Постанова № 72945456, 21.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/3218/17 Головуючий у І інстанції Осаулова Н. А.Провадження № 22-ц/780/655/18 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 26 21.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кулішенка Ю.М.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Сушко Л.П.,

за участю секретаря: Шуляка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду з вказаним позовом. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 12 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В порушення умов договору відповідач своїх зобов'язань не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 30 червня 2017 року складає 11036,46 грн.

Позивач просив, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору є погашення заборгованості по процентах, закінчення строку дії картки припиняє правовідносини сторін за договором банківського рахунку та не зупиняє нарахування процентів на суму коштів отриманих відповідачем допоки договір не буде розірвано між сторонами або на підставі рішення суду.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_2 не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 357 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 12.02.2008 року між відповідачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, за умовами договору відповідач отримала кредит у розмірі 500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов'язання визначені договором виконав в повному обсязі, відповідач своїх зобов'язань не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 30 червня 2017 року складає 11036,46 грн.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи в задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що хоча вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості обґрунтовані, заяву подано до суду з пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновками суду, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за ОСОБА_2 заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, правильним є висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Разом з тим, згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми заборгованості остання оплата ОСОБА_2 за користування кредитними коштами була здійснена 17 квітня 2009 року, в сумі 50.00 грн., будь-яких даних про визначення строку позовної давності немає, даних, що кінцевий термін виконання зобов'язань був пролонгований за домовленістю між сторонами також немає, тому позовна давність визначається на загальних умовах - три роки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області 06 вересня 2017 року,, пропустивши таким чином визначений ст. 257 ЦК України строк позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що позивачем заяву до суду подано з пропуском позовної давності та зважаючи на наявність в матеріалах справи заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, зробленою ним до ухвалення рішення (а.с. 40-43), законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» з підстав пропуску ним позовної давності.

Посилання апелянта на те, що проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності безпідставні.

Відповідно до вимог ч. 1. ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Якщо строк позовної давності пропущений на головну вимогу, він буде вважатися пропущеним і на додаткову вимогу.

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення апеляційна скарга позивача не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: