Ухвала суду № 72944850, 26.03.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/4185/17

провадження № 2/361/352/18

26.03.2018

У Х В А Л А

26 березня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Латенко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області ОСОБА_3 і ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення боргу,

установив:

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до начальника ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області ОСОБА_3, в обґрунтування якого зазначала, що відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року їй було призначено у вересні 1997 року пенсію в розмірі трьох мінімальних пенсій щодо ст. 19. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі споживчого бюджету, який визначається Кабінетом Міністрів України. Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох мінімальних пенсій, або трьох споживчих бюджетів. При цьому загальна грошова сума виплат відповідає призначеним виплатам пенсій у мінімальному розмірі, обчислених пенсіонером.

З 1998 року по 2004 рік позивач одержала за сім років: 7х12х3=252 мінімальних пенсій. У 2004 році виникла правова норма ст.28 Закону №1058-15 «Мінімальний розмір пенсії за віком, яка також регулює розміри пенсійних виплат щодо Закону №1778-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Ст.28 Закону №1058-15 визначається формулою: 462,27 (середня зарплата за 2003 р.)х20%(0,2)=92,45 грн. Для встановлення розміру пенсійної виплати у 2004 році позивач придбала право визначити особовий (особистий) розмір пенсійної виплати, виходячи із обставини збільшення ПФ України пенсійної виплати з 168 грн. до 284,69 грн. за формулою: 284,69 грн.:92,45 грн. = 3,079 мінімальних пенсій.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-15, позивач здобула право на одержання пенсійних виплат у солідарній системі. Заяви позивачем про перерахунок пенсії по ст.27 з 2004 року не подавались, тому що пенсія була призначена у 1997 році щодо Закону «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року.

Відповідно до ЗУ №22-91 від 23 грудня 2004 року частина 2 встановлено, що дія ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-15 поширюється на пенсіонерів, яким пенсію призначено до набрання цим Законом чинності. ОСОБА_4 набрав чинності 12 січня 2005 року. Виходячи з правових норм цього Закону, мінімальний розмір пенсії за віком був встановлений у розмірі прожиткового мінімуму.

З 2004 року органи пенсійного забезпечення м. Горлівки Донецької області, м. Харкова, м. Бровари Київської області зменшили позивачу розмір пенсії з трьох мінімальних пенсій до одної мінімальної пенсії безпідставно.

З 2004 року по 2008 рік спеціалісти УПФ м. Бровари не сплатили позивачу за вказаний період пенсію розміром більше 60 мінімальних пенсій, тобто 12 місяців х 5 років = 60 мінімальних пенсій.

Незважаючи на звернення позивача, ПФУ продовжує здійснювати пенсійні виплати у розмірі 1 мінімальної пенсії, а начальник ОСОБА_3 не контролює фінансову діяльність спеціалістів про забезпечення належних розмірів пенсійних виплат відповідно до чинного законодавства щодо застрахованої особи ОСОБА_1

Далі позивач зазначала, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року, їй була призначена пенсія в розмірі 55 % від заробітної плати і після цього факту розмір призначеної пенсії 3 мінімальні пенсії не мінявся до 2005 року. З 2004 року позивач стала відповідно до ЗУ №1058-15 безперервно працюючим пенсіонером зі стажем роботи 43 роки в грудні 2014 року. Згідно ЗУ №3668-VI від 01.01.2012 р. порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, встановлений цим законом, не поширюється на пенсіонерів яким призначена пенсія і які влаштувалися на роботу до набрання чинності цим Законом. Якщо внаслідок прийняття ЗУ №3668-VI від 01.01.2012 р. розмір пенсії зменшився, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд зобов’язати відповідача начальника ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області ОСОБА_3 встановити розмір пенсії позивача відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-15 в редакції 2004 року та виплачувати пенсію встановленого розміру з жовтня 2017 року, стягнути частково з 2004 року до 2007 року включно 112 437 грн. з урахуванням часу в 2018 році.

Заперечуючи проти позову Броварське об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зазначало, що позивач просить стягнути з начальника Управління на свою користь 112 437 грн., як заборгованість за недоплачену пенсію ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області, тобто, позивач фактично оскаржує бездіяльність Управління.

