Рішення № 72949875, 26.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6370/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

за участю секретаря - Сидорівського С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – Позивач або ФОП ОСОБА_1С.) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі – Відповідач або ГУ ДФС в Одеській області) в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с. 31), просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №00351304, №00361304, №00371304 від 09.11.2017 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0061304 від 09.11.2017 року та рішення №007/304 від 09.11.2017 року про застосування штрафних санкцій, яким визначено додаткові податкові зобов’язання (донараховані податки і збори та штрафні санкції), в загальному розмірі 493745,03 грн.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, Позивач зазначив, що Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1, на підставі якої було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року №1296/15-32-13-04/НОМЕР_1 (далі – Акт перевірки). На підставі Акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення №00351304, №00361304, №00371304 від 09.11.2017 року, відповідно до яких нараховано податкові зобов’язання у розмірі: 510 грн. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції, 243586,39 грн. з податку на доходи фізичних осіб; 91526,42 грн. з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та 19040,75 грн. військового збору. Внаслідок додатково нарахованих податків і платежів Відповідачем було прийнято рішення №007/304 від 09.11.2017 року про застосування штрафних санкцій, яким визначено додаткові податкові зобов’язання (донараховані податки і збори та штрафні санкції), з яких 121793,20 грн. на суму донарахованого податку на доходи; 12528,08 грн. на суму донарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та 4760,19 грн. на суму донарахованого військового збору. Таким чином, Відповідачем визначено додаткові податкові зобов’язання на загальну суму 493745,03 грн. З Акту перевірки, на думку Позивача вбачається, що підставою для додаткового нарахування податкових зобов’язань Відповідач вважає необхідність включення до валового доходу підприємця за 2015 та 2016 роки суми акцизного збору у разі включення її до вартості проданого товару та відповідного відображення суми акцизного збору у графі 2 Книги обліку доходів і витрат (Ф10) «Сума доходу, отриманого від здійснення господарської операції». Позивач зазначає, що контролюючий орган дійшов висновку, щодо віднесення акцизного збору до чистого доходу фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування. На думку Позивача, сума акцизного податку не є та не може визнаватися доходом фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, оскільки така сума не збільшує економічних вигід для підприємця, а отже, не відповідає основному критерію поняття «дохід», при цьому вимога про включення акцизного податку до доходу фізичної особи-підприємця прямо суперечить таким принципам податкового законодавства, як єдиний підхід до встановлення податків та зборів, нейтральність оподаткування. Позивач зазначає, що відсутня норма права, яка зобов'язує фізичну особу-підприємця на загальній системі оподаткування включати до складу доходів непрямі податки, які в подальшому перераховуються до бюджету. Позивач стверджує, що висновок контролюючого органу щодо наявності підстав для включення до складу загального оподаткованого доходу Позивача суми акцизного збору є хибним, відповідно оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті безпідставно та із порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 15.01.2018 року було відкрито провадження по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 2-3).

