Рішення № 72953302, 12.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2018

Справа № 910/56/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидова В.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/56/18

за позовом Львівського обласного комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг», м. Львів,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі», м. Київ,

про стягнення 77 247, 26 грн.,

без виклику учасників справи.

Львівське обласне комунальне підприємство по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» (далі – Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі» (далі – Товариство): 57 500 грн. основного боргу, який утворився у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору встановлення сервітуту від 01.01.2013 №1301/01-АБ (далі – Договір); 16 585,55 грн. втрат від інфляції; 3 161,71 грн. 3% річних, а всього 77 247,26 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2018 прийнято позовну заяву Підприємства до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; запропоновано позивачу надати (направити) відповідь на відзив (за наявності) у строк не пізніше 09.02.2018; відповідачу надати (направити) відзив на позовну заяву і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову, у строк не пізніше 29.01.2018.

Відповідач 29.01.2018 подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав таке: Договором встановлено, обов’язок позивача надавати відповідачу акти наданих послуг протягом 10 календарних днів по завершенню кожного відповідного місяця; крім того, сторонами було погодженого, що відповідач має право не здійснювати перерахування грошових коштів за кожний наступний місяць до моменту надання позивачем за попередній місяць акта наданих послуг; єдиною належною підставою для оплати наданого Підприємством права є акти наданих послуг; доказів надіслання відповідачу актів виконаних робіт позивачем суду не подано; 28.09.2015 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про намір розірвати Договір, тому з 01.01.2016 Договір є розірваним.

20.02.2018 і 26.02.2018 позивач подав клопотання про закриття провадження у справі у зв’язку із сплатою 05.01.2018 відповідачем 57 500 грн. основного боргу на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Разом з тим, предметом даного спору є суми основного боргу, втрат від інфляції і 3% річних.

Позивачем не подано суду доказів погашення нарахованих відповідачу сум втрат від інфляції і 3% річних.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у закритті провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 Підприємством і Товариством (оператор) укладено Договір, за умовами якого:

- предметом Договору є встановлення сервітуту (пункт 2.1 Договору);

- зміст сервітуту: сервітут полягає у наданні Підприємством оператору права користування каналами, нішами, замоноліченими трубами, трубами-стояками, закладними деталями, шафами для електропроводок в будинках, розташованих за адресами, приведеними в додатку №2 до Договору, для розміщення технічних засобів телекомунікацій оператора та подальшого обслуговування з метою забезпечення надання телекомунікаційних послуг мешканцям будинку; сервітут полягає у наданні оператору права безперешкодного доступу до технічних засобів телекомунікацій оператора, розташованих біля будинку та в будинку; сервітут не надає права користування допоміжними приміщеннями будинку; сервітут не є виключним, він може встановлюватися для інших операторів та/або провайдерів в аналогічному обсязі наданому оператору; сервітут є оплатним; оператор здійснює оплату за надане Підприємством право на умовах, що визначені Договором (пункт 2.2 Договору);

- оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підприємства раз в місяць (пункт 5.2 Договору в редакції додаткової угоди від 01.10.2014 №2);

- оплата за кожний квартал має бути перерахована протягом 10 календарних днів по завершенню відповідного місяця (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 Договору в редакції додаткової угоди від 01.10.2014 №2);

- строк дії сервітуту, що надається за Договором, встановлюється терміном на 3 роки (пункт 6.1 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 3-х років (пункт 8.2 Договору);

- у випадку, якщо за 30 календарних днів до моменту закінчення строку дії Договору, жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про намір розірвати Договір, дія Договору та дія сервітуту продовжується на той самий строк на тих самих умовах (пункт 8.4 Договору).

Згідно з пунктом 2 додатку №2 від 01.10.2014 до Договору за надане Підприємством право, передбачене пунктом 2.2 Договору, оператор виплачує Підприємству винагороду у сумі 2 500 грн. на місяць, в тому числі ПДВ 416,66 грн.

Частиною першою статті 401 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Позивач зазначає про те, що в період з січня 2016 року по листопад 2017 року (включно) відповідачем не було оплачено плату за сервітут на загальну суму 57 500 грн., у зв’язку з чим наявне порушення умов Договору.

Разом з тим, відповідно до наявної в матеріалах справи заяви/повідомлення від 28.09.2015 №б/н, позивач повідомив відповідача про намір розірвати Договір.

Пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно із статтею 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, враховуючи, що умовами Договору передбачена одностороння відмова позивача від зобов’язань за Договором, а також те, що заявою/повідомленням від 29.09.2015 №б/н, отриманим відповідачем, відповідача повідомлено про таку відмову, то Договір є розірваним з 01.01.2016.

Судом встановлено, що Товариство після розірвання Договору продовжило користуватися предметом сервітуту, а відтак має сплачувати відповідні платежі.

Відповідно до частини третьої статті 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27.10.2017 позивачем було надіслано відповідачу вимогу/претензію про виконання зобов’язання за фактично надані послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 27.10.2017 №5030 та опису вкладення у цінний лист від 27.10.2017, поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором №7905903406672.

Відповідно до інформації з офіційного сайту публічного акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором №7905903406672 було отримано Товариством 03.11.2017.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів надіслання позивачем на адресу відповідача актів приймання-передачі наданих послуг або рахунків на оплату.

Судом встановлено, що відповідачем 05.01.2018 було сплачено позивачу заборгованість у сумі 60 000 грн. за період з січня 2016 року по грудень 2017 року включно, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 05.01.2018 №632 на суму 60 000 грн.

Таким чином, оскільки відповідачем погашено суму заборгованості за період з січня 2016 року по листопад 2017 року включно, то позовні вимоги в частині стягнення з Товариства 57 500 грн. основного боргу не підлягають задоволенню.

Що ж до стягнення 16 585,55 грн. втрат від інфляції і 3 161,71 грн. 3% річних, то слід зазначити таке.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 16 585,55 грн. втрат від інфляції і 3 161,71 грн. 3% річних за такі періоди:

з 01.01.2016 по 31.01.2016 сума втрат від інфляції становить 517,50 грн.; 3% річних – 146,11 грн.;

з 01.02.2016 по 29.02.2016 сума втрат від інфляції становить -232,07 грн.; 3% річних – 136,68 грн.;

з 01.03.2016 по 31.03.2016 сума втрат від інфляції становить 577,85 грн.; 3% річних – 146,11 грн.;

з 01.04.2016 по 30.04.2016 сума втрат від інфляції становить 2 042,71 грн.; 3% річних – 141,39 грн.;

з 01.05.2016 по 31.05.2016 сума втрат від інфляції становить 60,41 грн.; 3% річних – 146,11 грн.;

з 01.06.2016 по 30.06.2016 сума втрат від інфляції становить -120,93 грн.; 3% річних – 141,39 грн.;

з 01.07.2016 по 31.07.2016 сума втрат від інфляції становить -60,35 грн.; 3% річних – 146,11 грн.;

з 01.08.2016 по 31.08.2016 сума втрат від інфляції становить -180,86 грн.; 3% річних – 146,11 грн.;

з 01.09.2016 по 30.09.2016 сума втрат від інфляції становить 1 081,88 грн.; 3% річних – 141,39 грн.;

з 01.10.2016 по 31.10.2016 сума втрат від інфляції становить 1 713,21 грн.; 3% річних – 146,11 грн.;

з 01.11.2016 по 30.11.2016 сума втрат від інфляції становить 1 132,19 грн.; 3% річних – 141,39 грн.;

з 01.12.2016 по 31.12.2016 сума втрат від інфляції становить 576,28 грн.; 3% річних – 146,11 грн.;

з 01.01.2017 по 31.01.2017 сума втрат від інфляції становить 710,69 грн.; 3% річних – 146,51 грн.;

з 01.02.2017 по 28.02.2017 сума втрат від інфляції становить 653,19 грн.; 3% річних – 132,33 грн.;

з 01.03.2017 по 31.03.2017 сума втрат від інфляції становить 1 187,49 грн.; 3% річних – 146,51 грн.;

з 01.04.2017 по 30.04.2017 сума втрат від інфляції становить 604,43 грн.; 3% річних – 141,78 грн.;

з 01.05.2017 по 30.11.2017 сума втрат від інфляції становить 880,93 грн.; 3% річних – 146,51 грн.;

з 01.06.2017 по 30.11.2017 сума втрат від інфляції становить 1 098,31 грн.; 3% річних – 141,78 грн.;

з 01.07.2017 по 30.11.2017 сума втрат від інфляції становить 139,49 грн.; 3% річних – 146,51 грн.;

з 01.08.2017 по 30.11.2017 сума втрат від інфляції становить -69,88 грн.; 3% річних – 146,51 грн.;

з 01.09.2017 по 30.11.2017 сума втрат від інфляції становить 1 396,25 грн.; 3% річних – 141,78 грн.;

з 01.10.20.17 по 30.11.2017 сума втрат від інфляції становить 1 424,17 грн.; 3% річних – 146,51 грн.;

з 01.11.2017 по 30.11.2017 сума втрат від інфляції становить 1 452,66 грн.; 3% річних – 141,78 грн.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок сум втрат від інфляції і 3% річних та періодів їх нарахування та встановлено, що він не правильний.

Оскільки Договір є розірваним з 01.01.2016, іншого договору, який би передбачав строки оплати за користування відповідачем сервітуту, сторонами укладено не було, то строк (термін) виконання боржником обов'язку має визначатися з моменту пред'явлення вимоги.

Крім того, судом встановлено, що: вимогу-претензію було надіслано відповідачу 27.10.2017; наявна в матеріалах справи копія зазначеного документу не містить ні суми боргу, ані періоду за яким у відповідача виникла заборгованість. Враховуючи дату надіслання вимоги-претензії, суд дійшов висновку про те, що періодом за який позивач просив відповідача сплатити борг є з січня 2016 року по жовтень 2017 року включно.

За перерахунком суду суми втрат від інфляції і 3% річних та періоди їх нарахування становлять: з 11.11.2017 (оскільки 03.11.2017 відповідач отримав від позивача вимогу/претензію, то 10.11.2017 є останнім днем оплати боргу у сумі 54 700 грн. за період з січня 2016 року по жовтень 2017 року включно) по 30.11.2017 (дата, визначена позивачем у розрахунку) сума втрат від інфляції становить 492,30 грн., а 3% річних – 89,92 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягає 492,30 грн. втрат від інфляції і 89,92 грн. 3% річних за перерахунком суду; у стягненні ж решти сум втрат від інфляції (16 093,25 грн.) і 3% річних (3 071,79 грн.) слід відмовити.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, поверх 3; ідентифікаційний код 30931228) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Львівського обласного комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» (79007, м. Львів, просп. Свободи, буд. 39; ідентифікаційний код 20772578): 492 (чотириста дев’яносто дві) грн. 30 коп. втрат від інфляції; 89 (вісімдесят дев’ять) грн. 92 коп. 3% річних і 12 грн. (дванадцять) грн. 06 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26.03.2018.

Суддя В.О. Демидов