
Справа № 559/2794/17
2/559/424/2018
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2018 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в особі головуючої судді Жуковської О.Ю.,
секретаря судового засідання Остапчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в місті Дубно справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі – позивач) звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі – відповідача) на його користь 58950 грн. 39 коп. заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 06.05.2014 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» (далі – Умови) і «Тарифами Банку» (далі – Тарифи), які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, підтверджується підписом у заяві.
Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт. Одночасно п. 1.1.3.2.3 Умов передбачає можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід’ємних частин договору.
При укладені договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах. Встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Позивач свої зобов’язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 1054 ст. ЦК України, наслідками порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
У зв’язку з порушеннями відповідачем зобов’язань за кредитним договором, станом на 31.10.2017 він має заборгованість в сумі 58950,39 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом – 2992,00 грн., за відсотками за користування кредитом – 48765,68 грн., за пенею та комісією – 3909,36 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг (фіксована складова) – 500 грн. та штрафу (процентна складова) – 2783,35 грн.
Справа розглядається у спрощеному провадженні без виклику сторін, про що повідомлені належним чином усі учасники. Клопотань про розгляд справи з викликом учасників – до суду не надходило. Відповідач отримав увесь пакет документів, проте відзиву на позов не подав (а.с. 45). За таких умов, суд вирішує позов по суті на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.
Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв»язку з чим підписав заяву №б/н від 06.05.2014, згідно якої отримав кредит у розмірі у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. (а.с. 5). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, підтверджується підписом у заяві.
При цьому, згідно Розрахунку, наданого банком, з 06.05.2014 скористався кредитною карткою, отримавши кредит у розмірі 1575 грн., який поступово збільшив до 2992 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом - 30 % на рік, що частково погасив 23.04.2015. Згідно розрахунку відсоткова ставка збільшена банком до 43,2% станом на 31.10.2017 (а.с. 4).
На наданих позивачем «Умовах надання банківських послуг» та «Тарифах Банку» відсутній підпис позичальника (а.с. 6-30).
В зв’язку з чим суду не доведено, що саме до цих Умов надання банківських послуг і Тарифів приєднався відповідач 06.05.2014. Більше того, суд звертає увагу на примітки внизу вищеозначених Тарифів, у яких вказано про зміни процентних ставок з 01.09.2014 і 01.04.2015. Очевидно, що такі Тарифи не могли існувати у станом на травень 2014 року, і їх не міг підписувати відповідач. Тому суд не бере вказані документи до уваги.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка висловлена в мотивувальній частині Постанови від 11.03.2015 у справі №6-16цс – 15, а саме: «…не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, … або в подальшому такі Умови … не змінювались».
При укладені договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Позивач свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.
Отже, суд вважає, що в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту позовні вимоги підлягають до задоволення на суму 2992,00 грн.
Відносини між банком та клієнтом, які регулюються договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питаннях банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку.
Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Кредит брався під 30% річних, але банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку до 43,2% річних. Банк просить стягнути заборгованість, де тіло кредиту – 2992,00 грн., а відсотки за користування кредитом – 48765,68 грн., тобто відсотки у 16,3 рази вище, ніж отриманий кредит, що для суду є очевидно не справедливим.
Суду не надано доказів того, що між позивачем і відповідачем існувало якесь листування, узгодження зміни процентної ставки чи будь-який інший двохсторонній обмін інформацією.
А враховуючи, що згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається, суд вважає не доведеним факт узгодження підняття процентної ставки.
Тому суд бере до уваги наданий Розрахунок заборгованості за кредитом лише в частині, яка визначає відсоткову ставку розміром 30 % на рік.
Розраховано заборгованість за процентами за наступною формулою:
(А1*0,3*А2)/360 днів=Х, де А1 – це тіло кредиту, А2 – кількість днів прострочення.
Згідно наданого банком Розрахунку, наявні 1224 днів прострочення.
Отже, (2992,00 грн*0,3*1224днів)/360днів=3051,84 грн.
Враховуючи вищевикладене, стягненню з відповідача підлягають проценти у розмірі 3051,84 грн.
Згідно розрахунку, до заборгованості включено пеню та комісією у розмірі 3909,36 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг (фіксована складова) – 500 грн. та штрафу (процентна складова) – 2783,35 грн. вирішуючи питання щодо стягнення яких, суд виходить з наступного.
Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те ж порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної відповідальності.
Про це ж зазначено у правовій позиції судової палати у цивільних справах Верховного суду України у справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015.
Отже, оскільки суд не взяв до уваги Умови, згідно яких розраховувались штрафи, визначаючи розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, не бере до уваги і розрахунок заборгованості, наданий позивачем в частині нарахування суми боргу за штрафами, як такий, що не відповідає ст. 61 Конституції України. При цьому, судом встановлено порушення зобов’язання відповідачем, тому позовні вимоги в частині стягнення пені необхідно задовольнити.
Загальний розмір зобов’язання, що виник у відповідача у зв’язку з отриманням кредитних коштів та користуванням ними за період від 06.05.2014 до 31.10.2017, виходячи з поданих доказів, складає 9953,20 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 2992,00 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом – 3051,84 грн., а також пеня – 3909,36 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку складають 17%. Ч.1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1600 грн. (а.с. 1).
Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 634, 638, 639, 1050, 1054 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В:
позов задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Дубенським МРВ УМВС України в Рівненській області 16.12.1996, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації: вул. Лугова, 4, м. Дубно, Рівненської області) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО №305299):
- заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.05.2014 у розмірі 9953 (дев’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 20 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 2992 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто дві) грн. 00 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом – 3051 (три тисячі п’ятдесят одна) грн. 84 коп., а також пеня – 3909 (три тисячі дев’ятсот дев’ять) грн. 36 коп.
- судові витрати в розмірі 272 (двісті сімдесят дві) грн. судового збору.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, тобто з 23.03.2018.
Суддя:
Судове рішення № 72954303, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області було прийнято 23.03.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 559/2794/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: