Рішення № 72945181, 02.02.2018, Барський районний суд Вінницької області

125/2250/17

2-а/125/8/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2018 року

Барський районний суд Вінницької області у складі:

судді Єрмічової В.В.,

за участі секретаря судового засідання Олійник О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом обґрунтовуючи тим, що вона 6 вересня 2017 року звернулась до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області з заявою про призначення пенсії за віком після досягнення 55 років посилаючись на ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в якій зазначено, що право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. 13 жовтня 2017 року позивач отримала лист № 1344/09-35/02 від 10 жовтня 2017 Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області викладеного у формі витягу з протоколу засідання комісії по вирішенню питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком, виплатою пенсії Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у Барському відділі з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії від 19 вересня 2017 року про відмову у призначенні пенсії за віком. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач змушена звернутися до суду.

29 листопада 2017 року представник відповідача Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 3 квітня 2017 року (а.с. 20), подав письмове заперечення проти позову обґрунтовуючи тим, що 1 листопада 2011 року набрав законної сили Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" яким було змінено пенсійний вік - підвищено та зрівняно до 60 років між чоловіками і жінками. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Отже, відповідно до п. 7.2 Прикінцевих положень вказаного Закону до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років (після 1 жовтня 2011 року), за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи (а.с. 19).

18 грудня 2017 року позивач ОСОБА_1 подала відзив на заперечення відповідача обґрунтовуючи тим, що посилання відповідача на ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є безпідставними, оскільки дана норма визначає умови призначення пенсій за вислугою років та на пільгових умовах. Таке твердження не відповідає дійсності та вводить в оману суд, оскільки ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" взагалі не містить жодного посилання па призначення пенсій за вислугою років та на пільгових умовах. Окрім того, порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах передбачена ст. 13 Закону. Отже ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає загальний порядок призначення пенсії за віком, згідно якої право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (а.с. 26).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення повістки про виклик у суд на 2 лютого 2018 року, однак подала до суду письмову заяву, в якій просить позов задовольнити, провести розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення повістки про виклик у суд на 2 лютого 2018 року, однак подав до суду заяву у якій просить заперечення додане до справи взяти до уваги та провести розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, зокрема, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи заяви позивача, заперечення відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.

Встановлено, що згідно витягу з протоколу Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 19 вересня 2017 року в призначенні пенсії за віком позивачеві ОСОБА_1 відмовлено, оскільки відповідно до п. 7.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу та за умови звільнення з роботи (а.с. 6).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом.

Основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у якому ч. 2 ст. 5 передбачено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, визначаються виключно цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку.

Відповідно до п. 7.2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи.

Як вбачається позивач ОСОБА_1 народилася 21 травня 1962 року, тобто на момент звернення до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про призначення пенсії за віком їй виповнилось 55 років. Це підтверджується копією паспорту громадянина України серії АВ756568, виданого 5 липня 2007 року Барським РВ УМВС України в Вінницькій області (а.с. 5).

Відповідно до ст. 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При цьому, вища юридична сила закону полягає в тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

Посилання позивача на неправомірність відмови в призначенні пенсії за віком на положення ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до якої право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років, судом не приймаються до уваги, оскільки положення вказаної норми Закону від 5 листопада 1991 року, зміни до якої не вносились, суперечать положеннями ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року з урахуванням змін, який є спеціальним нормативно-правовим актом та має перевагу над Законом України "Про пенсійне забезпечення", який є загальним, виходячи із загальних правових засад, відповідно до яких у випадку розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Звертаючись за призначенням пенсії за віком, позивачем також залишено поза увагою, що з 1 жовтня 2011 року набув чинності Закон України "Про заходи для законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", відповідно до якого збільшені пенсійний вік для жінок до 60 років та кількість мінімального страхового стражу не менше 15 років, з внесенням відповідних змін до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що Закон України "Про заходи для законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" прийнятий пізніше Закону України "Про пенсійне забезпечення", а внесені ним зміни стосуються Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як спеціального нормативно-правового акту з огляду на визначену ст. 5 цього Закону сферу його дії та його чинність на момент виникнення спору між сторонами та його вирішення в судовому порядку, суд дійшов висновку, що саме він підлягає застосуванню.

За підстав, зазначених вище, суд бере до уваги заперечення відповідача проти позову.

Крім того, суд дійшов висновку про обґрунтованість відмови відповідача в призначенні позивачеві пенсії за віком, оскільки з огляду на те, що ОСОБА_1 виповнилось 55 років 21 травня 2017 року, а не до 1 січня 2015 року, тому вона не потрапляє у "перехідний" період, визначений п. 7.2 розділу XV прикінцевих положень Закон України "Про заходи для законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який надавав жінкам, яким на той момент виповнилось 55 років, право на пенсію за віком за наявності страхового стажу не менше 30 років.

За даних обставин, враховуючи п. 11 абз. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право позивача на призначення їй пенсії за віком виникне лише після досягнення нею 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому в їх задоволенні відмовляє.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, в силу ст. 139 КАС України суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача коштів в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На підставі ст. 8, ч. 2 ст. 19 Конституції України, статті 1, 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 1, ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 26, п. 7.2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", керуючись ч. 3 ст. 3, статтями 6-11, 77, 139, 244-246, ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 241, статтями 242-246, ч. 1 ст. 293 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя