Рішення № 72949167, 15.03.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 березня 2018 року (10 год.31 хв.)Справа № 808/4165/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Конишевої О.В.

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.

представників сторін:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2

третя особа – не з’явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ» (69034, м Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29а)

до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 14)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168)

про примусове виконання судового рішення та стягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ» (далі – позивач) до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, в якому позивач просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною щодо невиконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/3860/16 та стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області 476112,09 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями відповідача та бездіяльністю.

25.01.2018 ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 15.02.2018.

Приймаючи рішення про відкриття загального позовного провадження суд виходив з наступного.

Відповідно до п.4 та п.6 ч.1, ч.2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, ч.1 ст. 383 КАС України передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Тобто звертаючись до суду з відповідною заявою позивач позбавлений права заявити додаткову вимогу про стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди.

Враховуючи те, що позивачем була заявлена вимога про відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, суд виходячи з аналізу вище наведених норм, прийняв рішення про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття загального позовного провадження у даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 15.02.2017 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області та відкладено підготовче засідання на 15.03.2018.

Ухвалою суду від 15.03.2018 в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі було відмовлено, з підстав, що оскарження в апеляційному порядку рішення суду про відмову в роз’ясненні рішення по справі №808/3860/16, не зупиняє виконання самого рішення.

15.03.2018 в підготовчому засіданні було закрито підготовче провадження та за клопотанням сторін призначено справу до судового розгляду на той же день.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, зокрема зазначив, що внаслідок невиконання судового рішення відповідач продовжує покладати на платника податків обов’язок повторної сплати податків. Відповідно до уточнених позовних вимог просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною,щодо невиконання постанови Запорізького окружного адміністраттивного суду по справі №808/3860/16 та стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області 476 112,09 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями відповідача та бездіяльністю. Позовну заяву просить задовольнити у повному обсязі.

Тому суд розглядає справу у межах уточнених позовних вимог, не надаючи оцінку обґрунтуванням сторін, які виходять за межі позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов, зокрема зазначив, що Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області вживає заходи для виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/3860/16. В задоволені позову просить відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2017 у справі 808/3860/16 скасовано суму податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” у розмірі 476112 грн. 09 коп. (чотириста сімдесят шість тисяч сто дванадцять гривень дев’ять копійок) визначену у податковій вимозі від 23.11.2016 №4662-17, прийняту Запорізькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС (відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя) та скасовано податкову вимогу від 23.11.2016 №4662-17. Постанова набрала законної сили 04.08.2017.

У зв’язку з невиконанням Запорізькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2017 у справі 808/3860/16 позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов’язковість судового рішення.

Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення відповідно до статті 124 Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п.1 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

—державний орган;

—державні підприємство, установа, організація;

—юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (Мається на увазі підприємства ,що належать державі (або в них держава володіє значною часткою) примусова реалізація майна яких забороняється).

Особлива процедура виконання не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Згідно п.1 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v.Greece (Горнсбі проти Греції).

Як вбачається із наведених норм, судове рішення допускається до виконання лише після набрання ним законної сили. Судом встановлено та сторонами в судовому засіданні не заперечувалось, що Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2017 у справі 808/3860/16 набрала законної сили 04.08.2017, а отже є обов’язковою для виконання.

Позивач звертався до відповідача щодо наявності заборгованості у позивача.

Листом від 14.12.2017 №14895/10\08-29-17 та листом від 15.12.2017 відповідачем була надана відповідь позивачу, що за останнім наявна заборгованість у сумі 485 348 грн. 74 коп.

Відповідаючи на лист позивача від 24.11.2017 щодо невиконання судового рішення, відповідач у листі від 20.12.2017 зазначив, що повноважень щодо скасування податкового боргу у підрозділів погашення боргу, згідно чинного законодавства, не має.

У своїх запереченнях відповідач зазначає що вживає заходів щодо виконання судового рішення по справі №808/3860/16, однак належних доказів суду не надає.

За наведених обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що Запорізькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області не виконано постанову Запорізького окружного адміністративного суду у справі 808/3860/16, а отже позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду у справі 808/3860/16 від 01.06.2017.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області 476112,09 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями відповідача та бездіяльністю суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У широкому значенні шкода – це втрати. Це майнові або інші негативні наслідки для особи.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведені у статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відповідно до частини першої цієї статті майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, традиційно виділяють два види шкоди.

Матеріальна (майнова), майнова шкода полягає у знищенні або пошкодженні майна потерпілого. Об’єктом правопорушення виступає річ, тобто предмет матеріального світу, або гроші. Майнова шкода поділяється на реальні збитки – фактичні втрати, пов’язані із знищенням або пошкодженням майна, та (або) витрати, пов’язані із відновленням свого порушеного права, а також упущену вигоду – доходи, які особа могла б одержати, якщо б її право не було порушено.

Моральна (немайнова), це втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона полягає у применшенні немайнового блага. Об’єктом правопорушення є немайнове право: здоров’я, честь, гідність, ділова репутація тощо. Термін моральна шкода” застосовують переважно до фізичних осіб, тоді як до юридичних осіб використовується “немайнова шкода”. Вищий господарський суд України роз’яснив, що це шкода, заподіяна порушенням законних немайнових прав юридичних осіб. Її наслідками є приниження репутації, формування негативної оцінки як учасника правовідносин, – як результат зменшення контрагентів, а отже, і майнові втрати.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювана, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.

Враховуючи той факт, що судом визнано протиправною бездіяльність Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій щодо невиконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/3860/16, тому суд надаючи оцінку обґрунтуванню позивачем позовної вимоги щодо відшкодування шкоди 476 112 грн.09 коп. з Державного бюджету України вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже зазначалося вище, позивач повинен був надати докази в обґрунтування “немайнової шкоди”, а саме: приниження репутації, формування негативної оцінки як учасника правовідносин та як результат зменшення контрагентів, а отже, і майнові втрати, які виходячи з предмету спору полягають в упущеній вигоді – доході, які особа могла б одержати, якщо б її право не було порушено.

Будь-яких доказів, в обґрунтування вище наведено позивачем надано не було. Крім того, позивачем не доведено, що сума в розмірі 476 112 грн. 09 коп. яку позивач зазначає як шкоду та просить її стягнути з Державного бюджету України і є упущеною вигодою – доходом, яку позивач міг би одержати, якщо б його право не було порушено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає таку позовну вимогу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ» (69034, м Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29а, код ЄДРПОУ 2216169) задовольнити частково.

Визнати протравною бездіяльність Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 3948818) щодо невиконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/3860/16 від 01.06.2017.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ» (69034, м Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29а, код ЄДРПОУ 2216169).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.295-297 КАС України.

Рішення виготовлено в повному обсязі 26.03.2018.

Суддя О.В. Конишева