Ухвала суду № 72953216, 21.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відстроченні виконання судового рішення

м. Київ

21.03.2018Справа №910/4189/17

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Князькова В.В.,

при секретарі судового засідання Скокіні О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Гаражно-будівельного-кооперативу «Березняки» про відстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Хуртака Артема Євгеновича, м. Київ

до відповідача: Гаражно-будівельного-кооперативу «Березняки», м. Київ

про стягнення 53 788,00 грн., -

За участю представників:

від позивача: Хуртак А.Є.

від відповідача: Віровцев В.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 скасовано, позовні вимоги фізичної особи-підприємця Хуртака Артема Євгеновича задоволено, стягнуто з Гаражно-будівельного-кооперативу «Березняки» 53 788,00 грн. боргу, 1 600,00 грн. судового збору за подання позову та 1 760,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

05.10.2017 Господарським судом міста Києва від 05.10.2017 видано наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 частково задоволено заяву Гаражно-будівельного-кооперативу «Березняки» про відстрочення виконання судового рішення та відстрочено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі №910/4189/17 на 6 місяців.

07.03.2018 відповідачем повторно подано до суду заяву про відстрочення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі №910/4189/17.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 №05-23/196, у зв'язку з перебуванням судді Сташківа Р.Б. у відпустці, справу №910/4189/17 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 07.03.2018 справу №910/4189/17 передано для розгляду судді Князькову В.В.

У судове засідання представник відповідача (заявника) з'явився, підтримав подану досуду заяву про відстрочення виконання судового рішення.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення заяви відповідача надав заперечення.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання судового рішення, господарський суд зазначає наступне.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підстави для відстрочення виконання судового рішення передбачені частинами 3, 4 статті 331 Господарського кодексу України, за змістом яких підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що Гаражно-будівельний кооператив «Березняки» є колективним підприємством, яке об'єднує громадян з метою колективного управління майном та зберіганням автомобільного транспорту, що належить членам кооперативу, та не здійснює підприємницької діяльності. Відповідач вказує, що грошова сума, стягнута судовим рішенням, є надмірно великою та не може бути сплачена кооперативом. При цьому, відповідач посилається на недостатність грошових коштів на його банківських рахунках, а також вказує, що станом на 01.03.2018 заборгованість членів кооперативів зі сплати членських внесків становить 257 204,74 грн. На підтвердження викладеного відповідачем додано до заяви довідки про стан поточних рахунків, про наявність готівкових коштів в касі, а також про наявність майна на балансі кооперативу.

З приводу вказаних доводів заявника господарський суд зазначає, що наведені відповідачем обставини не свідчать про істотне ускладнення виконання рішення або неможливість його виконання в розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, господарський суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За приписами частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відтак, доводи відповідача про відсутність у нього грошових коштів не свідчать про наявність підстав для звільнення від виконання, а також відстрочення виконання господарського зобов'язання.

Також судом враховано, що заяву відповідача про відстрочення виконання рішення з подібних підстав вже було розглянуто Господарським судом міста Києва 13.12.2017, про що постановлено ухвалу про відстрочення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі №910/4189/17 на 6 місяців.

Підстав для повторного відстрочення виконання судового рішення у даній справі не вбачається.

Більше того, судом прийнято до уваги, що можливе повторне відстрочення виконання судового рішення не відповідає принципу здійснення правосуддя у розумні строки, як це передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач, фізична особа-підприємець Хуртак Артем Євгенович.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява №23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява №40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу («Бурдов проти Росії», комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги інтереси та законні сподівання позивача на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, господарський суд дійшов висновку, що заява Гаражно-будівельного-кооперативу «Березняки» про відстрочення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі №910/4189/17 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Гаражно-будівельного-кооперативу «Березняки» про відстрочення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі №910/4189/17 відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 26.03.2018.

Суддя В.В. Князьков