Представник Відповідача надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов (а.с. 42-44), в якому зазначив, що ГУ ДФС в Одеській області на підставі п.77.1. ст.77 Податкового кодексу України 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі – ПК України), відповідно до направлень №5417 та №5418 від 16.08.2017 року, наказу ГУ ДФС в Одеській області №3488 від 10.08.2017 року, та плану - графіка проведення планових виїзних перевірок фізичних осіб-підприємців на 3 квартал 2017 року, посадовими особами Відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року. 01.09.2017 року ФОП ОСОБА_1С надано під розписку письмовий запит №1/I/15-32-13-04 від 31.08.2017 року з питань надання документів та письмових пояснень щодо здійснення підприємницької діяльності, проте Позивачем відповідні на запит надано не було, у зв’язку з чим посадовою особою Відповідача 13.09.2017 року було складено акт ненадання ФОП ОСОБА_1 документів до перевірки. За результатами перевірки був складений Акт перевірки від 20.09.2017 року, який був отриманий Позивачем засобами поштового зв’язку 18.10.2017 року. Представник Відповідача зазначає, що перевіркою було встановлено неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, а також внесення Позивачем до декларації про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 роки перекручених даних, зокрема Актом перевірки встановлені розбіжності сум валового доходу, відображеного у декларації про доходи, з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки. Вказані розбіжності згідно висновків Акту перевірки виникли у зв’язку з невключенням до складу валового доходу ФОП ОСОБА_1 за 2015 та 2016 роки суми акцизного податку, чим було порушено п. 171.1 ст. 177 ПК України. Крім того, на думку представника Відповідача, сума акцизного збору, у разі її включення до вартості проданих товарів, зазначається фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування у графі 2 «Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності» книги доходів та витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, однак не відображається в графах 5-8 «Витрати, пов'язані із господарською діяльністю». Представник Відповідача зазначає, що плановою виїзною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 п. 44.3 ст. 44 ПК України – незабезпечення зберігання первинних облікових документів; п.177.10 ст.177 ПК України, п.6 ст.128 Господарського кодексу України – встановлено включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 роки перекручених даних, неналежне ведення обліку доходів та витрат за 2015-2016 роки; п. 177.2 ст.177, пп. 177.5.3 п. 177.5 ст.177 ПК України – встановлено заниження зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015 рік на суму 126562,06 грн., за 2016 рік на суму 117024,33 грн; п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України – встановлено заниження військового збору за 2015 рік на суму 9492,15 грн та за 2016 рік на суму 9548,60 грн.; п.1 та п.4 ч.2 ст.6 та п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 року (далі – Закон України №2464-VІ) – встановлено заниження сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від підприємницької діяльності за 2015 рік на суму 33754,42 грн., за 2016 рік на суму 57772,00 грн. На підставі Акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00351304, №00361304, №00371304 від 09.11.2017 року, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0061304 від 09.11.2017 року та рішення №007/304 від 09.11.2017 року про застосування штрафних санкцій. Враховуючи викладене, представник Відповідача вважає адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник Позивача надав до суду відповідь на відзив (а.с. 74-76), в якому додатково було зазначено, що Позивач здійснює реалізацію підакцизних товарів та є платником акцизного податку. Протягом періоду з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, який був об’єктом перевірки Відповідача, з вартості реалізованих підакцизних товарів Позивачем було отримано акцизний податок, який в установлені строки був перерахований Підприємцем до відповідного бюджету, що не заперечується Відповідачем та підтверджується висновками Акту перевірки. Представник Позивача зазначає, що відповідно до положень п.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються, зокрема згідно з підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10 цієї статті, а відповідно до п. «в» пп. 138.10.4 п. 138.10 ст.138 ПК України до складу інших операційних витрат включаються суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом. Таким чином Позивач робить висновок, що оскільки фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування може віднести до складу витрат суми акцизного податку, відповідно

нарахований та сплачений Позивачем акцизний податок, що передбачений ПК України, відноситься до витрат Позивача, а тому не може вважатися його доходом. Представник Позивача також зазначає, що Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, затвердженим наказом Міндоходів №481 від 16.09.2013 року (далі – Порядок № 481), не передбачено можливості окремо зазначати інформацію щодо сум акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів. Щодо донарахування Позивачу сум військового збору та єдиного внеску представник Позивача зазначає, що таке донарахування Відповідач мотивував та здійснив виключно у зв'язку із неправомірним, на його думку, збільшенням загального річного оподатковуваного доходу Позивача за перевіряємий період. Також, посилаючись на положення п. 6.1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №860/4153 від 14.12.1999 року (далі – Положення 15), представник Позивача зазначає, що сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів, не визнається доходами. Враховуючи викладене представник Позивача зазначає, що віднесення суми акцизного збору до складу чистого оподатковуваного доходу Позивача є безпідставним та протиправним, а тому податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №00351304, №00361304, №00371304 від 09.11.2017 року, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0061304 від 09.11.2017 року та рішення №007/304 від 09.11.2017 року про застосування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні 20.03.2018 року представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 20.03.2018 року представник Відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав, викладених в письмовому відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом було встановлено наступне.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 03.02.2009 року, номер запису 2 553 000 0000 006907, та перебуває на обліку в Ізмаїльській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Одеській області з 04.02.2009 року, номер взяття на облік 14786. ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність за кодом КВЕД 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний)» та зареєстрований за адресою 68600, Одеська область, м Ізмаїл, вул. Мельникова, 24.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області на підставі п.77.1 ст.77 ПК України, відповідно до направлень на перевірку №5417 та №5418 від 16.08.2017 року (а.с. 59), наказу ГУ ДФС в Одеській області №3488 від 10.08.2017 року (а.с. 58), та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок фізичних осіб-підприємців на 3 квартал 2017 року, проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.

01.09.2017 року ФОП ОСОБА_1С надано під розписку письмовий запит №1/I/15-32-13-04 від 31.08.2017 року з питань надання документів та письмових пояснень щодо здійснення підприємницької діяльності (а.с. 61).

07.09.2017 року Наказом ГУ ДФС в Одеській області №4138 строк проведення документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року був продовжений на 5 робочих днів (а.с. 57).

13.09.2017 року посадовою особою Відповідача було складено акт ненадання ФОП ОСОБА_1 документів до перевірки. (а.с. 62).

20.09.2017 року ГУ ДФС в Одеській області було складено Акт перевірки (а.с. 44-53), яким були встановлені порушення ФОП ОСОБА_1:

1. п. 44.3 ст. 44 ПК України – незабезпечення зберігання первинних облікових документів;

2. п.177.10 ст.177 ПК України, п.6 ст.128 Господарського кодексу України – встановлено включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 роки перекручених даних, неналежне ведення обліку доходів та витрат за 2015-2016 роки;

3. п. 177.2 ст.177, пп. 177.5.3 п. 177.5 ст.177 ПК України – встановлено заниження зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015 рік на суму 126562,06 грн., за 2016 рік на суму 117024,33 грн;

4. п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України – встановлено заниження військового збору за 2015 рік на суму 9492,15 грн та за 2016 рік на суму 9548,60 грн.;

5. п.1 та п.4 ч.2 ст.6 та п.2 ч.1 ст.7 Закону України №2464-VІ – встановлено заниження сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від підприємницької діяльності за 2015 рік на суму 33754,42 грн., за 2016 рік на суму 57772,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, 23.10.2017 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Відповідача із запереченнями до Акту перевірки, проте Висновком ГУ ДФС в Одеській області №237/15-32-13-05 від 07.11.2017 року щодо розгляду заперечення ФОП ОСОБА_1, було залишено Акт перевірки без змін (а.с. 64-65).

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області були прийняті: податкове повідомлення-рішення №00361304 від 09.11.2017 року, яким ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір на загальну суму 23800,94 грн. (а.с. 11); податкове повідомлення-рішення №00371304 від 09.11.2017 року, яким ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 365379,59 грн. (а.с. 10); податкове повідомлення-рішення №00351304, яким ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510 грн. (а.с. 9); рішення №0071304 від 09.11.2017 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за нарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким була застосована штрафна санкція з донарахування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на суму 12528,08 грн. (а.с. 12); вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0061304 від 06.10.2017 року, якою визначена заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, штрафів на суму 104054,50 грн. (а.с. 8).

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №00351304, №00361304, №00371304 від 09.11.2017 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0061304 від 09.11.2017 року та рішення №007/304 від 09.11.2017 року про застосування штрафних санкцій протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв’язку з чим звернувся до суду з адміністративним позовом.

Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 01.01.2015 року Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 року запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів, в тому числі на тютюнові вироби.

Відповідно до пп.14.1.4 п.14.1 ст.14 ПК України (станом на перевіряємий період), акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Згідно пп.212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України платником податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено поняття реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, в цілях оподаткування, визначено згідно з яким реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Відповідно до пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 ПК України для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Суд зазначає, що системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що акцизний податок є непрямим податком , що встановлюється у вигляді надбавки до ціни, оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними Кодексом ставками.

При цьому суд зазначає, що п. 2.7 Акту перевірки, встановлено, що Позивач був платником акцизного податку, подавав декларації з акцизного збору до Ізмаїльської ОДПІ, всього за перевіряємий період нараховано та перераховано до бюджету 1249556 грн., при цьому жодних порушень обчислення та сплати акцизного збору за перевіряємий період не виявлено (а.с. 52).

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Підпунктами 177.1-177.3 статті 177 ПК України передбачено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість (який за своєю суттю є непрямим), що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Про обов'язок платника податків формувати свої доходи за звітний період з урахуванням акцизного податку в статті 177 ПК України не зазначено.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п. 177.4 ст. 177 ПКУ. Однак вказаний перелік не містить акцизного податку, який включений до вартості товару та сплачений під час придбання.

Таким чином, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має право включити до витрат суму сплаченого акцизного податку, включеного до вартості товару, який нею придбавається з метою подальшої реалізації.

Крім того, п. 177.10 ст. 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форму та Порядок ведення книги доходів і витрат затверджено Порядком №481, яким передбачено зазначення суми отриманих доходів без податку на додану вартість. В той же час Порядком не передбачено виключення суми акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів із сум отриманого доходу. Тому, на думку Відповідача, сума акцизного податку, у разі її включення до вартості проданих товарів, включається у доход фізичної особи-підприємця та відображається у графі 2 "Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності" Книги обліку доходів і витрат, однак не відображається в графах 5-8 "Витрати, пов'язані із господарською діяльністю".

Відповідно до ст. 177 ПК України (в редакції, чинній у перевіряємий період) чітко не було визначено, що суми акцизного податку не включаються у склад доходів та витрат, що стало підставою для врахування Відповідачем спірної суми акцизного податку до складу валового доходу ФОП ОСОБА_1 При цьому, доводи податкового органу стосовно включення акцизного податку до складу доходів Позивача основані виключно на аналітичному аналізі граф Книги обліку доходів і витрат, без наведення конкретної норми права, яка порушена Позивачем.

Суд зазначає, що п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ПК України). Податок на додану вартість за своєю економічною суттю є непрямим податком. За визначенням підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний податок є також непрямим податком на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції), що оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними Кодексом ставками. Підприємці, як і юридичні особи, виступають лише посередниками між кінцевими споживачами (реальними платниками непрямих податків) та бюджетом. Схожою у цих двох податків є і база оподаткування - договірна вартість товарів, відмінність лише в одному: база оподаткування операцій з постачання товарів з ПДВ включає загальнодержавні податки і збори (в т.ч. акцизний податок) (п. 188.1 ст.188 Кодексу), а базою оподаткування акцизного податку з роздрібних продажів підакцизних товарів є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів (п.п.214.1.4 п.214.1 ст.214 Кодексу).

Таким чином, при введенні обов'язку з 01.01.2015 року для суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють роздрібний продаж підакцизних товарів, утримувати акцизний податок з покупців при продажу товарів та перераховувати його до державного бюджету, законодавцем чітко не було визначено порядок обліку акцизного податку, в результаті акцизний податок, який є транзитним, суб'єкти підприємницької діяльності не могли включати цей податок до витрат, так як в п. 177.4 ст. 177 ПКУ не передбачалось таких витрат як акцизний податок. В результаті, фізичні особи - підприємці при подачі декларації про майновий стан, оподаткували податком на доходи фізичних осіб та єдиним соціальним внеском акцизний податок, фактично відбувалось подвійне оподаткування.

