Рішення № 72956555, 05.03.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Клименко А. М.

Справа № 644/7181/17

Провадження № 2-а/644/64/18

05.03.2018

Справа № 644/7181/17

2-а/644/64/18

РІШЕННЯ

Іменем України

05 березня 2018 року.

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Клименка А.М.,

при секретарі - Добродій В.В.,

з участю:

представника відповідача - Будьонної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_2 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій та рішення протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій та рішення протиправними та зобов'язання вчинити дії і просив:

- визнати з 01.03.2016 року дії та рішення Індустріального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м Харкова щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 (ном. за ДРФО НОМЕР_1) протиправними та дискримінаційними;

- зобов'язати Індустріальне об'єднане Управління Пенсійного фонду України м Харкова поновити виплату пенсії та виплатити з 01.03.2016 року виниклу заборгованість з пенсійних виплат ОСОБА_2 (ном. за ДРФО НОМЕР_1);

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання Індустріального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м Харкова подати до суду у встановлений судом строк, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду;

- розглянути та задовольнити клопотання про поновлення процесуальних строків (ч. 1 ст. 102 КАС України);

- розглянути справу в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 1832 КАС України;

- покласти всі судові витрати на Індустріальне об'єднане Управління Пенсійного фонду України м Харкова за рахунок бюджетних асигнувань.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на те, що він є пенсіонером і особою, тимчасово переміщеною з району проведення антитерористичної операції. У січні 2015 року він став на облік у відповідача, який почав виплачувати йому пенсію шляхом переведення грошових коштів на картковий рахунок, відкритий на його ім'я у АТ «Ощадбанк». 14 липня 2017 року йому стало відомо, що у березні 2016 року виплата пенсії була незаконно припинена.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2017 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради.

Позивач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що 15 лютого 2015 року позивач, який має статус внутрішньо переміщеної особи, звернувся до відповідача з метою отримання пенсії за новим місцем проживання. З того ж часу позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком.

З 16 березня 2016 року позивачу пенсійні виплати не проводяться на підставі інформації з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради.

Відповідно до п. 7 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509 (в редакції станом на 09 вересня 2015 року), під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує внутрішньо переміщену особу, яка береться на облік, про обов'язок повідомити про зміну місця проживання уповноваженому органу за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання, та обов'язок повідомити уповноваженому органу за місцем отримання довідки про добровільне повернення до покинутого постійного місця проживання не пізніш як за три дні до від'їзду.

Таким чином, позивачу було відомо, що він повинен був повідомити про зміну місця проживання уповноваженому органу за новим місцем проживання або про добровільне повернення до покинутого постійного місця проживання, однак позивач цього не зробив.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом. Тобто, перелік підстав для припинення виплати пенсії не є вичерпним та може врегульовуватися іншими нормативно - правовими актами.

Представник третьої особи в судове засідання повторно не прибув, звернувся до суду з заявою про перенесення розгляду справи у зв'язку із знаходженням представника в іншому судовому засіданні, але доказів у підтвердження цих обставин суду не надав.

За таких обставин та відповідно до ст. 193 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. До такого висновку суд дійшов виходячи з наступного…

Судовим розглядом встановлено, що позивач є пенсіонером і особою, тимчасово переміщеною з району проведення антитерористичної операції. 15 лютого 2015 року позивач звернувся до відповідача з метою отримання пенсії за новим місцем проживання. З того ж часу позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком.

З 16 березня 2016 року позивачу пенсійні виплати не проводяться на підставі інформації з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ (далі Закону № 1706-VІІ).

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VІІ для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Держава вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема, відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, за якими в Україні, як соціальній, правовій державі, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, є результатом виконання трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту . Цим визначається зміст і характер обов'язку та конституційних гарантій держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно Законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-ІV встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з Прикінцевими положеннями Закону № 1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, положення цього Закону є пріоритетним в питаннях виплати пенсії.

Підстави припинення виплати пенсії встановлені статтею 49 цього Закону, але жодна з них відповідачем не застосована та не доведена.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України.

Натомість, відповідачем припинена виплата пенсії позивачу на підставі автоматизованих даних Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, отриманих від органів соціального захисту населення, а також на підставі протоколів засідань комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яка вирішує питання щодо призначення (поновлення) соціальних виплат. При цьому зазначена комісія керується Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою КМУ від 08 червня 2016 року № 365.

Таким чином, суд дійшов висновку, що комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам перевищено свої повноваження та вирішено питання пенсійного забезпечення позивача всупереч Конституції України та Законам щодо пенсійного забезпечення.

Крім цього, суд вбачає у діях відповідача ознаки дискримінації по відношенню до позивача, як до внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсії громадянам України згідно діючого законодавства.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, яка призначена за віком, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема повідомлення про зміну місця проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади, яким є управління та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Порушення одночасно норм Закону №1058-IV щодо не визначення підстави припинення виплати пенсії, передбаченої у ньому, та способу реалізації владних управлінських функцій, а саме припинення виплати пенсії без прийняття рішення є грубим порушенням прав пенсіонера на пенсійне забезпечення.

Клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду і зобов'язання відповідача усунути порушення прав позивача з моменту такого порушення, суд вважає обґрунтованим, оскільки стягнення пенсійних виплат не може бути обмежено будь-яким строком у разі його неправомірного порушення суб'єктом владних повноважень.

Оскільки встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Індустріального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м Харкова подати до суду у встановлений судом строк з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду є не обов'язком, а правом суду, а належних і допустимих доказів в підтвердження необхідності його встановлення позивачем суду не надано, позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Відповідно до Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванні», Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій та рішення протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії та рішення Індустріального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м Харкова, код ЄДРПОУ 41248021, що розташовано за адресою: м. Харків, пр. Московський, 198/3, щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, з 01 березня 2016 року

Зобов'язати Індустріальне об'єднане Управління Пенсійного фонду України м Харкова, код ЄДРПОУ 41248021, що розташовано за адресою: м. Харків, пр. Московський, 198/3, поновити виплату пенсії ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, з 01 березня 2016 року, та виплатити йому заборгованість по пенсії, яка виникла з 01 березня 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

Суддя: