Ухвала суду № 72943319, 21.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/366/18 Справа № 215/664/18 Слідчий суддя - Дудіков А.В. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року м.Дніпро

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді -доповідача Крот С.І.,

суддів Піскун О.П., Слоквенка Г.П.,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3, діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню №12018040760000060, відносно

ОСОБА_4, 19 липня 1978 року

народження, місце народження: м.Кривий Ріг Дніпропетровської

області, який проживає за адресою: Дніпропетровська область,

АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

за участю прокурора Кузнецова П.М.,

підозрюваного ОСОБА_4,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що пред’явлена підозра необґрунтована та не підтверджена доказами. Вважає, що жодний ризик, передбачений ст.177 КПК України, не доведений. Зазначає, що слідчим суддею не взято до уваги те, що матеріальна шкода відсутня, ОСОБА_4 одружений, проживає у одному і тому ж місті, на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина.

Ухвалою слідчого судді Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2018 року задоволено клопотання слідчого СВ Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області та застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 квітня 2018 року включно, визначено заставу у розмірі 105 720 грн. з покладенням обов’язків, передбачених ст.194 КПК України.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного, який підтримав вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 та просив задовольнити її, думку прокурора, який заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали за скаргою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані, а доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого.

Як вбачається з наданих матеріалів, слідчий суддя дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки при розгляді клопотання слідчого слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, підозрюванийможе перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Посилання захисника на відсутність обґрунтованої підозри колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до правової позиції ЄСПА у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред’явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що 27 лютого 2018 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за ознаками незаконного придбання та зберігання психотропних речовин, з метою збуту, а також збуту психотропних речовин, вчиненого повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України.

З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події від 26 лютого 2018 року; протоколом позначки грошей; світлокопією грошових купюр; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину; протоколом про результати аудіо-, відео контролю; постановою про проведення негласної слідчої (розшукової)дії – контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки; довідкою від 12 лютого 2018 року; висновком судово-хімічної експертизи; протоколом допиту свідка ОСОБА_5; протоколом пред’явлення для впізнання від 12 лютого 2018 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_6

Що стосується доводів захисника про недостатню вагомість ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та відсутність підстав для застосування до підозрюваного виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то вони не можуть бути прийняті до уваги зважаючи на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 307 КК України, за яке передбачене покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на протязі тривалого часу вживає наркотичні засоби, не працює, засобів для існування не має, що свідчить про можливість вчинення ним нового умисного, корисливого злочину, з метою відшукування грошових коштів для придбання наркотичних засобів та подальшого існування, а отже ОСОБА_4 може продовжити свою злочинну діяльність. ОСОБА_1 того, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому у разі доведеності вини, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, а також незаконно впливати на свідків.

Обраний запобіжний захід відносно підозрюваного узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

З огляду на викладене зазначені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності будь-яких даних про наявність ризиків не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання ОСОБА_4 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується запобіжний захід, передбачений вказаною нормою закону.

При розгляді клопотання слідчим суддею з додержанням правової позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ у справі “Харченко проти України”, розглянуто можливість застосування щодо підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої визначено вмотивовано з урахуванням дійсних обставин вчиненого правопорушення та положень ч. 4 ст.182 КПК України.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_4– залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

____ _______ ____

ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8