Ухвала суду № 72951447, 22.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/2240/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22.03.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), Феєра І.С., Стана І.В., за участі секретаря судових засідань Чейпеш С.І., прокурора Попович І.І., підозрюваного ОСОБА_4, захисника - адвоката ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні провадження № 11сс/777/168/2018 за клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу в виді тримання під вартою, в якому процесуальний керівник - заступник начальника відділу прокуратури Закарпатської області Попович І.І. подала апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.03.2018.

Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області Скреклі І.В., погоджене заступником начальника відділу прокуратури Закарпатської області Попович І.І., про застосування щодо ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Полонне Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, працюючого директором державного підприємства (ДП) «Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище»» (АТП «Бобовище»), не судимого, підозрюваного в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 357 КК України, запобіжного заходу в виді тримання під вартою і обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 30.04.2018.

ОСОБА_8 заборонено без дозволу слідчого, прокурора або суду залишати населений пункт, в якому він проживає, зобов'язано носити електронний засіб контролю, прибувати до слідчого, прокурора за першою вимогою, повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється в розтраті державного майна шляхом зловживання службовим становищем директора ДП «Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище» на суму 503185 грн. за таких обставин.

08.05.2014 ОСОБА_8 на виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.04.2014 № 140 прийняв від директора приватного акціонерного товариства «Львівський лікеро-горілчаний завод» ОСОБА_9 за адресою м. Львів, вул. М. Кордуби, 2 індивідуально визначене державне майно в кількості 229 найменувань, у тому числі одинадцяти транспортних засобів, однак фактичного надходження цього майна до АТП «Бобовище» не забезпечив, наказу про матеріально відповідальних за це майно осіб не видав, транспортні засоби в органах ДАІ МВС не зареєстрував, а за невстановлених обставин і через невстановлених осіб вісім транспортних засобів загальною вартістю 503185 грн. реалізував, чим завдав державі матеріальних збитків в особливо великому розмірі.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що ОСОБА_8 підозрюється в особливо тяжкому злочині, за який може бути призначено покарання до 12 років позбавлення волі, перебуваючи на волі може впливати на свідків, більшість яких підлеглі йому по службі, знищити, сховати або спотворити речі або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Підставами для таких припущень слідчий вказує неодноразові телефонні розмови ОСОБА_8 з головним бухгалтером АТП «Бобовище» ОСОБА_10, завідувачем гаража ОСОБА_11 під час яких він надавав останнім вказівки щодо обставин кримінального провадження, приховування документів тощо.

В ухвалі слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування належними і допустимими доказами підтверджено обґрунтованість підозри ОСОБА_8 в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, наявність заявлених слідчим і прокурором ризиків перешкоджання досудовому розслідуванню, але дійшов висновку, що вони не довели недостатності застосування для запобігання заявленим ризикам більш м'якого запобіжного заходу.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою клопотання задовольнити, обрати щодо підозрюваного запобіжний захід в виді тримання під вартою з визначенням застави, зазначеної у клопотанні, тобто не меншої ніж розмір заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди. У доповненні до апеляційної скарги в обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначив, що до створення перешкод досудовому розслідуванню підозрюваного може спонукнути покарання, яке йому загрожує, чого слідчий суддя, на думку прокурора, не врахував.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст оскарженої ухвали, доводи, викладені в апеляційній скарзі, промову прокурора на підтримання апеляційних вимог, пояснення підозрюваного і захисника, які вважають апеляційну скаргу безпідставною і просить ухвалу слідчого судді залишити без змін; провів судові дебати, перевірив матеріали провадження і приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, зокрема підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії.

Відповідно до ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, виключно у разі, якщо прокурор доведе, що, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 слідчий суддя був зобов'язаний з'ясувати, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_8, перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування і суду, незаконно впливати на свідків, які є його підлеглими та вчинити інші злочини; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Розглядаючи питання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, слідчий суддя виходив з того, що на неї вказують дані, які містяться в наданих йому матеріалах кримінального провадження.

Фактичні обставини кримінального правопорушення, як вони встановлені слідчим, в апеляційній скарзі не оспорюються.

Заявлений слідчим і прокурором ризик незаконного впливу ОСОБА_8 на свідків, які є його підлеглими, підозрюваний спростував поясненням про те, що давно подав заяву про звільнення, яка до цього часу не розглянута. Окрім цього, ОСОБА_8 не заперечив, що мав телефонні розмови з підлеглими, але до застосування запобіжного заходу та обмежень, і вони полягали в його проханнях забезпечити збереження документів, які, на його думку, його виправдовують.

Прокурор в судовому засіданні цих тверджень підозрюваного не спростував.

Доказів, які давали б підстави вважати більш м'які запобіжні заходи неспроможними запобігти заявленим у клопотанні ризикам, ні слідчому судді ні Апеляційному суду не надано і в апеляційній скарзі та в промові прокурора не наведено.

Слідчий суддя ретельно дослідив і проаналізував надані йому матеріали кримінального провадження, перевірив доводи клопотання, дійшов правильного висновку про його непереконливість в частині щодо виду запобіжного заходу і докладно обґрунтував цей висновок в ухвалі.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 хоч і підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, проте відсторонений від посади, має 58 років, постійне місце проживання, незадовільний стан здоров'я, потребує лікування, позитивно характеризується, не судимий, умов запобіжного заходу не порушив. Під час апеляційного розгляду підозрюваний пояснив, що з часу оголошення йому про підозру він не дав жодного приводу для сумніву в дотриманні ним процесуальних обов'язків.

Цих доводів, а також наведених слідчим суддею в обґрунтування оскарженої ухвали, прокурор не спростував, засобів, якими, на його думку, ОСОБА_8, не перебуваючи під вартою, міг би перешкоджати кримінальному провадженню, не навів.

Ці відомості переконують у тому, що виконання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків та запобігання заявленим ризикам здатний забезпечити і такий запобіжний захід, як домашній арешт з обмеженнями, встановленими слідчим суддею.

Обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_8, потреби досудового розслідування, процесуальні можливості домашнього арешту з обмеженнями, застосованими слідчим суддею, переконують у тому, що такий ступінь втручання у права і свободи особи, на якому наполягає прокурор, в даному випадку не є виправданим.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, КПК України, Апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 02.03.2018 про відмову в застосуванні запобіжного заходу в виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8, підозрюваного в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та застосування щодо нього запобіжного заходу в виді домашнього арешту залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: