Ухвала суду № 72954450, 22.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/2272/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22.03.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2 з участю секретаря судових засідань ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, захисників – адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6, прокурора Гіряка Д.І., розглянув у відкритому судовому засіданні провадження № 11сс/777/192/2018 за клопотанням про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу в виді тримання під вартою, в якому захисники ОСОБА_5 і ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.03.2018.

Цією ухвалою за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_7, погодженим прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_8 щодо ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 «а», ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, не судимого, підозрюваного в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 258 та ч.2 ст.194 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21:25 02.05.2018 без визначення розміру застави.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрювався в тому що за попередньою змовою з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підготували і шляхом влаштування вибуху здійснили умисне пошкодження адміністративної будівлі громадської організації «Товариство угорської культури Закарпаття» по вул. Православна Набережна, 5 у м. Ужгород, та майна, яке в ній знаходилось.

Слідчий вважав установленим, що зазначені особи о 00:30 27.02.2018 прибули на автомобілі з-за меж Закарпатської області в м. Ужгород, зупинились на вул. Капітульній, звідки ОСОБА_10 пішки пішов до будівлі громадської організації, встановив на одному з підвіконь пакет з вибуховим пристроєм та по вул. Православна Набережна дійшов до вул. Анкудінова, де його чекали ОСОБА_9 і ОСОБА_4. О 02:55, приблизно через 6 хвилин після встановлення, вибуховий пристрій спрацював, вибухом було пошкоджено фасад будівлі, два вікна, міжкімнатні двері, знищено все наявне у приміщенні майно та документи. ОСОБА_4 з співучасниками тим часом і тим самим шляхом залишили м. Ужгород, а о 04:27 27.02.2018 – територію Закарпатської області.

Клопотання слідчий вмотивував тим, що ОСОБА_4 підозрюється в учиненні тяжкого кваліфікованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, за яке йому загрожує покарання до десяти років позбавлення волі, що його підозра обґрунтована записами з камер відео нагляду за маршрутом пересування групи співучасників, показаннями свідків, даними протоколів огляду місця події, пред’явлення для впізнання по фотознімках, а обрання запобіжного заходу - потребою забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов’язків, запобігти його спробам переховатися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Слідчий вважав, що більш м’який запобіжний захід не може запобігти вказаним ризикам. Наголосив, що вибух було влаштовано в центрі міста, об’єктом злочинного посягання стала адміністративна будівля громадської організації «Товариства угорської культури Закарпаття» і це викликало особливий суспільний резонанс як в Україні так і за її межами.

Прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_11 вніс до клопотання доповнення, в якому зазначив, що ОСОБА_4 05.03.2018 оголошено про підозру в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 194 (Умисне знищення або пошкодження майна) та ч.2 ст. 258 КК України (Терористичний акт) і просив врахувати, що спосіб вчинення злочинів, у яких підозрюється ОСОБА_4, створив загрозу життю та здоров’ю людей.

Ухвала слідчого судді мотивована тими ж доводами. Слідчий суддя погодився з наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_4 в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 194 та ч.2 ст. 258 КК України, а підставою взяття його під варту вказав припис ч.5 ст. 176 КПК України, яким заборонено застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 258 КК України.

В апеляційній скарзі захисники просять скасувати ухвалу слідчого судді і ухвалити нову, якою клопотання слідчого, з урахуванням доповнень прокурора, залишити без задоволення. На обґрунтування апеляційних вимог посилаються на те, що слідчий суддя не роз’яснив ОСОБА_4 його права відповідно до ч.2 ст. 193 КПК України, безпідставно, на їх думку, відхилив клопотання про допит лікаря Мукачівської районної лікарні і не перевірив обґрунтованість оголошеної ОСОБА_4 підозри.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст оскарженої ухвали і доводи, викладені в апеляційній скарзі, пояснення захисників і підозрюваного на підтримання апеляційних вимог, промову прокурора, який заперечив проти них і вважає ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою, а апеляційну скаргу – безпідставною; провів судові дебати, перевірив матеріали провадження, обговорив доводи сторін і приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з приписами ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, зокрема підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії.

Частиною п’ятою статті 176 КПК України передбачено заборону застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту та застави до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених переліченими в ній статтями, в тому числі – ст. 258 КК України.

Відповідно до ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, виключно у разі, якщо прокурор доведе, що, жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Згідно з ч.4 цієї статті слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування або такого, який спричинив загибель людини.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи питання про обґрунтованість підозри ОСОБА_4, слідчий суддя надав перевагу таким доказам: даним протоколу огляду місця події, записів з камер відеоспостереження, показанням свідків, даним протоколів пред’явлення свідкам осіб для впізнання по фотознімках.

