Рішення № 72949523, 23.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6383/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

за участю секретаря - Сидорівського С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання дій неправомірними та скасування податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» (далі – Позивач, або ПАТ «Одесагаз») з адміністративним позовом (а.с.5-7) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі – Відповідач, або ГУ ДФС в Одеській області) про визнання дій ГУ ДФС в Одеській області щодо винесення податкової вимоги № 29996-17 від 13.11.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 1468,15 грн. зі сплати земельного податку з юридичних осіб неправомірними, скасування податкової вимоги № 29996-17 від 13.11.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 1468,15 грн. зі сплати земельного податку з юридичних осіб.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

ПАТ «Одесагаз» отримано податкову вимогу ГУ ДФС в Одеській області № 29996-17 від 13.11.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 1468,15 грн зі сплати земельного податку з юридичних осіб.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Позивач зазначає, що ним було надано на виконання до АТ «Єврогазбанк» платіжне доручення №13272 від 18.06.2014 року на суму 4336,50 гривень, спрямоване на сплату земельного податку з юридичних осіб за травень 2014 року. Згідно відміток АТ «Єврогазбанк» вказане платіжне доручення було прийнято до виконання. Після цього, ПАТ «Одесагаз» заявою № 113 від 26.06.2014 року повідомило Ренійську ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області про сплату грошових зобов’язань згідно вищевказаного платіжного доручення. Втім переказ коштів АТ «Єврогазбанк» здійснено не було з незалежних від Позивача причин.

Не зважаючи на це, з липня 2014 року Ізмаїльська ОДПІ (Ренійське відділення) почала обліковувати за ПАТ «Одесагаз» податковий борг, а також самовільно зараховувати платежі, які ПАТ «Одесагаз» здійснювало вже за наступні звітні періоди, в рахунок цього боргу.

На сьогоднішній день, враховуючи структурні зміни в структурі податкових органів ГУ ДФС в Одеській області почало обліковувати за ПАТ «Одесагаз» податковий борг, який до цього часу обліковувався Ізмаїльською ОДПІ (Ренійське відділення), в результаті чого ПАТ «Одесагаз» було отримано податкову вимогу №29996-17 від 13.11.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 1468,15 грн. зі сплати земельного податку з юридичних осіб.

В своїх платіжних дорученнях ПАТ «Одесагаз» вказує, за який звітний період призначено той чи інший платіж. ОДПІ ж, не зважаючи на це, самовільно враховує кожен наступний платіж за інший звітний період, ніж вказано у платіжному дорученні, таким чином, перекриваючи суми, які обліковуються як податковий борг.

Також в обґрунтування позовних вимог ПАТ «Одесагаз» зазначило, що згідно з п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України (далі – ПК України) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року провадження по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання дій неправомірними та скасування податкової вимоги було відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання було призначено на 14.02.2018 року (а.с.2-3).

Представник Відповідача 13.02.2018 надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 59-61). Так, Відповідач зазначив, що 18.06.2014 року Позивач надав до АТ «Єврогазбанк» платіжне доручення № 13272 від 18.06.2014 року на суму 4336,50 гривень з призначенням, спрямованим на сплату земельного податку з юридичних осіб за травень 2014 року. Проте, АТ «Єврогазбанк» не перерахував грошові кошти відповідно до вказаного платіжного доручення у зв’язку з чим грошові кошти не надійшли до державного бюджету.

07.03.2018 року представником Позивача до суду надані письмова відповідь на відзив, в якій Позивачем зазначено, що ПАТ «Одесагаз» не може погодитись з позицією ГУ ДФС в Одеській області стосовно того, що податковий борг платника податку, який виник з вини банку, залишається за таким платником і підлягає перерахуванню ним до бюджету. Дана позиція Відповідача суперечить п. 129.6 ст. 129 ПК України та п. 22.4 ст. 22 Закону України “Про платіжні системи в Україні” при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Отже, з моменту подання платником податку до установи банку платіжних доручень на перерахування сум податкових зобов’язань, обов'язок платника податку щодо сплати відповідних сум податкових зобов’язань с виконаним, а особою відповідальною за завершення ініціювання є Банк (а.с.76-77).

14.02.2018 року, у зв’язку з неявкою представника Позивача, судове засідання було відкладено до 05.03.2018 року (а.с. 67).

05.03.2018 року, за клопотанням представника Позивача, судове засідання було відкладено до 13.03.2018 року (а.с. 74).

13.03.2018 року, за клопотанням представника Відповідача, судове засідання було відкладено до 16.03.2018 року (а.с. 82).

16.03.2018 року, у зв’язку з перебуванням головуючого судді Стеценко О.О. у відпустці, судове засідання було перенесено на 19.03.2018 року.

В судове засідання 19.03.2018 року представник Позивача не з’явився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про місце, день та час судового засідання, явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 19.03.2018 року, не забезпечив. Жодних клопотань про відкладення судового засідання або розгляд справи за відсутності представника Відповідача до суду не надходило.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, судом ухвалив рішення розглядати справу за їх відсутності.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 13 ст. 10, ч.4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, письмовий відзив Відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ПАТ «Одесагаз» зареєстровано 28.12.1994 року, код ЄДРПОУ 03351208 та знаходиться на обліку, як платник податків з 16.04.1996 року за № 421 (а.с.24-26).

Судом встановлено, що ПАТ «Одесагаз» 18.06.2014 року було надано на виконання до АТ «Єврогазбанк» платіжне доручення № 13272 на суму 4336,50 гривень з призначенням платежу «земельний податок з юридичних осіб за травень 2014 року» (а.с.9).

Листом від 26.06.2014 року ПАТ «Одесагаз» повідомило Ренійську ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області про те, що 18.06.2014 року до АТ «Єврогазбанк» було надано платіжне доручення № 13272 на суму 4336,50 гривень, проте по вині банка зарахування коштів до бюджету не було проведено (а.с.22).

Судом встановлено, що у зв’язку з несплатою ПАТ «Одесагаз», ГУ ДФС в Одеській області було вжито заходи щодо погашення податкового боргу Позивачем, а саме: направлено платнику податків податкову вимогу за № 29996-17 від 13.11.2017 року, щодо сплати суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов’язаннями станом на 12.11.2017 року в розмірі 1468,15 гривень (а.с.8).

Вважаючи податкову вимогу № 29996-17 від 13.11.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 1468,15 грн. зі сплати земельного податку з юридичних осіб протиправною та такою, що підлягає скасуванню, Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Приписами п.1.24, п.1.29 ст.1, п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (п.1.24 ст.1). Платіжна система, це платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система (п.1.29 ст.1). Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження (ст. 8).

Положенням п.22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідальність банків при здійсненні переказу передбачена приписами ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», де зазначено, що отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня». Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження», який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Крім того, аналіз змісту Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» також дає підстави для висновку про те, що виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку».

Судом встановлено, що на платіжному дорученні № 13272 від 18.06.2014 року, наданому Позивачем, наявна відмітка банку «одержано банком» та відсутні будь-які ознаки того, що банком повернуто дані платіжні доручення без виконання (а.с.9).

Пунктом 129.6 ст.129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З припису зазначеної статті вбачається, що якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.129.7 ст.129 ПК України, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається саме для банку, а не для платника податків.

Отже, направлення Позивачем до обслуговуючого банку належним чином оформленого платіжного доручення на оплату обов’язкових платежів та зборів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкових зобов'язань.

Судом встановлено, що ПАТ «Одесагаз» подало до обслуговуючого банку належним чином оформлене платіжне доручення, банком вони були прийняті до виконання, проте платежі своєчасно не були перераховані на рахунок Ренійської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області.

Враховуючи те, що ПАТ «Одесагаз» своєчасно сплачувало податки, але з вини АТ «Єврогазбанк» платежі своєчасно не були перераховані на рахунок Ренійської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, суд дійшов висновку, що Відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно виніс податкову вимогу № 29996-17 від 13.11.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 1468,15 грн., внаслідок чого суд дійшов висновку, що зазначена податкова вимога підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року №816/59/17 та в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2015 року № К/800/65943/13, від 26 лютого 2014 року № К/800/13275/13, від 15 грудня 2014 року № К/800/45490/14.

Щодо вимоги Позивача про визнання дій ГУ ДФС в Одеській області щодо винесення податкової вимоги № 29996-17 від 13.11.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 1468,15 грн. зі сплати земельного податку з юридичних осіб неправомірними суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2015 року по справі №К/800/44038/13 вказано, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Як встановлено судом, оскаржувана Позивачем податкова вимога мала для ПАТ «Одесагаз» негативні правові наслідки. Крім того, в розумінні діючого податкового законодавства Позивачем виконано свій податковий обов'язок та він не несе відповідальності за те, що з вини банку не відбулося зарахування податкових платежів до бюджету. Оскільки ненадходження коштів державного бюджету не було наслідком винних дій платника податку, то до нього не могли бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, тобто фактично податкового боргу за ним не обліковувалось. Таким чином, оскільки у Відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної податкової вимоги, дії ГУ ДФС в Одеській області щодо винесення оскаржуваної податкової вимоги є неправомірними.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи..

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення № 40017 року (а.с.4), Позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 3200,00 грн.

З урахуванням задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь Позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 3200,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 10, 72, 77, 90, 139, 229, 242-246, 249, 258, 293, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання дій ГУ ДФС в Одеській області щодо винесення податкової вимоги № 29996-17 від 13.11.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 1468,15 грн. зі сплати земельного податку з юридичних осіб неправомірними, скасування податкової вимоги № 29996-17 від 13.11.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 1468,15 грн. зі сплати земельного податку з юридичних осіб – задовольнити.

Визнати дії Головного управління ДФС в Одеській області щодо винесення податкової вимоги № 29996-17 від 13.11.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 1468,15 грн. зі сплати земельного податку з юридичних осіб – неправомірними.

Скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС в Одеській області № 29996-17 від 13.11.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 1468,15 грн. зі сплати земельного податку з юридичних осіб.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3200,00 гривень (три тисячі двісті гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в тридцятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Стеценко О.О.

.