Рішення № 72949084, 23.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року м. Житомир справа № 806/910/18

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині невиконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/1687/17 та постановлення безпідставного рішення від 05.02.2018 про закінчення виконавчого провадження ВП №55511714;

- скасувати постанову від 05.02.2018 про закінчення виконавчого провадження ВП №55511714 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. та відновити виконавче провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем в порушення вимог діючого законодавства винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/1687/17.

Вказує, що оскільки вказана постанова суду не виконана, у відповідача не було законодавчо встановлених підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Наголошує, що посилання відповідача на лист боржника від 12.01.2018 №1379/33098-0-33-17/8.3.2 є неналежними, оскільки зміст вказаного листа позивачу як стороні виконавчого провадження не відомий.

На думку позивача, державний виконавець при прийнятті спірної постанови не перевірив виконання боржником постанови суду, чим порушив вимоги статей 18, 19 Закону України "Про виконавче провадження", а тому спірна постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню, а виконавче провадження - відновленню.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи в порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Судовий розгляд справи призначено на 16 березня 2018 року об 11 год. 00 хв.

В судове засідання призначене на 16.03.2018 об 11:00 прибула представник відповідача. В судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов вих. №3.4/14/2018/151 від 16.03.2018 (а.с. 28 та зворот).

Позивач в судове засідання не прибули, 14 березня 2018 року позивачем на офіційну електронну поштову адресу суду надіслано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с. 25). Протокольною ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження. Протокольною ухвалою суду в судовому засіданні оголошено перерву до 23.03.2018 об 11:00 для надання додаткових доказів, що зафіксовано секретарем судового засідання в протоколі судового засідання від 16.03.2018.

В судове засідання призначене на 23.03.2018 об 11:00 позивач не прибули. Позивач на офіційну електронну адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с. 47).

Представник відповідача до суду прибув, перед початком судового засідання подала до відділу документального забезпечення суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с. 54). Також надіслала на офіційну електронну поштову адресу суду додаткові письмові пояснення по справі від 23.03.2018 (а.с. 55).

Зважаючи на неявку сторін та керуючись приписами ч.3 ст. 194, ч.9 ст. 205, ч.4 ст. 229 КАС України суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Встановлено та не заперечується сторонами, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року в адміністративній справі №806/1687/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Міністерства юстиції України щодо ненадання ОСОБА_1 копії Наказу Міністерства юстиції України від 23.12.2003 № 166/5 відносно приватного нотаріуса ОСОБА_2 за заявою від 17.05.2017. Зобов'язано Міністерство юстиції України надати ОСОБА_1 копію Наказу Міністерства юстиції України від 23.12.2003 № 166/5 відносно приватного нотаріуса ОСОБА_2 В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 56-58).

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року по справі №806/1687/17 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року - без змін (а.с. 59-63).

У відповідності до положень статті 254 КАС України (в редакції на момент постановлення ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року по справі №806/1687/17), постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року в адміністративній справі №806/1687/17 набрала законної сили 20 листопада 2017 року.

На виконання постанови суду від 14.07.2017 по справі №806/1687/17, Житомирським окружним адміністративним судом 18.12.2017 було видано позивачу виконавчий лист №1523/17 (а.с. 40-41).

З метою примусового виконання рішення суду, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 19.12.2017 про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року в адміністративній справі №806/1687/17 (а.с. 34).

Міністерство юстиції України супровідним листом від 12.01.2018 вих. №1379/33098-0-32-17/8.3.2 (а.с. 35) на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року в адміністративній справі №806/1687/17 надіслало на адресу ОСОБА_1 належним чином завірену копію наказу Міністерства юстиції України №166/5 від 23.12.2003 (а.с. 36)

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55511714 від 12.01.2018 на підставі виконавчого листа №1523/17 від 18.12.2017 (а.с. 32-33).

Вказаною постановою з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 14 892 грн. та надано десятиденний термін для виконання рішення суду.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії листа Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.01.2018 №20.1/55511714/8 постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55511714 від 12.01.2018 надіслано сторонам (а.с. 31).

05 лютого 2018 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №55511714 від 05.02.2018 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 38-39).

Згідно листа Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вих. №20.1/55511714/8, постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №55511714 від 05.02.2018 було надіслано сторонам (а.с. 37).

Не погоджуючись із діями відповідача, вважаючи, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинено неправомірні дії (бездіяльність) в частині невиконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/1687/17 та постановлення безпідставного рішення від 05.02.2018 про закінчення виконавчого провадження ВП №55511714, наголошуючи, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню, а виконавче провадження - відновленню, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №55511714 від 05.02.2018 на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно ч.3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною четвертою статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.1 ст. 373 КАС України (в редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа № від 18.12.2017) виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови, далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Положеннями ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд критично ставиться до доводів позивача в частині наявності неправомірних дій або бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині невиконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/1687/17 та звертає увагу позивача, що судове рішення підлягає виконанню виключно боржником у виконавчому провадженні ВП №55511714 - Міністерством юстиції України.

Органи державної виконавчої служби забезпечують примусове виконання судового рішення боржником у виконавчому провадженні, в той час як виконання судового рішення безпосередньо органом державної виконавчої служби, державним або приватним виконавцем суперечить нормам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Суд також звертає увагу позивача, що позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача в частині постановлення безпідставного рішення від 05.02.2018 про закінчення виконавчого провадження ВП №55511714 не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Так, 05 лютого 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №55511714 від 05.02.2018 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 38-39).

Таким чином, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не допущено протиправної бездіяльності, оскільки відповідачем у відповідності до вимог Закону №1404-VIII винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №55511714 від 05.02.2018, а тому позовні вимоги у вказаній частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача про неправомірність дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо постановлення безпідставного рішення від 05.02.2018 про закінчення виконавчого провадження ВП №55511714 суд зазначає наступне.

Так, підставою для закінчення виконавчого провадження та винесення спірної постанови є лист Міністерства юстиції України від 12.01.2018 вих. №1379/33098-0-32-17/8.3.2 щодо надіслання на адресу ОСОБА_1 належним чином завіреної копії наказу Міністерства юстиції України №166/5 від 23.12.2003 (а.с. 35)

Суд звертає увагу на те, що п.1 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

При дослідженні матеріалів справи, а саме копій документів виконавчого провадження ВП №55511714, судом не встановлено виконання відповідачем обов'язку щодо перевірки виконання судового рішення.

Крім того, матеріали виконавчого провадження не містять належні, достатні, допустимі та достовірні докази на підтвердження надіслання листа Міністерства юстиції України від 12.01.2018 вих. №1379/33098-0-32-17/8.3.2 позивачу ані боржником у виконавчому провадженні №55511714 - Міністерством юстиції України, ані відповідачем.

Матеріали виконавчого провадження доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 листа лист Міністерства юстиції України від 12.01.2018 вих. №1379/33098-0-32-17/8.3.2 також не містять.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В. обов'язку щодо перевірки виконання судового рішення не виконала.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача та вказує, що на момент винесення спірної постанови про закінчення виконавчого провадження у відповідача не було сукупності належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів на підтвердження виконання боржником у виконавчому провадженні ВП №55511714 постанови Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/1687/17.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача про передчасність винесення спірної постанови про закінчення виконавчого провадження є обґрунтованими, а позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2018 ВП №55511714 та її скасування підлягають задоволенню.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до вимог ч.1 ст.41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином, відновлення виконавчого провадження належить до дискреційних повноважень органу державної виконавчої служби.

Оскільки суд не може підміняти суб'єкта владних повноважень та виконувати його повноваження, передбачені діючим законодавством, позовна вимога щодо відновлення виконавчого провадження шляхом зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження суперечить нормам чинного законодавства та не підлягає задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи спростовано правомірність винесення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №55511714 від 05.02.2018, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 194, 205, 229, 242-246, 268-272, 287 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1. Дата народження: 16.06.1957) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, Київ 1, 01001. Код ЄДРПОУ 00015622) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №55511714 від 05.02.2018.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. про закінчення виконавчого провадження ВП №55511714 від 05.02.2018.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення та набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Повний текст рішення складено: 23 березня 2018 року.