Рішення № 72951629, 26.03.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2018 р. Cправа № 902/1050/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іновація Груп", код ЄДРПОУ 40366193 (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12)

до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", код ЄДРПОУ 33126849 (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13)

про стягнення 169304,66 грн.

за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.

представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інновація Груп" звернулось у Господарський суд Вінницької області з позовом до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 169304,66 грн заборгованості за договором від 26.04.2017р. № 250/33 про поставку товару, з яких: 160 385,60 грн - сума основного боргу, 2099,20 грн - 3% річних, 6812,87 грн - інфляційні збитки, 6,99 грн - 0,01% річних.

Ухвалою суду від 28.11.2017р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1050/17 та призначено її до розгляду на 14.12.2017р.

14.12.2017р. представником позивача подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 171740,06 грн, з яких: 160385,60 грн - сума основного боргу, 8765,01 грн - інфляційні збитки, 2580,95 грн - 3% річних, 8,50 грн - штраф у розмірі 0,01% від суми боргу.

Ухвалою суду від 14.12.2017р. прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та відкладено розгляд справи на 10.01.2018р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та ненадання сторонами витребуваних судом доказів.

09.01.2018р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву та ряд документів на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 10.01.2018р. представнику відповідача було оголошено про те, що 15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції та про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

У зв’язку з відсутністю в судовому засіданні представника позивача та зважаючи на невиконання сторонами вимог попередньої ухвали суду в частині надання витребуваних судом доказів, суд не мав можливості з’ясувати всі питання, передбачені ч. 2 ст. 182 ГПК України, а тому ухвалою суду від 10.01.2018р. підготовче засідання у справі відкладено на 30.01.2018р.

10.01.2018р. представник відповідача подав до суду заяву про продовження, відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України, строку розгляду справи у підготовчому засіданні з метою підготовки та надання до суду додаткових доказів.

29.01.2018р. до господарського суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, де позивач просить стягнути з відповідача 129110,47 грн., з яких, 112385,60 грн. основного боргу; 10300,73 грн. інфляційних; 11,31 грн. штрафу у розмірі 0,01% від суми боргу. Заява мотивована там, що відповідач під час розгляду справи частково погасив суму основного боргу.

Як вбачається з резолютивної частини даної заяви, позивач зменшив свої позовні вимоги на суму 122697,64грн., а саме: суму боргу з 160385,60 грн до 112385,60 грн, а в частині стягнення інфляційних суми збільшив з 8765,01 грн до 10300,73 грн, в частині стягнення штрафу у розмірі 0,01% від суми боргу сума збільшена з 8,50 грн до 11,31 грн. В частині стягнення 3% річних в сумі 2580,95 грн позивач відмовився від позову, погодившись із запереченням відповідача про неможливість стягнення даної суми.

Заява позивача про зменшення позовних вимог та відмови від позову в частині стягнення 3% річних в сумі 2580,95 грн. була прийнята судом.

В судове засідання 30.01.2018р. представник позивача не з'явився, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

30.01.2018р. відповідач подав заяву в який просив, відповідно до ст.ст. 186 – 188 ГПК України, про проведення врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою суду від 30.01.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 22.02.2018р.

22.02.2018р. представником відповідача подано заяву про відкликання заяви про проведення врегулювання спору за участю судді.

Також 22.02.2018р. до суду надійшла заява позивача, в якій було заявлено клопотання про розгляд справи без участі їх представника. В даній заяві позивач позовні вимоги підтримує та повідомляє, що загальна сума боргу з урахуванням штрафних санкцій складає 72614,00 грн., з яких 62385,60 грн. - сума основного боргу, 10228,40 грн. - штрафні санкції. До даної заяви додано розрахунок санкцій станом на 22.02.2018р.

Ухвалою суду від 22.02.2018р. було закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 16.03.2018р.

16.03.2018р. представник позивача в судове засідання не з'явився, але від нього надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністі представника позивача. В даній заяві також зазначено про те, що позовні вимоги про стягнення основного боргу та штрафних санкцій повністю підтримуються позивачем.

Одночасно 16.03.2018р. до суду надійшов лист про зменшення позовних вимог, де позивач просить стягнути з відповідача 32385,60 грн. основного боргу, оскільки частина його була сплачена відповідачем під час розгляду справи. Позивач просить стягнути з відповідача 42614,47 грн., з яких 32385,60 грн. основного боргу та 10228,87 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання.

Оскільки ухвалою суду від 22.02.2018р. було закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті, суд відмовляє в прийнятті до розгляду заяви про зменшення позовних вимог.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Крім того, неявка представників позивача і відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідач у відзиві на позов, наданому до суду 09.01.2018р., проти позову заперечує, мотивуючи це тим, що прострочка платежу пов’язана з тяжким фінансовим станом підприємства та невірним нарахуванням штрафних санкцій.

Під час розгляду справи представником відповідача надавалися додаткові платіжні документи, що підтверджували про часткову сплату суми боргу.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.04.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іновація груп" (позивач, за договором Продавець) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (відповідач, за договором Покупець) укладено договір купівлі-продажу продукції № 250/33 (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору позивач зобов’язувався поставити відповідачу товар Код CPV ДК 021:2015:18140000-2 Аксесуари до робочого одягу (рукавиці робочі), а відповідач в свою чергу, зобов’язувався прийняти товар та оплатити його вартість.

Товар поставляються по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені Сторонами і вказані в рахунках-фактурах, видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.3 договору).

Номенклатура, асортимент та кількість товару, (який вказаний в Додатку №1 до договору) що поставляються за даним Договором зазначається в рахунках-фактурах, видаткових накладних, що видані на підставі даного договору (п.1.3 договору)/

В п.1.4 сторони передбачили, що ціна, кількість, асортимент, комплектація товару наведені у Специфікації, що є Додатком №1 і є невід'ємною частиною цього Договору.

Покупець здійснює оплату замовленого товару після отримання товару на складі Покупця на підставі видаткової накладної з відстрочкою платежу до 15 банківських днів. (п.2.1. Договору)

Якість та комплектність товару, що передається Постачальником повинна відповідати вимогам ДСТУ, ГОСТ ISO 2000, вимогам згідно характеристики товару у специфікації (додатку №1 до Договору) заявці, тощо. Приймання товару по якості та кількості здійснюється за інструкцією П-6, П-7, якщо інше не встановлено Договором. (п. 2.2. Договору).

Ціна товару встановлюється в національній валюті України. Загальна вартість Договору складає 254385,60грн з ПДВ. (п.п. 3.1., 3.3. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.12.2017р. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від обов’язку виконати взяті на себе зобов’язання та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору. (п.п. 6.1., 6.2. Договору).

Додатком №1 до Договору (Специфікація) Сторони погодили найменування товару, його вартість та кількість.

В листі №33/1166 від 27.04.2017р відповідач зробив заявку на поставку товару Код CPV ДК 021:2015:18140000-2 Аксесуари до робочого одягу (Рукавиці робочі) на загальну суму 254385,60грн з ПДВ.

На виконання умов договору та листа-заявки №33/1166 від 27.04.2017р позивач поставив на адресу відповідача товар по видатковим накладним:

№88 від 04.05.2017р. на суму 141450,00 грн. з строком оплати 25.05.2017р.;

№110 від 12.05.2017р. на суму 41757,60 грн. з строком оплати 02.06.2017р.;

№133 від 24.05.2017р. на суму 7050,00 грн. з строком оплати 14.06.2017р.;

№188 від 13.06.2017р. на суму 64128,00 грн. з строком оплати 04.07.2017р., на загальну суму 254385,60 грн з ПДВ.

Даний товар був отриманий відповідачем в повному розмірі за довіреностями №84 від 03.05.2017р., №102 від 24.05.2017р. та 118 від 13.06.2017р.

Відповідно до п.2.1. Договору відповідач зобов’язався здійснити оплату замовленого товару після його отримання на підставі видаткової накладної з відстрочкою платежу до 15 банківських днів.

Фактично відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманого товару не виконав, у зв’язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу №01/0 від 05.07.2017.

Відповідач на вимогу позивача в листі № 34/2502 від 18.09.2017р. вніс пропозицію щодо зменшення позивачем вимоги щодо заборгованості на 20%, та зазначив, що таке зменшення надасть змогу погасити заборгованість.

Станом на 20.06.2017р сума заборгованості за отриманий відповідачем товар складала 254385,60 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки.

З актів звірки, наданих позивачем до справи, та інших бухгалтерських документів встановлено, що відповідач з 03.07.2017р. по 31.07.2017р. сплатив 50000,00грн., з 01.08.2017р. по 11.08.2017р. сплатив 21000,00грн., з 22.09.2017р. по 26.10.2017р. сплатив 23000,00 грн., а разом 94000,00 грн.

