Ухвала суду № 72953310, 26.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

26.03.2018Справа № 910/3446/18

Господарський суд міста Києва у складі Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемгіпс трейд»

про забезпечення позову

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемгіпс трейд» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем Київ» (02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 3)

про стягнення 781 552,49 грн.

Представники: без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цемгіпс трейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем Київ» про стягнення 781 552,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що в період з 14.03.2017р. по 29.11.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Цемгіпс трейд» (надалі-позивач) поставив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем Київ» (надалі - відповідач) товар на загальну суму 3 365 786,06 грн., що підтверджується видатковими накладними. За доводами позивача, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання щодо оплати поставки товару, здійснив часткову оплату товару у розмірі 2 588 546,06 грн., у зв'язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 781 552,49 грн., з яких: 757 240,00 грн. - основна заборгованість, 4 827,14 грн. - три відсотки річних, 19 547,59 грн. - індекс інфляції.

23.03.2018р. до господарського суду разом з позовною заявою надійшла заява Товариство з обмеженою відповідальністю «Цемгіпс трейд» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Полірем Київ» в розмірі, що відповідає розміру позовних вимог у сумі 781 552,49 грн., а також судових витрат у розмірі 12 605,22 грн.

В обґрунтування заяви, позивач зазначає, що відповідач не сплатив кошти у повному обсязі за отриманий товару розмірі 757 240,00 грн. та з 30.12.2017р. користується коштами позивача на власний розсуд, а тому є підстави вважати, що в подальшому у разі задоволення позовних вимог, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Крім того, позивач вважає, що після пред'явлення вимог позивачем, відповідач може здійснити реалізацію майна, витратити кошти не розраховуючись за отриманий товар.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача, може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення, оскільки відповідач може реалізувати майно та кошти на власний розсуд, а тому позивач побоюється про неможливість виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що обставини визначені позивачем щодо порушення відповідачем чинного законодавства України та можливу не сплату коштів за поставлений товар, не є належними доказами та не містять факти, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, припущення заявника про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а також враховуючи часткову оплату відповідачем товару у розмірі 2 588 546,06 грн., заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Статтею 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемгіпс трейд» про вжиття заходів забезпечення позову № _/2 від 17.03.2018 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили 26.03.2018р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.Г. Пукшин