Рішення № 72957438, 19.03.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/15957/17

Провадження № 2/712/503/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ТОКОВОЇ С.Є.

при секретарі – ТИМОШЕНКО Д.А.

за участю позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Єврокар Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.08.2017 року між ним та ТОВ «Єврокар Україна» укладено договір фінансового лізингу № 3014, згідно якого предметом Лізингу по даному договору є транспортний засіб «LADA Гранта», за умовами якого лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на умовах, передбачених договором, а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору. На виконання умов договору ним було сплачено 50 000,00 грн. Після сплати позивач повернувся в офіс, де і підписав наданий йому договір, часу на вивчення даного договору у нього не було, він підписав договір. Автомобіль йому не пред'явили, аргументуючи тим, що він на даний момент знаходився на закритому складі без допуску сторонніх осіб. Менеджер сказала, що автомобіль доставлять протягом 10 днів. Коли 08 серпня 2017 року він прибув у офіс ТОВ «Єврокар Україна» йому повідомили, що необхідно ще сплатити 9000,00 грн. і автомобіль передадуть. Згідно квитанції № N1C7Y53208 від 08.08.2017 року ним на поточний рахунок ТОВ «Єврокар Україна» було сплачено грошові кошти в сумі 9000 грн., а також комісія банку за переказ готівки в сумі 109 грн. В другій декаді серпня 2017 року він прибув у офіс ТОВ «Єврокар Україна» для з’ясування місцезнаходження обіцяного автомобіля, менеджер повідомила, що товариство свої зобов’язання в 2017 році не виконає і запропонувала сплатити ще кошти за новий автомобіль, який він може нібито обрати в будь-якому автосалоні. Для цього потрібно було укласти ще один додатковий договір із ТОВ «Єврокар Україна» та ще сплатити авансовий платіж, однак у нього викликало це сумніви. Згодом, після належного ознайомлення із змістом договору, виявилося, що всупереч умов, які пропонувались в оголошенні та озвучувались менеджером ТОВ «Єврокар Україна» до моменту підписання договору, умови підписаного договору кардинально відрізняються. Після цих дій відповідача, позивачу стало зрозуміло, що його обманули, а дійсною метою укладення договору було не надання йому у власність автомобіля, а отримання передплати.

Суму авансу позивач сплатив до ознайомлення та підписання договору. Крім цього, протягом обіцяних днів предмет лізингу так і не був переданий. Він неодноразово дзвонив до компанії, але вирішити питання так і не вдалося.

Таким чином, під час попередніх переговорів представником компанії введено його в оману щодо умов виконання договірних зобов'язань. Після підписання і вивчення змісту договору стало зрозуміло, що сплачені кошти не повернуть, та можливості розірвати договір немає, оскільки договір зовсім не передбачає можливості розірвання з ініціативи лізингоодержувача без втрати грошових коштів, що є порушенням його прав як споживача.

У зв’язку з викладеним, просить визнати укладений між ними договір фінансового лізінгу №3014 від 03.08.2017 року недійсним, стягнути з відповідача безпідставно отримані ними кошти в розмірі 59 108 грн.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки до суду не повідомив.

Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання свого представника не направив, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за відсутності представника, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 284 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали, справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

03 серпня 2017 року між ТОВ «Єврокар Україна» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу № 3014.

Відповідно до п.3.1.1, п.3.1.2 вказаного договору лізингодавець зобов'язаний придбати предмет лізингу, який визначено лізингоодержувачем, та передати придбаний для лізингоодержувача предмет лізингу.

П.3.3 вказаного договору вказано, що лізингоодержувач зобов'язаний до отримання предмету лізингу, на умовах та порядку передбаченим договором, сплатити передбачені даним договором платежі.

Згідно з п. 1.1 ст.1 договору фінансового лізингу предметом лізингу є автомобіль «LADA Гранта, комплектація 219010-011-50, об'єм двигуна 1,6, МТ, 4х2».

Пунктом 1.7 договору фінансового лізингу передбачено, що предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця комісії за організацію авансового платежу на умовах викладених у п.9.4 ст.9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.5 ст.9 даного договору.

На виконання умов договору ОСОБА_1 було сплачено 50 000 грн. з призначенням платежу: «авансовий платіж за договором лізингу №3014 від 03.08.2017 року», що підтверджується квитанцією № 0.0.820505972.1 від 03.08.2017 та сплачено 9000 грн., що підтверджується № N1C7Y53208 від 08.08.2017 року.

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».

Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг це вид цивільно - правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої та другої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) і договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, оскільки договір фінансового лізингу, який укладений між юридичною особою - ТОВ «Єврокар Україна» та фізичною особою ОСОБА_1 містить елементи договору найму транспортного засобу, то в силу положень ч. 2 ст. 799 ЦК України він підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний правочин в порушення зазначених вимог закону, укладений у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

За змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

У відповідності до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, а відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно п.12.1 договору лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо наміру розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк встановленого чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку поверненню не підлягає.

Тобто, за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 20 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченої комісії за організацію договору.

Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі включають в себе: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Комісія за організацію договору не є в розумінні ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів» лізинговим платежем, оскільки не відноситься до витрат лізингодавця, які безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу та фактично полягає лише у виготовленні типової форми договору. ОСОБА_2 того, відповідачем не обґрунтовано співмірність розміру комісії за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги.

За змістом укладеного правочину, розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Крім того, укладаючи правочин сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатками до договору, які до нього не долучені.

Таким чином, аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 03.08.2017 року, укладеного між сторонами, дає підстави дійти висновку, що він містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону № 1023-XII, якими виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі неналежної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про несправедливі відносно споживача умови спірного договору фінансового лізингу та наявність у зв'язку із цим підстав для визнання його недійсним відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Єврокар Україна» 50108 грн., суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача дана сума сплачена позивачем за договором фінансового лізингу №3014 від 03.08.2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1-12, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу №3014, укладений 03.08.2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (м. Київ, вул. Бориспільська, 9 корпус 57, оф. 57/1, код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) – 59 108 грн. та сплачений судовий збір у сумі 640 грн., а всього 59748 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може також бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України).

ГОЛОВУЮЧИЙ: