Рішення № 72944315, 21.03.2018, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2288/17

Провадження № 2/347/96/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі :

головуючої –судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Терлюжак Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1»яка ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів та визнання договору частково недійсним,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1»як ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів та визнання договору частково недійсниммотивуючи свої позовні вимоги тим, що згідно з кредитним договором Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти для купівлі товарів (послуг), включаючи витрати на страховий платіж, в сумі 10683.00 грн зі сплатою 0.01 відсотків річних від залишкової суми кредиту з кінцевим терміном погашення 28 травня 2018 року.

Згідно з п.1.3 кредитного договору Позичальник доручив Банку переказати в безготівковій формі кредитні кошти в належній до виплати частині за такими реквізитами: ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН"_ЧВЦ МАГ Калиновская. 13а, ЄДРПОУ 35625082, МФО 380805. р/р 26002438902 в сумі 9096,70 грн. згідно рахунку-фактури ФКФТ-0164-1254587 від 28.05.2016 року . Умовами договору (п. 1.5 кредитного договору) передбачено плата за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором, однак проценти, які зазначені в Графіку не відповідають проценту 0,0100 зазначеному в п.1.4 Договору.

Разом з тим в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплачував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Обов’язок сплачувати комісію позивач вважає несправедливою умовою договору, яка суперечить статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому просить визнати вказану умову недійсною з моменту укладення договору.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 28 травня 2016 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями ст. 11, частин першої, другої, п’ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до Довідки про залишок кредиту від 13.11.2017 року Позичальник повинен сплатити 18 394,44 грн.

Згідно з п. 3.3.1. кредитного договору за не виконання або неналежне виконання Позичальником своїх зобов'язань Банк має право нараховувати пеню, за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі: 0,15 % - в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0.65 % - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості.

Позивач в справі ОСОБА_1»як І.І. намагався сплачувати кредит своєчасно, але у зв'язку зі складною економічною ситуацією в країні, ростом цін на продукти, ростом прожиткового мінімуму, матеріальне становище останнього погіршилося. На виконання умов кредитного договору позивачем на рахунок Відповідача було сплачено в загальному 3445.00 грн.

Відповідач вимагає від Позивача повернути суму у розмірі 18 394,44 грн. однак якщо скласти суму вимоги Відповідача та суму сплачених коштів, то загальна сума буде становити: 21 839,44грн., що в два рази перевищує суму кредиту.

З огляду на це позичальник уклав кредитний договір під впливом істотної помилки щодо своїх прав, передбачених Конституцією України, Цивільним та Цивільним процесуальним кодексами України, Законами України «Про судоустрій в Україні» та «Про захист прав споживачів».

У судове засідання позивач ОСОБА_1»як І.І. та його представник ОСОБА_3Ю, не з»явились будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Від ОСОБА_3Ю, до суду подано письмове клопотання про розгляд справи без його участі, вимоги позову підтримує та просить задоволити в повному обсязі з підстав викладених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, будучи належним чином повідомленим.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

А тому, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити з наступних підстав:

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Статтею 530 вище вказаного Кодексу визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 28 травня 2016 року між сторонами в справі було укладено у письмовій формі кредитний договір № FX3.322.70367, який Позивачем було отримано разом із графіком щомісячних платежів за кредитним договором. Вказане підтверджується самим договором (а.с.4-5) . Як вбачається зі змісту договору, сторони погодили всі умови в тому числі і щодо зміни процентної ставки, що не суперечить положенням ст.1056-1 ЦК України, та ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Даний договір містить детальний опис усіх його умов, підписаний обома сторонами. При цьому сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, застережень до договору не висловлювали.

Жодного доказу на підтвердження того, що на момент укладення кредитного договору позивач був не згоден з його умовами, вважав їх відповідно до ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими або такими, що не відповідають закону, Позивачем чи його представником до суду не надано.

В даному випадку сторони з власної волі на свій розсуд визначили для себе ризики, які випливають зі змінюваної частини процентної ставки за кредитом, та, підписавши кредитний договір, погодилися на ці ризики.

Відтак, на думку позивача договір за кредитом не відповідає вимогам Закону та містить умов, які є несправедливими і наслідком яких є істотний дисбаланс прав та обов»язків споживача.

Обов’язок сплачувати комісію позивач вважає несправедливою умовою договору, яка суперечить статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому просить визнати вказану умову недійсною з моменту укладення договору.

Щодо порядку повернення заборгованості та порядку розрахунків, за оспорюваним кредитним договором, то така була визначена підписаним між сторонами договором від 28.05.2016 року. Відтак, не відповідає дійсності твердження позивача про безпідставне стягнення із нього коштів, що не були обумовлені договором.

Щодо того, що Банк згідно із своїми Тарифами, стягує оплати і комісії за надання певних послуг, то такі умови договору жодним чином не суперечать Постанові НБУ від 10.05.2007 року № 168.

Ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 28 травня 2016 року між сторонами було укладено кредитний договір №FX3.322.70367, відповідно до якого ОСОБА_1»як І. доручив Банку переказати в безготівковій формі кредитні кошти в належній до виплати частині за такими реквізитами: ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН"_ЧВЦ МАГ Калиновская. 13а, ЄДРПОУ 35625082, МФО 380805. р/р 26002438902 в сумі 9096,70 грн. згідно рахунку-фактури ФКФТ-0164-1254587 від 28.05.2016 року.

Позивач, як на недійсність кредитного договору, посилається на те, що його умови не відповідають вимогам закону. При укладенні кредитного договору сторонами, не дотримано відповідачем вимог ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», а також порушено умови, щодо укладення угоди в письмовій формі та суперечності змісту правочину нормам законодавства України.

У відповідності до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За положенням ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Частиною 5 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди, з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як Істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до положень ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У відповідності до положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як вбачається із договору кредиту, позивач був ознайомлений з умовами кредитування та погодився із ними, підписавши договір без зауважень, кошти були перераховані на відповідний рахунок, позивач отримав зазначений в договорі товар, яким користується і на даний час, після отримання кредиту, заявив позовні вимоги про визнання договору кредиту недійсним.

Пунктом 14 Постанови № 5 від 30.03.2012 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», визначено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048- 1052,1054- 1055), ст.ст. 18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Ст.81 ЦПК України встановлено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, позивач мав довести ті обставини, за якими законодавець передбачає визнання кредитного договору недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був ознайомлений з умовами договору, всіма істотними обставинами та наслідками його підписання, що підтверджується його особистим підписом. Оспорюваний позивачем договір укладений сторонами з дотриманням вимог закону, необхідних для чинності правочину, а належних і допустимих доказів протилежного позивачем не надано.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати спірний кредитний договір є несправедливим.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання спірного договору недійсним у зв'язку із порушенням прав споживача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 215, 217, 229 ЦК України та керуючись ст.ст.141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1»яка ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів та визнання договору частково недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення в цей же термін - з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І.Крилюк