Ними підтверджується, що ОСОБА_4 з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 о 00:30 27.02.2018 прибули на автомобілі з-за меж Закарпатської області в м. Ужгород, зупинились на вул. Капітульній, звідки ОСОБА_10 пішки пішов до будівлі громадської організації «Товариство угорської культури Закарпаття» на вул. Православна Набережна, 5, встановив на одному з підвіконь пакет з вибуховим пристроєм, по вул. Православна Набережна дійшов до вул. Анкудінова, де його чекали ОСОБА_4 і ОСОБА_9; що приблизно через 6 хвилин після встановлення, о 02:55, вибуховий пристрій спрацював і вибухом було пошкоджено фасад будівлі, два вікна, міжкімнатні двері, знищено все наявне у приміщенні майно та документи; і що тим часом, тим самим шляхом ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на автомобілі залишили м. Ужгород, а о 04:27 27.02.2018 – територію Закарпатської області.

Ці відомості переконують у тому, що ОСОБА_4 може бути, причетний до тяжкого і особливо тяжкого злочинів, про підозру в яких йому оголошено і за які законом передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі.

Матеріали, надані стороною захисту, містять відомості про те, що ОСОБА_4 має сім’ю, загалом більше сімнадцяти місяців у період з 02 липня 2015 по 01 серпня 2017 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, є інвалідом другої групи, не судимий.

При застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя додержав вимоги ст.ст. 132, 176 - 178, 183, 194 КПК України, дослідив обставини, з якими закон пов’язує можливість застосування тримання під вартою, дав їм належну оцінку. Встановлені слідчим обставини кримінальних правопорушень, у яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4, ступінь їх тяжкості, покарання, яке загрожує за їх вчинення, дають підстави вважати, що перебуваючи на волі він може ухилитися від виконання процесуальних обов’язків, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Показання ОСОБА_4 про те, що він не був залучений до влаштування вибуху, обізнаний про такі наміри, а в подорож до м. Ужгород подався на пропозицію ОСОБА_9 з метою відзначити вихід останнього на пенсію, після надання йому медичної допомоги в м. Мукачево ввечері 26.02.2018, до зупинки їх автомобіля на АЗС на території Львівської області вранці 27.02.2018 проспав на задньому сидінні, не узгоджуються з наявними доказами, в тому числі з показаннями ОСОБА_9, і у всякому разі не є переконливим доводом на користь відмови в застосуванні запобіжного заходу.

Надані стороною захисту відомості про особу ОСОБА_4, інші доводи апеляційної скарги також не переконують у тому, що виконання ним процесуальних обов’язків та запобігання заявленим ризикам здатний забезпечити менш суворий запобіжний захід.

Через те, що кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4, поза всяким сумнівом є, щонайменше, актом погрози суспільству застосуванням насильства і могло призвести до загибелі людей, з урахуванням припису ч.5 ст. 176 КПК України, слідчий суддя розміру застави не визначив, відповідно вмотивувавши в ухвалі таке рішення.

Факти вручення ОСОБА_4 в судовому засіданні пам’ятки з роз’ясненням його прав та обов’язків, як підозрюваного, відсутності у нього запитань з цього приводу, дослідження слідчим суддею доказів, на яких ґрунтується оголошена ОСОБА_4 підозра, матеріалів, що мали значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, підтверджується записом судового засідання, зробленого за допомогою технічного засобу та журналу. Тому доводи апеляційної скарги в яких ці факти оспорюються, Апеляційний суд визнає необґрунтованими.

Апеляційний суд приймає до уваги пояснення прокурора про перевірку і підтвердження факту звернення ОСОБА_4 за медичною допомогою 26.02.2018 в м. Мукачево і відзначає, що показання підозрюваного в цій частині, а також інші його показання стосовно стану його здоров’я слідчим суддею сумніву не піддані. Тому з рішенням слідчого судді з приводу клопотання сторони захисту про допит лікаря Мукачівської районної лікарні Апеляційний суд погоджується, а довід захисників про безпідставність відхилення цього клопотання також визнає необґрунтованим.

З огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_4, час, місце, спосіб їх вчинення: вночі, у щільно забудованому житловому кварталі у центрі міста, шляхом здійснення потужного вибуху в будівлі громадської організації; його наслідки: руйнування будинку, пошкодження майна і документів, широкий суспільний резонанс цієї події, Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що тримання ОСОБА_4 під вартою є виправданим запобіжним заходом.

Частиною четвертою статті 196 КПК України передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. Враховуючи, що згідно зі ст. 197 КПК строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів з моменту взяття під варту або затримання, якщо воно передувало взяттю під варту. слідчий суддя, визначивши датою закінчення дії ухвали 02.05.2018, цю вимогу закону виконав: згідно з протоколом затримання ОСОБА_4 був затриманий о 21:25 04.03.2018 на підставі ухвали слідчого судді.

Апеляційний суд приймає до уваги довід сторони захисту про те, що фізичне затримання ОСОБА_4 відбулось раніше: у м. Кропивницький об 11:00 04.03.2018, про що захисником і підозрюваним зазначено у протоколі затримання (а.п.69). Прокурором це твердження не спростовано.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.03.2018 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Часом затримання ОСОБА_4 вважати 11:00 04.03.2018, часом закінчення дії ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.03.2018 вважати 11:00 02.05.2018.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили негайно і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: