Рішення № 72949117, 23.03.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року (о 15 год. 00 хв.)Справа № 808/246/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 69050, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (місцезнаходження: 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, буд. 25-А, код ЄДРПОУ 41248959)

про зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – Шевченківське об’єднане УПФУ м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить здійснити перерахунок пенсії та виплачувати пенсію державного службовця з урахуванням статті 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на момент призначення пенсії з урахуванням саме 90% розрахунку від сум заробітку з урахуванням включення до розрахунку (складу заробітної плати) оновлених та підвищених розмірів посадового окладу в розмірі 4 500,00 грн., надбавки за спеціальне звання в розмірі 700,00 грн. та надбавки за вислугу років в розмірі 2 250,00 грн., з урахуванням інших додаткових видів, що вже включені у розрахунок пенсії позивача.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії) та вважає хибною позицію відповідача щодо відсутності у Законі України «Про державну службу» статті, яка стосується перерахунку, оскільки аналіз вищевикладеного положення дає підстави для висновку, що воно поширюється на тих осіб, яким пенсії призначаються (на теперішній час) спеціальними нормами, а не на тих, яким вони вже призначені (в минулому часі). Вважає, що оскільки пенсія позивачу призначена ще до того часу, коли відповідні норми Закону України «Про державну службу» не втратили своєї чинності, а тому має право на перерахунок пенсії, оскільки має необхідну довідку для такого перерахунку. На думку позивача, в його випадку необхідно застосовувати норму Закону у часі, так згідно зі статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпне, гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ураховуючи зазначене, просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

19.02.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (№ 5603), у якому, зокрема, пояснює, що позивач перебуває на обліку у відповідача з 03.02.2010, та у період з 03.10.2010 по 01.10.2017 отримував пенсію за віком, призначену у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати. Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 викладено в новій редакції, а саме: умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом міністрів України. Вказує, що на момент звернення позивача до відповідача, умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям Кабінетом Міністрів України не визначені. Таким чином, вважає, що з 15 грудня 2015 року у зв’язку з внесенням змін до відповідного закону не передбачено порядку реалізації, обов’язку органу Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій та відсутня така підстава для перерахунку раніше призначеної пенсії як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям. Крім того, посилається на приписи ст. 90 Закону України «Про державну службу» №889 від 10.12.2015 та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зазначає, що з 01.05.2016 відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв’язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців. На думку представника відповідача, оскільки позивач із заявою про перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» звернувся до відповідача 20.10.2017, тому відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії. В своєму відзиві відповідач звертає увагу суду, що у зв’язку із набранням чинності 11.10.2017 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 № 2148-VIII, з 01.10.2017 позивачу був проведений перерахунок пенсії за віком, як державного службовця на пенсію за віком, як учасника війни згідно норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» після чого розмір пенсії збільшився до 6 553,98 грн., з урахуванням того, що до проведення перерахунку розмір пенсії позивача становив 6 197,48 грн. На підставі вищевикладеного, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, проте звернувся до суду із заявою (вх. № 6645 від 27.02.2018) про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні.

Представник відповідача 27.02.2018 звернувся до суду із заявою (вх. № 6646) про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 працював в Запорізькій митниці на посаді начальника відділу оперативних чергових, має стаж державної служби 36 років, що підтверджується довідкою Запорізької митниці ДФС України від 18.10.2017 № 08-70-08-27/455 про складові заробітної плати.

Позивач перебуває на обліку в Шевченківському об’єднаному УПФУ м. Запоріжжя та одержує пенсію за віком, як державний службовець з лютого 2010 року, яка призначена йому відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 з урахуванням норми, що діяла на час призначення пенсії 90% розрахунку пенсії від сум заробітку.

20 жовтня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та надання відповіді, у якій просив здійснити перерахунок та виплачувати пенсію з урахуванням статті 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на момент призначення пенсії з урахуванням саме 90% розрахунку від сум заробітку включення до розрахунку оновлених та підвищених розмірів посадового окладу в розмірі 4 500,00 грн., надбавки за спеціальне звання (ранг) в розмірі 700,00 грн. та надбавки за вислугу років в розмірі 2 250,50 грн., з урахуванням інших додаткових видів, що вже були включені до пенсії. До вказаної заяви позивачем додано оригінал довідки від Запорізької митниці ДФС України від 18.10.2017 № 08-70-08-27/455.

Проте, листом від 06.11.2017 № 455/М-1 Шевченківським об’єднаним УПФУ м. Запоріжжя позивачу повідомлено щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії з мотивів відсутності законодавчо визначених підстав для такого перерахунку.

У зв’язку із вищевикладеним, позивач звернувся з даним позовом до суду, у якому просить здійснити перерахунок пенсії та виплачувати пенсію державного службовця з урахуванням статті 37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням включення до розрахунку (складу заробітної плати) оновлених та підвищених розмірів посадового оклад.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 37-1 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - ОСОБА_2 №3723-ХІІ) в редакції, яка діяла до 01.01.2015, було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 прийнято новий ОСОБА_2, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - ОСОБА_2 України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі – ОСОБА_2 №889-VIII).

ОСОБА_2 набув чинності 01.05.2016, у зв'язку з чим положення Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» частково втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Натомість у ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій. Підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до підстав перерахунку пенсії зазначеною статтею не віднесено.

Враховуючи, що на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії в законодавстві відсутні норми, які б регламентували умови та порядок проведення перерахунку пенсії державних службовців, тобто у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такого перерахунку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання позивача на порушення ст. 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, не визнана неконституційною Конституційним Судом України.

До того ж у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи наведені положення норм чинного законодавства та рішення Конституційного суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, суд дійшов висновку, що з 01.05.2016 у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 07.11.2017 у справі №398/4332/16.

За таких обставин, враховуючи той факт, що із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся 20.10.2017, зважаючи на практику Верховного Суду України у подібних правовідносинах, суд дійшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: 69050, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (місцезнаходження: 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, буд. 25-А, код ЄДРПОУ 41248959) про зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.295, 297 КАС України.

Суддя І.В. Батрак