Рішення № 72956884, 26.03.2018, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636 / 165 / 18

№ 2 / 636 / 551 / 2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2018 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Ковригіна О.С.

при секретарі - Фатєєвої С.М.

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в Чугуївському міському суді Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору міни і про зобов'язання вчинити певні дії, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на житловий будинок,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати дійсним договір міни, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у серпні 2015 року, згідно з яким ОСОБА_2 перейшов у власність житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 перейшов у власність недобудований житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, та земельна ділянка сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровим НОМЕР_2,яка розташована на землях Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області загальною площею 2,0 га. та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 вчинити певні дії та вивезти належні йому залізобетонні конструкції з території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16 вересня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з : літ. А - житловий будинок загальною площею 65,4 кв.м., літ. Б - літня кухня, літ. В - гараж, літ. Г - сарай, літ. Д - сарай, літ. Е - сарай, літ. Ж - вбиральня, літ. К - колодязь, № 1 - ворота, № 2, № 3, № 4 -огорожа. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору міни і про зобов'язання вчинити певні дії просив відмовити в повному обсязі.

Подання зустрічного позову обґрунтував наступним. У відповідності до вимог ст. 193 Цивільного процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Первісний позов (уточнений) та зустрічний позов тісно взаємопов'язані між собою, задоволення зустрічного позову повністю виключає задоволення первісного позову і тому спільний розгляд зустрічного позову разом з первісним позовом є доцільним.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в суді за місцем розгляду первісного позову.

Спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник із приводу трьох об'єктів нерухомого майна: 1) житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1; 2) недобудованого житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2; 3) земельної ділянки сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на землях Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області. Отже, як видно з наведеного, два з трьох спірних об'єктів нерухомого майна розташовані на території Чугуївського району Харківської області, і лише один - на території Кілійського району Одеської області, тому зустрічний позов разом із первісним позовом повинен розглядати саме Чугуївський міський суд Харківської області.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі, також через канцелярію суду надав заяву про визнання зустрічного позову, в якій просив суд прийняти визнання ним зустрічного позову і ухвалити рішення про задоволення зустрічного позову.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі, прохав позовні вимоги зустрічного позову задовольнити в повному обсязі.

Якщо всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи без їх участі, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Суд відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу за відсутності нез'явившихся учасників за наявними у справі доказами.

Вивчивши і оцінивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що зустрічний позов підлягає задоволенню повністю, а первісний позов суд вважає необґрунтованим, тому не знаходить підстав для його задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач за первісним позовом (уточненим) зазначає, що між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у серпні 2015 року був укладений Договір міни без доплат, згідно з яким ОСОБА_2 перейшов у власність житловий будинок, що раніше належав ОСОБА_1, розташований за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 перейшло у власність наступне нерухоме майно, що раніше належало ОСОБА_2, а саме: 1)недобудований житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, що належав ОСОБА_2 на підставі рішення Чугуївського міського суду від 27 квітня 2012 року у справі № 2036/1027/2012; 2)земельна ділянка сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на землях Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області загальною площею 2,0 га., що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3, виданого Міськрайонним управлінням Держкомзему у місті Чугуїв і Чугуївському районі Харківської області 20.12.2011 року.

Судом встановлено, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не відповідають фактичним обставинам справи.

Фактично між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не укладався вищевказаний договір міни. ОСОБА_2 з ОСОБА_1 досягли попередньої усної домовленості щодо можливого укладення між ними в майбутньому договору міни вищевказаних об'єктів нерухомого майна.

У відповідності до статей 657, 715 Цивільного кодексу України договір міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як пояснює ОСОБА_2, він мав намір укласти з ОСОБА_1 договір міни об'єктів нерухомого майна у письмовій формі та нотаріально посвідчити цей договір, бо вважав, що вартість двох належних йому об'єктів нерухомого майна приблизно дорівнює вартості об'єкту нерухомого майна, що належав ОСОБА_1 Але на момент цієї попередньої усної домовленості йому було невідомо, що ОСОБА_1 не оформив своє право власності на належний йому житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та не зареєстрував своє право власності на цей будинок, що і стало перешкодою для укладення між ними договору міни у письмовій формі та його нотаріального посвідчення. Право власності на належні ОСОБА_2 недобудований житловий будинок і земельну ділянку сільськогосподарського призначення на момент перемовин з ОСОБА_1 було зареєстроване, та зареєстроване і зараз, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3, виданого Міськрайонним управлінням Держкомзему у місті Чугуїв і Чугуївському районі Харківської області 20.12.2011 року та копією Витягу про державну реєстрацію прав від 12.06.2012 року. Зазначені обставини ОСОБА_1 визнає в уточненій позовній заяві.

В зв'язку із неможливістю нотаріального посвідчення договору міни та вважаючи, що такий договір міни не буде рівноцінною міною в зв'язку із відсутністю у ОСОБА_1 зареєстрованого права власності на житловий будинок, також маючи потребу в отриманні у власність житла в с.Приморському, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 замість договору міни укласти договір купівлі-продажу належного йому житлового будинку, на що ОСОБА_1 погодився.

16 вересня 2015 року в селі Приморському Кілійського району Одеської області між ОСОБА_2 як покупцем і ОСОБА_1 як продавцем в простій письмовій формі був укладений Договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, згідно з п. 1.1. якого на умовах, передбачених цим договором, продавець передав у власність, а покупець прийняв придатний для використання за призначенням житловий будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами згідно з технічною документацією, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і сплатив за нього встановлену в цьому договорі грошову суму. У відповідності до умов договору до складу предмету договору входять всі його невід'ємні приналежності, що знаходяться у житловому будинку, господарських будівлях та на території земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями, та багаторічні насадження, на момент фактичної передачі предмету договору.

ОСОБА_2 з ОСОБА_1 погодилися в п. 6.4. Договору купівлі-продажу, що цей договір містить весь обсяг домовленостей між сторонами щодо предмета цього договору, скасовує та робить недійсними всі інші зобов'язання та пропозиції. Отже, з моменту укладення цього договору всі інші усні домовленості, в тому числі стосовно можливого укладення договору міни, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були скасовані та стали недійсними.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2.1. Договору купівлі-продажу продаж житлового будинку було вчинено за узгодженою між сторонами ціною в національній валюті України (гривні), яка відповідала рівню звичайних цін і складала еквівалент 2500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США за офіційним курсом НБУ долару США на момент укладення Договору купівлі-продажу, що дорівнював 21,9981 грн. за 1 долар США. Отже, узгоджена між сторонами договору ціна складала 55000,00 грн. 00 коп. (п'ятдесят п'ять тисяч гривень), які ОСОБА_2 як покупець фактично передав ОСОБА_1 в момент укладення Договору купівлі-продажу.

Факт передачі покупцем ОСОБА_2 ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 55000,00 грн. 00 коп. (п'ятдесят п'ять тисяч гривень), яка складала еквівалент 2500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США за офіційним курсом НБУ долару США на момент укладення Договору купівлі-продажу як повної суму оплати вартості житлового будинку, що є предметом вказаного договору, підтверджується наступним.

В п. 2.1.1. укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Договору купівлі-продажу зазначено: підписанням цього Договору продавець свідчить, що еквівалент суми 2500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США покупець фактично сплатив продавцю в момент підписання цього договору, вказана сума сплачена покупцем в повному обсязі. Згідно з п. 2.1.2. Договору купівлі-продажу зазначена в цьому пункті договору сума продажу встановлена за домовленістю сторін, є остаточною і змінам не підлягає.

Крім того, ОСОБА_1 16.09.2015 року на підтвердження отримання від ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 55000,00 грн. 00 коп. (п'ятдесят п'ять тисяч гривень), яка складала еквівалент 2500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США за офіційним курсом НБУ долару США на момент укладення Договору купівлі-продажу як повної суми оплати вартості житлового будинку, що є предметом вказаного договору, надав ОСОБА_2 власноручно написану розписку в отриманні вказаної суми грошових коштів.

Отже, дійсна вартість зазначеного в Договорі купівлі-продажу житлового будинку складає 55000,00 грн. 00 коп. (п'ятдесят п'ять тисяч гривень), що дорівнює ціні зустрічного позову.

В день підписання Договору купівлі-продажу після передачі покупцем ОСОБА_1 повної суми оплати вартості житлового будинку ОСОБА_1 фактично передав покупцю ОСОБА_2 житловий будинок, що підтверджується наступним.

Згідно з п. 3.1. Договору купівлі-продажу право власності на предмет договору у покупця виникає з моменту укладення цього договору, відповідно до п. 3.2. Договору купівлі-продажу підписанням даного договору сторони засвідчують, що в момент підписання цього договору продавець фактично передав покупцю, а покупець фактично прийняв від продавця житловий будинок, що є предметом договору.

