Ухвала суду № 72942672, 21.03.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області

справа № 215/3213/17

номер провадження № 1-кс/215/338/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року слідчий суддя Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1, при секретарі Бисовій В.А., за участю прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, захисника підозрюваного ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_3, 12.12.1968р.н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, одруженого, на утримані неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не маючого, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуваючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Маршака, 22/25, раніше не судимого,

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040760001303 від 03.07.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и в:

Слідчий СВ Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_5, за погодженням з прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_2, звернувся до суду в рамках кримінального провадження ЄРДР №12017040760001303 від 03.07.2017року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України, з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання підозрюваному ОСОБА_3

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється в тому, що 04.05.2011 наказом директора з персоналу ОСОБА_6 Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – ПАТ «ПІВНГЗК») №103 від 04.05.2011 ОСОБА_3 переведено на посаду механіка цеху технічного водопостачання та шламового господарства (далі – ЦТВШГ) ПАТ «ПІВНГЗК», яке розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, Тернівський район, з яким останній ознайомлений 04.05.2011 під підпис.

Відповідно до «Положення про застосування нарядів-допусків на виконання робіт підвищеної небезпеки в ПРАТ “ПІВНГЗК”, затвердженого наказом генерального директора ПРАТ «ПІВНГЗК» від 15.03.2017 №374 та яке розповсюджується на роботи підвищеної небезпеки, котрі виконуються у структурних підрозділах комбінату та обов’язкові для виконання керівниками та спеціалістами структурних підрозділів комбінату, механіка цеху ОСОБА_3 включено до списку осіб маючих право видачі нарядів-допусків по ЦТВШГ на право проведення робіт, котрий затверджений у січні 2017 начальником ЦТВШГ ОСОБА_7 та відповідно до п. 2.1 вказаного Положення ОСОБА_3 є відповідальним за правильну організацію та безпечне виконання робіт підвищеної небезпеки.

Відповідно до посадової інструкції механіка цеху технічного водопостачання та шламового господарства, яка затверджена в.о. головного інженера ОСОБА_8 20.05.2011, механік ЦТВШГ зобов’язаний, відповідно до п.2.2.7 здійснювати технічне керівництво підготовкою для пред’явлення контролюючим органам вантажопідйомних кранів, машин та інших об’єктів, які підлягають державному нагляду; відповідно до п.2.3.2 організовувати ведення обліку механічного устаткування, яке відпрацювало амортизаційний термін і морально застаріло та виведене з експлуатації, підготовку документів на його списання; відповідно до п.2.10.3 забезпечувати щозміни персонал підрядника товарно-матеріальними цінностями та вантажопідйомними механізмами, необхідними для виконання щозмінного завдання; відповідно до п.2.11.11 здійснювати візування актів виконаних робіт підрядними організаціями лише після перевірки якості, термінів та обсягів виконаних ними робіт та відсутності зауважень; відповідно до п.2.12.2 контролювати рух товарно-матеріальних цінностей при виконання всіх видів робіт підрядником; відповідно до п.2.16 забезпечувати збереження власності Товариства; відповідно до п.3.1 має право відключати та зупиняти устаткування цеху у випадку грубого порушення правил технічної експлуатації, що може викликати передчасний вихід його з ладу, або підвищене спрацювання, з повідомленням про це головного механіка ЦТВШГ; відповідно до п.3.4. має право не допускати до праці осіб, які не мають посвідчення на право роботи по тій чи іншій професії.

Тобто, ОСОБА_3 постійно здійснював організаційно-розпорядчі обов’язки, які полягали у здійсненні керівництва трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на ЦТВШГ та адміністративно-господарчі обов’язки, які полягали у прийнятті, збереженні, списані, управлінні, розпорядженні, установленні порядку зберігання, забезпечення контролю за майном котре перебувало у його віданні. Таким чином, ОСОБА_3 відповідно до ст. 18 та примітки 1 до ст. 364 КК України являвся службовою особою.

Так, механік цеху ОСОБА_3, будучи службовою особою ПРАТ «ПІВНГЗК», згідно з договором «Про повну індивідуальну матеріальну відповідальність» №11-12 від 10.06.2011, матеріально-відповідальною особою, користуючись наданими йому повноваженнями щодо приймання, зберігання та списання товарно-матеріальних цінностей ПРАТ «ПІВНГЗК», переслідуючи умисел щодо привласнення на свою користь майна ПРАТ «ПІВНГЗК», всупереч інтересам ПРАТ «ПІВНГЗК», в червні 2017 року, достовірно знаючи, що у його віданні перебуває корпус насосу 28Гр8, який складається з двох частин, котрі мають номенклатурні номери № 28.13.310000.01268 та №28.13.310000.01282, будучи знайомим з невстановленими слідством особами, вирішив спільно з останніми здійснити привласнення вищезазначених двох частин корпусу насосу 28Гр8, з території пульпо-насосної станції №1 (ОСОБА_5 – ПНС-1) ЦТВШГ ПРАТ «ПІВНГЗК».

В подальшому, попередньо розподіливши ролі та обов’язки, які полягали у тому, що ОСОБА_3, виконає дії, котрі будуть направленні на безперешкодний заїзд автомобільного транспорту на ПНС-1 ЦТВШГ ПРАТ «ПІВНГЗК», завантаження даних корпусів на вантажний автомобіль та безперешкодний виїзд автомобіля з завантаженим корпусом насосу 28Гр8 з території ПНС-1 ЦТВШГ ПРАТ «ПІВНГЗК».

В свою чергу невстановлені слідством особи, повинні були забезпечити вантажний автомобільний транспорт для вивезення двох частин корпусу насосу 28Гр8, які були у віданні ОСОБА_3, та супровід вантажного автомобіля до та з місця завантаження корпусом насосу на території ПНС-1 ЦТВШГ ПРАТ «ПІВНГЗК».

Так, 08.06.2017 невстановлені слідством особи, діючи згідно розробленого плану та відведених ролей за допомогою мобільного телефону замовили у ТОВ «Асамір» ЛТД вантажний автомобіль РЕНО на 14:00 годину 09.06.2017 в район ПРАТ «ПІВНГЗК» та 09.06.2017, з метою привласнення спільно з ОСОБА_3 вищевказаного корпусу насосу, приблизно о 14:45 годині зустріли вантажний автомобіль НОМЕР_1 по вул. І. Сірка в Тернівському районі м. Кривого Рогу біля кафе «Ширван». Після чого спільно з водієм ОСОБА_9 на даному автомобілі проїхали до будівлі управління ПРАТ «ПІВНГЗК», яке розташоване за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район у безпосередній близькості до зупинки громадського транспорту площа Комсомолу України, де вийшли з автомобіля та детально описали куди необхідно проїхати водію для завантаження. Далі водій ОСОБА_9, будучи необізнаним у злочинних намірах ОСОБА_3, та невстановлених слідством особами проїхав на територію ПНС-1 ЦТВШГ ПРАТ «ПІВНГЗК» та став під завантаження.

В свою чергу механік цеху ОСОБА_3, 09.06.2017 о 14:06 годині, діючи згідно розподілених ролей, з метою завантаження двох частин корпусу насосу 28Гр8 на вантажний автомобіль РЕНО, реєстраційний номер НОМЕР_2, який 08.06.2017 було попередньо замовлено у ТОВ «Асамір» ЛТД невстановленими слідством особами, зловживаючи своїм службовим становищем, усним розпорядженням витребував у начальника дільниці ЦТВШГ ПРАТ «ПІВНГЗК» ОСОБА_10, автомобільний кран МАЗ КС-3579 реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ПРАТ «ПІВНГЗК» для проведення завантаження двох частин корпусу насосу 28Гр8.

Крім того, ОСОБА_3, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення посадової інструкції механіка ЦТВШГ, «Положення про пропускний та внутрішньооб’єктовий режим ПАТ «ПІВНГЗК», затвердженого наказом по комбінату № 925 від 14.07.2016, достовірно знаючи, що вищезазначений корпус насосу не включений у специфікацію до договору №500 від 24.04.2017 між ПРАТ «ПІВНГЗК» та ТОВ «Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод» щодо капітального ремонту технологічного обладнання для транспортування обладнання ПРАТ «ПІВНГЗК» та для виконання виробничих завдань необхідно оформлювати разові перепустки та супроводжувальні документи, свідомо порушуючи встановлений порядок пропуску на територію ПРАТ «ПІВНГЗК» сторонніх осіб, автотранспорту, ввозу/вивозу матеріальних цінностей ПРАТ «ПІВНГЗК», продовжуючи здійснювати дії, направлені на привласнення ввіреного йому майна ПРАТ «ПІВНГЗК», з метою завантаження вищевказаних частин корпусу насосу, залучив працівників Товариства з обмеженою відповідальність «Кривбаспромобладнання» (ОСОБА_5 – ТОВ «Кривбаспромобладнання») ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до проведення завантажувально-розвантажувальних робіт на автомобіль НОМЕР_1, а саме: о 14:00 годині 09.06.2017, знаходячись у своєму робочому кабінеті, в будівлі ПНС-1 ЦТВШГ ПРАТ «ПІВНГЗК», продовжив дію раніше виданого наряду-допуску №11/04-158 від 06.06.2017 на проведення завантажувально-розвантажувальних робіт працівниками ТОВ «Кривбаспромобладнання».

В свою чергу працівники ТОВ «Кривбаспромобладнання» під керівництвом ОСОБА_3, як особи, яка видала наряд-допуск та допустила до виконання робіт, будучи впевненими у законних діях ОСОБА_3, приступили до завантаження двох частин корпусу насосу 28Гр8, які мають номенклатурні номери № 28.13.310000.01268 та №28.13.310000.01282 за допомогою автомобільного крану на вантажний автомобіль НОМЕР_1, який знаходився під управлінням водія ОСОБА_9

Після цього ОСОБА_3, спільно з невстановленими слідством особами, згідно розробленого плану та відведених ролей планували вивезти за межі ПРАТ «ПІВНГЗК» за допомогою вантажного автомобіля РЕНО, реєстраційний номер НОМЕР_2 дві частини корпусу насосу 28Гр8 та привласнити їх на свою користь. Однак, ОСОБА_3, разом з невстановленими слідством особами, свій злочинний намір, спрямований на привласнення ввіреного ОСОБА_3, майна ПРАТ «ПІВНГЗК», не змогли довести до кінця з причин, які не залежали від їх волі, так як приблизно о 16.00 годині 09.06.2017, під час завантаження на автомобіль РЕНО, реєстраційний номер НОМЕР_2 двох частин корпусу насосу 28Гр8, загальною вартістю 69 450 гривень, були зупинені працівниками охоронного підприємства ТОВ ОА «БАРС», на території ПНС-1 ЦТВШГ ПРАТ «ПІВНГЗК» в Тернівському районі м. Кривого Рогу.

Таким чином ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, ч. 3 ст. 191 КК України, за ознаками незакінченого замаху, тобто вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, недоведеного до кінця з причин, що не залежали від його волі.

03.07.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040760001303 внесено відомості за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України про те, що 09.06.2017р. ОСОБА_3, діючи спільно з невстановленими слідством особами, намагався привласнити ввірене йому майно ПрАТ «ПівнГЗК» з території підприємства в Тернівському районі м. Кривого Рогу, однак не довів свій злочин з причини, що не залежали від його волі.

13.03.2018 р. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України, за ознаками незакінченого замаху, тобто вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, недоведеного до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Як вважає слідчий, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 09.06.2017, договором підряду №500 від 24.04.2017, протоколом допиту представника потерпілого, протоколом огляду відеозаписів, відомістю робіт, протоколом допиту свідків ОСОБА_17, ОСОБА_9, протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, протоколом огляду місця події від 08.11.2017р., листом ПРАТ «ПІВНГЗК» від 28.11.2017р., листом начальника ЦТВШГ №747/25 від 27.11.2017р., довідкою щодо аналітичного опрацювання інформації.

Слідчий зазначає, що злочин проти власності, передбачений ч.3 ст.191 КК України належить до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, ОСОБА_3 на даний час не працює, не має постійного джерела доходу, що на думку слідчого свідчить про можливість вчинення ним нових злочинів, з метою відшукання грошових коштів для подальшого існування, у зв’язку з чим останній може допустити настання ризику, передбаченого ч.1 п.5 ст. 177 КПК України.

Також ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та усвідомлюючи можливість застосування до нього покарання передбаченого санкцією інкримінованої йому статті та бажаючи його уникнути, маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон, останній може переховуватися від органу досудового розслідування, чим допустити настання ризику, передбаченого ч.1 п.1 ст.177 КПК України.

Крім того, оскільки ОСОБА_3 не визнає факту вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення є всі підставі вважати, що він може незаконно впливати на свідків, з метою примушування їх до дачі тих чи інших показів у цьому кримінальному провадженні, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чим допустити настання ризиків, передбачених п.3, п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Як вказує слідчий, всі вищезазначені обставини свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів, а тому просив обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме: з 20:00 год до 08:00 год строком на 2 місяці, та покласти на нього наступні обов’язки: 1)Прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою залежно від стадії кримінального провадження; 2) Не відлучатися за межі м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; 3) Повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання з адреси: м. Кривий Ріг, вул. Маршака 22/25 на іншу адресу; 4) Здати на зберігання до Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 5) Докласти зусиль до пошуку роботи.

Вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, вислухавши думку прокурора, який підтримав клопотання з мотивів викладених у клопотанні та вказаних слідчим доводів, навів наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вислухавши пояснення підозрюваного, та його захисника, які просили в задоволенні клопотання відмовити, оскільки ризики вказані в клопотанні не доведені та не підтверджені відповідними доказами, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності обмеження свободи.

Крім того, слід зазначити, що ст.184 КПК України вимагає від сторони обвинувачення в клопотанні про застосування запобіжного заходу зазначити не лише наявні ризики, а також вказати обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про їх наявність з посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини.

Клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу обґрунтовано лише переліком законодавчих (стандартних підстав).

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов’язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Посилання слідчого у клопотання на те, що ОСОБА_3 на даний час не працює, не має постійного джерела доходу, що свідчить про можливе вчинення ним нових злочинів, з метою відшукування грошових коштів для подальшого існування, не заслуговують на увагу, оскільки інкримінований йому злочин вчинений ним в період коли він працював, окрім того підозрюваний у судовому засіданні пояснив, що на даний час перебуває на обліку на біржі труда та отримує від держави соціальну допомогу. Інших обставин, які б підтверджували даний ризик слідчим не доведено. Ризик того, що ОСОБА_3 підозрюється у вчинені тяжкого злочину та усвідомлюючи можливість застосування до нього покарання передбаченого санкцією інкримінованої йому статті та бажаючи його уникнути, маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон, останній може переховуватися від органу досудового розслідування, зможе попередити зобов’язання підозрюваного здати на зберігання слідчому документи, що дають підозрюваному право на виїзд з України і в’їзд в Україну. Не визнання факту вчинення підозрюваним інкримінованого злочину не може свідчити про те, що він може незаконно впливати на свідків, з метою примушування їх до дачі тих чи інших показань у цьому кримінальному провадженні, чи перешкоджати кримінальному провадженні, іншим чином, чим допустити настання ризиків, передбачених п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Окрім того ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні незакінченого замаху на злочин.

Виходячи з наявних в наданих суду матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України.

Разом з тим, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного наміру перешкодити ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосуваннябільш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. При цьому, як встановлено під час розгляду даного клопотання, підозрюваний має постійне місце проживання, одружений, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно. Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність передбачених ст.181, ст.194 КПК України обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Проте, оскільки в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.

Крім цього, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на нього такий обов’язок, а саме:

- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками, потерпілими, підозрюваними, визначеними слідчим у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання слідчому документи, що дають право на виїзд і в’їзд в Україну.

Відповідно до п. 2) ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно вимог КПК України, тривалість застосування запобіжних заходів не повинна перевищувати строку досудового розслідування.

За таких обставин перебіг строку досудового розслідування слід відрахувати з дати вручення повідомлення про підозру, тобто з 13.03.2018 року, який з урахуванням вимог ст. 219 КПК України закінчується 13.05.2018 року, а отже і строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не повинен перевищувати строку досудового розслідування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 193, 194, 309, 310, 369-372, 375, 376, 395КПК України, слідчий суддя, –

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до ОСОБА_3, 12.12.1968р.н., - відмовити.

Застосувати до ОСОБА_3, 12.12.1968р.н., запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Покласти на ОСОБА_3, 12.12.1968р.н., наступні обов’язки:

- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками, потерпілими, підозрюваними, визначеними слідчим у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання слідчому документи, що дають право на виїзд і в’їзд в Україну;

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_3, що в разі невиконання покладених на нього обов’язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути покладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Строк виконання обов’язків, покладених на підозрюваного, визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 13 травня 2018 року включно.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

Контроль за виконанням особистого зобов’язання покласти на слідчого, а якщо справа перебуватиме у провадженні суду - на прокурора.

В частині відмови в задоволені клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання, оскарженню не підлягає, набирає законної сили та підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали був проголошений о 11 год. 10 хв., 26 березня 2018 року.

Слідчий суддя