Рішення № 72942211, 26.03.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5786/17

Провадження № 2/211/646/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 березня 2018 року Довгинцівський районний судм. ОСОБА_1 Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гулько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: спеціалізована товарна біржа «Криворізька», про визнання угоди дійсною, визнання права власності на квартиру,-

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом вказавши, що 15 лютого 2003 року вона на підставі договору купівлі-продажу стала власником квартири АДРЕСА_1. Вказаний договір був зареєстрований на спеціалізованій товарній біржі «Криворізька», однак нотаріально не посвідчений. На теперішній час вона бажає продати квартиру, однак нотаріус відмовляє у вчиненні дії, оскільки право установчі документи на кватиру оформлені з порушенням ст.. 227 ЦК України, тому просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 15.02.2003 р. укладений між нею та ОСОБА_3 дійсним та визнати за нею право власності на зазначену квартиру.

В судове засідання позивач не з'явилася, представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримала, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином порядку ч.11 ст. 128 ЦПК України, без повідомлення причин неявки, відзиву не подала.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, пояснень не надійшло.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з’явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 15 лютого 2003 року на спеціалізованій товарній біржі «Криворізька» між ОСОБА_3, як Продавцем з однієї сторони та ОСОБА_2, як Покупцем з іншої сторони, остання придбала трикімнатну квартиру, загальною площею 72,3 кв.м., житловою площею 48 кв.м., яка розташована на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе (колишня Дніпропетровське шосе)АДРЕСА_2 (а.с. 4 – копія договору).

Згідно матеріалів справи, сторони договору купівлі-продажу виконали умови договору, передали один-одному об’єкт нерухомості та грошові кошти, прийняли їх.

Відповідно до ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, згідно п.1 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до абз. 1 п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, яки виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або породжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки договір був фактично укладений у 2003 році, тому до правовідносин, що виникли слід застосовувати ЦК України в редакції, яка діяла з 1963 року (далі – ЦК УРСР).

Пунктом 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, визначено, що правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно зі ст. 71 ЦК УРСР зальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (ст. 75 ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Частиною 1 ст. 80 ЦК УРСР визначено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (ч. 2 ст. 80 ЦК УРСР).

Так, позивачем не дотримано строк позовної давності з урахування часу виникнення спірних правовідносин (укладений між сторонами договір купівлі-продажу квартири зареєстровано спеціалізованою товарною біржею «Криворізька» 15 лютого 2003 року), оскільки ОСОБА_2 звернулася до суду в грудні 2017 року, тобто з пропуском встановленого ст. 71 ЦК УРСР строку позовної давності.

Однак позивачем заявлено клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважності причин пропуску, тому на підставі викладеного суд вважає необхідним поновити ОСОБА_2 строк позовної давності звернення до суду за захистом невизнаного права.

Крім того, у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» вказано, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Разом із тим, згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 10 квітня 1998 року № 17-12/44 «Щодо діяльності товарних бірж» передбачено особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини). Якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно зі ст. 47 ЦК УРСР тягне недійсність договору.

Також у вказаному роз'ясненні звертається увага на те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Згідно зі ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 128 ЦК УРСР).

Відповідно до ч. 1 ст. 45, ст. 47 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Як роз'яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 101,102,105, 114, 226 ЦК ).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_2 посилалася на те, що їй не було відомо про необхідність реєструвати біржовий договір у нотаріальній конторі, дізналась про обов'язковість нотаріального посвідчення вона лише при зверненні до нотаріуса з приводу продажу квартири, тому просить поновити строк позовної давності та визнати дійсним спірний договір купівлі-продажу з тих підстав, що між сторонами відбулося повне виконання умов договору.

Судом встановлено, що між сторонами мав місце договір купівлі-продажу квартири, який не був нотаріально посвідчений, як того вимагає ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, але він був письмо зареєстрований спеціалізованою товарною біржею «Криворізька». Сторонами було досягнено згоди з істотних умов угоди, умови договору виконані, однак нотаріально його не посвідчили, оскільки оформляючи його на товарній біржі були ознайомлені із застереженням в договорі про те, що нотаріальному посвідченню він не підлягає.

Тому суд вважає, що є підстави для визнання його дійсним.

Щодо вимоги про визнання права власності на спірну квартиру, суд вважає необхідним зазначити, що статтею 128 ЦК УРСР, яка була чинною на день виникнення правовідносин, передбачений момент виникнення права власності, а саме, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що предметом договору купівлі-продажу від 15 лютого 2003 року є трикімнатна квартира АДРЕСА_1, тому цим договором до позивача переходять три правомочності - володіння, користування і розпорядження, що у своїй сукупності становлять зміст права власності.

Позивачем не доведено, що діями відповідача порушуються її законні права та інтереси, які би підлягали судовому захисту, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем вимога про відшкодування судових витрат не заявлялася, вони покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47, 224, 225, 227 ЦК України (в редакції Закону 1963 року), ст.ст. 10, 12,13, 81, 141, 263, 265, 280-284 ЦПК ЦПК України,суд,-

вирішив:

позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений 15 лютого 2003 року на спеціалізованій товарній біржі «Криворізька», між ОСОБА_3, як Продавцем та ОСОБА_2, як Покупцем, відповідно до якого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, придбала трикімнатну квартиру, загальною площею 72,3 кв.м., житловою площею 48 кв.м., яка розташована на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе (колишня Дніпропетровське шосе)АДРЕСА_2.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення складено 26 березня 2018 року

Суддя Д.М.Ніколенко