У відповідності до п. 3.2.1. Договору купівлі-продажу разом з житловим будинком продавець ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 як покупцю ключі від усіх помешкань домоволодіння, документи щодо повної сплати продавцем комунальних послуг, земельного податку станом на момент приймання-передачі будинку, а також документи, які підтверджують право власності продавця на житловий будинок, але не є правовстановлювальними документами у розумінні чинного законодавства.

Як зазначено у п. 1.3. Договору купівлі-продажу, продавцю належить особисте право приватної власності на житловий будинок загальною площею 65,4 кв. м. , з господарськими будівлями, який згідно з технічною документацією, виготовленою Кілійським Бюро технічної інвентаризації, складається з будинку - літера «А», при ньому є наступні господарські будівлі та споруди: літня кухня - літера «Б», гараж - літера «В», сарай - літера «Г», сарай - літера «Д», сарай - літера «Е», вбиральня - літера «Ж»,колодязь, ворота, огорожа.

Вказаний Договір купівлі-продажу був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в простій письмовій формі, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. У відповідності до п. 1.3.1. Договору купівлі-продажу продавець засвідчив, що на момент укладення цього договору у нього відсутнє зареєстроване право власності на предмет договору, бо процес оформлення продавцем документів ще не завершений, що є перешкодою для нотаріального посвідчення вказаного договору.

Наявність на момент укладення Договору купівлі-продажу одноособового права власності у ОСОБА_1 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується наступним.

У відповідності до Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, що затверджена наказом Державного комітету статистики України від 08.12.2010 N 491, яка була чинною на момент виникнення зазначених правовідносин, виконавчий комітет Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області видав Довідку № 400 від 15 вересня 2015 року в тому, що згідно запису в погосподарській книзі сільради за 1991-1995 роки № 10, особовий рахунок НОМЕР_4, склад колгоспного двору станом на 16.04.1991 року за адресою АДРЕСА_1, був такий: 1. ОСОБА_4 - голова домогосподарства (померла ІНФОРМАЦІЯ_3.). 2. ОСОБА_1 - її онук - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Отже, у відповідності до даних погосподарського обліку Приморської сільської ради після смерті бабусі (після ІНФОРМАЦІЯ_3.) ОСОБА_1 залишився єдиним власником житлового будинку, що є предметом Договору купівлі-продажу, та єдиною людиною, яка проживала в цьому будинку. Шлюб із громадянкою ОСОБА_3 ОСОБА_1 зареєстрував лише 02 червня 1992 року (що підтверджується копією його паспорту, доданої ним до первісного позову), тобто вже після набуття ним одноособового права власності на житловий будинок.

20 квітня 1992 року ОСОБА_1 зареєстрував своє місце проживання в житловому будинку за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1, де зареєстрований і понині, що підтверджується копією паспорту, залученою ним до матеріалів судової справи.

Згідно з п. 1.4. Договору купівлі-продажу житловий будинок з господарськими будівлями розташований на земельній ділянці площею 0,0665 гектара. Цільове призначення цієї земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Відповідно до п.1.4.1. Договору купівлі-продажу разом із переходом права власності на предмет договору до покупця переходить право користування земельною ділянкою, зазначеною у пп. 1.4. цього Договору.

Виконавчий комітет Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області видав Довідку № 514 від 21 вересня 2016 року в тому, що згідно особистого рахунку № 0521-1 у погосподарській книзі Приморської сільської ради за 2011-2015 роки № 6 на ім'я ОСОБА_1 зареєстровано житловий будинок, господарські будівлі та споруди , розташовані за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1, на земельній ділянці орієнтовною площею 600 кв.м. Згідно з п. 224 рішення виконавчого комітету Приморської сільської ради народних депутатів від 11 листопада 1993 року «О передаче земли в частую собственность» ця земельна ділянка була передана у приватну власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку. Зазначене підтверджується Архівним витягом з Рішення № 15 Приморского сельского совета народных депутатов от 11.11.1993 г. «О передаче земли в частую собственность», виданого архівним відділом Кілійської районної державної адміністрації 22.09.2016 року № Є-137. Але ОСОБА_1 не скористався наданим правом та не оформив і не зареєстрував право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1.