На день звернення позивача з позовом сума боргу складала 160385,60 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію Господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

В силу вимог статей 525,526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком відповідача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Покупець, згідно приписів статті 692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведені вище приписи законодавства щодо умов поставки товару та порядок проведення розрахунків за нього, позивачем правомірно заявлено до стягнення 160385,60 грн. боргу за поставлений товар.

Разом з тим, в процесі розгляду справи, відповідачем частково погашалась заборгованість, а саме: 08.12.2017р. - 1000,00 грн.; 11.12.2017р. - 1000,00 грн.; 12.12.2017р. - 5000,00 грн.; 13.12.2017р. - 1000,00 грн.; 14.12.2017р. - 1000,00 грн.; 04.01.2018р. - 2000,00 грн.; 15.01.2018р. - 10000,00 грн.; 16.01.2018р. - 10000,00 грн.; 17.01.2018р. - 5000,00 грн.; 18.01.2018р. - 5000,00грн.; 19.01.2018р. - 2000,00 грн.; 22.01.2018р. - 5000,00 грн.; 25.01.2018р. - 5000,00 грн.; 26.01.2018р. - 5000,00грн.; 01.02.2018р. - 5000,00грн.; 02.02.2018р. - 5000,00 грн.; 12.02.2018р. - 5000,00 грн.; 13.02.2018р. - 5000,00грн.; 14.02.2018р. - 5000,00 грн,; 15.02.2018р. - 5000,00 грн.; 16.02.2018р. - 5000,00 грн.; 19.02.2018р. - 5000,00 грн.; 20.02.2018р. - 5000,00 грн.; 21.02.2018р. - 5000,00 грн.; 22.02.2018р. - 5000,00 грн.; 26.02.2018р. - 5000,00грн.; 13.03.2018р. - 5000,00 грн.; 14.03.2018р. - 5000,00 грн.; 15.03.2018р. - 5000,00 грн. на загальну суму 133000,00 грн.

Станом на 16.03.2018 року сума основного боргу складає 27385,60 грн.

Як зазначалося вище, позивач в заяві, яка надійшла до суду 29.01.2018р., зменшив позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу з 160385,60 грн до 112385,60 грн.

Враховуючи, що зменшення позивачем позовних вимог прийнято судом та частковою сплатою відповідачем суми основного боргу під час розгляду справи, позов в частині стягнення суми основного боргу підлягає частковому задоволенню, а саме: підлягає стягненню 27385,60 грн. В частині стягнення 85000,00 грн. боргу провадження у справі слід закрити на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Поряд з цим, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 8765,01 грн інфляційних збитків, нарахованих окремо по кожній з поставок товару, 2580,95 грн. 3% річних, 8,50 грн. штрафу у розмірі 0,01% від суми боргу.

Як зазначалося вище, 29.01.2018р. позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, в якій зменшено суму боргу з 160385,60 грн до 112385,60 грн, а в частині стягнення інфляційних збільшено суми з 8765,01 грн. до 10300,73 грн, в частині стягнення штрафу у розмірі 0,01% від суми боргу сума збільшена з 8,50 грн. до 11,31грн.

Заява позивача про зменшення стягнення суми боргу, про збільшення сум інфляційних та штрафу, відмова позивача від позову в частині стягнення 3% річних в сумі 2580,95 грн., була прийнята судом.

Оскільки порушення відповідачем умов договору в частині проведення розрахунків за отриманий товар стверджується матеріалами справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено умовами п. 4.5. договору поставки №250/33 від 26.04.2017р., сторони домовились, що покупець у разі прострочення виконання зобов’язання, на вимогу постачальника зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням 0,01 процента річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Також в п. 4.3. договору поставки сторони погодили, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов’язань протягом дії даного договору постачальник сплачує штраф в розмірі 10 відсотків вартості останньої партії товару, яка була поставлена до необґрунтованої відмови від виконання постачальником своїх зобов’язань.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку у п. 4.5 договору поставки сторони передбачили інший розмір річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, а саме: 0,01 процента річних від простроченої суми, що враховуючи вище наведену норму ст. 625 ЦК України не суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 0,01 % річних, інфляційних втрат відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Надавши оцінку правильності визначенню позивачем періодів нарахування 0,01 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказані періоди нарахування позивачем визначено не вірно, оскільки позивачем нарахування проводилися на день фактичної сплати суми заборгованості, що є неприпустимим з огляду на зміст роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в п.1.9 постанови пленуму від 17 грудня 2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

При здійсненні судом перерахунку 0,01% річних за допомогою калькулятора штрафів програми "ЛІГА.ЗАКОН", загальна сума річних складає 11,88 грн., згідно наведеного розрахунку:

1) за прострочку оплати товару поставленого відповідно до видаткової накладної №88 від 04.05.2017р.:

- в розмірі 141450,00 грн. за період з 30.05.2017р. по 02.07.2017р. (оскільки 03.07.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 2000,00 грн.) сума річних складає 1,32 грн., а сума інфляційних втрат складає 2263,20 грн.

- в розмірі 139450,00 грн., за період з 03.07.2017р. по 05.07.2017р. (оскільки 06.07.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,11 грн;

- в розмірі 134450,00 грн, за період з 06.07.2017р. по 10.07.2017р. (оскільки 11.07.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 10000,00 грн) сума річних складає 0,18 грн;

- в розмірі 124450,00 грн, за період з 11.07.2017р. по 11.07.2017р. (оскільки 12.07.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 10000,00 грн) сума річних складає 0,03 грн;

- в розмірі 119450,00 грн, за період з 12.07.2017р. по 12.07.2017р. (оскільки 13.07.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,03 грн;

- в розмірі 114450,00 грн, за період з 13.07.2017р. по 16.07.2017р. (оскільки 17.07.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,13 грн;

- в розмірі 109450,00 грн, за період з 17.07.2017р. по 17.07.2017р. (оскільки 18.07.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,03 грн;

- в розмірі 104450,00 грн, за період з 18.07.2017р. по 24.07.2017р. (оскільки 25.07.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,20 грн;

- в розмірі 99450,00 грн, за період з 25.07.2017р. по 30.07.2017р. (оскільки 31.07.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 8000,00 грн) сума річних складає 0,16 грн;

- в розмірі 91450,00 грн, за період з 31.07.2017р. по 31.07.2017р. (оскільки 01.08.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,03 грн;

- в розмірі 86450,00 грн, за період з 01.08.2017р. по 01.08.2017р. (оскільки 02.08.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,02 грн;

- в розмірі 81450,00 грн, за період з 02.08.2017р. по 06.08.2017р. (оскільки 07.08.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 2000,00 грн) сума річних складає 0,11 грн;

- в розмірі 79450,00 грн, за період з 07.08.2017р. по 09.08.2017р. (оскільки 10.08.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 4000,00 грн) сума річних складає 0,07 грн;

- в розмірі 75450,00 грн, за період з 10.08.2017р. по 10.08.2017р. (оскільки 11.08.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,02 грн;

- в розмірі 70450,00 грн, за період з 11.08.2017р. по 21.09.2017р. (оскільки 22.09.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 3000,00 грн) сума річних складає 0,81 грн; сума інфляційних втрат складає 1337,14

- в розмірі 67450,00 грн, за період з 22.09.2017р. по 25.09.2017р. (оскільки 26.09.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,07 грн;

- в розмірі 62450,00 грн, за період з 26.09.2017р. по 26.09.2017р. (оскільки 27.09.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 3000,00 грн) сума річних складає 0,02 грн;

- в розмірі 59450,00 грн, за період з 27.09.2017р. по 01.10.2017р. (оскільки 02.10.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 2000,00 грн) сума річних складає 0,08 грн;

- в розмірі 57450,00 грн, за період з 02.10.2017р. по 24.10.2017р. (оскільки 25.10.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,38 грн;

- в розмірі 52450,00 грн, за період з 25.10.2017р. по 25.10.2017р. (оскільки 26.10.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,01 грн;

- в розмірі 47450,00 грн, за період з 26.10.2017р. по 22.11.2017р. (кінцева дата нарахування, яка визначена позивачем в розрахунках) сума річних складає 0,36 грн;

- в розмірі 51450,00 грн, за період з 25.10.2017р. по 08.12.2017р. (оскільки 08.12.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 1000,00 грн) сума річних складає 0,63 грн

- в розмірі 50450,00 грн, за період з 08.12.2017р. по 11.12.2017р. (оскільки 11.12.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 1000,00 грн) сума річних складає 0,06 грн

- в розмірі 45450,00 грн, за період з 11.12.2017р. по 12.12.2017р. (оскільки 12.12.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,02 грн

- в розмірі 44450,00 грн, за період з 12.12.2017р. по 13.12.2017р. (оскільки 13.12.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 1000,00 грн) сума річних складає 0,02 грн

- в розмірі 43450,00 грн, за період з 13.12.2017р. по 14.12.2017р. (оскільки 14.12.2017р. було здійснено часткову проплату на суму 1000,00 грн) сума річних складає 0,02 грн

- в розмірі 41450,00 грн, за період з 14.12.2017р. по 04.01.2018р. (оскільки 04.01.2018р. було здійснено часткову проплату на суму 2000,00 грн) сума річних складає 0,25 грн

- в розмірі 31450,00 грн, за період з 04.01.2018р. по 15.01.2018р. (оскільки 15.01.2018р. було здійснено часткову проплату на суму 10000,00 грн) сума річних складає 0,10 грн

- в розмірі 21450,00 грн, за період з 15.01.2018р. по 16.01.2018р. (оскільки 16.01.2018р. було здійснено часткову проплату на суму 10000,00 грн) сума річних складає 0,01 грн

- в розмірі 16450,00 грн, за період з 16.01.2018р. по 17.01.2018р. (оскільки 17.01.2018р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,01 грн

- в розмірі 11450,00 грн, за період з 17.01.2018р. по 18.01.2018р. (оскільки 18.01.2018р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,01 грн

- в розмірі 6450,00 грн, за період з 18.01.2018р. по 19.01.2018р. (оскільки 19.01.2018р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,00 грн

- в розмірі 1450,00 грн, за період з 19.01.2018р. по 22.01.2018р. (оскільки 22.01.2018р. було здійснено часткову проплату на суму 5000,00 грн) сума річних складає 0,00 грн.

2) За прострочку оплати товару поставленого відповідно до видаткової накладної №110 від 12.05.2017р. в розмірі 41757,60 грн, за період з 07.06.2017р. по 22.01.2018р. (кінцева дата нарахування, яка визначена позивачем в розрахунках) сума 0,01% річних складає 2,63 грн, а сума інфляційних втрат складає 3586,60 грн.

3) За прострочку оплати товару поставленого відповідно до видаткової накладної №133 від 24.05.2017р. в розмірі 7050 грн, за період з 19.06.2017р. по 22.01.2018р. (кінцева дата нарахування, яка визначена позивачем в розрахунках) сума 0,01% річних складає 0,42 грн, а сума інфляційних втрат складає 484,97 грн.

4) За прострочку оплати товару поставленого відповідно до видаткової накладної №188 від 13.06.2017р. в розмірі 64128 грн, за період з 06.07.2017р. по 22.01.2018р. (кінцева дата нарахування, яка визначена позивачем в розрахунках) сума 0,01% річних складає 3,53 грн, а сума інфляційних втрат складає 5508,01 грн.

Сума 0,01% річних складає 11,88 грн, враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення меншу суму, позов в частині стягнення 0,01% річних підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем, а саме: 11,33 грн.

Сума інфляційних втрат складає 11842,78 грн, враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення меншу суму, позов в частині стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем, а саме: 10300,73 грн.

Суд не бере до уваги доводи відповідача викладені у відзиві на позов оскільки вони є не обґрунтованими, не вмотивованими належним чином та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог. Відповідач не довів належними засобами доказування обставини викладені у відзиві на позов.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ст.7 Закону України " Про судовий збір " сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Також п.5 ч.1 ст.7 даного закону передбачено, що судовий збір повертається у разі закриття провадження у справі ( крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

З врахуванням частковою переплатою судового збору та зменшенням своїх позовних вимог, позивачу підлягає поверненню 760,82 грн.

Судові витрати в частині відмови від позову на суму 2580,95 грн 3% річних в розмірі 38,71 грн. покладаються на позивача.

Судові витрати в сумі 1840,47 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 18, 42, 46, 73, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 130, 165, 178, п. 2, 4 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", код ЄДРПОУ 33126849 (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іновація Груп", код ЄДРПОУ 4036619 (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12) 27385,60грн основного боргу, 10300,73 грн. інфляційних втрат, 11,33 грн. 0,01% річних та 1840,47 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 85000,00 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

5. Закрити провадження у справі в частині стягнення 2580,95 грн 3% річних на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України з віднесенням судових витрат на позивача.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 4 ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 26 березня 2018 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12)

3 - відповідачу (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13)