Начальник ОСОБА_2 об’єднаного управління є найманим працівником і діє на підставі Положення про Броварське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області. Особистих правовідносин з позивачем, начальник Управління, не мала. Виплата пенсій здійснюється з бюджету Пенсійного фонду України і регулюється законодавством України про пенсійне забезпечення.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні з 01.03.2016 р. та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Має статус внутрішньо переміщеної особи. За матеріалами пенсійної справи являється працюючим пенсіонером.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком призначалися в розмірі 55 відсотків заробітку, але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 20 років жінкам пенсія збільшувалася на 1 відсоток заробітку, але не менше як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії.

З 01.01.2004 р. розмір пенсії розраховується відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі - ОСОБА_4 1058) і залежить від тривалості страхового стажу та величини одержуваного в період роботи заробітку.

Відповідно до ч.2 ст.27, за бажанням застрахованої особи, частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону 1058.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Згідно ст.28 Закону 1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у жінок 20 років (з 01.10.2011 р. - 30 років) страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом 1058.

Розмір пенсії позивача станом на 01.10.2017 р. становить:

974,87 грн. - основний розмір пенсії;

99,13 грн. - доплата до прожиткового мінімуму;

194,97 грн. - доплата за понаднормовий стаж 20 років;

6,13 грн. - підвищення по ст.42 з 01.03.2010 р.;

12,12 грн. - підвищення по ст.42 з 01.03.2011 р.;

100,00 грн. - підвищення згідно постанови КМУ від 23.04.2012 р. №327.

Позивач неодноразово зверталася до Управління з письмовими заявами щодо пенсійного забезпечення напротязі 2016-2017 років, їй надавалися ґрунтовні відповіді на порушені питання. Крім того, позивача неодноразово запрошували до Управління для подачі заяви про перерахунок пенсії у зв’язку зі звільненням роботи та по статті 42 Закону 1058.

Згідно записів у трудовій книжці позивач має право на перерахунок пенсії з зв’язку зі звільненням з роботи та на перерахунок згідно ч.3 ст.42 Закону 1058.

Відповідно до пп.1.5. п.1 Постанови правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зі змінами від 30.07.2015 року №13-2, для перерахунку пенсії позивачу необхідно особисто звернутися до управління ПФУ та подати заяву встановленого зразка.

На сьогоднішній день такої заяви від позивача не надходило.

Посилаючись на викладене просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні позовній заяві, просили про задоволення позову в повному обсязі.

В судове засідання відповідач начальник ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області ОСОБА_3 не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2018 року Броварське об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області залучено до участі в справі в якості співвідповідача.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року, в 1997 році позивачу ОСОБА_1 була призначена пенсія в розмірі 55 % від заробітної плати.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком призначалися в розмірі 55 відсотків заробітку, але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 20 років жінкам пенсія збільшувалася на 1 відсоток заробітку, але не менше як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії.

З 01.01.2004 р. розмір пенсії розраховується відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі - ОСОБА_4 1058) і залежить від тривалості страхового стажу та величини одержуваного в період роботи заробітку.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні з 01.03.2016 р. та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається із заперечень відповідача, згідно ст.28 Закону 1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у жінок 20 років (з 01.10.2011 р. - 30 років) страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом 1058.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи, частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону 1058.

Таким чином, позовні вимоги фактично стосуються незгоди позивача з розмірами нарахованих відповідачем пенсійних виплат, які відповідач нараховує відповідно до ст.28 Закону України №1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», чим на думку позивача, порушується її право отримувати належний розмір пенсії відповідно до чинного законодавства.

За змістом ч.1 ст.15 ЦПК України (в редакції чинній на момент звернення до суду), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав,

свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з п.4 ч.1 ст.18 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду), місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України (в редакції чинній з 15.12.2017р.), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно ч.ч.1,2 ст.20 КАС України (в редакції чинній з 15.12.2017р.), місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

уточнення списку виборців;

оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;

оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов’язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:

примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;

примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

За таких обставин, позовні вимоги, які заявлені до суб’єкта владних повноважень з приводу невірного на думку позивача обчислення пенсійних виплат та необхідністю їх перерахунку і виплаті в інших розмірах повинен розглядатися та вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України (в редакції чинній з 15.12.2017р.), суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до норм чинного законодавства, питання призначення та перерахунку пенсій відноситься до виключної компетенції органу Пенсійного фонду України, а позивач самостійно зробив розрахунок, на її думку, не нарахованої та невиплаченої пенсії.

За наведених обставин провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області ОСОБА_3, ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення боргу підлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст.260 ЦПК України, суд

ухвалив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області ОСОБА_3, ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення боргу – закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.С.Сердинський