Ухвала суду № 72954109, 19.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/1977/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19.03.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), Феєра І.С., Мишинчук Н.С. з участю секретаря судових засідань Юрочко А.П., підозрюваного ОСОБА_4, захисника - адвоката ОСОБА_5, прокурора Попович І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні провадження № 11сс/777/165/2018 за клопотанням про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу в виді тримання під вартою, в якому захисник подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.02.2018.

Цією ухвалою за клопотанням слідчого СУ ГУНП у Закарпатській області Крит’єва О.Г., погодженим начальником відділу прокуратури Закарпатської області Черничком В.В. щодо ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця селища Королево, мешканця АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, одруженого, приватного підприємця, не судимого підозрюваного в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 00:50 26.04.2018 без визначення розміру застави.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється в тому що приблизно о 19:50 25.02.2018, в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Лада Калина» НОМЕР_1, на вул. Карпатської Січі в с. Веряця Виноградівського району під час руху в напрямку с. Горбки, на порушення вимог пунктів 1.3, 1.4, 1.5, 1.10, 2.3 «б», 2.9 «а», 2.10 «а», 10.1, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху перевищив максимально допустиму швидкість руху, не забезпечив безпеку руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де навпроти будинку № 171 вчинив наїзд на ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, яка від отриманих при цьому тілесних ушкоджень загинула на місця події.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що вина ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину підтверджується його власними показаннями, даними протоколу огляду місця події, доданої до нього схеми, посиланням на його втечу з місця події після скоєння злочину, а також ризиками, що він, перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування, ухилятися від виконання процесуальних обов'язків, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а менш суворий запобіжний захід цим ризикам запобігти не може.

Слідчий суддя ухвалу вмотивував тими ж доводами: зазначив про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 в учиненні тяжкого кримінального правопорушення, врахував тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, погодився з існуванням заявлених ризиків переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, його незаконного впливу на потерпілих і вчинення ним іншого кримінального правопорушення, а також з тим, що менш суворі запобіжні заходи запобігти цим ризикам неспроможні. Вважає, що встановлені слідчим фактичні обставини, підтверджені доказами, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою залишити клопотання слідчого без задоволення. Стверджує, що причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення спростовується такими даними. Після розгляду клопотання слідчим суддею дружина підозрюваного - ОСОБА_11, йому повідомила, що єдиний свідок події - син підозрюваного - ОСОБА_8 під час допиту перебував під впливом ліків внаслідок травми голови, своїх показань не пам'ятає, а опитані захисником громадяни ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 стверджують, що ОСОБА_4 прибув на місце події після дорожньо-транспортної пригоди.

У доповненні до апеляційної скарги захисник ОСОБА_5 зазначає, що слідчий не додав до клопотання, а слідчий суддя не дослідив і не зазначив в ухвалі доказів, на яких ґрунтується підозра ОСОБА_4, якими підтверджується наявність заявлених ризиків і зумовлюється неможливість застосування менш суворих запобіжних заходів, доказів щодо соціальних зв'язків підозрюваного, його репутації і майнового стану. Вказує також, що слідчий суддя врахував обставини, які не підлягають врахуванню при застосуванні запобіжного заходу, не надав значення факту наявності у підозрюваного постійного місця роботи. Підтримує апеляційні вимоги захисника ОСОБА_10 і просить дослідити обставини самообмови підозрюваного ОСОБА_4.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст оскарженої ухвали, доводи, викладені в апеляційній скарзі і доповненні до неї, пояснення захисника і підозрюваного на підтримання апеляційних вимог, промову прокурора, яка вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає до задоволення, провів судові дебати, перевірив матеріали кримінального провадження, обговорив доводи сторін і приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, зокрема підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії.

Відповідно до ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, виключно у разі, якщо прокурор доведе, що, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Згідно з ч. 4 цієї статті слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування або такого, який спричинив загибель людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 слідчий суддя був зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи питання про обґрунтованість підозри слідчий суддя виходив з того, що на неї вказують власні показання ОСОБА_4 під час допиту слідчим за участі захисника, показання його сина - свідка ОСОБА_8, який був пасажиром автомобіля «Лада Калина» НОМЕР_1 під час досліджуваної дорожньо-транспортної пригоди, відомості про смерть потерпілої, визнання ОСОБА_4 своєї вини та його заява про щиросердне розкаяння безпосередньо в судовому засіданні під час розгляду клопотання слідчого.

В апеляційній скарзі і доповненнях до неї правильність встановлення слідчим фактичних обставин події поставлена під сумнів. Підставою для цього, на думку сторони захисту, є пояснення громадян ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_17, які нібито стверджують, що ОСОБА_4 прибув на місце події після неї.

ОСОБА_4 в судовому засіданні під час апеляційного розгляду провадження також тримався цієї версії і заявив, що про шляхово-транспортну пригоду, до якої потрапив його син, дізнався, коли був удома, прибув на місце події, розташоване приблизно в чотирьох кілометрах від його житла, на автомобілі з особою, яка йому про неї повідомила, а потім пішов звідти, оскільки до нього вороже поставилися прибулі родичі потерпілої. При цьому пояснити, яким чином його автомобіль потрапив з двору на місце події, як до салону автомобіля потрапив його син, хто керував автомобілем під час наїзду і чому він визнав себе винним, давши у присутності захисника докладні показання про обставини події, які, до того ж, повністю узгоджуються з показаннями його сина, ОСОБА_4 не зміг.

Як вбачається з матеріалів цього провадження, ОСОБА_4 проживає в сім'ї, має постійне місце проживання, роботи, не судимий, характеризується позитивно, проте підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

При застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя додержав вимоги ст.ст. 132, 176 - 178, 183, 194 КПК України, дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування тримання під вартою, дав їм належну оцінку. Встановлені слідчим обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4, ступінь його тяжкості, покарання, яке загрожує за його вчинення, дають підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може ухилитися від виконання процесуальних обов'язків, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування і незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Будь-яких обставин, які не мали б ураховуватися при застосуванні запобіжного заходу і врахування яких слідчим суддею привело б до висновку не незаконність прийнятого ним рішення, Апеляційним судом не встановлено.

Надані захисником відомості про особу ОСОБА_4, його соціальні зв'язки, репутацію і майновий стану, інші доводи апеляційної скарги не переконують у тому, що виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків та запобігання заявленим ризикам здатний забезпечити менш суворий запобіжний захід.

Оскільки ОСОБА_4 підозрюється в кримінальному правопорушенні, за яке загрожує покарання до восьми років позбавлення волі, змінив свої показання на такі, що повністю суперечать попереднім, показанням свідка і не дав цьому зрозумілого пояснення, Апеляційний суд погоджується з висновком про те, що тримання його під вартою є виправданим.

Обставин, які нібито змусили ОСОБА_4 обмовити себе в учиненні кримінального правопорушення, під час апеляційного розгляду даного провадження не виявлено, ні в апеляційній скарзі з доповненнями ні в поясненнях захисника і підозрюваного не вказано, їх встановлення та дослідження виходить за межі апеляційного розгляду даного провадження і тому Апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, з урахуванням доповнень, залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 27.02.2018 про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: