Рішення № 72957370, 22.03.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/9973/17

Провадження 2/712/164/18

22 березня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання - Олефіренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2 про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 міська рада (вул.Б.Вишневецького,36, м.Черкаси) звернулась з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 (вул.Набережна,83/3, м.Черкаси), посилаючись на те, що 28.09.2007р. між сторонами було укладено угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території, зареєстровану в управлінні земельних ресурсів та землеустрою ВК ЧМР 27.09.2007р. за №394. 05 травня 2009р. та 24 вересня 2010 року до вказаної угоди внесено зміни в частині збільшення щомісячної плати за користування частиною прибудинкової території. Всього за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2017 р. відповідачу нараховано позивачем 46438 грн. 29 коп. плати за користування частиною прибудинкової території, однак, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач лише частково виконує умови угоди, сплативши до міського бюджету 4756,00 грн., внаслідок чого з січня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 41 682 грн. 29 коп. У зв"язку з вказаним, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь міського бюджету м.Черкаси 41 682,29 грн. боргу за угодою про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 27.09.2007р. №394, пеню в розмірі 430 грн., а також 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, просила задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_4 у відзиві на позов та судовому засіданні позовні вимоги не визнав з тих мотивів, що Закон України "Про плату за землю", який діяв на момент укладення угоди, не передбачав такого виду платежу як плата за користування прибудинковою територією, тим більше, за відсутності виділення земельної ділянки та надання її особі в оренду.В Угоді, як на підставу для її укладення, сторони посилаються на рішення ОСОБА_1 міської ради від 19.07.2007 № 2-903 «Про внесення змін до рішення міської ради від 08.02.2007 № 2-516 «Про міський бюджет на 2007 рік».Укладаючи зміни від 24.09.2010 до Угоди, сторони посилаються на рішення ОСОБА_1 міської ради від 13.05.2010 № 5-569 «Про міський бюджет на 2010 рік».Таким чином правовою підставою для укладення Угоди, а в подальшому змін до неї, сторони керувались рішеннями ОСОБА_1 міської ради про міський бюджет.Рішеннями «Про міський бюджет» на відповідні роки передбачалось наступне: «Установити, що юридичні та фізичні особи, які мають в житловому багатоквартирному будинку у власності або користуванні нежитлові приміщення, укладають з міською радою строкові угоди про плату за користування частиною прибудинкової території з розрахунком площі (частки) для нарахування такої плати у порядку, визначеному рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 21.06.2005 № 793».Отже, укладання таких угод було направлене на отримання плати за землю з фізичних та юридичних осіб, які в силу Земельного кодексу України (ст. 41,42) не мали права і не могли отримати земельної ділянки у користування, з земель прибудинкових територій багатоквартирних житлових будинків, та мають у власності нежитлові приміщення в таких будинках. Крім того, у 2004 році відповідач звернулась до ОСОБА_1 міської ради з клопотанням щодо погодження місця розташування будівлі торгово-офісного призначення по бул. Шевченка, 320 в. Черкаси. Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 28.09.2005 № 8-473 відповідачу було відмовлено у наданні такого дозволу. На підставі постанови Соснівського районного суду міста Черкаси від 27.12.2005 по справі № 2а-206-2005 року зазначене вище рішення ОСОБА_1 міської ради було скасовано. На підставі частини 17 статті 151 ЗКУ дане рішення суду стало дозволом на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 800 кв.м.У 2005 році було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 площею 786 кв.м. На підставі рішення ОСОБА_1 міської ради від 21.12.2006 № 2-458 «Про надання громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду по бул. Шевченка, 320» надано земельну ділянку площею 526 кв.м. по бул. Шевченка, 320 в оренду на 49 років під розміщення та подальшу експлуатацію будівлі торгівельно-офісного призначення за рахунок земель ОСОБА_1 міської ради. Пунктом 3.4 рішення передбачено укласти Угоду на земельні ділянки площею 181 кв.м. та 79 кв.м., які потрапляють в межі прибудинкових територій буд. 11 по вул. Пастерівській та буд. 320 по бул. Шевченка.Наразі відповідачка є власником земельної ділянки площею 526 кв.м. по бул. Шевченка, 320 (адресу змінено на бул.Шевченка, 318) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 14.05.2012.Отже, отримуючи земельну ділянку в оренду площею 526 кв.м. по бул. Шевченка, 320 та укладаючи Угоду на земельні ділянки площею 181 кв.м. та 79 кв.м., які потрапляють в межі прибудинкових територій буд. 11 по вул. Пастерівській та буд. 320 по бул. Шевченка позивачка мала намір здійснювати будівництво та подальшу експлуатацію будівлі торгівельно-офісного призначення.Це також підтверджується і змінами до Угоди від 24.09.2010 за № 754 в яких пункт 3.2 Угоди викладено в наступній редакції: з 01.01.2010 року щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території, на період проведення будівельних робіт до 31.12.2011, але не пізніше вводу об’єкта в експлуатацію складає 99,46 грн.На час укладання Угоди та змін діяла редакція статті 23-1 Закону України «Про планування та забудову територій» якою передбачалось, що у разі прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно дає право на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно- вишукувальних робіт у порядку, визначеному цим Законом.В подальшому відповідно до статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.В силу зазначених вище положень законів, Земельного кодексу України право на забудову земельної ділянки виникало лише на підставі договору оренди (суперфіцію) або державного акту на право постійного користування або власності. Право на забудову земельної ділянки не виникає на підставі угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 27.09.2007 (зі змінами). Про дані обставини відповідачу відомо не було, а тому до 31.12.2011 позивачка виконувала умови даної Угоди (зі змінами).В свою чергу, 31.12.2011 Угода про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 27.09.2007 (зі змінами) припинилась, 24.09.2010 між ОСОБА_1 міською радою та відповідачем укладено додаткову угоду, якою визначено її строк - до 31.12.2011.В той же час, не маючи можливості здійснювати забудову земельних ділянок площею 181 кв.м. та 79 кв.м., які потрапляють в межі прибудинкових територій буд. 11 по вул. Пастерівській та буд. 320 по бул. Шевченка відповідачка не використовувала дані земельні ділянки, а тому дія Угоди (зі змінами) на підставі п. 2.3. - припиналась 31.12.2011р. Не використання земельної ділянки підтверджується наступним:Відповідно до розрахунку департаменту фінансової політики ОСОБА_1 міської ради від 26.07.2017 № 1123/18-08 відповідачка за 2011 рік по Угоді розрахувалась в повному обсязі, заборгованість за цей період відсутня. З 01.01.2012 жодних платежів не здійснювалось.Відповідачка на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 03.10.2014 № 933 отримала містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по бул. Шевченка, 318 на земельну ділянку площею 526 кв.м. (Державний акт на право власності на земельну ділянку від 14.05.2012).Відповідачка використовує лише земельну ділянку площею 526 кв.м., належну їй на праві власності. У власності відповідачки відсутні об’єкти нерухомості на земельних ділянках, що були предметом Угоди. Враховуючи те, що відповідач не використовує земельні ділянки площею 181 кв.м. та 79 кв.м., які потрапляють в межі прибудинкових територій буд. 11 по вул. Пастерівській та буд. 320 по бул. Шевченка така Угода припинилась 31.12.2011, а тому у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