У п. 1.3.2. Договору купівлі-продажу продавець та покупець домовилися про нотаріальне посвідчення цього Договору у відповідності до вимог законодавства, для чого продавець зобов'язується на протязі трьох місяців з моменту укладення даного договору оформити всі необхідні документи для посвідчення договору купівлі-продажу у нотаріальному порядку та забезпечити нотаріальне посвідчення цього договору.

Але ОСОБА_1 не виконав обов'язку, передбаченого вищевказаним пунктом Договору купівлі-продажу і не оформив всі необхідні документи для посвідчення договору купівлі-продажу у нотаріальному порядку та не забезпечив нотаріальне посвідчення цього договору, що порушує право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, який він придбав за договором, повністю сплативши за нього погоджену з продавцем ОСОБА_1 ціну.

Отже, фактично між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ніколи не існували правовідносини щодо міни об'єктів нерухомого майна, разом з тим існували правовідносини з купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, за якими ОСОБА_2 як покупець виконав свої зобов'язання в повному обсязі, тобто оплатив повну суму вартості житлового будинку та фактично прийняв цей житловий будинок, а ОСОБА_1 як продавець виконав свої зобов'язання, тобто прийняв від ОСОБА_2 повну суму вартості житлового будинку та фактично передав йому цей житловий будинок, але разом з тим він не оформив всі необхідні документи для посвідчення договору купівлі-продажу у нотаріальному порядку та не забезпечив нотаріальне посвідчення цього договору, чим порушив права покупця ОСОБА_2

Як стверджує ОСОБА_2, що також визнається ОСОБА_1, одразу після придбання житлового будинку ОСОБА_2 фактично вселився до цього будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, і майже постійно проживає з членами своєї родини за вказаною адресою, робить в цьому будинку ремонт, впорядковує територію, сплачує вартість комунальних послуг, земельного податку та ін. Вказані факти визнаються ОСОБА_1 у первісному позові.

За період з вересня 2015 року і по сьогоднішній день ОСОБА_2 затратив значні суми грошових коштів на ремонт і обладнання придбаного житлового будинку. На момент підписання Договору купівлі-продажу житловий будинок був у незадовільному стані і потребував значного обсягу ремонтних робіт, як і господарські будівлі, що підтверджується п. 1.7. Договору купівлі-продажу, згідно з яким сторони визначили, що житловий будинок потребує проведення ремонтних робіт, але покупець погоджується прийняти зазначений житловий будинок в тому технічному стані, в якому він знаходиться на момент укладення цього договору.

ОСОБА_2 зазначає, що ним за власні кошти були здійснені такі ремонтні роботи в житловому будинку та господарських будівлях, як перекриття даху, встановлення нового опалювального обладнання, заміна дверей, остеклення вікон, проведення водопроводу, заміна електропроводки, утеплення і оштукатурювання стін, тощо. Крім того, ОСОБА_2 за власні кошти замовив технічну інвентаризацію житлового будинку з господарськими будівлями. КП «Чугуївське міжміське БТІ» 13.12.2016 року виготовило за результатами інвентаризації технічний паспорт на житловий будинок на його ім'я.

ОСОБА_2 наголошує на тому, що його права порушені тим, що він вимушений тривалий час сплачувати комунальні платежі та земельний податок від імені ОСОБА_1, бо його право власності на житловий будинок не зареєстроване з вини ОСОБА_1

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Внаслідок ухилення ОСОБА_1 від нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу ОСОБА_2 не може зареєструвати своє право власності на житловий будинок, чим порушені його права. Відсутність зареєстрованого права власності на житловий будинок позбавляє ОСОБА_2 можливості реалізувати свої права власності та розпорядження цим нерухомим майном. Так, ОСОБА_2 зазначає, що не може зареєструвати своє місце проживання в цьому будинку, а також місце проживання членів його родини, тому вони не є членами сільської територіальної громади і не можуть приймати участь у житті громади. Також ОСОБА_2 не має можливості укласти договори про надання житлово-комунальних послуг від власного імені, сплачувати від власного імені земельний податок, реалізувати своє виборче право за відсутності реєстрації місця проживання, не має можливості оформити право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, оформити субсидію на житлово-комунальні послуги, тощо.

