Рішення № 72955308, 21.03.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4416/16-ц

Провадження №2/442/415/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої - судді Курус Р.І.,

з участю секретаря судових засідань - Махняк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій» «Карпатські Зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Укрінком», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

з участю представників: від позивача - Рупінського О.Б., від відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, від ПАТ «Укрінком» - Копанського М.Л., -

в с т а н о в и в :

Позивач 24.06.2016 року звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до відповідача та третіх осіб, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ПАТ «Укрінбанк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. за реєстровим № 7009.

Зазначена справа надійшла 08.11.2017 року на розгляд Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області після перегляду Верховним Судом України.

08.11.2017 року суддею призначено попередній розгляд на 28.11.2017 року на 12.15 год.

27.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Скульською Тетяною Анатоліївною надіслано заяву про слухання справи у її відсутності, у зв'язку з її перебуванням у відпустці у день судового засідання.

27.11.2017 року представником позивача - Рупінським О.Б. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю останнього у розгляді кримінальної справи в Апеляційному суді Закарпатської області, надавши при цьому письмове підтвердження про виклик його в Апеляційний суд Закарпатської області в судове засідання на 28.11.2017 року.

Ухвалою судового засідання від 28.11.2017 року розгляд справи було відкладено на 21.12.2017 року у зв'язку із неявкою сторін в судове засідання.

04.12.2017 року представником ТзОВ „Санаторій „Карпатські зорі" - Рупінським О.Б. подано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою від 04.12.2017 року задоволено.

20.12.2017 року представником ТзОВ „Санаторій „Карпатські зорі" - Рупінським О.Б. подано клопотання про долучення доказів та клопотання про дослідження оригіналів доказів.

Крім того, 20.12.2017 року головою правління ПАТ „Укрінком" - Ільюченко А.М. подано заперечення на позовну заяву, в яких ПАТ „Укрінком" позов не визнає та вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать обставинам справи та нормам чинного законодавства. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

21.12.2017 року подано відзив на позовну заяву представником ОСОБА_2 - ОСОБА_5, в якому просить відмовити ТОВ „Санаторій „Карпатські зорі" Центр реабілітації та оздоровлення в задоволенні позовних вимог повністю. Разом з тим, просить скасувати заходи забезпечення позову, накладені Ухвалою про забезпечення позову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.12.2017 року.

21.12.2017 року розгляд справи відкладено на 07.02.2018 року на 10.00 год., у зв'язку з відсутністю електроенергії в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що унеможливило забезпечити фіксування судового засідання технічними засобами.

27.12.2017 року головою правління ПАТ „Укрінком" - Ільюченко А.М. було повторно подано заперечення на позов, в задоволенні якого просить відмовити повністю.

Ухвалою від 07.02.2018 року підготовче судове засідання закрито, призначено справу до судового розгляду про суті на 02.03.2018 року на 10.00 год., клопотання представника позивача - Рупінського О.Б., подані 20.12.2017 року через канцелярію суду, про витребування та долучення доказів останньому повернуто через невідповідність вимогам ч. 1 ч. 2 ст. 183 ЦПК України.

13.02.2018 року представником позивача подано відповідь на відзив ПАТ „Укрінком", в якому просить розглядати справу за правилами загального провадження, заявлені позовні вимоги задоволити у повному обсязі, з підстав, викладених у письмовій відповіді.

Пред'явлений позов позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій» «Карпатські Зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» (далі - Санаторій) обґрунтовує тим, що 23 серпня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (далі - АТ «Брокбізнесбанк») та Санаторієм було укладено кредитний договір № 7/12/Ю, відповідно до умов якого банк надав позивачеві кредит у сумі 6 млн. 238 тис. 577 грн. 60 коп. строком до 22 серпня 2017 року зі ставкою 19 % річних. Грошові кошти надавалися на викуп приміщень будівлі лікувального корпусу літ. «А-2» площею 377,8 кв. м, їдальні літ. «Б-1» площею 642,9 кв. м, холу, кінозалу, бювету мінеральних вод літ. «Б-1» площею 358,7 кв. м, будівлі спального корпусу літ. «В-3» площею 1916 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23 серпня 2012 року між АТ «Брокбізнесбанк» та Санаторієм було укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку банку було передано вищевказані нежитлові будівлі та приміщення, що знаходяться на земельній ділянці площею 2,1462 га (кадастровий номер НОМЕР_2), яка належить Модрицькій сільській раді та перебуває в оренді відповідно до договору оренди землі від 1 серпня 2012 року № НОМЕР_3.

Крім того, зобов'язання Санаторію за кредитним договором від 23 серпня 2012 року було забезпечено договором поруки № 7/12/Ю, укладеним між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_8

Згідно з постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 10 червня 2014 року № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 11 червня 2014 року № 45 «Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію» з 11 червня 2014 року розпочато процедуру ліквідації банку та призначено на це уповноважену особу Фонду.

Відповідно до оголошення, розміщеного в газеті «Голос України» від 5 червня 2015 року № 98 (6102), уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» оголошено конкурс з реалізації активів банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, який проводитиметься на електронному майданчику Товарної біржі «Електронні торги України» (далі - ТБ «Електронні торги України»). Серед переліку таких кредитів було зазначено кредитний договір № 7/12/Ю з початковою ціною лота № 200697 в розмірі 2 млн. 360 тис. 800 грн. Згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті ТБ «Електронні торги України», 19 червня 2015 року відбувся конкурс з реалізації права вимоги за вказаним кредитним договором, який забезпечений іпотекою й порукою фізичної особи, та учасник з індивідуальним кодом 200313 запропонував найвищу ціну за лот № 200697 - 2 млн. 365 тис. грн.

15 липня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» (далі - ПАТ «Укрінбанк») (після зміни найменування - ПАТ «Укрінком») надіслало Санаторію повідомлення (вимогу) від 10 липня 2015 року № 2843/0/2-15, в якій ішлося про те, що AT «Брокбізнесбанк» відступив ПАТ «Укрінбанк» право вимоги за кредитним договором № 7/12/Ю та зазначеними іпотечним договором та договором поруки. Крім того, ПАТ «Укрінбанк» повідомило позивача про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором № 7/12/Ю, яка станом на 3 липня 2015 року складала 7 млн. 98 тис. 304 грн. 97 коп., та попередило його про свій намір укласти з третіми особами договір купівлі-продажу предмета іпотеки в разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором після спливу 30-денного строку з моменту направлення вимоги.

29 жовтня 2015 року ПАТ «Укрінбанк» уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нежитлових будівель та приміщень з усіма їх приналежностями, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, а саме: будівлі лікувального корпусу літ. «А-2» загальною площею 377,8 кв. м, будівлі спального корпусу літ. «В-3» загальною площею 1916 кв. м, приміщення їдальні літ. «Б-1» загальною площею 642,9 кв. м, приміщення холу, кінозалу, бювету мінеральних вод літ. «Б-1» загальною площею 358,7 кв. м, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. Предмет іпотеки банк відчужив за ціною 2 млн. 447 тис. 775 грн., тоді як ринкова вартість предмета іпотеки відповідно до звіту про оцінку майна, виконаного оцінювачем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9, становить 7 млн. 204 тис. 440 грн. Крім того, вказане майно було відчужене за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборони на його відчуження та без згоди Санаторію на отримання банком будь-яких документів від свого імені для укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

Вважає, що оспорюваний правочин укладений з порушенням вимог закону, оскільки ПАТ «Укрінбанк» не мав права його укладати у зв'язку з наявністю ухвали суду про накладення арешту на спірне майно. Зазначає, що той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження (накладення арешту на майно боржника) не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження та про існування у відповідача права вільно розпоряджатись нерухомим майном, оскільки про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу було відомо.

В судовому засіданні представник позивача - Рупінський О.Б. позов підтримав, послався на обставини, викладені у позовній заяві, яку просить задоволити. Доповнив, що відповідачу ПАТ «Укрінком» було достеменно відомо про наявність ухвали суду про накладення арешту на майно, яке перебувало в іпотеці, оскільки саме ПАТ «Укрінбанк» подавав апеляційну скаргу на ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 05.08.2015 року, якою було накладено такий арешт.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 позову не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 21.12.2017 року (том 3 а.с. 135-140). Доповнила, що на день укладення договору купівлі-продажу в Єдиному реєстрі заборон записів про заборону відчуження об»єктів спірного нерухомого майна, накладеного ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 05 серпня 2015 року, не існувало. Про таку ухвалу відповідачу ОСОБА_2 не було відомо. Також зазначає, що продаж нерухомого майна здійснено іпотекодержателем ПАТ «Український інноваційний банк» в порядку позасудового врегулювання, дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснено іпотекодержателем відповідно до умов іпотечного договору та з дотриманням положень ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Вважає, що іпотекодержатель - ПАТ «Український інноваційний банк» вправі був відчужити нерухоме майно від свого імені без отримання від позивача будь-якого доручення чи довіреності на вчинення таких дій, що відповідає положенням договору іпотеки та Закону України « Про іпотеку». Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник ПАТ «Укрінком» Копанський М. проти позову заперечив (том 3 а.с. 147-149) і додатково пояснив, що оскільки на день укладення оспорюваного договору купівлі-продажу в Єдиному реєстрі заборон об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу не було, крім записів щодо заборони відчуження нерухомого майна, які внесено на підставі договору іпотеки, що не є перешкодою для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, як предмета іпотеки. Вказав, що банку не було відомо про існування згаданої вище заборони, оскільки стороною в даній справі ПАТ «Укрінбанк» не було. При цьому не заперечив, що ПАТ «Укрінбанк» 18.09.2015 року було подано апеляційну скаргу на ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 05 серпня 2015 року про забезпечення позову.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, причин неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Так, вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Матеріалами справи встановлено, що 23 серпня 2012 року між АТ «Брокбізнесбанк» та Санаторієм було укладено кредитний договір №7/12/Ю, відповідно до якого АТ «Брокбізнесбанк» узяло на себе зобов'язання надати позичальнику кредит у розмірі 6 млн. 238 тис. 577 грн. 60 коп. строком до 22 серпня 2017 року зі ставкою 19 % річних (том 1 а.с. 13-16).

23 серпня 2012 року між АТ «Брокбізнесбанк» та Санаторієм було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефівим О.Б. за реєстровим № 420 (том 1 а.с. 17-20).

Згідно з цим іпотечним договором в іпотеку було передано нежитлові будівлі та приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а саме: будівлю лікувального корпусу, позначену на плані літ. «А-2», загальною площею 377,8 кв. м (реєстраційний № 1610256); будівлю спального корпусу, позначену на плані літ. «В-3», загальною площею 1916 кв. м (реєстраційний № 1610933); приміщення їдальні, позначене на плані літ. «Б-1», загальною площею 642,9 кв. м (реєстраційний № 1612607); приміщення холу, кінозалу, бювету мінеральних вод, позначені на плані літ. «Б-1», загальною площею 358,7 кв. м (реєстраційний № 1613364).

У цьому договорі зазначено, що предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці площею 2,1462 га (кадастровий номер НОМЕР_2), яка належить Модрицькій сільській раді та перебуває в оренді відповідно до договору оренди землі від 1 серпня 2012 року № НОМЕР_3.

У статті 7 цього договору передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідного до пункту 7.1 вказаного іпотечного договору банк має право у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов основного зобов'язання за кредитним договором у цілому або в його частині та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обов'язків, установлених цим договором, у цілому або в тій чи іншій їх частинах, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання умов основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У пункті 7.4 цього іпотечного договору передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору.

Згідно з пунктом 7.6.2 іпотечного договору іпотекодавець цим договором уповноважує іпотекодержателя подавати та отримувати від імені іпотекодавця будь-які довідки та документи (в тому числі технічну документацію в бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ)), необхідні для підготовки предмета іпотеки для продажу, в тому числі, але не виключно, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно або довідку-характеристику БТІ, сплачувати всі необхідні платежі.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 23 серпня 2012 року між AT «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_8 було укладено договір поруки № 7/12/Ю .

Згідно з постановою Правління НБУ від 10 червня 2014 року № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11 червня 2014 року № 45 «Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію» з 11 червня 2014 року розпочато процедуру ліквідації АТ «Брокбізнесбанк» та призначено на це уповноважену особу Фонду(том 1 а.с. 22).

19 червня 2015 року відбувся конкурс з реалізації права вимоги за вказаним кредитним договором, який забезпечений іпотекою та порукою фізичної особи. В інформації щодо результатів конкурсу зазначено: учасник індивідуальний код 200313, запропонував найвищу ціну за лот № 200697 - 2 млн. 365 тис. грн. (том 1 а.с. 25)

10 липня 2015 року ПАТ «Укрінбанк» направило Санаторію повідомлення (вимогу) № 2843/0/2-15, яким повідомило про відступлення йому AT «Брокбізнесбанк» права вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами і договором поруки відповідно до договорів про відступлення права вимоги від 3 липня 2015 року № 21 та про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 9 липня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. за реєстровим № 5114 (том 1 а.с. 21).

У вказаному повідомленні (вимозі) ПАТ «Укрінбанк» вимагало від Санаторію погасити заборгованість за кредитним договором, яка станом на дату укладення договору про відступлення права вимоги складала 7 млн. 98 тис. 304 грн. 97 коп., та попередило, що в разі невиконання позичальником зобов'язання в повному обсязі після спливу 30-денного строку з моменту направлення повідомлення має намір укласти з третьою особою договір купівлі-продажу предмета іпотеки.

3 серпня 2015 року позивач направив на адресу ПАТ «Укрінбанк» заяву про відкликання довіреності, виданої шляхом укладення іпотечного договору від 23 серпня 2012 року, якою повідомив банк, що з моменту отримання цього повідомлення дії, що будуть вчинені на виконання пункту 7.6.2 указаного договору, та інші дії за цим договором, будуть уважатися недійсними та незаконними (том 1 а.с. 23).

5 серпня 2015 року Ржищівський міський суд Київської області постановив ухвалу в справі № 374/326/15-ц за позовом ОСОБА_11 до Санаторію про захист прав споживача та стягнення коштів, відповідно до якої заяву ОСОБА_11 про забезпечення позову задовольнив: наклав арешт на нерухоме майно, що належить Санаторію, а саме: будівлю лікувального корпусу, позначену на плані літ. «А-2», загальною площею 377,8 кв. м (реєстраційний № 1610256); будівлю спального корпусу, позначену на плані літ. «В-3», загальною площею 1916 кв. м (реєстраційний № 1610933); приміщення їдальні, позначене на плані літ. «Б-1», загальною площею 642,9 кв. м (реєстраційний № 1612607); приміщення холу, кінозалу, бювету мінеральних вод, позначені на плані літ. «Б-1», загальною площею 358,7 кв. м (реєстраційний № 1613364), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та заборонив Санаторію вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаного нерухомого майна (том 1 а.с. 34-35).

10 серпня 2015 року державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції виніс постанову ВП № 48401746 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на підставі вказаної ухвали суду в справі № 374/326/15-ц (том 1 а.с. 36).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 грудня 2015 року № 125679683 державний реєстратор управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Храбан С.І. 28 жовтня 2015 року на підставі ухвали Апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2015 року в справі № 574/8346/15-ц припинив обтяження - арешт зазначеного нерухомого майна Санаторію (том 1 а.с. 37-43).

29 жовтня 2015 року ПАТ «Укрінбанк» уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нежитлових будівель та приміщень з усіма їх приналежностями, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, а саме: будівлі лікувального корпусу, позначеної на плані літ. «А-2», загальною площею 377,8 кв. м (реєстраційний № 1610256); будівлі спального корпусу, позначеної на плані літ. «В-3», загальною площею 1916 кв. м (реєстраційний № 1610933); приміщення їдальні, позначеного на плані літ. «Б-1», загальною площею 642,9 кв. м (реєстраційний № 1612607); приміщення холу, кінозалу, бювету мінеральних вод, позначених на плані літ. «Б-1», загальною площею 358,7 кв. м (реєстраційний № 1613364). Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. (том 2 а.с. 59-60)

В своїх запереченнях проти позову відповідачі посилаються на те, що продаж нерухомого майна здійснено іпотекодержателем ПАТ «Український інноваційний банк» в порядку позасудового врегулювання, дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснено іпотекодержателем відповідно до умов іпотечного договору та з дотриманням положень ст. 38 Закону України «Про іпотеку» не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, п. 7 договору іпотеки від 23.08.2012 року, укладеного між TOB «Санаторій «Карпатські зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення» та ПАТ «Брокбізнесбанк» передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до положень ст. 38 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право, якщо це передбачено рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідним застереженням в іпотечному договорі) продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві. При цьому іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Дії щодо предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Іпотекодержатель, що реалізовує своє право продажу переданого в іпотеку боржником (майновим поручителем) нерухомого майна в рамках застережень, що містяться в іпотечному договорі, діє від свого імені та не обтяжений обов'язком вимагати від власника такої нерухомості будь-яких доказів надання йому права продажу переданого в іпотеку майна (наприклад, довіреності чи іншого повноваження). Таким чином, наявність в іпотечному договорі письмових застережень щодо можливості продажу іпотекодержателем переданого в іпотеку майна у разі невиконання забезпеченого іпотекою зобов'язання є достатнім повноваженням останнього для вчинення такого правочину.

Відповідно до п. 2.7 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження.

Згідно п.п. 2.1; 2.2; 2.4 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження нерухомого майна нотаріус перевіряє відсутність заборони відчуження або арешту майна шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Договори про відчуження або заставу нерухомого та рухомого майна посвідчуються нотаріусами після перевірки відсутності обтяження нерухомого майна іпотекою шляхом безпосереднього доступу до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі наявності обтяження іпотекою на укладання вищевказаних договорів вимагається згода іпотекодержателя, якщо це не заборонено іпотечним договором.

Матеріалами справи встановлено, що на час посвідчення оспорюваного договору - 29.10.2015 року наявними були лише заборони, які були зареєстровані на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефівим О.Б. 23 серпня 2012 року за реєстровим № 420 та договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. 09 липня 2015 року за реєстровим № 5114.

Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, реєстраційні дії з припинення обтяження - арешту майна TOB «Санаторій «Карпатські зорі» «Центр реабілітації та оздоровлення» і заборону на його відчуження, та внесення даних щодо припинення обтяження до Державного реєстру речових прав, було вчинено державним реєстратором на підставі ухвали апеляційного суду Львівської області від 29.09.2015 року, постановленій в неіснуючій справі № 574/8346/15-ц.

Так, як вбачається з відповіді Апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2016 року № 01.19/31/2016 на звернення представника Санаторію Горбая С.Р. від 13 квітня 2016 року повідомлено, згідно з даними автоматизованої системи документообігу цього суду цивільної справи за № 574/8346/15-ц не існує (том 1 а.с. 48).

Таким чином, судом встановлено, що на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 29.10.2015 року існувала нескасована ухвала Ржищівського міського суду Київської області про забезпечення позову в справі № 374/326/15-ц за позовом ОСОБА_11 до Санаторію про захист прав споживача та стягнення коштів, відповідно до якої було накладено арешт на нерухоме майно, що належить Санаторію і стало предметом купівлі-продажу оспорюваного договору. При цьому, реєстраційні дії з припинення обтяження - арешту майна були вчинені на підставі неіснуючого рішення суду.

Разом з тим, як зазначено вище, якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження.

Так, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою для його недійсності (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв'язку із вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 цього Кодексу).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, статей 2, 4, 5, 19 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України обов'язковість судового рішення закріплено як одну з основних засад судочинства, яка з огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Як встановлено в судовому засіданні і підтверджено матеріалами справи, відповідачем - ПАТ «Укрінбанк» було достеменно відомо про наявність ухвали Ржищівського міського суду Київської області від 05 серпня 2015 року, про що свідчить апеляційна скарга на зазначену ухвалу, подана уповноваженим представником ПАТ «Укрінбанк» (том 2 а.с. 157-163). Факт подання такої апеляційної скарги не заперечив в судовому засіданні і представник відповідача ПАТ «Укрінком».

За таких обставин суд вважає надуманими доводи представника ПАТ «Укрінком» в частині, що оскільки ПАТ «Укрінбанк» не було стороною в даній справі, а тому їм не могло бути відомо про наявність зазначеної ухвали суду про забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 153, 156, 158 ЦПК України). Тому той факт, що на момент укладення оспорюваного правочину встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно йому достеменно відомо.

За таких обставин суд доходить висновку, що на момент укладення оспорюваного правочину ПАТ «Укрінбанк» було достеменно відомо про наявність обмеження щодо відчуження іпотечного майна, а відтак, останній не вправі був вільно ним розпоряджатись. За таких обставин оспорюваний договір купівлі-продажу підлягає визнання недійсним.

Разом з тим, оскільки спір вирішено, а відтак, на підставі ч. 1 ст. 158 ЦПК України, слід скасувати заходи по забезпеченню позову, встановлені ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.12.2017 року в справі №442/4416/16-ц, провадження №2/442/2663/2017 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій» «Карпатські Зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Укрінком», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а відтак, оскільки позов задоволено, а тому з відповідачів у рівних частках слід стягнути на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, зокрема, по сплаті судового збору в загальній сумі 6867 грн. (том 1 а.с. 1 квитанція на суму 1378 грн.; том 2 а.с. 123 квитанція на суму 1920 грн., том 3 а.с. 1 квитанція на суму 2080 грн., том 3 а.с. 125 квитанція на суму 800 грн.)

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та ОСОБА_2, укладений 29 жовтня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Тетяною Анатоліївною, реєстровий номер 7009.

Стягнути з ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Укрінком» в річних частках на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій» «Карпатські Зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» судові витрати в сумі 6867,00 (шість тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень.

Скасувати заходи по забезпеченню позову, встановлені ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в справі №442/4416/16-ц, провадження №2/442/2663/2017 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій» «Карпатські Зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Укрінком», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 26 березня 2018 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій» «Карпатські Зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» (код ЄДРПОУ 36918333, місцезнаходження - вул.. Курортна, 3, с. Модричі Дрогобицький район, Львівська область).

Відповідач: ОСОБА_2 (ідн. код НОМЕР_1, місце проживання - АДРЕСА_1) та ПАТ „УКРІНКОМ" (код ЄДРПОУ 05839888, місцезнаходження - вул. Сметаніна, 3-а, м. Сєвєродонецьк, Луганська область).

Головуюча - суддя Курус Р.І.