Рішення № 72942634, 06.03.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3311/17

№ 2/183/372/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Петрієнко В.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» - Гайворонського О.Г.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, третя особа - заступник начальника відділу Новомосковського міськрайонного відділу державного виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Скороход Тетяна Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

14 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, третя особа - заступник начальника відділу Новомосковського міськрайонного відділу державного виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Скороход Тетяна Миколаївна, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 22 травня 2017 року № 4462 вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною щодо звернення стягнення на грошові кошти в сумі 1 909 589 (один мільйон дев'ятсот дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривен 17 копійок з ОСОБА_1.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 31.07.207 року між ним та Закритим акціонерним товариством «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Приватбанк», був укладений кредитний договір № DNN0AU62200063, відповідно до якого банк зобов'язався надати позивачеві кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 31.07.2007 року по 31.07.2012 року у розмірі 19541,31 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та позивачем був укладений договір застави рухомого майна, предметом якого є автомобіль Шевроле Авео, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. До закінчення дії договору, а саме в 2009 році, не направляючи вимогу про дострокове повернення кредиту, Банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави. У 2016 році було прийняте остаточне рішення по справі, банку відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

В подальшому банк звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., яка 22.05.2017 року вчинила виконавчий напис за № 4462, на підставі якого відкрите виконавче провадження та звернено стягнення на грошові кошти у розмірі 1909589,17 грн. Про вчинення виконавчого напису позивачу стало відомо лише 22.06.2017 року. Зазначений виконавчий напис нотаріуса позивач вважає таким, що не підлягає виконанню через порушення вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п.п. 282, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, якими передбачено можливість стягнення грошових сум на підставі виконавчого напису, лише у разі встановлення безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Крім того, постановою Кабінету Мінстрів України від 29.06.1999 року № 1172 затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться лише у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Крім того, позивач наполягає на тому, що приватним нотаріусом порушено п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, останньою вчинено напис без наявності даних про отримання боржником в тридцятиденний строк письмової вимоги про усунення порушень. Сам розмір заборгованості за кредитним договором, пред'явлений банком для вчинення виконавчого напису, являється оспорюваним, сама по собі наявність винесеного рішення, яким банку відмовлено у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави, на думку позивача, є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 15 листопада 2017 року відкрито провадження у справі.

У відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, справи в судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Кодексом, у зв'язку з чим, зважаючи на відсутність клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судом проводився розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 15 січня 2018 року за результатами підготовчого засідання призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав, надав пояснення про те, що про наявність спору щодо розміру заборгованості свідчить рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.11.2016 року, яке набрало законної сили 09.03.2017 року. Судами відмовлено ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні їх позову до відповідача, оскільки банк не довів наявність заборгованості, на предмет застави було звернуто стягнення, майно ще до ухвалення рішення було реалізовано, а розрахунок заборгованості, що був поданий для вчинення виконавчого напису таких даних не містить. Крім того, позивач звернув увагу на порушення процедури вчинення виконавчого напису та не додержання строків на добровільне виконання вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення про те, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу було подано оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з особового рахунку, що відповідає п.п. 1,2 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку. Представник відповідача вважає суму заборгованості безспірною, не дивлячись на наявність рішення суду, яким відмовлено у задоволенні позову, не заперечував ту обставину, що у виписці з особового рахунку відсутні дані про зарахування коштів від реалізації заставного майна.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши докази з точки зору допустимості та належності, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду подано копію виконавчого напису від 22 травня 2017 року, у відповідності до якого приватний нотаріус Дніпропетровського міського округу Бондар Ірина Михайлівна, на підставі ст.ст. 87,88,89 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку та підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, запропонувала звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 1909589, 17 грн. з громадянина ОСОБА_1, які є його боргом за кредитним договором № DNN0AU62200063 від 31.07.2007 року, укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (а.с. 61).

Виконавчий напис нотаріусом було вчинено на підставі заяви стягувача, датованою 03.05.2017 року (а.с. 62), до якої подано письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором (а.с. 66). Вимога містить дані про сплату боргу на суму 70911,89 доларів США, що за курсом НБУ на 12.04.2017 року складає 1907089,12 грн., відомостей про отримання письмової вимоги ОСОБА_1 суду не подано, що суперечить вимогам закону, а саме п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року, у відповідності до якої вчинення виконавчого напису у разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем або боржником, письмової вимоги про усунення порушень.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів), передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Новомосковського міськрайонного суду перебувала цивільна справа за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. З позовом звернувся ПАТ КБ «ПриватБанк» у жовтні 2015 року. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року залишено без змін рішення Новомосковського міськрайонного суду від 28 листопада 2016 року. Зазначеним рішенням Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу з ОСОБА_1. за кредитним договором № DNN0AU62200063 від 31.07.2007 року. Рішення мотивоване тим, що заставне майно, а саме автомобіль Шевроле Авео, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, було реалізоване 27.08.2013 року.

Подана для вчинення виконавчого напису нотаріусом виписка з особового рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості не містить дані про зарахування суми від продажу заставного майна в рахунок погашення заборгованості (а.с. 74).

Таким чином, оскаржуваний виконавчий напис був вчинений нотаріусом на підставі вимоги, яка не є безспірною і спір, хоча і був вирішений судом першої та апеляційної інстанції, однак підстави відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості, свідчать про недоведеність суми заборгованість, яка не може бути розцінена, як безспірна.

Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, підтверджує посилання позивача про наявність спору щодо загального розміру кредитної заборгованості та порушення нотаріусом вимог закону при вчиненні оспорюваних нотаріальних дій.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., вчинений 22 травня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за номером 4462 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в розмірі 1909589, 17 грн., слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат, сплачених при подачі позовної заяви розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 22 травня 2017 року № 4462, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, щодо звернення стягнення на грошові кошти в сумі 1 909 589 (один мільйон дев'ятсот дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривен 17 копійок з ОСОБА_1, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.