У заяві про визнання зустрічного позову, наданої до суду, ОСОБА_1 просить визнати зустрічний позов і зазначає, що він добросовісно помилявся щодо фактично існуючих між ним і ОСОБА_2 правовідносин. Зазначає, що між ним і ОСОБА_2 дійсно не укладався в письмовій формі вказаний ним договір міни. Пояснює, що він з ОСОБА_2 досягли попередньої усної домовленості щодо можливого укладення між нами в майбутньому договору міни тих об'єктів нерухомого майна та на умовах, які він зазначив у позовній заяві (уточненій). Але підписуючи з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, ОСОБА_1 добросовісно помилився, вважаючи, що то і був договір міни, умови якого він раніше обговорював з ОСОБА_2

У вказаній заяві ОСОБА_1 визнає, що 16 вересня 2015 року в селі Приморському Кілійського району Одеської області між ним як продавцем і ОСОБА_2 як покупцем в простій письмовій формі був укладений Договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, згідно з п. 1.1. якого на умовах, передбачених цим договором, він як продавець передав у власність, а ОСОБА_2 як покупець прийняв придатний для використання за призначенням житловий будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами згідно з технічною документацією, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і сплатив за нього встановлену в цьому договорі грошову суму.

У вказаній заяві ОСОБА_1 також підтверджує, що він в повному обсязі отримав оплату за вищевказаним договором купівлі-продажу в сумі, вказаній в зустрічному позові, та передав свій житловий будинок ОСОБА_2 Також ОСОБА_1 підтверджує, що нотаріально вон з ОСОБА_2 договір не посвідчили, бо він не встиг оформити і зареєструвати своє право власності на будинок, в якому безперервно проживав до моменту укладення договору купівлі-продажу. Також ОСОБА_1 пояснює, що його право власності на будинок є і досі не оформленим і не зареєстрованим з причини браку у нього вільного часу і коштів, яких потребує процедура оформлення і реєстрації права власності та нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу. Також підтверджує, що ОСОБА_2 з моменту придбання у нього житлового будинку проживає в ньому, провів значні роботи по його ремонту і відновленню, зазначені у зустрічному позові, та самостійно сплачує комунальні послуги і податки та інші платежі в зв'язку з користуванням будинком.

У відповідності до ч. 1 ст. 715 Цивільного кодексу України за договором міни кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Згідно з ч. 2 ст. 715 Цивільного кодексу України кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Судом встановлено, що ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 не передавали один одному ніякі об'єкти нерухомого майна в обмін на інші об'єкти нерухомого майна.

Довідкою виконавчого комітету Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 03.10.2016 року № 546 підтверджено, що дійсно була присвоєна адреса: житловому будинку 85 (вісімдесят п'ять) по вулиці Набережній в селі Приморському Кілійського району Одеської області.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

У відповідності до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Як зазначено в п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Серед загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину, ч. ч. 4-5 ст. 203 ЦК України закріплено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та він має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Як зазначено в ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як зазначено в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як зазначено в ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Укладений 16.09.2015 року між сторонами по справі правочин, відповідно до діючої на той час редакції ст. 657 ЦК України підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та не підлягав обов'язковій державній реєстрації. ОСОБА_1 на момент свого волевиявлення щодо продажу спірного будинку, яке відобразилось в підписанні відповідного договору, а також отриманні оплати за продане майно і передачі ОСОБА_2 будинку та документації на нього, був його власником, тобто відповідно до положень ст. 658 ЦК України мав право продажу відповідного товару. ОСОБА_1 на виконання своїх зобов'язань за правочином передав ОСОБА_2 предмет договору купівлі-продажу, тобто відповідний житловий будинок, а ОСОБА_2 відповідно сплатив ОСОБА_1 визначену ним грошову суму, отже між ними як сторонами відбулось повне виконання відповідного договору. Враховуючи, що ОСОБА_1 на протязі тривалого часу ухиляється від нотаріального посвідчення правочину, що ним не оспорюється, а положення діючого законодавства не передбачають можливості зобов'язання сторони правочину примусово здійснити його нотаріальне посвідчення, за діючим законодавством в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача, як покупця відповідного товару, є визнання договору дійсним та визнання за ним права власності на придбане за відповідним правочином майно.

За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 200, 223, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на житловий будинок - задовольнити в повному обсязі.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16 вересня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з : літ. А - житловий будинок загальною площею 65,4 кв.м., літ. Б - літня кухня, літ. В - гараж, літ. Г - сарай, літ. Д - сарай, літ. Е - сарай, літ. Ж - вбиральня, літ. К - колодязь, № 1 - ворота, № 2, № 3, № 4 -огорожа.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору міни і про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -