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення по відношенню до ОСОБА_7, свою провину у скоєному визнав, заперечивши лише факт застосування насильства, який потерпіла також заперечує. З огляду на викладене, оскільки станом на сьогоднішній день відсутні об"єктивні дані про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, підстав для тримання під вартою ОСОБА_2 не має, тому просить змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Прокурор в судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечив у повному обсязі, просить відмовити.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав думку прокурора.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 187, ч.2 ст.345 КК України.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 13.02.2018 ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою до 13.04.2018, судовий розгляд триває.

Відповідно до положення ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких віднесено до тяжкого, із застосуванням насильства, дані про особу обвинуваченого, який згідно ст.89 КК України раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, суд приходить до висновку, що в сукупності зазначені обставини свідчать про наявність ризиків того, що останній може переховуватися від суду, перешкоджати об'єктивному з'ясуванню обставин провадження.

Оскільки ризики, що існували на час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 не зменшилися, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу тримання під вартою на домашній арешт за даних обставин. Наявність сім'ї та дитини, не є визначальними обставинами, які давали б можливість змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт.

Керуючись ст. ст. 176, 370-372, 376 КПК України,

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя О.Ю.Горбань