На підставі рішення ОСОБА_1 міської ради від 21.12.2006 № 2-458 «Про надання громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду по бул. Шевченка, 320» надано земельну ділянку площею 526 кв.м. по бул. Шевченка, 320 в оренду на 49 років під розміщення та подальшу експлуатацію будівлі торгівельно-офісного призначення за рахунок земель ОСОБА_1 міської ради. Пунктом 3.4 рішення передбачено укласти Угоду на земельні ділянки площею 181 кв.м. та 79 кв.м., які потрапляють в межі прибудинкових територій буд. 11 по вул. Пастерівській та буд. 320 по бул. Шевченка.

Наразі відповідачка є власником земельної ділянки площею 526 кв.м. по бул. Шевченка, 320 (адресу змінено на бул.Шевченка, 318) на підставі рішення ЧМР від 11.08.2011р. №3-48, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.02.2012р. №613, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 14.05.2012.

27 вересня 2007 року між ОСОБА_1 міською радою в особі міського голови ОСОБА_5, що діє на підставі Рішення ОСОБА_1 міської ради від 19.07.2007р. №2-903 "Про внесення змін до рішення міської ради від 08.02.2007р. №2-516 "Про міський бюджет на 2007 рік" та рішення ВК ЧМР від 21.06.2005р. №793 "Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території" та громадянкою ОСОБА_2 було укладено угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території, зареєстровану в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради 27.09.2007 р. за № 394 (далі - угода).

Предметом цієї угоди є частина прибудинкової території, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, 11 та бул. Шевченка,320, та яка є комунальною власністю позивача і використовується відповідачем під розміщення та подальшу експлуатацію будівлі торгівельно - офісного призначення.

Пунктом 3.2 угоди передбачено, що щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території, на період проведення будівельних робіт до 30.09.2008 року, але не пізніше вводу об’єкта в експлуатацію складає 79,55 грн.

