Ухвала суду № 72949411, 21.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/944/18

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

21 березня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді - Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю : позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представник відповідача Куманська-Нор О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову за позовом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу,-

Встановив:

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування пункту 7 наказу Міністерства юстиції України від 19.02.2018 року № 421/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 19.02.2018 року № 421/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» в частині блокування доступу приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці до набрання законної сили рішенням у даній справі та зобов'язання Міністерства юстиції України через Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України розблокувати доступ приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили рішенням у даній справі.

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивач покликається на те, що наразі існує небезпека заподіянню шкоди правам та законним інтересам позивача до прийняття рішення по суті. Зокрема, позивач зазначає, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України є діючим та таким, що винесений з порушенням чинного законодавства, а відтак позивач не має можливості здійснювати професійну діяльність, що є єдиним джерелом доходу позивача.

Також позивач у клопотанні про забезпечення позову зазначає, що діючий оскаржуваний наказ, позбавляє її можливості вчиняти нотаріальні дії з нерухомим майном, тобто фактично позивача позбавлено права на працю, що гарантоване Конституцією України, зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову, не призведе до жодних негативних наслідків та не завдасть шкоди будь-яким іншим зацікавленим особам. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову, захистить гарантоване Конституцією України право на працю не тільки позивача, але й інших осіб, які працюють в позивача за трудовими договорами.

В судовому засіданні позивач - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 заяву про забезпечення позову підтримали з підстав зазначених у заяві та додаткових пояснення до заяви про забезпечення позову та просили задовольнити її по суті.

Представник Міністерства юстиції України - Куманська-Нор О.П. проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечила та подала суду письмові заперечення на заяву про забезпечення позову. Зазначила, що із змісту заяви про забезпечення позову, а також матеріалів справи не вбачається наведення позивачем очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України. Також, зазначила, що позивачем не наведено обґрунтування того, що у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову виконання рішення у справі стане неможливим або істотно ускладниться. Крім цього, пояснила, що обраний позивачем спосіб захисту забезпечення позову не є регламентований нормами КАС України, а отже неналежним при зверненні до суду, оскільки не передбачено зупинення дії індивідуального чи нормативно-правового акта в частині.

Представник третьої особи не з'явився, належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду, що підтверджується письмовою розпискою. Подав до суду письмовий відзив проти позову. Пояснень щодо забезпечення позову не надав.

Дослідивши матеріали справи, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання позивача про забезпечення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст. 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 зазначеної вище статті КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Судом встановлено, що пунктом 7 оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 19.02.2018 року № 421/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» позивачу заблоковано доступ до державного реєстру речових прав строком на 3 місяці.

Позивач є самозайнятою особою та здійснює свою діяльність відповідно до свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого відповідно до Закону України «Про нотаріат».

Згідно з частиною четвертою ст. 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, у зв'язку з чим позивача позбавлено можливості отримувати дохід від професійної діяльності.

Шляхом прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного наказу порушено гарантоване Конституцією України право позивача на працю, оскільки його діяльність (як приватного нотаріуса) пов'язана із доступом до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Іншою оплачуваною роботою позивач займатись не може, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності (ст. 3 Закону України «Про нотаріат»).

Крім цього, судом встановлено, що на позивачу, як на роботодавцю, лежать обов'язки по виплаті заробітної плати працівникам, які перебувають у трудових відносинах з Позивачем, а саме: згідно з трудовими договорами від 02.10.2017 року, укладеними з ОСОБА_4; від 01 грудня 2017 року - з ОСОБА_5 та від 01 липня 2016 року - з ОСОБА_6 та здійснення інших заходів щодо соціального захисту працівників.

Станом на сьогодні, оскаржуваний наказ є діючим, а відтак позивач не має можливості здійснювати нотаріальну діяльність, що є єдиним джерелом його доходу та сплачувати необхідні податки та заробітну плату працівникам.

Таким чином, суд приходить до переконання, що неможливість позивачем здійснювати свою професійну діяльність призведе до порушення не тільки її трудових прав, але й трудових прав інших осіб - працівників позивача, що в даному випадку є неприпустимим.

Також, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У даній адміністративній справі позивачем оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, якими позивачу заблоковано доступ до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, відповідно до загальнодоступної інформації з офіційного ресурсу Міністерства юстиції України свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса ОСОБА_1 не анульовано, тому правові підстави для відмови позивачем у вчиненні нотаріальних дій за зверненнями громадян - відсутні.

З огляду на викладене, дія оскарженого наказу про зупинення доступу позивача до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно фактично унеможливлює здійснення позивачем професійної діяльності за наявності відповідного свідоцтва, отже існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Оскільки, правомірність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України підлягає дослідженню лише під час судового розгляду адміністративної справи, проте оскаржуваний наказ має правовим наслідком позбавлення позивача можливості та права здійснювати повноваження, визначені законодавством, за наявності чинного відповідного свідоцтва, суд вважає, що заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

При цьому, забезпечуючи позов, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією № R (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13.09.1989 р.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Згідно Рекомендацій, термін "адміністративний акт" означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.

У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.

Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов'язку на адміністративний орган влади.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії оскаржуваного наказу не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених ним заходів до вирішення спору в даній справі.

Додатково, суд зазначає, що зупинення діє наказу та зобов'язання відповідача відновити доступ Позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не призведе до негативних наслідків та не завдасть шкоди будь-яким іншим зацікавленим особам, що відповідає вимогам ч.2 ст. 150 КАС України. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову, захистить гарантоване Конституцією України право на працю Позивача та інших осіб, які працюють в Позивача за трудовими договорами.

Розглянувши подане позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову таким, що підлягає до часткового задоволенню.

Керуючись статтями 152, 154, 243, 248, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

Ухвалив:

Клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову задовольнити частково.

Зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 19.02.2018 року №421/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» в частині блокування доступу приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці до вирішення справи по суті та зобов'язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України розблокувати доступ приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті.

В задоволенні решти клопотання відмовити повністю.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Гулкевич І.З.