Постанова № 72954136, 22.03.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/8772/16-ц Номер провадження 22-ц/786/558/18Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Панченка О.О.,

суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Кривич Ж.О. в м. Кременчук Полтавської області зі складанням повного тексту рішення 12 грудня 2017 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором відповідно до договору б/н від 08.04.2013 року в сумі 26960 грн. 75 коп. та судові витрати в сумі 1378 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що відповідно до договору б/н укладеного 08 квітня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, остання отримала кредитну картку «Універсальна». 01 жовтня 2014 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку «Gold» та відкрито картковий рахунок, згідно якого відповідач отримала кредитний ліміт у розмірі 15000 гривень на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 32,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказувало, що відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, необхідні кредитні кошти не сплатила, у зв'язку з чим станом на 12.10.2016 року має заборгованість 26960 грн. 75 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 11467 грн. 98 коп.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 4039 грн. 30 коп.; заборгованості за пенею за прострочене зобов'язання - 8743 грн. 43 коп.; нарахування пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 950 грн. 00 грн., а також штрафів: - 500, 00 грн. (фіксована складова) та 1260 грн. 04 коп. (процентна складова).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 грудня 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишено без задоволення.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено, що відповідач, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, що дало змогу ініціювати операції з її карткового рахунку.

В поданій апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що при винесенні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, недостатньо повно дослідженні письмові докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, як і в поясненнях наданих в суді першої інстанції, ОСОБА_2 зазначала, що 21.10.2015 року близько 17 год. 30 хв. невідомою особою з її робочого кабінету, який розташований в Дошкільному навчальному закладі № 68 м. Кременчука за адресою, м. Кременчук проспект Свободи, 21 було викрадено сумку з особистими речами, в тому числі мобільний телефон, який був єдиним фінансовим номером, що давав змогу ініціювати платіжні операції з банківської картки відповідача, про що вона в той же день повідомила оператора позивача. Таким чином відповідач у відзиві просить рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» без задоволення.

Згідно ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Як передбачено ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до договору б/н від 03.04.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір відповідно до якого ОСОБА_2, надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 32,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов'язувалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених в договорі.

Далі встановлено, що відповідачем 03.04.2013 року була отримана кредитна розрахункова картка «Універсальна». 01.10.2014 року відповідачу було переоформлено кредитну розрахункову картку на престижну кредитну картку «Gold» НОМЕР_2 з кредитним лімітом 15000 грн., до 12.10.2016 року кредитний ліміт по карті не збільшувався.

21.10.2015 року о 19:34:04 між відповідачем, ініціатором дзвінка, яка повідомила оператора про викрадення у неї мобільного телефону, та оператором 3700 ПАТ КБ «Приватбанк» відбувся діалог (аудіо запис 259622687), під час якого оператор - «Наталія» повідомила відповідачу, що фінансовий номер телефону «НОМЕР_1» заблоковано, здійснити трансакції неможливо, для цього необхідно звернутись до відділення Банку та розблокувати номер телефону.

Із додаткових пояснень наданих суду представником позивача вбачається, що трансакції по кредитній картці НОМЕР_2 по списанню грошових коштів були здійснені 21.10.2015 року о 21:24:17 - 5,198,93 UAH та 21.10.2015 року о 21:27:30 - 7,280,00 UAH (а.с.183).

Також встановлено, що Кременчуцьким ВП ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12015170090003782, відомості про яке внесено до ЄРДР 23.11.2015 року за заявою ОСОБА_2 за фактом того, що 21 жовтня 2015 року в вечірній час з приміщення ДНЗ № 68 що знаходиться в будинку 21 на вулиці 60 років Жовтня міста Кременчука, було викрадено її сумку з особистими речами та банківськими картками, після чого з її банківського рахунку було знято грошові кошти в сумі 13000 грн., з правовою кваліфікацією за ч. 1ст. 185 КК України.

Станом на 12.10.2016 року Банком за вище вказаною кредитною угодою була нарахована заборгованість в сумі 26960 грн. 75 коп., яка складається з наступного: - заборгованості за кредитом у розмірі 11467 грн. 98 коп.; - заборгованості по відсоткам за користування кредитом 4039 грн. 30 коп.; - заборгованості за пенею за прострочення зобов'язання - 8743 грн. 43 коп.; - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 950 грн. 00 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500.00 грн. штрафу (фіксована складова); - 1260 грн. 04 коп. штрафу (процентна складова).

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 8,9 Положення «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 705 від 05.11.2014 року, банк у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У постанові Верховного Суду України № 6-71цс15 від 13 травня 2015 року, яку суд першої інстанції вірно прийняв до уваги, сформульований правовий висновок, згідно якого сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За змістом наведеної правої позиції з урахуванням фактичних обставин у справі, переглянутій Верховним Судом України, при розгляді справ такої категорії (щодо несанкціонованого списання коштів з рахунку клієнта) суд має встановити обставини, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що відповідач, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати операції, в результаті чого ПАТ КБ «ПриватБанк» порушив права відповідача.

Колегія суддів вважає, що зазначений висновок суду першої інстанції є вірним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують правомірності висновків суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо їх оцінки.

Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 не довела відсутності своєї вини у порушенні умов договору, укладеного з нею, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести, що відповідач втратила банківську картку, надала згоду на проведення фінансової операції та своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті картки, пін-коду чи іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжну операцію, що відповідає й вимогам статей 10, 60 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи.

При цьому матеріали свідчать, що відповідачем вчинено всі необхідні заходи щодо повідомлення Банку як про крадіжку мобільного телефону так і про зняття коштів з її банківської картки.

За таких обставин позивач свій позов не довів.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що оскаржене судове рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Крім того як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитна заборгованість ОСОБА_2 була нарахована саме на спірні кошти, тобто ті, які перераховані 21.10.2015 року одержувачу ОСОБА_5

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 грудня 2017 року ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 374, ч.1 ст.375, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : /підпис/ О.О. Панченко

Судді: /підпис/ Т.В. Одринська /підпис/ В.П. Пікуль

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області __ О.О. Панченко

Повний текст судового рішення виготовлено 22 березня 2018 року.