Ухвала суду № 72958038, 24.03.2018, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/999/18

Провадження № 1-кс/723/1430/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2018 року м. Сторожинець

Слідчий суддя Сторожинецького

районного суду Чернівецької області ОСОБА_1,

з участю:

секретаря Крупчак М.І.,

прокурора Андріївської Г.В.,

підозрюваного ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сторожинець клопотання старшого слідчого СВ Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного за ст.307 ч.1 КК України:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України та ОСОБА_5, румуна за національністю, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, дітей на утриманні та утриманців не має, не працевлаштованого, раніше, в силу ст.89 КК України, не судимого

встановив:

Старший слідчий слідчого відділення Сторожинецького відділу поліції Головного управління національної поліції ОСОБА_4 (надалі слідчий), звернувся в суд з клопотанням, погодженим з прокурором Сторожинецької місцевої прокуратури, Чернівецької області ОСОБА_6 (в подальшому прокурор), про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, посилаючись на те, що в провадженні знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260150000889 від 13.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 ч.1 КК України.

Зазначав, що підозрюваний ОСОБА_2 29.01.2018 року біля 23,45 години в с. Буденець, Сторожинецького району, Чернівецької області по вул. Сторожинецькій під час здійснення контролю за вчиненням злочину збув ОСОБА_7 з автомобіля марки «БМВ» за гроші в сумі 400 гривень, паперовий згорток з порошкоподібною речовиною масою 0,0516 г., яка згідно висновку експерта від 02.02.2018 року є за Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України за № 770 від 06.05.2000 року – психотропною речовиною – амфетаміном, обіг якої обмежено.

Ініціатори клопотання стверджують, що підставою для внесення клопотання є наявність в діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 ч.1 КК України, вважаючи, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, про що зібрано достатньо доказів, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з огляду та тяжкість покарання та наявність паспортів громадянина України для виїзду за кордон та паспорта громадянина ОСОБА_5, а також може вчинити інший аналогічний злочин, оскільки раніше вчиняв правопорушення пов’язане з обігом наркотичних засобів. Будь-які інші запобіжні заходи не зможуть запобігти наведеним ризикам, а тому просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою.

В судовому засіданні, прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав, посилаючись на вказані в клопотанні обставини, зазначивши також, що ОСОБА_2 вчинив 22 березня 2018 року, таке ж правопорушення, здійснивши збут психотропної речовини, після чого і був затриманий.

В ході судового розгляду, підозрюваний ОСОБА_2, заперечив свою винуватість в збуті психотропних речовин взагалі, посилаючись на те, що його побили працівники поліції та підкинули йому пакет з наркотиками. Заперечив підозрюваний також і клопотання і просив його не задовольняти.

Захисник підозрюваного просив відмовити в задоволенні клопотання посилаючись на незаконність, нелогічність і упередженість клопотання внаслідок порушення правил документування злочину та недоведеність винуватості підозрюваного у вчиненні злочину, зазначивши також, що в ЄРДР відсутня реєстрація щодо вчинення ОСОБА_2 вказаного злочину. Крім цього зазначив про безпідставність заявлених ризиків оскільки паспорти у підозрюваного вилучені, а він є не судимою особою. і йому можна було б обрати інший запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, якими прокурор обґрунтовує свої доводи, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; - незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В ході розгляду клопотання встановлено, що 13.08.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260150000889 внесено запис, який в подальшому було змінено, про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.307 КК України з приводу того, що ОСОБА_2 незаконно придбав, зберігав і перевозив з метою збуту, а 29.01.2018 року біля 23,45 години в с.Буденець, Сторожинецького району, ОСОБА_2 отримавши гроші в сумі 400 гривень, збув покупцю ОСОБА_7, з автомобіля «БМВ» паперовий згорток з порошкоподібною речовиною масою 0,0516 г., яка є психотропною речовиною – амфетаміном.

23 березня 2018 року, з приводу цих обставин, які мали місце 29.01.2018 року, ОСОБА_2, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 ч.1 КК України, тобто в незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропної речовини.

Із протоколу про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 30.01.2018 року, згідно якого задокументовано процес здійснення оперативної закупки ОСОБА_7 у ОСОБА_2 психотропної речовини; протоколу допиту, як свідка ОСОБА_7, прізвище якого є вигаданим, оскільки приймав участь в здійсненні оперативної закупки психотропних речовин від 02.02.1018 року, згідно якого підтверджено задокументований процес оперативної закупки; протоколу добровільної видачі від 30.01.2018 року, згідно якого ОСОБА_7 видав паперовий згорток білого кольору в якому знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору, яку він придбав у ОСОБА_2 та висновку експерта № 109-Х від 02.02.2018 року із якого вбачається, що добровільно видана ОСОБА_7 А,І. порошкоподібна речовина, збута йому за гроші ОСОБА_2 є психотропною речовиною – амфетаміном, підтверджується факт збуту ОСОБА_2 психотропної речовини 29.01.2018 року при обставинах зазначених у повідомленій йому підозрі.

Таким чином, виходячи із обставин встановлених у вказаних доказах, якими підтверджено факт збуту ОСОБА_2 амфетаміну, слідчий суддя знаходить, що повідомлена підозра у вчиненні ОСОБА_2 злочину передбаченого ч.1 ст.307 КК України, є обґрунтованою.

При цьому, слідчий суддя не погоджується із захисником, щодо недоведеності обґрунтованої підозри так як документування злочину проведено з порушенням, та враховує, що термін «обґрунтована підозра» не передбачає доведеність повідомленої особі підозри в повному обсязі, а означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказане відображає позицію Європейського суду з прав людини, зазначену в пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Прийшовши до такої думки, слідчий суддя разом з тим не враховує при встановленні обґрунтованості підозри, докази, які надані прокурором щодо документування повторного збуту психотропних чи наркотичних речовин чи їх аналогів, який мав місце 23.03.2018 року, оскільки вказаний факт не ввійшов до предмету розглядуваного клопотання, і використовує виключно задля виконання вимог ст.206 КПК України.

Продовжуючи вирішення питань зазначених в ст.194 КПК України, а саме щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, слідчий суддя встановив, що в розглядуваному клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також безпосередньо в судовому засіданні прокурор зазначив про наявність двох ризиків передбачених пунктами 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Вивчивши наявність доказів, на які посилається прокурор, доводячи зазначені ним ризики, слідчий суддя знаходить їх частково не доведеними.

Так посилаючись на наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор зазначив, що підтвердженням цього ризику є тяжкість покарання та наявність паспортів громадянина України для виїзду за кордон та громадянина ОСОБА_5, що на думку слідчого судді є правильним з огляду на сукупність цих обставин та вимоги п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і практику Європейського суду з прав людини, де в рішеннях цього органу у справах Летельє проти Франції, Томазі проти Франції, Мансур проти Туреччини Мамедова проти Росії, зазначено, що ймовірність переховування особи не може оцінюватися лише на основі покарання, що загрожує даній особі, при цьому слід враховувати й інші релевантні обставини, які ж або можуть підтвердити ймовірність втечі або ж зробити її незначною.

Виходячи з цього, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі доведення його винуватості у вчиненні цього злочину, яке складає від трьох до восьми років позбавлення волі, а також обставини щодо його громадянства держави ОСОБА_5, до якої він має вільний в’їзд та виїзд, що в сукупності та з урахуванням характеру вчиненого злочину створює ризик, щодо можливості підозрюваного ОСОБА_2 переховуватись від органів досудового розслідування та суду у випадку перебування на свободі.

При цьому слідчий суддя не приймає до уваги обставину щодо вилучення вказаних паспортів у підозрюваного, на яку послалася сторона захисту, оскільки вилучення паспортів є тимчасовими слідчими заходами і при недоведеності цього ризику, паспорти мають бути поверненні. Крім того при погодженні із цими обставинами, слідчий суддя враховує не наявність у ОСОБА_2 паспорту, як документу, що посвідчує його особу, а документу, що підтверджує його громадянство ОСОБА_5.

Аналізуючи наявність доказів існування ризику щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя знаходить що такий ризик не може доказуватись наявністю судимості, якої у підозрюваного немає. Він дійсно притягувався до кримінальної відповідальності вироком Сторожинецького районного суду від 21.07.2015 року за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.309 КК України з призначенням покарання у виді штрафу, який за словами підозрюваного був сплачений в січні місяці 2016 року, що в суді підтвердив і прокурор, а тому судимість погашена згідно п.5 ч.1 ст.89 КК України внаслідок відбуття призначеного покарання у вигляді штрафу та проходження після відбуття, визначеного Законом терміну.

Слідчий суддя вважає, що вказана обставина, не є ризиком але дає можливість оцінити репутацію підозрюваного ОСОБА_2, яка є негативною і характеризує його, як особу, що має схильність до вчинення злочинів пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і їх аналогів

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 чи іншого, більш м’якого, запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Слідчий суддя знаходить доведеною таку обставину, виходячи, як із зазначеної негативної репутації так і з характеризуючих його особу обставин щодо того що ОСОБА_2 не має міцних соціальних зв’язків оскільки ніде не працює, не одружений, дітей на утриманні не має, по місцю проживання характеризується посередньо.

Його народження і проживання в багатодітній сім’ї не може оцінюватись слідчим суддею, як наявність у нього міцних соціальних зв’язків, оскільки підозрюваний неодноразово і на досить тривалий період часу покидав сім’ю виїжджаючи за межі України, як по паспорту громадянина України, для виїзду за кордон так і по паспорту громадянина ОСОБА_5.

Таким чином, слідчий суддя знаходить, що прокурор довів наявність всіх обставин передбачених пунктами 1, 2 та 3 ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про обґрунтованість клопотання.

Існування всіх вказаних обставин в сукупності, виключають застосування до підозрюваного ОСОБА_2 інших більш м'яких запобіжних заходів, оскільки такі заходи не забезпечать ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування під час цього розслідування та суду під час розгляду цього кримінального провадження, а тому слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_2, запобіжного заходу у виді тримання його під вартою.

Згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Жодних заперечень проти застосування застави, слідчому судді не надійшло, а зазначення в клопотанні вимоги щодо не застосування застави, прокурор просив вважати опискою, тому зважаючи на норми зазначені в ч.3 ст.183 КПК України, суд на виконання свого обов’язку щодо визначення розміру застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначає його у відповідності до положень ст.182 ч.5 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, майновий та сімейний стан підозрюваного, його особу та ризики передбачені статтею 177 КПК України.

Виходячи із необхідності визначення розміру застави який, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, слідчий суддя вважає, що таким розміром має бути 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 88100 гривень, що може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_8 певні обов’язки.

Крім цього, слідчий суддя, виконуючи вимоги ст.206 КПК України, вважає за необхідне доручити органу досудового розслідування провести дослідження фактів викладених у зафіксованій технічними засобами при розгляді клопотання, заяві підозрюваного ОСОБА_2, щодо застосування насильства до нього під час затримання.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 197, 206, 395, 492 КПК України та п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», від 03.10.2017 року № 2147, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали та строк тримання під вартою ОСОБА_2 рахувати з 00 години 03 хвилини 23 березня 2018 року до 00 години 03 хвилини 21 травня 2018 року.

Розмір застави визначити у межах 50 (п’ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 88100 (вісімдесят вісім тисяч, сто) гривень, які можуть бути внесені як підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Чернівецькій області, код 26311401, банк одержувача ГУ ДКУ у Чернівецькій області МФО 856135, р/р 37315005000089.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2, обов'язок, протягом двох місяців, прибувати до слідчого, прокурора або суду із встановленою останніми періодичністю, не відлучатися із с. Іжівці, Сторожинецького району, Чернівецької області, без дозволу слідчого, прокурора чи суду та повідомляти їх про зміну свого місця проживання та/або роботи, утримуватись від спілкування з будь-якою особою визначеною слідчим чи прокурором, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та паспорт громадянина ОСОБА_5.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Сторожинецького районного суду Чернівецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Доручити органу досудового розслідування, провести дослідження фактів викладених у зафіксованій технічними засобами при розгляді клопотання, заяві підозрюваного ОСОБА_2, щодо застосування насильства до нього під час затримання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Чернівецької області протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя