Ухвала суду № 72946985, 20.03.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/447/18

Провадження 1-м/415/2/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.

за участю секретаря Бервено Ю.В.

прокурора Комм Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду клопотання Міністерства юстиції України відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Алчевська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

про приведення у відповідність до кримінального законодавства України вироку Ленінського районного суду м. Пензи від 12.10.2016, -

В С Т А Н О В И В:

22 січня 2018 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшло клопотання, в якому Міністерство юстиції України, відповідно до ч.1 ст. 610 КПК України, з метою забезпечення виконання в Україні покарання призначеного громадянину України судом Російської Федерації просить: визначити норми (статті, частини статей) КК України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчинені якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Ленінського районного суду м. Пензи від 12.10.2016, з приєднанням частини не відбутого покарання, призначеного вироком цього ж суду від 23.01.2015; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1, на підставі зазначеного вироку.

27.12.2017 наказом Міністерство юстиції України № 4277/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком суду Російської Федерації громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, для подальшого відбуття покарання на території України.

У судове засідання представник Міністерства юстиції України не прибув, просив розгляд вказаного клопотання проводити за його відсутністю.

У судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України щодо приведення вироку суду Російської Федерації стосовно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України та просила відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що відповідно до чинного законодавства України, наркотичні засоби, за замах на незаконний збут яких громадянина України - ОСОБА_1 засуджено вироком Ленінського районного суду м. Пензи від 12.10.2016, а саме: речовина, що містить у своєму складі метиловий ефір 3-метил-2-(1-пентил-1Н-індазол-3-карбоксамід) бутанової кислоти - не включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770, зі змінами. Таким чином, на час вчинення ОСОБА_1 замаху на збут наркотичних засобів на території Російської Федерації, вказані речовини не були визнані на території України речовинами, обіг яких обмежений чи заборонений. Тому у випадку, коли ОСОБА_1 здійснював би збут вказаних речовин на території України, то у його діях був би відсутній склад кримінального правопорушення.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, з урахуванням отриманого на запит суду листа Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба), суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту «b» частини 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової та адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.

До того ж, пунктами «а», «d» статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року закріплено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст.606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, регламентований положеннями ст.610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч. 4 ст.610 КПК України.

За змістом ч.1 ст.602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.3 ст.603 КПК України, при розгляді клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави суд встановлює, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою (Глава 46 КПК України). При цьому суд, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави та не вирішує питання щодо винуватості особи.

З урахуванням викладеного, суд при вирішенні клопотання Міністерства юстиції України зазначає, що відповідно до Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» від 22.09.1995 року, вказана Конвенція набрала чинності для України з 01.01.1996 та відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про передачу його в Україну для подальшого відбування покарання (а.с. 30, 31).

Із матеріалів провадження вбачається, що вироком Ленінського районного суду м. Пензи від 12.10.2016, ОСОБА_1, який є громадянином України і зареєстрований у АДРЕСА_1, визнано винним і засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 30 - п. «г» - ч.4 ст. 228-1 КК Російської Федерації, а саме, за те що у період часу з 20 березня 2016 року по 26 березня 2016 року на території м. Пензи, останній, використовуючи інформаційно-телекомунікаційні мережі (включно мережу Інтернет), за попередньою змовою групою осіб, вчинив замах на незаконний збут наркотичних засобів у великих розмірах, та йому призначено покарання, із застосуванням ст. 64 КК Російської Федерації, у виді позбавлення волі строком на 5 років. У відповідності з ст.70 КК Російської Федерації, за сукупністю вироків, приєднано не відбуте покарання, призначене вироком Ленінського районного суду м. Пензи від 23.01.2015 та призначено остаточне покарання у вигляді 6 років позбавлення волі, без позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю та без штрафу, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Строк покарання визначено рахувати з моменту ухвалення вироку, зарахувавши ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його перебування під вартою з 23.03.2016 по 11.10.2016 включно (а.с. 6-16).

Апеляційною ухвалою судової колегії по кримінальним справам Пензенської області від 14.12.2016, вказаний вище вирок залишено без змін (а.с. 17-18).

При цьому, з вироку Ленінського районного суду м. Пензи від 12.10.2016 вбачається, що ОСОБА_1 засуджено за замах на збут таких наркотичних засобів як речовина, що містить у своєму складі метиловий ефір 3-метил-2-(1-пентил-1Н-індазол-3-карбоксамід)бутанової кислоти (MMB (N) -018), метил-3,3-диметил-2-[1-(5-фторпентил)-1Н-індазол-3-ілкарбоксамідо] бутаноат (MDMB (N) -2201, а також похідне наркотичного засобу - метилового ефіру 3-метил-2-(1-пентил-1Н-індол-3-карбоксамід)бутанової кислоти (ММВ-018), метил-3-метил-2-[1-(5-фторпентил) - 1Н-індол-3-ілкарбоксамідо]бутаноат (ММВ-2201), масою не менше 3,555 грама, а також похідне наркотичного засобу - метилового ефіру 3-метил-2-(1-пентил-1Н-індазол-3-карбоксамідо)бутанової кислоти (ММВ (N) -018), метил - 3, 3-диметил - 2 - [1- (5-фторпентил) - 1Н - індазол - 3 - ілкарбоксамідо]бутаноат (MDMB (N) - 2201), похідне наркотичного засобу - метилового ефіру 3-метил-2-(1-пентил-1Н-індол-3-карбоксамидо)бутанової кислоти (ММВ-018), метил-3-метил-2- [1- (5 фторпентил)-1Н-індол-3-ілкарбоксамідо]бутаноат ММВ-2201, а також похідне наркотичного засоби-2-(1-Бензил-1Н-індазол-З-карбоксамідо)оцтової кислоти, метил-2-[1-(4-фторбензил)-1Н-індазол-3-карбоксамідо]-3-метилбутаноат (ММВ (N) -ВZ-F), масою не менше 1,545 грама - всього загальною масою не менше 5,1 грама.

Вказане кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_1 засуджено, останній вчинив на території Російської Федерації у період часу з 20 березня 2016 року по 26 березня 2016 року.

Відповідно до законодавства України, належність певної речовини до наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на території України, визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 (із змінами від 26.12.2014 № 712) «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (далі - Постанова КМУ №770).

Згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим Постановою КМУ №770, похідне метилового ефіру 3-метил-2-(1-пентил-1Н-індазол-3-карбоксамід) бутанової кислоти та похідне 2-(1-Бензил-1Н-індазол-З-карбоксамідо) оцтової кислоти - у вказаному Переліку відсутні.

Крім того, як слідує із наданого на запит суду листа Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба), хімічні речовини: 2-(1-бензил-1Н-індазол-З-карбоксамідо)оцтової кислоти; MMB (N) -018, хімічна назва - метиловий ефір 3-метил-2- (1-пентил-1Н-індазол-3-карбоксамідо)бутанової кислоти; ММВ-018, хімічна назва - метиловий ефір 3-метил-2-(1-пентил-1Н-індазол-3-карбоксамідо)бутанової кислоти; MDMB (N) - 2201, хімічна назва - метил-3,3-диметил-2-[1-(5-фторпентил)-1Н-індол-3-ілкарбоксамідо]бутаноат; ММВ-2201 - хімічна назва - метил-3-метил-2- [1-(5-фторпентил)-1Н-індол-3-ілкарбоксамідо]бутаноат; ММВ (N) -ВZ-F, хімічна назва - метил-3-метил-2[1-(4-фторбензил)-1Н-індазол-3-карбоксамідо]бутаноат, станом на 06.03.2018 не включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим Постановою КМУ №770 від 06.05.2000 (а.с. 44-46).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у період часу з 20 березня 2016 року по 26 березня 2016 року, коли засудженим ОСОБА_1 було вчинено замах на збут на території Російської Федерації, наркотичних засобів, вищевказані речовини не були віднесені до наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, обіг яких на території України обмежений чи заборонений.

Згідно змісту ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Частинами 2 та 3 ст. 4 КК України передбачено, що злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Згідно з ч.4 ст.10 КК України, виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається злочином або було б злочином у разі його вчинення на території України.

За змістом п. «е» ч. 1 ст.3 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 (01.01.1996 дата набрання чинності для України), засуджену особу може бути передано за цією Конвенцією тільки за таких умов, зокрема, якщо дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином, згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що на час вчинення ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб замаху на збут наркотичних засобів у великих розмірах, хімічні речовини 2-(1-бензил-1Н-індазол-З-карбоксамідо)оцтової кислоти; MMB (N)-018; ММВ-018; MDMB (N) - 2201; ММВ-2201; ММВ (N)-ВZ-F, на території Російської Федерації, не були визнані на території України речовинами, обіг яких обмежений чи заборонений, суд приходить до висновку про те, що у разі вчинення ОСОБА_1 спроби збуту даної речовини у березні 2016 року на території України, його дії не містили б складу кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, кримінальна відповідальність за які передбачена КК України.

Виходячи з викладеного, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації стосовно ОСОБА_1, яким останній був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 30 - п. «г» - ч.4 ст. 228-1 КК Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних засобів, скоєний за попередньою змовою групою осіб, з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (включно мережу Інтернет), вчинений у великому розмірі), у відповідність із законодавством України, не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9 - 12 Конвенції "Про передачу засуджених осіб" 1983 року, ст.ст. 369, 372, 392, 610 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Ленінського районного суду м. Пензи від 12.10.2016, з приєднанням частини не відбутого покарання, призначеного вироком цього ж суду від 23.01.2015, стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Копію ухвали надіслати Міністерству юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Шевченко