Поряд із цим, податковим законодавством передбачено такі основоположні принципи як єдиний підхід до встановлення податків і зборів, передбачений підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України, і нейтральність оподаткування, встановлений у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України, відповідно до якого установлення податків та зборів повинно відбуватись у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

В розумінні чинного законодавства юридичні особи та фізичні особи-підприємці належать до однієї категорії учасників господарського процесу, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з приписами частини 2 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Водночас, нормами статті 42 Конституції України гарантується право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Поряд із цим, встановлено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Відповідно до пункту 6.1 Положення 15, сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів, не визнається доходами.

Але, у даному випадку має місце нерівність у порядку визначення доходу від господарської діяльності фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб-підприємців.

Крім того, суд приймає до уваги, що законодавець виправив суперечності ПК України, з 01.01.2017 року відповідно до Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» пункт 177.3 доповнено підпунктом 177.3.1 такого змісту: "177.3.1. Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів". Крім того, були внесені зміни до пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ, яка визначає перелік витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування, зокрема, суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця".

Аналізуючи спірну операцію необхідно зазначити, що акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є доходом Державного бюджету, а не підприємця, оскільки витрати по його сплаті не є такими, що належать до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів від провадження господарської діяльності. Подальше законодавче врегулювання цього питання посвідчує правомірність доводів Позивача.

Зазначені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 лютого 2018 року по справі №821/274/17.

Відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність твердження Відповідача про заниження Позивачем суми загального оподатковуваного доходу на суму акцизного податку.

Оскільки безпідставне збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на суму 126562,06 грн., за 2016 рік на суму 117024,33 грн, обумовило прийняття податкового повідомлення-рішення №00371304 від 09.11.2017 року, яким ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 365379,59 грн; податкового повідомлення-рішення №00361304 від 09.11.2017 року, яким ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір на загальну суму 23800,94 грн.; рішення №0071304 від 09.11.2017 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за нарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким була застосована штрафна санкція з донарахування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на суму 12528,08 грн; вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0061304 від 06.10.2017 року, якою визначена заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, штрафів на суму 104054,50 грн., суд дійшов висновку щодо протиправності зазначених рішень податкового органу та наявності підстав для їх скасування.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00351304 від 09.11.2017 року, відповідно до якого нараховано податкові зобов’язання у розмірі 510 грн. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції суд зазначає наступне.

Пунктом 85.8 ст. 85 ПК України передбачено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії доку ментів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пункту 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до положень статті 121 ПК України платник податків може бути притягнений до відповідальності за незабезпечення зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, 01.09.2017 року ФОП ОСОБА_1С надано під розписку письмовий запит №1/I/15-32-13-04 від 31.08.2017 року з питань надання документів та письмових пояснень щодо здійснення підприємницької діяльності. 13.09.2017 року посадовою особою Відповідача було складено акт ненадання ФОП ОСОБА_1 документів до перевірки, а саме Позивачем були не були надані до перевірки Книга обліку доходів і витрат; банківські виписки у повному обсязі, в повному обсязі контрольні стрічки РРО та книги обліку розрахункових операцій, а також відповідь на письмовий запит №1/I/15-32-13-04 від 31.08.2017 року. Вказані обставини сторонами по справі не заперечувалися.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00351304 від 09.11.2017 року..

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжним дорученням №2309 від 28.11.2017 року (а.с. 4), платіжним дорученням №2349 від 22.12.2017 року (а.с. 32) Позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 4937,45 грн.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь Позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 4932,35 грн.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 242-246, 258, 293, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (68600, Одеська область, м Ізмаїл, вул. Мельникова, 24, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00361304 від 09.11.2017 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір на загальну суму 23800,94 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00371304 від 09.11.2017 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 365379,59 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0071304 від 09.11.2017 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій за нарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким була застосована штрафна санкція з донарахування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на суму 12528,08 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0061304 від 06.10.2017 року, якою визначена заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, штрафів на суму 104054,50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (68600, Одеська область, м Ізмаїл, вул. Мельникова, 24, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 4932,35 грн. (чотири тисячі дев’ятсот тридцять дві гривні 35 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Стеценко О.О.

.