Постанова № 72948102, 08.02.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Журавель Т.С.

Доповідач -Авалян Н.М.

Справа № 428/3418/17

Провадження № 22ц/782/987/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Авалян Н.М.

суддів - Кострицького В.В, Орлова І.В.

за участю секретаря судового засідання -Подрябінкіна Я.Г.

позивача - ОСОБА_3

представника позивача - адвоката Рибаса А.С.

представника відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року (суддя Журавель Т.С.) у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив

05.04.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня 2015 року по квітень 2015 року в сумі 1454 грн., компенсації втрати частини заробітної плати за відпрацьований з березня 2014 року по квітень 2015 року час у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 8113 грн., а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до дати ухвалення судового рішення.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.10.2017 року позовна заява в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за порушення строків виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня 2015 року по квітень 2015 року в сумі 1454 грн. та компенсації втрати частини заробітної плати за відпрацьований з березня 2014 року по квітень 2015 року час у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 8113 грн. залишена без розгляду.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року суд задовольнив позов про стягнення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.04.2015 року по 19.10.2015 року в розмірі 92 866,41 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» просить рішення суду скасувати в частині задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази відповідача, які свідчать про відсутність вини підприємства у несвоєчасному проведенні розрахунку з позивачем. Зокрема, суд першої інстанції не прийняв до уваги докази відповідача, які свідчать про обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), які унеможливили ведення господарської діяльності за повним циклом виробництва та як наслідок, стали причиною порушення строку проведення розрахунку з працівниками, в тому числі і з позивачем.

В судовому засіданні позивач та його представник просили залишити рішення суду без змін, а представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, розгляд апеляційної скарги здійснюється за правилами Цивільного процесуального кодексу України, який діє з 15 грудня 2017 року.

Згідно зі статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1, 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частинами 1,2 статті 376 ивільного процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в трудових відносинах, які припинені 08.04.2015 року в зв'язку із звільненням позивача з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України відповідно до наказу № 66-к від 08.04. 2015 року.

На момент звільнення до виплати позивачу належала нарахована бухгалтерією відповідача заборгованість по заробітній платі.

Судовим наказом від 30.03.2015 року у справі №428/2659/15-ц з ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» на користь позивача стягнено нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 8345 грн.

Згідно копії довідки про доходи № 47, виданої ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» 23.02.2017 року, загальна заборгованість за січень-квітень 2015 року складає 1454 грн., а саме за січень 2015 року 574 грн., за лютий 2015 року 0 грн., березень 2015 року 279 грн., квітень 2015 року 601 грн. Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату складає 8113 грн.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України, ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» нарахувало позивачу заробітну плату за грудень 2014 року в сумі 610 грн., січень 2015 року 609,09 грн., за лютий 2015 року 0 грн., березень 2015 року 293,93 грн., квітень 2015 року 641,20 грн.

Згідно копії довідки № 9, виданої 08.04.2015 року ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест», позивач фактично відпрацював у грудні 2014 року 5 робочих днів, у січні 2015 року 3 робочих дні.

В довідці № 8, виданій 08.04.2015 року ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест», позивач знаходився у відпустці без збереження заробітної плати з причини зупинки виробництва через припинення поставок сировини: у 2014 році: з 12 по 19 травня, з 01 липня по 19 листопада, з 26 по 28 листопада, з 8 по 31 грудня; у 2015 році: з 08 січня по 27 лютого, з 2 березня по 8 квітня.

Зазначені обставини підтверджені належними письмовими доказами, які сторонами визнаються.

Задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не представлено доказів відсутності вини підприємства у не проведенні розрахунку з позивачем в день його звільнення, а відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Надані відповідачем докази на підтвердження відсутності вини підприємства внаслідок існування форс-мажорних обставин суд не прийняв до уваги, вказавши наступне.

Відповідно до законодавства протягом терміну дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, є сертифікат Торгово-промислової палати України, який видається по конкретному договору, контракту, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Наданий відповідачем сертифікат Торгово-промислової палати № 7566 від 26 травня 2017 року суд не прийняв до уваги, вказавши на те, що у вищевказаному сертифікаті не містяться обставини непереборної сили для ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» під час здійснення господарської діяльності та дотримання законодавства щодо справляння і сплати податків та обовязкових платежів, виплати заробітної плати, тому він не може вважатися доказом підтвердження дії обставини непереборної сили як підстави для звільнення відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати при звільненні.

Також, судом не були прийняті до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 23.03.2017 року № 6-365цс16, оскільки обставини, які зазначені у постанові Верховного Суду України є зовсім іншими ніж ті, які досліджувалися у даному випадку.

Крім того, наданий представником відповідача, «Науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання обовязків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)», який було видано певними фахівцями в галузі права та підписано віце-президентом Торгово-промислової палати України, не береться судом до уваги, оскільки як вже зазначалося вище єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Апеляційний суд вважає висновок суду помилковим, оскільки відповідно до закону науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України визнається тим документом, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданим згідно з чинним законодавством, а тому у суду першої інстанції не було підстав вважати, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності вини відповідача у непроведені розрахунку при звільненні позивача. Свій висновок апеляційний суд обгрунтовує наступним.

Закон (стаття 116 Кодексу законів про працю України) зобов'язує роботодавця провести розрахунок з працівником в день його звільнення. У разі порушення власником строку розрахунку при звільненні та його вини в затримці розрахунку при звільненні закон надає працівнику право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку (стаття 117 Кодексу законів про працю України).

Закон також передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок непереборної сили, якою визнається надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків (стаття 617, пункт 1 частини1 статті 263 Цивільного кодексу України).

Виходячи з вказаних приписів норм матеріального права, відповідач зобов'язаний був довести, а суд встановити, що саме в день звільнення позивача існували обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), тобто такі обставини, які існують, не зважаючи на всі необхідні та достатні заходи, що вжиті роботодавцем.

Ознаки непереборної сили наведені в пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Встановлено, що в період виникнення спірних правових відносин на території Лугаської області проводилась антитерористична операція, яка триває.

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

За змістом статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Пунктом 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 р. № 44(5), встановлено, що сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це документ, за затвердженими Президією Торгово-промислової палати України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий Торгово-промислової палати України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Розділом шостим Регламенту засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс -мажорних обставин (обставин непереборної сили) передбачено порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Зокрема, пунктом 6.12 передбачено, що сертифікат після його внесення до реєстру сертифікатів форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підписується першим віце-президентом або віце-президентом Торгово-промислової палати України, відповідно - президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної торгово-промислової палати та уповноваженою особою, яка приймала рішення про засвідчення форс-мажорних обставин. На сертифікаті ставиться печатка Торгово-промислової палати України/ регіональної торгово-промислової палати.

Аналіз вищезазначених норнм права приводить суд до висновку про те, що поняття «сертифікат» та «висновок» Торгово-промислової палати згідно чинного законодавства є тотожніми. Висновок Торгово-промислової палати України (у тому числі і науково-правовий) є різновидом сертифікату Торгово-промислової палати України, який належним чином засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Висновком Торгово-промислової палати України від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції) з 25 травня 2014 року для ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест», що унеможливило виконання обов'язку, передбаченого статтями 47, 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівників, які, у тому числі, мали місце 29 травня 2015 року ( а.с.166-177).

Вказаний вище висновок складено на бланку Торгово-промислової палати України, підписаний віце-президентом Торгово-промислової палати України, виданий згідно з чинним законодавством, у зв'язку з чим є належним доказом, який встановлює не тільки факт настання обставин непереборної сили, але й його вплив на реальну можливість виконання відповідачем зобов'язання здійснити в день звільнення розрахунок з позивачем, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання такого зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 року у справі № 6-364цс16 щодо застосування в подібних правовідносинах статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

З вказаних вище підстав апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду в частині, що оскаржується, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову підлягає також скасуванню рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь держави судового збору відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 388, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 13 лютого 2018 року.

Головуючий Авалян Н.М.

Судді Кострицький В.В.

Орлов І.В.