З 01.10.2008 року щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території складає 397,75 грн. та вноситься землекористувачем до 10-го числа місяця наступного за звітним.

05 травня 2009 року між ЧМР в особі секретаря Маринкевича В.П., що діє на підставі рішення ЧМР від 04.10.2007р. №4-11 "Про доручення ОСОБА_1 міської ради" та рішення ВК ЧМР від 21.06.2005р. №793 "Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території" та ОСОБА_2 укладено Зміни до Угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 27.09.2007 року № 394, зареєстровані в управлінні земельних ресурсів та землеустрою департаменту архітектури, будівництва та землеустрою за № 620, пункт 3.2 яких викладено в такій редакції: “Щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території, на період проведення будівельних робіт до 31.12.2009 року, але не пізніше вводу об'єкта в експлуатацію складає 79,55 грн.

З 01.01.2010 року щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території складає 397,75 грн. та вноситься Землекористувачем до 10-го числа місяця наступного за звітним.

24 вересня 2010 року між ЧМР в особі секретаря Маринкевича В.П., що діє на підставі рішення ЧМР від 13.05.2010р. №5-569 "Про міський бюджет на 2010 рік", рішення ОСОБА_1 міської ради від 04.10.2007р. №4-11 "Про доручення ОСОБА_1 міської ради" та рішення ВК ЧМР від 21.06.2005р. №793 "Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території" та ОСОБА_2 укладено Зміни до Угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 27.09.2007 року № 394, зареєстровані в управлінні земельних ресурсів та землеустрою департаменту архітектури, будівництва та землеустрою за № 754, пункт 3.2 яких викладено в такій редакції: “з 01.01.2010 року щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території, на період проведення будівельних робіт до 31.12.2011 року, але не пізніше вводу об'єкта в експлуатацію складає 99,46 грн.

Після завершення будівельних робіт щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території складає 497,33 грн. та вноситься Землекористувачем до 10-го числа місяця наступного за звітним.”

Таким чином, щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території за угодою № 394 зі змінами, без урахування індексу інфляції позивачем нарахована у розмірах: з 01.10.20007 року до 31.12.2009 року - 79,55 грн.; з 01.01.2010 року до 31.12.2011 року - 99,46 грн.; з 01.01.12 року до 30.06.2017 року - 497,33 грн.

Пунктом 3.3. угоди встановлено, що в разі будь - яких змін ОСОБА_1 міською радою розмірів плати за користування частиною прибудинкової території розмір щомісячної плати змінюється без внесення змін до даної угоди.

Щорічно плата за користування земельною ділянкою у зв'язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі уточнювалася на коефіцієнт індексу інфляції (за 2008 рік - 1.028; 2009 рік - 1,152; за 2015 рік - 1.249; за 2016 рік - 1.433 за 2017 рік -1,06).

З 01 січня 2008 року у зв'язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі розмір щомісячного платежу становить 81,78 грн. (коефіцієнт індексації - 1,028).

З 01 січня 2009 року у зв'язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі розмір щомісячного платежу становить 94,21 грн. (коефіцієнт індексації - 1,152).

З 01 січня 2010 року розмір щомісячного платежу становить 99,46 грн. (відповідно до змін до угоди).

З 01 січня 2012 року розмір щомісячного платежу становить 497,33 грн. (відповідно до змін до угоди).

З 01 січня 2015 року у зв'язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі розмір щомісячного платежу становить 621,17 грн. (коефіцієнт індексації- 1,249).

З 01 січня 2016 року у зв'язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі розмір щомісячного платежу становить 890,13 грн. (коефіцієнт індексації- 1,433).

З 01 січня 2017 року у зв'язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі розмір щомісячного платежу становить 943,54 грн. (коефіцієнт індексації - 1,06).

Пунктом 2.1 .встановлено строк дії угоди, а саме до 01.10.2010 року.

Відповідно до п.2.3, п.5.2 угоди у разі, якщо землекористувач продовжує використовувати частину прибудинкової території після закінчення строку дії цієї угоди, то за відсутності письмових заперечень землевласника протягом одного місяця після закінчення строку дії угоди, ця угода вважається продовженою на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені Угодою.

Угода втрачає чинність у разі: а) закінчення її строку; б) припинення діяльності землекористувача за його письмовою заявою та наявністю відповідної згоди землевласника.

Відповідно до листа департаменту архітектури та містобудування ОСОБА_1 міської ради від 01.06.2017 № 3450 відповідач не звертався до міської ради з приводу розірвання угоди про відшкодування власнику землі заподіяних збитків від 27.09.2007 року за № 394 ( зі змінами).

Доводи позивача про те, що оскільки відповідач з письмовою заявою про припинення дії Угоди про справляння за користування частиною прибудинкової території від 27 вересня 2007 року до позивача не звертався в період з 01.01.2011р. то вказаний правочин є чинним та підлягає виконанню, суд вважає такими, що не грунтуються на законі та не відповідають умовам зазначеної угоди, виходячи з нижченаведених міркувань.

Судом встановлено, що згідно укладених сторонами додаткових угод від 05 травня 2009 року та 29 вересня 2010 року строк Угоди від 27.09.2007 року за № 394 за погодженням сторін продовжувався до 31.12.2011р. та до цього часу відповідачем у повному обсязі виконувались договірні зобов'язання, що позивачем не заперечувалось.

Як вбачається зі змісту п.2.3, п.5.2 угоди сторонами було погоджено, що продовження її строку мало наслідком не відсутністю звернення відповідачки щодо її розірвання, а фактом продовження використання відповідачкою земельною ділянкою.

Разом з тим, факт продовження використання відповідачкою в період з 01.01.2012р. земельною ділянкою по вул.вул. Пастерівська, 11 та бул. Шевченка,320 площею 260 кв.м в судовому засіданні не підтверджений позивачем об'єктивними доказами, даний факт також спростовується тим, що за згодою сторін підписанням додаткової угоди від 29.09.2010р. строк угоди продовжений до 31.12.2011р. та з приводу подальшого продовження угоди на подальший строк між сторонами домовленостей не оформлено.

Крім того, згідно статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за землю справляється відповідно до закону.

На момент укладання угоди діяв Закон України "Про плату за землю" з якого вбачається, що використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Також, ЗУ "Про систему оподаткування" не передбачав такого виду податку чи збору як плата за користування прибудинковою територією, а в статті 1 названого Закону вказано, що податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Враховуючи вищевказані норми, суд приходить до висновку, що ЗУ "Про плату за землю" не передбачав такого виду платежу як плата за користування прибудинковою територією.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України відповідно до якого плата за землю загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Таким чином, суд приходить до висновку,що позивач,який є не власником приміщення у багатоквартирному житловому будинку та якому земельна ділянка у користування чи у власність не надавалася,не повинен сплачуватиміській раді обов'язковий платіж за користування прибудинковою територією, оскільки законодавством не встановлено такого виду податку чи обов'язкового платежу як плата за користування прибудинковою територією.

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року в справі №22-а1771/08 про визнання незаконним та нечинним рішення визнано незаконним рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №793 від 21.06.2005 року «Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території», відповідно до якого укладалась між сторонами угода про плату за користування частиною прибудинкової території. У вказаній постанові суду зазначено, що зазначеним рішенням виконавчого комітету на території міста Черкаси фактично встановлений новий вид плати за користування землею тобто плату, яка не є земельним податком, не є орендною платою, оскільки відповідні земельні ділянки не передавалися платникові в оренду.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вказаною нормою встановлюється презумпція правомірності правочину, яка може бути спростована за прямою вказівкою закону (нікчемний правочин) або за рішенням суду.

Враховуючи, що угода про справляння плати за користування частиною прибудинкової території № 678 від 18.11.2009 року і рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 21.06.2005 року № 793 «Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території», на виконання якого вона укладена, не відповідають вищенаведеним нормам законодавства, вказаний правочин не може бути підставою для покладання на відповідачку обов'язку з її виконання, оскільки згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами ( ч.3 ст.6 ЦК України).

Як передбачено статтею 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються податки і збори. Оже, не можна визнати правомірним установлення правочином між сторонами виду плати за користування землею, не передбаченого положеннями законодавства.

В ході судового розгляду представником відповідача також було подано заяву, в якій просив застосувати строк позовної давності у зв'язку з чим відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч.1 ст. 256 ЦК України).

Ст.260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

До вимог про визнання недійсними спірних угод підлягає застосуванню встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю три роки.

Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 4, 5 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд вважає, що при зверненні до суду позивачем пропущений трирічний строк позовної давності, оскільки з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав у момент виникнення боргу у січні 2012 року до пред'явлення даного позову у серпні 2018 року пройшло понад шість років та поважних причин для поновлення такого строку в суді надано не було, разом з тим положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках,коли буде доведено існування самого суб’єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб”єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності,а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Керуючись п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст.6, 15, 16, 623, 624, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141,223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за угодою про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 27.09.2007 р. № 394 з додатковими угодами від 05 травня 2009 року та 29 вересня 2010 року.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повне судове рішення складено 26 березня 2018р.